Home Tags Posts tagged with "Вовки"
Tag:

Вовки

Екологія та еволюція

Дослідження вовків та лосів на острові Isle Royale: природна лабораторія еволюції

by Пітер
written by Пітер

Isle Royale: природна лабораторія для вивчення еволюції

Дослідження вовків та лосів

Національний парк Isle Royale на озері Верхнє — унікальна екосистема, яка надала науковцям природну лабораторію для вивчення еволюції. Острів є домівкою для популяцій лосів та вовків, які взаємодіють уже понад 70 років. Це найтриваліше у світі дослідження стосунків хижак-жертва.

Дослідники з дослідження вовків та лосів Isle Royale зробили проривні спостереження щодо того, як ці два види еволюціонували як реакція один на одного. Вовки вплинули на розмір та поведінку лосів, тоді як лосі вплинули на мисливські стратегії вовків.

Коеволюція в дії

Коеволюція — це процес, за якого два види еволюціонують у відповідь на адаптації один одного. На острові Isle Royale вовки та лосі десятиліттями перебували в стані коеволюційної гонки озброєнь.

Вовки еволюціонували, щоб ефективніше полювати на лосів, тоді як лосі еволюціонували, щоб бути більш стійкими до хижацтва. Наприклад, вовки навчилися полювати на менших лосів, яких легше здолати. У відповідь на це лосі еволюціонували, щоб стати більшими, що ускладнило вовкам їхнє вбивство.

Роль довкілля

Довкілля також відіграє важливу роль у стосунках між вовками та лосями. Рослинність, погода та хвороби можуть впливати на популяції обох видів.

Наприклад, холодна зима може призвести до підвищеної смертності лосів, тоді як тепла зима може призвести до збільшення кількості лосиних кліщів, які можуть послабити лосів і полегшити їхнє вбивство вовками.

Майбутнє дослідження

Дослідження вовків та лосів Isle Royale ще далеке від завершення. Дослідники продовжують збирати дані про популяції вовків та лосів, а також про чинники довкілля, які на них впливають.

Одне з найнагальніших питань для майбутнього дослідження — це відсутність вовчиць на острові. Станом на 2007 рік усі вовки острова Isle Royale пов’язані з одним самцем, що може призвести до інбридингу та генетичних проблем.

Відвідування Національного парку Isle Royale

Національний парк Isle Royale відкритий для відвідувачів з квітня по жовтень. Відвідувачі можуть скористатися поромами з портів у Міннесоті та Мічигані. Парк пропонує дослідницькі експедиції для ненауковців та тижневі походи в дику природу, щоб зібрати лосині кістки.

Висновки

Дослідження вовків та лосів Isle Royale є унікальним і цінним ресурсом для вивчення еволюції. Це дослідження дало змогу зрозуміти складні стосунки між хижаками та жертвами, а також роль довкілля у формуванні еволюції.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Поведінка тварин

Контагіозне позіхання: вікно в емпатію ссавців

by Роза
written by Роза

Контагіозне позіхання: вікно в емпатію ссавців

Що таке контагіозне позіхання?

Контагіозне позіхання – це цікавий феномен, коли особи позіхають у відповідь на побачене або почуте позіхання інших. Ця поведінка не обмежується людьми; її спостерігали у широкому спектрі тварин, зокрема шимпанзе, бабуїнів, бонобо, птахів, собак і тепер вовків.

Докази контагіозного позіхання у вовків

Нещодавнє дослідження, опубліковане в PLOS ONE, надає перші докази контагіозного позіхання у вовків. Дослідники спостерігали за дванадцятьма вовками протягом п’яти місяців і виявили, що вони частіше позіхали у відповідь на позіхання іншого вовка, ніж ні. Це свідчить про те, що контагіозне позіхання є поведінкою, яка присутня у вовків, подібно до інших соціальних ссавців.

Зв’язок з емпатією

Контагіозне позіхання пов’язане з емпатією у людей. Дослідження показали, що особи з міцнішими соціальними навичками частіше підхоплюють позіхання. Це свідчить про те, що контагіозне позіхання може бути способом для людей продемонструвати свою здатність розуміти і розділяти емоції інших.

Еволюційна історія

Поширеність контагіозного позіхання у ссавців свідчить про те, що воно може мати еволюційну основу. Емпатія, як вважають, виникла як родова риса у ссавців, дозволяючи особинам формувати міцні соціальні зв’язки і ефективно співпрацювати. Контагіозне позіхання могло розвинутися як спосіб зміцнення цих зв’язків і сприяння соціальній згуртованості.

Роль знайомства

У дослідженні вовків дослідники виявили, що вовки частіше підхоплювали позіхання знайомої особини. Це свідчить про те, що знайомство і соціальні зв’язки відіграють роль у контагіозному позіханні, подібно до того, що спостерігалося у людей.

Контагіозне позіхання у собак та вовків

Хоча контагіозне позіхання спостерігалося як у собак, так і у вовків, існують суперечки щодо того, чи можуть собаки підхоплювати позіхання від інших собак. Деякі дослідження не виявили доказів такої поведінки, тоді як інші припускають, що вона може відбуватися за певних обставин. Потрібні подальші дослідження, щоб з’ясувати, наскільки поширене контагіозне позіхання серед собак.

Потенційні переваги контагіозного позіхання

Справжня функція контагіозного позіхання досі повністю не зрозуміла. Однак дослідники припускають, що воно може виконувати кілька функцій, зокрема:

  • Зміцнення соціальних зв’язків: Контагіозне позіхання може допомогти створити почуття приналежності та зв’язку в соціальній групі.
  • Сприяння емпатії: Демонструючи свою здатність розділяти емоції, контагіозне позіхання може сприяти емпатії та співпраці між особинами.
  • Регулювання соціальної поведінки: Контагіозне позіхання може бути способом для осіб синхронізувати свою поведінку і підтримувати соціальну гармонію в групі.

Питання та майбутні дослідження

Хоча дослідження контагіозного позіхання дали цінні знання, все ще існує багато безвідповідних питань. Майбутні дослідження могли б розглянути наступне:

  • Ступінь поширеності контагіозного позіхання між різними видами
  • Нейронні механізми, що лежать в основі контагіозного позіхання
  • Вплив соціальних факторів, таких як розмір групи і соціальна ієрархія, на контагіозне позіхання
  • Потенційні терапевтичні застосування контагіозного позіхання

Висновки

Контагіозне позіхання – це захоплююча поведінка, яка дає змогу зазирнути в соціальне та емоційне життя ссавців. Хоча його справжня функція все ще обговорюється, дослідження показують, що воно може відігравати роль в емпатії, соціальному зв’язку і регулюванні соціальної поведінки. Потрібні подальші дослідження, щоб повністю зрозуміти значення контагіозного позіхання та його наслідки для соціальних ссавців.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Біологія

Собаки: нащадки двох популяцій вовків?

by Пітер
written by Пітер

Собаки: нащадки двох популяцій вовків?

Нове дослідження проливає світло на одомашнення собак

Учені давно намагаються розгадати таємницю того, як і де собаки еволюціонували від вовків до наших улюблених компаньйонів. Недавнє дослідження, опубліковане в Nature, додає суттєву деталь до цієї головоломки, припускаючи, що сучасні собаки, можливо, походять від двох окремих популяцій стародавніх вовків.

Родовід давніх вовків

У дослідженні було проаналізовано геноми 72 стародавніх вовків, які жили в Європі, Сибіру та Північній Америці протягом останніх 100 000 років. Порівнюючи ці геноми з ДНК сучасних собак, дослідники створили генеалогічне древо, яке дає уявлення про походження вовків у той час, коли з’явилися собаки.

Два джерела популяції вовків

Дослідження показало, що собаки мають тісніші генетичні зв’язки зі стародавніми вовками в Азії, ніж з тими, що в Європі. Це припускає, що собаки, можливо, виникли десь в Азії, можливо, з двох окремих популяцій вовків: одна в Східній Азії, а інша на Близькому Сході.

Схрещування та множинні місця

Хоча два окремі випадки одомашнення є можливими, інше пояснення полягає в тому, що собаки були одомашнені в одному місці, а потім схрещувалися з вовками в інших місцях, змішуючи свою ДНК. Дослідники не можуть остаточно визначити, який сценарій правильний, але вони роблять висновок, що було принаймні два джерела популяцій вовків, які брали участь в одомашненні собак.

Генетичне різноманіття та зв’язок між вовками

Незважаючи на різноманітність ДНК вовків, у дослідженні не було виявлено жодного стародавнього вовка, який був би безпосередньо пов’язаний з усіма сучасними собаками. Проте дослідники спостерігали, що популяції вовків по всьому світу залишалися генетично пов’язаними протягом десятків тисяч років. Це говорить про те, що вовки, ймовірно, багато подорожували і схрещувалися, що, можливо, сприяло їх виживанню під час закінчення льодовикового періоду.

18000-річне сибірське цуценя

У 2019 році археологи виявили 18000-річне цуценя в Сибіру. Спочатку дослідники сперечалися, чи це був вовк чи собака. Проаналізувавши його генетику, учені в цьому дослідженні визначили, що це був вовк, що дало додаткові свідчення різноманітності вовків у льодовиковий період.

Проблеми та майбутні дослідження

Отримання зразків стародавніх вовків з усього світу, особливо з Південної півкулі, залишається проблемою через кращу збереженість ДНК в холоднішому кліматі. Дослідникам потрібні нові зразки, щоб створити повнішу картину походження собак і визначити точне місце та час одомашнення собак.

Значення дослідження

Це дослідження є значним кроком уперед у нашому розумінні одомашнення собак. Воно надає детальну генетичну картину походження вовків, звужуючи можливі місця походження собак і припускаючи, що декілька популяцій вовків сприяли еволюції наших собачих компаньйонів. Майбутні дослідження, озброєні постійно зростаючою колекцією геномів стародавніх вовків, безперечно, наблизять нас до розгадки таємниці того, як і де собаки вперше стали нашими найкращими друзями.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail