Home Tags Posts tagged with "Космічна погода"
Tag:

Космічна погода

наука про Землю та планети

Друга світова війна: ударні хвилі бомбардувань досягли іоносфери

by Роза
written by Роза

Ударні хвилі від бомбардувань часів Другої світової війни досягли краю космосу

Вплив авіаударів союзників на іоносферу

Передумови

Друга світова війна була руйнівним конфліктом, під час якого застосовувалися масштабні бомбардувальні кампанії. Війська союзників, очолювані Сполученими Штатами та Великою Британією, скинули мільйони тонн вибухівки на Німеччину та інші країни Осі.

Іоносфера та радіозв’язок

Іоносфера — це шар земної атмосфери, що простягається приблизно від 30 до 620 миль над поверхнею. Вона складається із заряджених частинок і плазми, які можуть відбивати радіосигнали. Ця властивість робила іоносферу вкрай важливою для далекобійного радіозв’язку під час Другої світової війни.

Ударні хвилі та іоносфера

Нове дослідження показало, що ударні хвилі, спричинені бомбардуваннями союзників, були настільки потужними, що досягали іоносфери. Це вперше вчені усвідомили вплив цих бомб на верхні шари атмосфери.

Дослідження

Дослідники проаналізували архівні щоденні записи з Радіостанції в Діттон-парку в Англії. Ці записи надавали безперервні вимірювання іоносфери з 1933 по 1996 рік.

Команда шукала передбачувану заміну для катастрофічних подій, які могли вплинути на верхні шари атмосфери. Вони вирішили проаналізувати 152 найбільших авіаудари союзників по Німеччині.

Висновки

Дослідники виявили, що ударні хвилі від бомб досягли іоносфери, спричинивши значне зменшення концентрації електрично заряджених частинок у цьому шарі. Ці наслідки могли тривати до 24 годин і поширювалися на всю Англію, яка була за 600 миль від зон вибухів.

Наслідки

Висновки цього дослідження мають наслідки для нашого розуміння впливу людської діяльності на іоносферу. Іоносфера важлива для радіозв’язку, GPS, радарів і радіотелескопів. Порушення в іоносфері, як природні, так і спричинені людиною, можуть мати значний вплив на ці технології.

Майбутні дослідження

Дослідники вважають, що дані про ударні хвилі від бомбардувань можуть використовуватися для оцінки впливу інших подій на іоносферу, таких як виверження вулканів, удари блискавок і землетруси. Вони сподіваються зробити точнішими свої розрахунки і оцифрувати ранні атмосферні дані за допомогою громадськості для продовження дослідження.

Додаткова інформація

  • На іоносферу також впливає сонячна активність, як сонячні спалахи і корональні викиди маси.
  • Іоносфера — це динамічний регіон, який постійно змінюється.
  • Вчені досі вивчають складні взаємодії між іоносферою та земною атмосферою.
0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Космічна наука

Сонячна буря, яка майже спровокувала початок Холодної війни

by Пітер
written by Пітер

Сонячна буря, яка ледь не розпочала Холодну війну

Історичний контекст

Наприкінці травня 1967 року в розпал Холодної війни спалахнула серія потужних сонячних бур, що послали ударні хвилі в бік Землі. Ці бурі становили серйозну загрозу, оскільки вони заглушили американські військові радіосигнали протягом кількох хвилин після удару.

Небезпечна ситуація

У розпал Холодної війни будь-яке порушення військових комунікацій могло бути витлумачено як акт агресії, що могло спровокувати катастрофічну відповідь. Однак програма моніторингу космічної погоди, створена ВПС США на початку того десятиліття, виявилася безцінною.

Наслідки сонячних бур

Сонячні бурі 1967 року були одними з найпотужніших із коли-небудь зареєстрованих, вивільнивши найбільші сонячні радіосплески у 20 столітті. Вони викликали вражаючі полярні сяйва, які були видні далеко на півдні, у Нью-Мексико та Центральній Європі.

Роль прогнозування космічної погоди

Програма моніторингу космічної погоди дозволила військовим чиновникам правильно визначити джерело радіоперешкод як сонячну бурю, запобігаючи потенційно катастрофічному нерозумінню. Ця подія ознаменувала народження сучасного прогнозування космічної погоди.

