Поразка Наполеона під Ватерлоо: Вулканічний зв’язок?
Битва під Ватерлоо
18 червня 1815 року під Ватерлоо в Бельгії відбулася битва, яка стала поворотним моментом в європейській історії. У битві зійшлися французька армія на чолі з Наполеоном Бонапартом та коаліція британських, прусських і голландських військ. Поразка Наполеона під Ватерлоо фактично поклала край його правлінню та відкрила нову еру в європейській політиці.
Несезонні дощі та затримка Наполеона
У ніч перед битвою поле бою заливало сильними дощами. За словами деяких істориків, Наполеон відклав свій наступ доти, доки земля не висохне, побоюючись, що багнюка перешкоджатиме його солдатам та артилерії. Ця затримка виявилася фатальною, оскільки дала протиборчим силам час об’єднатися і розпочати руйнівний наступ.
Вулканічний вибух в Індонезії
Нове дослідження припускає, що негода, яка, можливо, сприяла поразці Наполеона, виникла внаслідок вулканічного вибуху за тисячі кілометрів. У квітні 1815 року гора Тамбора на індонезійському острові Сумбава потужно виверглася, викинувши в атмосферу величезну кількість попелу та уламків.
Вулканічний попіл в іоносфері
Традиційно вчені вважали, що вулканічні шлейфи можуть досягати лише стратосфери, приблизно за 31 милю над поверхнею Землі. Однак останні дослідження Меттью Дж. Генджа, вченого-землезнавця з Імперського коледжу Лондона, свідчать про те, що вулканічний попіл може викидатися набагато вище, досягаючи іоносфери, яка простягається від 50 до 600 миль над Землею.
Електростатичні сили та утворення хмар
Дослідження Генджа показує, що електростатичні сили можуть виштовхувати вулканічний попіл в іоносферу. Коли електрично заряджені частинки попелу досягають іоносфери, вони можуть порушувати клімат, притягуючи водяну пару та викликаючи утворення хмар.
Вплив Тамбори на Європу
Виверження Тамбори викинуло в атмосферу сульфатні аерозолі, які поступово поширилися по Північній півкулі. Хоча повні наслідки виверження відчулися лише у 1816 році, відомому як «рік без літа», можливо, що частинки попелу від виверження могли впливати на утворення хмар і погодні умови в Європі вже у червні 1815 року.
Британські погодні записи
Британські погодні записи з 1815 року свідчать про те, що літо того року було надзвичайно дощовим. Гендж припускає, що це збільшення кількості опадів могло бути пов’язане з виверженням Тамбори та наявністю вулканічного попелу в іоносфері.
Виверження Кракатау та світяться хмари
Інший індонезійський вулкан, Кракатау, вивергнувся в серпні 1833 року. Незабаром після виверження спостерігачі в Англії стали свідками появи дивних, світячихся хмар високо в атмосфері. Ці хмари, відомі як полярні мезосферні хмари, зазвичай утворюються на висоті до 53 миль над поверхнею Землі. Їхня поява незабаром після виверження Кракатау свідчить про те, що вулканічний попіл дійсно може досягати верхніх шарів атмосфери і впливати на утворення хмар.
Поразка Наполеона: Складна головоломка
Хоча виверження Тамбори, можливо, сприяло негоді під Ватерлоо, важливо зазначити, що на результат битви вплинуло безліч факторів. Обидві сторони зіткнулися з однаковими погодними умовами, а стратегічні рішення відіграли вирішальну роль у кінцевому результаті.
Теорія Генджа: Нова перспектива
Дослідження Генджа дає нову перспективу щодо можливого впливу вулканічних вивержень на погодні умови. Демонструючи, що вулканічний попіл може подорожувати вище, ніж вважалося раніше, його робота відкриває нові можливості для розуміння складних взаємозв’язків між кліматом і вулканічною активністю.