Під час Другої світової війни було знайдено корабель, що перевозив військовополонених союзників, через 80 років
Відкриття Монтевідео Мару
У липні 1942 року американський підводний човен торпедував японське торговельне судно Монтевідео Мару, потопивши його лише за 10 хвилин. На жаль, на борту судна перебувало понад 1000 військовополонених (ВОП) союзників, переважно австралійців. Не усвідомлюючи справжньої природи корабля, американці не мали уявлення про гуманітарну катастрофу, яку вони спричинили.
Протягом більше ніж восьми десятиліть останнє місцезнаходження Монтевідео Мару залишалося загадкою. Однак у квітні 2023 року підводні пошуковці нарешті знайшли уламки біля берегів Лусона, найбільшого острова на Філіппінах.
Спільні пошукові зусилля
Відкриття стало результатом спільної роботи між австралійським міністерством оборони, неприбутковим фондом Silentworld Foundation і Fugro, голландською компанією, що спеціалізується на підводних дослідженнях. За допомогою автономного підводного апарата, обладнаного сонаром, пошуковці виявили уламки після 12 днів пошуків.
Значення відкриття
Відкриття затонулого корабля Монтевідео Мару є значущим з кількох причин. По-перше, це приносить полегшення родинам жертв, які десятиліттями чекали, щоб дізнатися долю своїх близьких. По-друге, це проливає світло на трагічну подію, яка була в значній мірі забута історією. По-третє, це дає можливість вшанувати пам’ять тих, хто загинув.
Історичний контекст
На момент затоплення Монтевідео Мару плив з Нової Гвінеї, яка на той час була австралійською територією, до окупованого японцями Хайнаню в південному Китаї. На борту судна перебували австралійські військові та цивільні особи, яких японські війська захопили в полон у Рабаулі, місті на острові Нова Британія.
Захопивши Рабаул, японці створили табір для військовополонених і цивільних осіб. До червня 1942 року японські військові керівники вирішили розпочати переміщення ув’язнених до Японії. Перше перевезення, яке перевозило близько 60 австралійських офіцерів і кількох медсестер, прибуло благополучно. Однак друга група перевезень, до якої входило Монтевідео Мару, була атакована військами союзників.
Розслідування та наслідки
Інформація про цей інцидент залишалася мізерною до кінця війни. У вересні 1945 року майор австралійської армії Гарольд С. Вільямс вирушив до Токіо, щоб провести розслідування. Він склав список зниклого особового складу з Рабаула та японських архівів, що дозволило йому визначити, хто загинув на борту Монтевідео Мару, і повідомити їхні родини. Однак залишаються питання щодо того, чи є список жертв точним або повним.
Спадщина трагедії
Затоплення Монтевідео Мару залишається найгіршою морською катастрофою Австралії. У 2009 році члени родин загиблих створили Товариство Рабаула та Монтевідео Мару і почали закликати австралійський уряд шукати корабель. Через три роки товариство встановило меморіал у Канберрі, щоб відзначити 70-ту річницю трагедії. Національний архів Австралії (NAA) також створив інтерактивний веб-сайт, який дозволяє користувачам шукати у списку жертв і вивчати архівні документи.
Для Кеті Паррі-МакЛеннан, чий дідусь Артур Паррі був на борту Монтевідео Мару, коли воно затонуло, виявлення уламків є джерелом великої втіхи. «Я просто пам’ятаю, як мій батько розповідав мені роками, що вони не знали, що з ним сталося», — сказала вона. «Тепер ми нарешті маємо деякі відповіді».
Триваючі зусилля
Відкриття уламків Монтевідео Мару є свідченням тривалої сили надії та важливості пам’яті про тих, кого ми втратили. Чиновники планують залишити всі людські останки та артефакти разом з уламками на знак поваги до загиблих і їхніх родин. Однак тривають зусилля щодо ідентифікації та вшанування жертв цієї трагічної події.