Наука, що стоїть за сонячними бурями

Сонячні бурі викликаються сонячними спалахами, вибухами електромагнітної енергії, які порушують магнітні поля Землі. Ці порушення можуть призвести до геомагнітних бур, які можуть мати різноманітні наслідки для нашої планети.

Полярне сяйво

Бурі 1967 року створили приголомшливі полярні сяйва, причому полярне сяйво було видно далеко на півдні, аж до північної частини США. Ці небесні видовища викликані зарядженими частинками сонячного вітру, які взаємодіють з атмосферою Землі.

Потенційні наслідки сьогодні

Якби подібна буря сталася сьогодні, наслідки могли б бути набагато серйознішими. Були б порушені пристрої глобальної системи позиціонування (GPS), що могло б вплинути на все: від навігації за допомогою смартфона до фінансових транзакцій. Літаки могли б втратити радіозв’язок, а трансформатори електромережі могли б перегрітися, що призвело б до масштабних відключень електроенергії.

Моніторинг і прогнозування

Після бур 1967 року вчені розробили мережу супутників моніторингу космічної погоди та космічних апаратів спостереження. Ці прилади постійно стежать за Сонцем, що дозволяє вченим краще прогнозувати сонячні бурі та видавати попередження для військових та операторів електромереж.

Старіюча інфраструктура

Хоча ми досягли значного прогресу в моніторингу космічної погоди, багато супутників і космічних апаратів, що використовуються для цієї мети, старіють і потребують модернізації. Безперервне фінансування є вкрай необхідним для підтримки цих важливих приладів.

Важливість обізнаності

Громадськість часто сприймає переваги прогнозування космічної погоди як належне. Події 1967 року нагадують нам, що сонячні бурі можуть мати глибокий вплив на наше суспільство. Тривалі дослідження та зусилля з моніторингу мають вирішальне значення для зменшення ризиків, пов’язаних із цими небесними явищами.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
астрономія

Північне сяйво: зачаровуюче видовище в північному небі

by Пітер
written by Пітер

Північне сяйво: зачаровуюче видовище в північному небі

Прогнозування північного сяйва

Університет Аляски в Фербенксі щодня публікує прогноз видимості північного сяйва. Ці прогнози оновлюються о 20:00 за східним часом і можуть швидко змінюватися.

Причини північного сяйва

Північне сяйво, також відоме як полярне сяйво, — це захопливе природне явище, спричинене взаємодією сонячного вітру з магнітним полем Землі. Сонячний вітер — це потік заряджених частинок, що постійно випромінюються Сонцем.

Коли ці заряджені частинки наближаються до Землі, їх притягує до магнітних полюсів. Деякі з цих частинок можуть потрапити в пастку в цих областях. В атмосфері частинки зіштовхуються з атомами кисню та азоту, вивільняючи енергію, яку ми сприймаємо як яскраві кольори північного сяйва.

Видимість північного сяйва

Північне сяйво зазвичай утворює овал навколо кожного магнітного полюса. Однак під час великих геомагнітних бур, викликаних інтенсивною сонячною активністю, полярне сяйво розширюється і його можна побачити з нижчих широт, включаючи північну частину США.

Інтенсивність північного сяйва вимірюється планетарним індексом K, який коливається від нуля до дев’яти. Вищі числа означають більшу активність і більш помітне північне сяйво.

Фактори, що впливають на видимість північного сяйва

Щоб збільшити свої шанси побачити північне сяйво, враховуйте такі фактори:

  • Темрява: уникайте штучного світлового забруднення від міст і вирушайте в темніші місця.
  • Висота: більша висота забезпечує кращі умови для спостереження.
  • Чисте небо: хмари та опади можуть заважати вашому огляду.
  • Фаза Місяця: яскравий повний Місяць може зробити полярне сяйво менш помітним.

Останні показники північного сяйва

У квітні потужна геомагнітна буря спричинила вражаючі прояви північного сяйва, які спостерігалися навіть на півдні до Техасу та Колорадо.

