Home Tags Posts tagged with "Збереження дикої природи"
Tag:

Збереження дикої природи

Екологія

Збереження дикої природи: уроки з Непалу

by Роза
written by Роза

Збереження дикої природи: уроки з Непалу

Важливість збереження дикої природи

Збереження дикої природи є важливим для здоров’я нашої планети та благополуччя майбутніх поколінь. Тигри, зокрема, є ключовим видом, який відіграє життєво важливу роль у підтримці балансу екосистем. Їхня присутність свідчить про здорове довкілля та підтримує широкий спектр інших видів.

Роль Джона Сайденстікера та Сьюзан Лампкін

Джон Сайденстікер і Сьюзан Лампкін – два відомі природоохоронці, які присвятили своє життя вивченню та захисту тигрів. Сайденстікер, голова ради Фонду з порятунку тигрів, плідно працював у Непалі, заснувавши проект з екології тигрів Смітсонівського інституту в Непалі. Лампкин, спеціаліст із поведінки тварин, вивчала поведінку тигрів та інших видів дикої природи.

Проблеми збереження у політично нестабільних регіонах

Робота в політично нестабільних регіонах може становити значні труднощі для природоохоронців. Сайденстікер і Лампкин безпосередньо зіткнулися з цими проблемами, але завжди ставили безпеку себе та своєї команди на перше місце. Вони вжили заходів обережності, щоб уникнути провокування місцевих конфліктів, а також поважали звичаї та традиції людей, з якими вони працюють.

Позитивні переваги зусиль щодо збереження для місцевого населення

Зусилля щодо збереження можуть мати позитивний вплив на життя місцевого населення. Наприклад, у Непалі програми збереження, засновані на громаді, надали місцевим громадам частку туристичних зборів, які використовувалися для фінансування шкіл та інших проектів розвитку громади. Це допомогло сприяти почуттю власності та відповідальності за збереження серед місцевого населення.

Уроки збереження у Непалі

Непал надав цінні уроки для природоохоронців у всьому світі. Одним із головних уроків є важливість залучення громади. Зусилля щодо збереження повинні бути розроблені таким чином, щоб задовольняти потреби місцевих громад і забезпечувати їм відчутні переваги. Інший урок полягає в необхідності підходу до збереження знизу вгору, коли місцеве населення наділяється повноваженнями володіти своїми природними ресурсами.

Цінність залучення дикої природи до місцевого населення

Природоохоронці дедалі більше усвідомлюють важливість залучення дикої природи до місцевого населення. Це можна зробити за допомогою освітніх програм, ініціатив щодо охоплення громади та демонструючи економічні переваги збереження. Коли люди бачать цінність дикої природи, вони, ймовірно, підтримуватимуть зусилля щодо її збереження.

Збереження реалізується крок за кроком

Збереження – це складне і складне завдання, але воно необхідне для майбутнього нашої планети. Сайденстікер і Лампкин показали, що збереження може бути успішним навіть у політично нестабільних регіонах. Співпрацюючи з місцевими громадами, поважаючи їхні звичаї та демонструючи переваги збереження, вони допомогли захистити тигрів та інші види дикої природи.

Їхня робота нагадує нам, що збереження відбувається крок за кроком, село за селом та регіон за регіоном. Співпрацюючи, ми можемо створити більш стале майбутнє для всіх.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Морські науки

Оптимізм щодо океану: історії успіху у збереженні морського середовища

by Роза
written by Роза

Оптимізм щодо океану: історії успіху у збереженні морського середовища

Відновлення популяцій китів

Міжнародні зусилля зі заборони комерційного китобійного промислу дали свої результати. Популяції китів, як-от горбатих китів у західній частині Південної Атлантики, значно відновилися. Міжнародна китобійна комісія оцінює, що загальна популяція горбатих китів у світі зараз може перевищувати 120 000 особин.

Морські черепахи процвітають

Більшість популяцій морських черепах зростає, що свідчить про успіх заходів зі збереження. У Флориді кількість гнізд зелених черепах збільшилася з 62 у 1979 році до понад 37 000 у 2015 році. Морські черепахи Кемпа у Техасі також демонструють помітне відновлення, кількість гнізд зросла з 1 до 353 за той же період.

Стійке рибальство

Хоча надмірний вилов риби залишається проблемою, багато з найцінніших у світі рибних промислів є відносно здоровими. Стійкі методи управління, такі як обмеження вилову та обмеження щодо знарядь лову, допомогли підтримувати стабільні обсяги вилову таких видів, як мінтай аляскинський, європейський сардин та жовтоперий тунець.

Розширення морських природоохоронних територій

Морські природоохоронні території (МПТ) — це визначені райони океану, що захищають екосистеми та сприяють біорізноманіттю. Майже 8% океану було визначено як МПТ, що забезпечує такі переваги, як захист середовища існування та збільшення популяцій риб. Такі великі ініціативи, як мета «30 на 30», мають на меті розширити охоплення МПТ до 30% земної кулі до 2030 року.

Прогрес у боротьбі із забрудненням

Незважаючи на поточні виклики, є певні успіхи у зменшенні забруднення океану. Заборона етилованого палива значно знизила рівень свинцю в океані. Нормативні акти та конвенції також скоротили кількість розливів нафти з танкерів. Інновації у сфері біорозкладних пластмас дають надію на вирішення кризи забруднення пластиком.

Відновлення прибережних екосистем

Прибережні екосистеми, такі як мангрові ліси, відіграють важливу роль у біорізноманітті, зберіганні вуглецю та захисті від штормів. Зусилля з відновлення показали перспективність відновлення цих екосистем у великих масштабах. Наприклад, мангровий ліс у дельті Меконгу у В’єтнамі було успішно відновлено, що дозволило зв’язати значну кількість вуглецю та пом’якшити наслідки зміни клімату.

Офшорна вітроенергетика

Технологія офшорної вітроенергетики швидко розвивається, пропонуючи чисте джерело енергії з низьким рівнем викидів парникових газів. Офшорні вітроелектростанції можуть виробляти величезну кількість енергії, сприяючи глобальним зусиллям зі скорочення вуглецевого сліду.

Оптимізм рухає дії

Захисники природи наголошують на важливості оптимізму для стимулювання дій. Виділяючи успішні історії, вони прагнуть надихати та залучати громадськість до зусиль зі збереження океану. Незважаючи на поточні загрози, є надія на майбутнє морських екосистем, і кожен може відіграти роль у сприянні їх відновленню.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Зоологія

Собаки-воїни проти браконьєрів: сила нюху для збереження природи

by Роза
written by Роза

Собаки-воїни проти браконьєрів: сила нюху для збереження природи

Навчання та відбір: шлях до собачої досконалості

Кінологічні підрозділи проти браконьєрства проходять сувору програму навчання, розроблену для вдосконалення їхніх навичок виявлення та створення нерозривного зв’язку між провідником і собакою. Перший крок полягає в розвитку глибокої любові та розуміння собак, що є основою для всього, що відбувається потім.

Вибір породи: інстинкти відстеження та непохитна відданість

Canines for Conservation в основному обирає породи, відомі своїми здібностями до відстеження, такі як німецькі вівчарки, бельгійські малінуа та спанієлі. Ці породи мають природну схильність до виявлення запахів, що робить їх ідеальними для завдання винюхування незаконних продуктів дикої природи.

Вибір еліти: риси особистості для успіху

Окрім виняткових здібностей до відстеження, собаки проти браконьєрства повинні демонструвати певний набір рис особистості. Вони повинні бути товариськими, але не надто доброзичливими, впевненими в собі, але не агресивними та в чудовій фізичній формі. Процес відбору є дуже конкурентним: проходять лише найперспективніші кандидати.

Розгортання та успіх: потужний множник у боротьбі з браконьєрством

Підрозділи Canines for Conservation стратегічно розгорнуті в основних портах і транспортних вузлах по всій Африці. Їхні гострі носи та непохитна рішучість призвели до понад 200 успішних затримань товарів, отриманих браконьєрським шляхом, з моменту створення організації у 2014 році. 90-відсоткова точність собак у виявленні незаконних товарів зробила їх грізною перешкодою для браконьєрів.

Виклики: корупція та інфраструктурні перешкоди

Незважаючи на їхній надзвичайний успіх, кінологічні підрозділи стикаються з викликами у своїй місії. Співпраця з місцевою владою має вирішальне значення для доступу до транспортних вузлів, але корупція та хабарництво можуть перешкоджати їхнім зусиллям. Крім того, недостатня інфраструктура може ускладнити повне викорінення браконьєрства.

Незламний дух: оптимізм перед лицем супротивника

Незважаючи на виклики, команда Canines for Conservation залишається оптимістичною. Вони визнають непідкупну природу собак та їхню непохитну відданість справі. Радість собак від виконання своїх завдань служить постійним нагадуванням про важливість їхньої місії.

Зв’язок між людиною і собакою: любов, довіра і збереження природи

У центрі кінологічних підрозділів проти браконьєрства лежить надзвичайний зв’язок між провідниками та собаками. Це партнерство будується на довірі, любові та спільній пристрасті до збереження дикої природи. Глибока прихильність провідників до своїх чотириногих супутників підтримує їхню відданість справі, перетворюючи збереження природи на працю, сповнену любові.

Епілог: модель збереження природи

Програма Canines for Conservation продемонструвала надзвичайну ефективність кінологічних підрозділів у боротьбі з браконьєрством. Їхній успіх підкреслює силу співпраці, навчання та незламного зв’язку між людьми та тваринами. Оскільки програма продовжує розширюватися, вона служить моделлю для інноваційних стратегій збереження природи, надихаючи надію в боротьбі з незаконною торгівлею дикими тваринами.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Дика природа

Ара червоний: символ успіху збереження в Гондурасі

by Пітер
written by Пітер

Ара червоний: символ успіху збереження

Браконьєрство та скорочення чисельності ара червоних

Ара червоний, яскравий національний птах Центральної Америки, зіткнувся з різким скороченням чисельності через незаконну торгівлю дикими тваринами. Браконьєри викрадають яйця та пташенят з гнізд, обрізають крила птахам і продають їх як домашніх улюбленців або контрабандою вивозять до інших країн. Ця незаконна торгівля спустошила популяції ара.

Гора ара: заповідник для порятунку й реабілітації

У 2001 році американський біолог Ллойд Девідсон заснував Гору ара в Гондурасі, щоб протидіяти кризі торгівлі дикими тваринами. Він перевіз 90 врятованих ара до заповідника, розташованого поблизу руїн міста майя Копан. Гора ара надає безпечне місце для покинутих і знущаних ара, реабілітуючи їх для подальшого випуску в дику природу.

Освіта та залучення громадськості

Місія Гори ара виходить за межі реабілітації. Заповідник інформує відвідувачів про важливість охорони природи та руйнівні наслідки торгівлі дикими тваринами. Відвідувачі можуть взаємодіяти з ара та дізнатися про їхню роль як ландшафтних видів, які підтримують різноманітні екосистеми.

Повернення ара у дику природу

У 2010 році World Parrot Trust запропонував випустити реабілітованих ара в долині Копан. Спочатку вагаючись, Девідсон усвідомив екологічні та освітні переваги цієї сміливої ініціативи. Гора ара об’єдналася з місцевими школами та неурядовою організацією Asociación Copán для розробки комплексної освітньої програми, спрямованої на запобігання майбутньому браконьєрству.

Наслідки випусків та підтримка громадськості

Шість успішних випусків призвели до того, що понад 75 ара вільно літають у долині Копан. Ці птахи швидко розмножуються, і їхня присутність породила почуття гордості та відповідальності серед місцевих громад. Викрадення двох ара з парку в останні роки викликало обурення громадськості й призвело до їхнього безпечного повернення.

Розширення та партнерство

За підтримки World Parrot Trust Гора ара розширила свою діяльність, включивши біологів і працівників, які працюють на повну ставку. Заповідник також заснував ProAlas, неурядову організацію, діяльність якої спрямована на фінансування випусків птахів по всьому Гондурасу. Уряди Гондурасу та Мексики співпрацюють, щоб перемістити ара, які розмножуються, на Гору ара з кінцевою метою їхнього випуску в Центральній Америці.