Майбутні прогнози північного сяйва

Очікується, що 11-річний сонячний цикл Сонця досягне піку наступного року, що призведе до підвищення сонячної активності та більш частих спостережень північного сяйва на нижчих широтах.

Поради щодо фотографування північного сяйва

  • Використовуйте штатив, щоб стабілізувати камеру.
  • Установіть камеру в ручний режим і відрегулюйте налаштування експозиції за потреби.
  • Використовуйте ширококутний об’єктив, щоб охопити весь простір північного сяйва.
  • Розгляньте можливість використання тривалішої витримки, щоб зняти яскраві кольори.

Насолоджуйтеся північним сяйвом

Північне сяйво — це захопливе природне диво, яке дає змогу зазирнути в динамічні сили космосу. Розуміючи фактори, що впливають на його видимість, і роблячи кроки для оптимізації свого досвіду спостереження, ви можете стати свідком цього дивовижного видовища з незабутньою чіткістю.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Астрономія та астрофізика

Сонячні суперспалахи: загроза для Землі?

by Роза
written by Роза

Сонячні суперспалахи: загроза для Землі?

Що таке сонячні спалахи й суперспалахи?

Сонце – це постійна активна зірка, що викидає високоенергетичні частки в космос. Ці частки можуть створювати сонячні спалахи, що є раптовими сплесками інтенсивного випромінювання. Сонячні спалахи можуть бути від невеликих до надзвичайно великих, а найпотужніші спалахи відомі як суперспалахи.

Суперспалахи трапляються рідко, але вони можуть мати руйнівні наслідки для Землі. Випромінювання від суперспалахів може завдати шкоди астронавтам, які живуть на борту Міжнародної космічної станції, а також може порушити зв’язок і електромережі на Землі.

Як часто відбуваються сонячні суперспалахи?

Вчені вивчили поведінку зірок, схожих на Сонце, щоб оцінити частоту сонячних суперспалахів. Їх дослідження показують, що суперспалахи відбуваються кожні 250–480 років із циклом, який, ймовірно, триває близько 350 років для нашої сонячної системи.

Вплив сонячних суперспалахів на Землю

Якби сьогодні Землю вразив потужний сонячний суперспалах, це могло б мати катастрофічні наслідки. Випромінювання від спалаху може завдати шкоди електронним пристроям та інфраструктурі, порушивши зв’язок, транспорт і електромережі.

Наслідком геомагнітної бурі також можуть стати полярні сяйва, які є красивими, але також можуть заважати радіозв’язку та навігаційним системам.

Підготовка до сонячного суперспалаху

Хоча наступний сонячний суперспалах очікується не раніше ніж через 194 роки, важливо бути готовим до можливості такої події. Уряди та організації по всьому світу працюють над розробкою технологій для пом’якшення наслідків сонячних бур, таких як системи раннього попередження та захист від радіації.

Подія Каррінгтона: попередження з історії

У 1859 році Землю вразила потужна сонячна буря, відома як Подія Каррінгтона. Шторм завдав значної шкоди телеграфним проводам і освітив небо яскравими полярними сяйвами. Хоча Подія Каррінгтона не була суперспалахом, вона дає уявлення про потенційні наслідки сильнішої сонячної бурі.

Цикл активності Сонця та сонячні спалахи

Рівень активності Сонця змінюється з часом, бувають періоди високої та низької активності. Сонячні спалахи найчастіше відбуваються під час періодів високої активності. Вчені відстежують активність Сонця, щоб передбачити ймовірність сонячних бур і суперспалахів.

Суперспалахи в інших зоряних системах

Вчені спостерігали суперспалахи на інших зірках у нашій галактиці. Ці спостереження дають цінну інформацію про природу суперспалахів і їхній потенційний вплив на планети.