Ара червоні: символ збереження та національної гордості

Ара червоний став потужним символом успіху збереження в Гондурасі. Збереження цього знакового виду підкреслює важливість захисту диких тварин і місць їхнього існування. Визнаючи ара червоних національним надбанням, Гондурас може надихнути на більш відповідальне ставлення до навколишнього середовища та сприяти розвитку екологічного туризму.

Виклики та перспективи на майбутнє

Попри те, що зусилля зі збереження ара червоних досягли значного прогресу, виклики залишаються. Знеліснення, скотарство та інші види діяльності людини продовжують загрожувати їхнім природним місцям існування. Природоохоронці співпрацюють з місцевими громадами, щоб створити природоохоронні території та запровадити стійкі методи господарювання. Ара червоний, який колись опинився на межі зникнення, тепер є променем надії на майбутнє збереження дикої природи в Центральній Америці.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Зоологія

Американський бізон: символ Великих рівнин перед викликами

by Роза
written by Роза

Американський бізон: Символ Великих рівнин

Історія та значення

Американський бізон, також відомий як буйвіл, колись бродив Великими рівнинами у величезних стадах, що налічували мільйони особин. Вони були життєво важливим ресурсом для племен корінних американців, забезпечуючи їжу, одяг і житло. Однак наприкінці 19 століття бізонів було майже повністю винищено білими поселенцями.

На межі зникнення та відновлення

На початку 20 століття в Національному парку Єллоустоун залишилося лише кілька сотень бізонів. Завдяки зусиллям зі збереження популяція бізонів у Єллоустоуні зросла до понад 4000 особин. Однак розмір стада став проблемою для керівників парку через надмірний випас та конфлікти з іншими дикими тваринами.

Переміщення та збереження

Щоб вирішити ці проблеми, Національна служба парків розпочала програму з переміщення бізонів до інших районів, включаючи землі племен. Ці зусилля спрямовані на відновлення бізонів у їхньому історичному ареалі та підтримку зусиль зі збереження виду.

Суперечка щодо бруцельозу

Однією з проблем, пов’язаних із переселенням бізонів, є побоювання щодо бруцельозу, бактеріальної інфекції, яка може передаватися від бізонів до худоби. Однак дослідження Національної академії наук, інженерії та медицини за 2017 рік показало, що бруцельоз у худоби в цьому регіоні був викликаний лосями, а не бізонами. Цей висновок полегшив обґрунтування переселення бізонів.

Бізон та індіанці Великих рівнин

Доля бізонів і корінних американців була взаємопов’язана протягом століть. Племена корінних американців сильно залежали від бізонів для виживання, і майже повне вимирання цього виду мало руйнівний вплив на їхній спосіб життя. Переміщення бізонів на землі племен розглядається як крок до відновлення цього культурного зв’язку.

Екологічний та історичний контекст

Недавні дослідження поставили під сумнів традиційну думку про те, що білі мисливці були єдиною причиною майже повного вимирання бізонів. Історики навколишнього середовища стверджують, що до занепаду призвела комбінація факторів, зокрема надмірне полювання корінними американцями, поширення коней і проблеми довкілля.

Бізон та майбутнє

Відновлення бізонів на Великих рівнинах є складним питанням, яке має як переваги, так і недоліки. Бізони надають важливі екологічні послуги, але вони також конкурують із великою рогатою худобою за ресурси. Оскільки популяції бізонів продовжують зростати, скотарям і природоохоронцям доведеться працювати разом, щоб знайти стійкі рішення, які збалансують потреби обох видів.

Символ бізона

Американський бізон залишається потужним символом американського Заходу. У 2016 році він був визначений національним ссавцем США. Стійкість і адаптивність бізона є нагадуванням про важливість збереження та нерозривний зв’язок між людьми та природою.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Біологія дикої природи

Пилкові ванни індиків: захоплива поведінка в дикій природі

by Пітер
written by Пітер

Пилкові ванни індиків: захоплива поведінка в дикій природі

Фотозйомка дикої природи зафіксувала унікальне видовище

Фотограф Карла Роудс, відома своєю фотографією збереження дикої природи, зняла приголомшливі кадри дикого індика, який займається захопливою поведінкою: прийняттям пилових ванн. Цей заворожливий ритуал допомагає індикам підтримувати яскраве оперення та загальний стан здоров’я.

Пилкові ванни: життєво важлива звичка догляду

Пилкові ванни є вкрай важливою звичкою догляду для індиків. Вони видаляють шкідників і паразитів, підтримують шкіру здоровою та запобігають злипанню пір’я, що може перешкоджати їхній здатності літати. Індики виконують цей ритуал, змахуючи крилами, іноді перевертаючись на спину і ворушачись у бруді.

Спостереження за самотнім індиком

Роудс встановила замаскований мисливський схов у своєму проїзді, щоб спостерігати за диким індиком. Вона помітила, що птах відвідував її двір щодня пополудні, щоб приймати пилкові ванни. Цей конкретний індик був самицею, без яскраво-червоного та синього підборіддя і віялоподібного хвостового пір’я, характерного для самців.

Особистий зв’язок

Роудс прив’язалася до птаха після годин спостереження і дала їй ім’я Делла. Вона вважає, що давання імен диким тваринам допомагає людям встановлювати зв’язок з дикою природою на більш особистісному рівні.

Райдужна краса

Під час своєї пилової ванни райдужні пір’я крил Делли були повністю видні. Хоча самці індиків часто привертають більше уваги, фотографії Роудс також підкреслюють вражаючу красу індичок.

Нагадування про екологічну значущість

Дикі індики відіграють життєво важливу екологічну роль у Нью-Йорку та по всій країні. Вони розсіюють насіння, харчуються комахами та дрібними гризунами і допомагають підтримувати здорові екосистеми.

Історичне відновлення

Колись рясні в Нью-Йорку, дикі індики були знищені внаслідок полювання і втрати середовища існування у 1840-х роках. Однак завдяки зусиллям із збереження популяція відновилася. Сьогодні в Нью-Йорку налічується близько 180 000 диких індиків, а по всій країні — близько 7 мільйонів.

Захопливе відволікання

Під час пандемії COVID-19 Роудс виявила, що спостереження за Деллою стало приємним відволіканням. Захоплива поведінка індика і краса природи забезпечили таку необхідну перепочинок від проблем того часу.

Додаткові відомості

  • Індики починають приймати пилкові ванни і чистити пір’я вже через кілька днів після вилуплення.
  • Пилкові ванни зазвичай є соціальною активністю, але Делла завжди відвідувала двір Роудс одна, можливо, через те, що це був шлюбний сезон.
  • Самиці, найімовірніше, будуть самотніми під час шлюбного сезону, коли вони гніздяться.
  • Дикі індики в Нью-Йорку законно захищені як мисливський вид.

Ставши свідками чудес природи

Фотографії та спостереження Роудс дають уявлення про захопливий світ диких індиків. Фіксуючи красу і важливість цих створінь, вона допомагає нам оцінити чудеса природи і важливість збереження.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Екологія та охорона

Чорні ведмеді: несподівані захисники рослин

by Пітер
written by Пітер

Ведмеді: несподівані охоронці рослин

Мурахи: палиця з двома кінцями

Мурашок часто вважають шкідниками, але вони також можуть відігравати корисну роль в екосистемах. На альпійських луках Колорадо мурахи забезпечують притулок для куріпок та інших комах. Однак мурахи також можуть стати проблемою, коли вони рояться на рослинах, заважаючи іншим комахам сідати на їхнє листя. Це може створити “простір, вільний від ворогів” для травоїдних тварин, таких як цикадки, які потім можуть пошкоджувати рослини.

З’являється чорний ведмідь

Чорні ведмеді відомі своєю любов’ю до мурах. І, як виявилося, їхні звички харчуватися мурахами позитивно впливають на рослини. Видаляючи мурах з околиць, ведмеді зменшують кількість травоїдних, які можуть пошкодити рослини.

Детальніше про взаємозв’язок

Джошуа Грінат, аспірант з екології в Університеті штату Флорида, провів дослідження, щоб вивчити взаємозв’язок між ведмедями, мурахами та кролячим кущем, жовто-плямистим чагарником, який служить популярним укриттям для куріпок.

Грінат виявив, що голодні ведмеді знищили до 86 відсотків мурашиних гнізд поблизу. Хоча це було поганою новиною для мурах, це було прекрасною новиною для чагарників кролячого куща. Без мурах, які б їм заважали, інші комахи могли сідати на листя і поїдати цикадок, які є травоїдними тваринами, здатними пошкоджувати рослини.

Переваги для рослин

Дослідження Гріната показало, що рослини, з яких були видалені мурахи, краще росли і давали насіння. Це свідчить про те, що ведмеді відіграють важливу роль у підтримці здоров’я рослинних спільнот на альпійських луках Колорадо.

Мутуалізм: мурахи та цикади

У своєму дослідженні Грінат також зазначив, що мурахи та цикади мають мутуалістичні відносини. Мурахи забезпечують притулок для цикад, а цикади допомагають розповсюджувати насіння мурах. Однак цей мутуалізм може стати проблемою для рослин, коли мурахи рояться на їхньому листі, створюючи “простір, вільний від ворогів” для цикад та інших травоїдних тварин.

Роль чорних ведмедів

Чорні ведмеді допомагають розірвати цей цикл, видаляючи мурах з околиць рослин. Це зменшує кількість травоїдних, які можуть пошкодити рослини, дозволяючи їм рости і процвітати.

Наслідки для управління екосистемами

Дослідження Гріната підкреслює важливість врахування непрямих наслідків взаємодій видів при управлінні екосистемами. Розуміючи складні взаємозв’язки між рослинами, тваринами та комахами, ми можемо краще захищати і управляти цими екосистемами на благо всіх видів.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Тваринництво

Дикі коні Чинкотіґ змагаються з болотним раком за допомогою нової вакцини

by Роза
written by Роза

## Дикі коні Чинкотіґ змагаються з болотним раком за допомогою нової вакцини

Болотний рак: смертельна загроза для диких коней Чинкотіґ

Протягом понад трьох століть дикі коні Національного заповідника дикої природи Чинкотіґ бродили островом-бар’єром Ассатіґ. Однак останніми роками з’явилася нова загроза: болотний рак, смертельна хвороба, що викликається грибкоподібним мікроорганізмом Pythium insidiosum. Це захворювання забрало життя семи коней з 2017 року, що викликало занепокоєння серед любителів і доглядачів табуна.

Болотний рак в основному вражає коней, собак і людей. Зараження зазвичай відбувається через контакт з водою, що містить плаваючі зооспори P. insidiosum, які приваблюються до відкритих ран. Потрапивши в організм хазяїна, мікроб поширюється через звивисті нитки, які він використовує для живлення тканинами тварини.

Зміна клімату та поширення болотного раку

P. insidiosum в основному зустрічається в тропічних кліматичних умовах. Однак через те, що зміна клімату призводить до потепління земної кулі, випадки болотного раку почали поширюватися на північ. Національний заповідник дикої природи Чинкотіґ має ідеальні умови для паразита: водно-болотні угіддя зі стоячою водою та літніми температурами, що перевищують 100 градусів за Фаренгейтом. Попередні тести показали, що мікроб «досить поширений» по всьому заповіднику.

Вакцина: надія для коней

У відповідь на загрозу болотного раку Пожежна служба волонтерів Чинкотіґ, яка володіє і піклується про коней, у 2019 році почала випробовувати вакцину. Вакцина націлена на P. insidiosum і має на меті захистити коней від інфекції. Хоча лікування все ще перебуває на ранніх стадіях, схоже, що воно діє. Представниця служби Деніз Боуден сказала: «Нам потрібно продовжувати вакцинацію протягом наступних [двох-трьох] років, щоб краще визначити, чи була/є ця вакцина ефективним засобом для цього табуна разом із практиками управління навколишнім середовищем».

Потенційна роль солоної води у боротьбі з болотним раком

Цікаво, що лихо болотного раку оминуло табун коней на Мерілендській стороні острова Ассатіґ. Науковці досліджують, чи може солона вода у стоячих водоймах на Мерілендській стороні вбивати мікроби, що викликають хворобу.

Щорічний збір коней: моніторинг здоров’я табуна

Щовесни коні проходять медичний огляд. Станом на 18 квітня всі 160 вірджинських коней не хворіли на болотний рак. Збір також орієнтований на огляди десятків коней, які ще не отримали експериментальну вакцину.

Обережний оптимізм щодо майбутнього

Річард Хансен, творець вакцини, «обережно оптимістично» налаштований щодо її потенціалу підтримувати здоров’я коней. «На даний момент, схоже, вона дійсно добре справляється», – сказала Боуден. «У нас не було надзвичайно вологого і дощового кінця літа минулого року. Я думаю, що між цим і вакциною ми на правильному шляху».

Боротьба з болотним раком триває, але нова вакцина дає надію на виживання коней Чинкотіґ. Продовження вакцинації та методів управління навколишнім середовищем буде вирішальним у захисті цього знакового табуна.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Зоологія

Чорні грифи: друзі чи вороги фермерів?

by Роза
written by Роза

Чорні грифи: Друзі чи вороги фермерів?

Чорні грифи: Зміна ролі

Чорні грифи, відомі своїм темним оперенням і лисими головами, традиційно вважалися падальниками, які живляться трупами загиблих тварин. Однак останні повідомлення свідчать, що їхня поведінка може змінюватися.

На Середньому Заході фермери повідомляють, що чорні грифи нападають і навіть убивають худобу, таку як телята та поросята. Це викликало занепокоєння серед фермерів та заклики вжити заходів для захисту їхніх стад.

Захисний статус і дозволи на відстріл

Чорні грифи перебувають під захистом Закону про договір про перелітних птахів, який забороняє заподіяння їм шкоди без дозволу. У відповідь на повідомлення про хижацтво Indiana Farm Bureau запровадила програму, яка дозволяє фермерам отримувати дозволи на відстріл чорних грифів, які завдають шкоди їхній худобі.

Однак деякі вчені, такі як Джон В. Фіцпатрік з Корнельської лабораторії орнітології, вважають, що повідомлення про хижацтво чорних грифів перебільшені і що птахи не націлені на здорових тварин. Вони стверджують, що необхідні подальші дослідження, щоб краще зрозуміти поведінку грифів.

Експансія чорних грифів

Учені підозрюють, що недавнє зростання хижацтва чорних грифів може бути пов’язане зі зміною клімату та змінами у землекористуванні. Історично чорні грифи були поширені в південних штатах, але в останні десятиліття їхній ареал поширився на північ.

Потепління клімату може створювати більш сприятливі умови для грифів, тоді як зміни у землекористуванні, такі як перетворення лісів на сільськогосподарські угіддя, можуть надавати їм більше можливостей зустрічатися з худобою.

Дослідження та пом’якшення

Дослідники з Університету Пердью та Служби дикої природи Міністерства сільського господарства США (USDA) співпрацюють із скотарями, щоб краще зрозуміти хижі звички чорних грифів. Ця інформація може бути використана для розробки стратегій стримування грифів від нападу на худобу.

Фермери також можуть допомогти, пожертвувавши в лабораторію телят, яких вони підозрюють, що вбили чорні грифи, або заповнивши онлайн-опитування про свій досвід роботи з цими птахами. Ці дані допоможуть дослідникам краще зрозуміти проблему та знайти рішення.

Баланс між охороною природи та захистом худоби

Проблема хижацтва чорних грифів підкреслює необхідність балансу між охороною природи та захистом худоби. Хоча чорні грифи є важливою частиною екосистеми, вони також можуть становити загрозу для засобів до існування фермерів.

Необхідно провести ретельні дослідження, щоб визначити масштаби проблеми та розробити ефективні стратегії пом’якшення, які мінімізують шкоду як для чорних грифів, так і для худоби. Це може включати вивчення нелетальних методів стримування грифів, таких як використання опудал або шумових пристроїв, а також співпрацю з фермерами для впровадження найкращих практик управління з метою захисту їхніх стад.

Додаткові ресурси

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Newer Posts
Older Posts