Імовірність того, що сонячний суперспалах вразить Землю в найближчому майбутньому

Хоча наступного сонячного суперспалаху не очікується ще 194 роки, важливо пам’ятати, що ці події є непередбачуваними. Вчені продовжують вивчати Сонце та сонячні спалахи, щоб краще зрозуміти ризики та розробити стратегії для пом’якшення їхніх наслідків.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
астрономія

Астроном-аматор виявив давно втрачений супутник NASA

by Пітер
written by Пітер

Астроном-аматор виявив давно втрачений супутник NASA

У ході незвичайних подій астроном-аматор натрапив на давно втрачений супутник NASA, який був відсутній понад десятиліття. Супутник, відомий як IMAGE (Imager for Magnetopause-to-Aurora Global Exploration), був спочатку запущений у 2000 році для вивчення взаємодії між сонячним вітром і магнітосферою Землі. Однак зв’язок з IMAGE було втрачено в 2005 році, і NASA офіційно оголосило його втраченим.

Відкриття Скотта Тіллі

Астрономом-аматором, який здійснив повторне відкриття IMAGE, є Скотт Тіллі, радіоастроном, який особливо цікавиться супутниками-шпигунами. Під час пошуків засекреченого супутника Zuma, який нещодавно зник, Тіллі виявив сигнал від супутника 2000-017A, 26113 – позивний IMAGE. Тіллі оголосив про своє відкриття у своєму блозі Riddles In the Sky 21 січня 2023 року.

Надії NASA на IMAGE

Вчені NASA були в захваті, дізнавшись про відкриття Тіллі, і тепер сподіваються, що вони зможуть відновити зв’язок з IMAGE і, можливо, навіть повернути його до життя. Супутник несе унікальні прилади, які можуть надати цінні дані про сонячний вітер і його вплив на магнітосферу Землі. Ця інформація має вирішальне значення для розуміння і прогнозування космічної погоди, яка може порушувати роботу систем зв’язку, електромереж та іншої інфраструктури.

Важливість відстеження супутників

Відкриття Тіллі підкреслює важливу роль, яку відіграють астрономи-аматори, які відстежують супутники, в дослідженні космосу. Відстежуючи сигнали супутників і ділячись своїми даними, ці ентузіасти можуть допомогти NASA та іншим космічним агентствам визначати місцезнаходження втрачених супутників, відстежувати активні місії і виявляти потенційні загрози.

Проблеми відновлення супутників

Повернення втраченого супутника до життя – нелегке завдання. IMAGE не працює вже понад 15 років, і його системи могли суттєво погіршитися. Інженерам NASA потрібно буде ретельно оцінити стан супутника і визначити, чи можливо відновити його функціональність.

Збій живлення і несправність транспондера

Початковим збоєм, який призвів до втрати зв’язку з IMAGE, було спрацювання твердотільного контролера живлення, який живить транспондер, що використовується для зв’язку з наземним управлінням. По суті, це призвело до перегорання запобіжника, що не дало змогу транспондеру знову ввімкнутися.

Сезон затемнень і перезавантаження супутників

Супутники можуть переходити в режим глибокого сну під час сезону затемнень, коли вони проходять через тінь Землі і їх сонячні батареї розряджаються. Коли вони виходять із сезону затемнень, супутники зазвичай перезавантажуються. NASA сподівалося, що перезавантаження під час одного з таких сезонів затемнень відновить живлення транспондера IMAGE, але ця спроба виявилася невдалою.

Історія відновлення супутників NASA

Це не перший випадок, коли NASA вдалося відновити давно втрачений супутник. У 2016 році агентство відновило зв’язок з обсерваторією сонячно-земних зв’язків: космічним апаратом STEREO-B, який був відсутній майже два роки. Згодом зв’язок зі STEREO-B знову було втрачено, але його відновлення показало, що можливо повернути до життя навіть, здавалося б, безнадійно втрачені супутники.

Майбутнє IMAGE

NASA обережно оптимістично налаштоване щодо можливості повністю повернути IMAGE в робочий стан. Унікальні можливості супутника можуть надати безцінну інформацію про динаміку магнітосфери Землі та покращити нашу здатність прогнозувати космічну погоду. Інженери зараз працюють над тим, щоб відновити зв’язок з IMAGE і оцінити його стан. У разі успіху відновлення IMAGE стане великою перемогою для NASA і свідченням відданості та винахідливості як професійних, так і астрономів-аматорів.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail