Наука
Космічний апарат OSIRIS-REx використав гравітацію Землі як гравітаційну пращу
Супутникова Праща: Як OSIRIS-REx Використовував Гравітацію Землі для Посилення Своєї Місії
Гравітація Землі: Небесний Підсилювач
У неосяжності космосу космічні апарати часто покладаються на гравітаційну допомогу, також відому як гравітаційна праща, щоб економити дорогоцінне пальне та ефективно керувати польотом. За рахунок використання гравітаційного поля планет супутники можуть змінювати свою траєкторію та набирати імпульс, не витрачаючи власне ракетне паливо.
OSIRIS-REx: Місія з Вивчення Походження Життя
Космічний апарат OSIRIS-REx, запущений NASA у 2016 році, розпочав новаторську місію з вивчення астероїда Бенну. Це небесне тіло шириною 488 метрів, як вважають, містить підказки про походження життя на Землі. Вчені припускають, що вуглецеві хондрити, метеорити, що утворилися під час народження Сонячної системи, принесли на нашу планету воду й органічні сполуки, які, можливо, засіяли раннє життя.
Бенну: Ціль, Багата на Історію
Орбіта Бенну, яка дуже нагадує земну, зробила його ідеальною ціллю для OSIRIS-REx. Однак для того, щоб досягти астероїда, потрібна була значна кількість пального. Для збереження ресурсів вчені розробили план використання земної гравітації як гравітаційної пращі.
Маневр Гравітаційної Пращі: Точне Виконання
У п’ятницю OSIRIS-REx здійснив політ навколо Землі, отримавши суттєве збільшення швидкості. Маневр передбачав запуск супутника зі швидкістю приблизно 30 577 кілометрів на годину у напрямку Бенну, використовуючи гравітаційне тяжіння Землі. Ця гравітаційна праща не лише пришвидшила політ OSIRIS-REx, а й змінила його траєкторію приблизно на 6 градусів, направивши його на правильний курс для перехоплення астероїда.
Гравітаційна Допомога: Поширений Інструмент для Дослідження Космосу
Гравітаційні посилення є поширеною технікою в дослідженні космосу. Супутники Voyager, наприклад, скористалися рідкісним вирівнюванням зовнішніх планет, щоб отримати імпульс від усіх чотирьох газових гігантів. Ближче додому, супутник Juno отримав прискорення швидкості на 14 162 кілометри на годину, здійснивши політ навколо Землі.
Зустріч OSIRIS-REx із Землею
У той час як Juno під час свого маневру гравітаційної пращі наблизився до поверхні Землі лише на 558 кілометрів, OSIRIS-REx підтримував безпечну відстань, наблизившись до своєї найближчої точки приблизно на 17 702 кілометри над Антарктикою. Команда супутника збирає зображення в Інтернеті від спостерігачів, які стали свідками видовищної події.
Значення Гравітаційної Пращі
Маневр гравітаційної пращі відіграв вирішальну роль у місії OSIRIS-REx. Це дозволило заощадити пальне, завдяки чому космічний апарат зміг розпочати свою подорож до Бенну з більшою ефективністю. Протягом наступного року OSIRIS-REx вивчатиме астероїд, використовуючи потік газу для підняття пилу на його поверхні та збирання зразків для повернення на Землю у 2023 році. Ці зразки можуть розкрити секрети про походження життя та утворення нашої Сонячної системи.
HD-вебкамера на Міжнародній космічній станції: вікно на Землю
Види Землі з космосу в прямому ефірі
Минулого тижня NASA запустило новий експеримент на Міжнародній космічній станції (МКС): експеримент з огляду Землі у високій роздільній здатності. Цей експеримент складається з чотирьох камер високої чіткості, встановлених на МКС, які цілодобово передають прямі кадри Землі назад на Землю.
Інша перспектива
На відміну від яскравих покадрових зйомок і монтажів, до яких ми звикли, вид з камер HD Earth Viewing більш реалістичний і спокійний. Замість того, щоб відчувати себе так, ніби ви на величезній швидкості наближаєтеся до планети, камери забезпечують стабільну і заспокійливу перспективу.
Цілі місії
Об’єктивно, мета NASA полягає в тому, щоб протестувати і оцінити, наскільки добре камери працюють у космосі. Однак важко не помітити потенціал цих камер у забезпеченні майже безперервного потоку візуально приголомшливих кадрів.
Періодичні види
МКС обертається навколо Землі з величезною швидкістю, тому види, доступні для перегляду з камер, можуть бути періодичними. Бувають випадки, коли камери опиняються на темній стороні планети, що призводить до відсутності зйомки.
Архів відзнятого матеріалу
Якщо ви пропустили пряму трансляцію або хочете переглянути певний вигляд знову, NASA має архів попередніх відзнятих кадрів. Цей архів може служити віртуальним вікном у космос, дозволяючи вам мріяти і досліджувати Землю з унікальної точки зору.
Технічні подробиці
Камери HD Earth Viewing є частиною набору технологій для спостереження за Землею з космосу на МКС. Ці камери спроектовані для захоплення зображень і відео високої роздільної здатності поверхні, атмосфери і хмар Землі.
Функції камери
Камери мають розширені можливості, такі як автоматичний контроль експозиції, баланс білого і стабілізація зображення. Вони можуть знімати як у видимому, так і в інфрачервоному світлі, надаючи всебічний огляд різноманітних ландшафтів і погодних умов Землі.
Передача даних
Відзнятий камерами матеріал передається назад на Землю через високошвидкісний канал передачі даних. Потім ці дані обробляються і надаються громадськості через веб-сайт NASA та інші онлайн-платформи.
Освітня цінність
Експеримент з огляду Землі у високій роздільній здатності має значну освітню цінність. Він надає студентам і дослідникам захоплюючий і інтерактивний спосіб вивчення географії Землі, погоди і змін навколишнього середовища.
Натхнення і релаксація
Поза своїми науковими та освітніми застосуваннями, камери HD Earth Viewing також є джерелом натхнення і релаксації. Спокійні і захоплюючі види Землі можуть допомогти нам оцінити красу і крихкість нашої планети.
Вікно у світ
Незалежно від того, чи ви студент, дослідник або просто хтось, хто любить вивчати чудеса нашої планети, експеримент з огляду Землі у високій роздільній здатності пропонує унікальне і захоплююче вікно на Землю. З його прямими трансляціями, періодичними видами і великим архівом експеримент надає нескінченні можливості для навчання, мрій і зв’язку з нашою рідною планетою.
Будівля мистецтв та промисловості Смітсонівського інституту: поєднання спадщини та інновацій
Будівля мистецтв та промисловості: визначна пам’ятка Смітсонівського інституту
Історичне значення
Будівля мистецтв та промисловості Смітсонівського інституту, друга за віком споруда на Національній алеї, має багату історію. Спочатку відома як Національний музей, вона відкрилася у 1881 році для розміщення величезної колекції артефактів Смітсонівського інституту. Сама будівля є свідченням інновацій, спроектована архітекторами Адольфом Клуссом та Паулем Шульце. Її великі зали та високі вікна демонстрували останні досягнення у науці, технологіях та мистецтві.
У 1971 році будівлю мистецтв та промисловості було визнано Національною історичною пам’яткою, що визнало її архітектурне та історичне значення. З роками вона зазнала кількох реконструкцій, включаючи масштабну реставрацію на початку 2010-х років.
Експонати та реконструкції
Протягом своєї історії в будівлі мистецтв та промисловості розміщувалися різноманітні експонати: від експозицій з природничої історії до промислових машин. Однією з її найвідоміших виставок була «Зала перших леді», де демонструвалися сукні різних перших леді Сполучених Штатів.
З роками експонати будівлі еволюціонували, відображаючи зміну інтересів та технологій. Останнім часом основна увага приділяється інноваціям та інтерактивності. Майбутній Інноваційний простір Смітсонівського інституту продовжить цю тенденцію, надаючи відвідувачам практичний досвід та можливості для глибокого навчання.
Архітектурний дизайн
Будівля мистецтв та промисловості є яскравим прикладом вікторіанської архітектури. Її екстер’єр поєднує цеглу, камінь та чавун зі складними деталями та арочними вікнами. Інтер’єр переважно складається з центральної ротонди, оточеної балконами та галереями.
На дизайн будівлі вплинув Кришталевий палац у Лондоні, який було побудовано для Великої виставки 1851 року. Клусс і Шульце включили багато особливостей Кришталевого палацу, зокрема використання скла та заліза для створення світлого та просторого простору.
Інноваційний простір Смітсонівського інституту
Після масштабної реконструкції у 2023 році будівля мистецтв та промисловості знову відкриється як Інноваційний простір Смітсонівського інституту. Цей новий простір буде присвячений сприянню інноваціям та творчості за допомогою інтерактивних експозицій, майстерень та програм.
Відвідувачі зможуть ознайомитися з останніми досягненнями у науці, технологіях, техніці та дизайні. Вони також матимуть можливість дізнатися про історію інновацій та їхній вплив на суспільство.
Інноваційний простір Смітсонівського інституту є свідченням незмінної спадщини будівлі мистецтв та промисловості як місця навчання та відкриттів. Він продовжуватиме надихати та навчати відвідувачів протягом багатьох поколінь.
Додаткова інформація
- Будівля мистецтв та промисловості розташована на Національній алеї у Вашингтоні, округ Колумбія, між замком Смітсонівського інституту та Національним музеєм авіації та космонавтики.
- Будівля відкрита для відвідування щодня, крім Різдва.
- Вхід до Інноваційного простору Смітсонівського інституту буде безкоштовним.
Імунітет до COVID-19: Що відомо вченим
Імунітет до COVID-19
Після одужання від COVID-19 більшість людей набувають імунітету до вірусу, тобто вони навряд чи знову захворіють на нього. Цей імунітет опосередковується імунною системою, яка виробляє антитіла, що розпізнають і атакують вірус. Однак тривалість імунітету до COVID-19 досі невідома.
Фактори, що впливають на імунітет
Кілька факторів можуть впливати на силу та тривалість імунітету до COVID-19, зокрема:
- Тяжкість інфекції: Люди, які перенесли тяжкий випадок COVID-19, як правило, виробляють сильніший та триваліший імунітет.
- Вік: Люди похилого віку, як правило, мають слабшу імунну відповідь і можуть бути більш схильні до повторного інфікування.
- Генетика: У деяких людей можуть бути генетичні фактори, які роблять їх більш або менш сприйнятливими до COVID-19 і повторного інфікування.
Повторне інфікування
Хоча більшість людей, які одужують від COVID-19, виробляють імунітет, було зареєстровано деякі випадки повторного інфікування. Ці випадки рідкісні, але вони свідчать про те, що імунітет до COVID-19 може бути не постійним.
Вакцини
Вакцини є важливим інструментом для запобігання COVID-19 та підвищення імунітету. Вакцини від COVID-19 діють шляхом стимуляції імунної системи на вироблення антитіл проти вірусу. Це забезпечує захист від майбутньої інфекції або зменшує тяжкість симптомів у разі зараження.
Розробка вакцин
Вчені активно працюють над розробкою вакцин для COVID-19. Деякі вакцини вже схвалені для використання, а інші перебувають у розробці.
Ефективність та безпечність вакцин
Вакцини від COVID-19 дуже ефективні у запобіганні тяжкого перебігу захворювання та смерті. Вони також загалом безпечні, при цьому поширені побічні ефекти є легкими та тимчасовими, наприклад, біль у місці ін’єкції, втома та головний біль.
Тривалість імунітету від вакцини
Тривалість захисту, що надається вакцинами від COVID-19, все ще вивчається. Однак попередні дані свідчать про те, що імунітет може тривати кілька місяців або навіть років.
Методи лікування
Хоча вакцини є найкращим способом запобігти COVID-19, існують також методи лікування для людей, які інфікуються. Ці методи лікування можуть допомогти зменшити тяжкість симптомів та покращити результати.
Переливання плазми
Переливання плазми від людей, які одужали від COVID-19, може забезпечити тимчасовий імунітет тим, хто в даний час інфікований. Це лікування передбачає переливання плазми крові, яка містить антитіла проти вірусу, реципієнту.
Противірусні препарати
Противірусні препарати можна використовувати для лікування активних інфекцій COVID-19. Ці препарати діють шляхом втручання в цикл реплікації вірусу, запобігаючи його поширенню та спричиненню подальшого ураження.
Майбутні пандемії
COVID-19 — це не перша пандемія, з якою зіткнувся світ, і не остання. Вивчаючи COVID-19 і розробляючи ефективні вакцини та методи лікування, ми можемо краще підготуватися до майбутніх пандемій і пом’якшити їх наслідки.
Льодовики: крижані архіви історії клімату
Льодовики, гігантські річки льоду, подібні до капсул часу, зберігають століття кліматичних даних у своїх крижаних шарах. Вчені вивчають ці шари, відомі як крижані керни, щоб зрозуміти, як клімат нашої планети змінювався з плином часу.
Крижані керни: розкриття минулого
Крижані керни вибурюють з льодовиків та аналізують, щоб отримати цінну інформацію про минулі кліматичні умови. Вивчаючи шари льоду, вчені можуть визначити кількість та тип опадів, коливання температури і навіть вулканічні виверження, які відбувалися протягом сотень або навіть тисяч років.
Льодовики в Тихоокеанській північно-західній частині
Хоча крижані керни успішно видобувалися з льодовиків в Арктиці, Антарктиді та Гренландії, вчені тривалий час сумнівалися в можливості отримання надійних кернів з Тихоокеанської північно-західної частини. Тепле літо в регіоні може розтопити лід, що призведе до руйнування шарів та спотворення даних.
Проте нещодавно група дослідників вирушила в експедицію на гору Ваддінгтон, найвищу та найхолоднішу гору в Британській Колумбії, щоб довести протилежне. Вони сподівалися витягти крижані керни, які проллють світло на кліматичну історію Тихоокеанської північно-західної частини.
Буріння в невідомість
Команда дослідників зіткнулася з труднощами під час буріння кернів через порівняно теплі умови. Вони мали бурити ввечері, коли лід був холоднішим, і використовувати спеціальне обладнання, щоб запобігти його таненню.
На їхній подив, видобутий ними керн був майже прозорим, а не очікуваного смугастого синьо-білого кольору. Це викликало занепокоєння з приводу того, що вода може проникнути в крижані шари і пошкодити дані.
Аналіз кернів
Дослідники доставили керн до лабораторії в Університеті Вашингтона в Сіетлі для подальшого аналізу. Вони використали хімічний аналіз, щоб розрізнити шари літнього пилу та зимового льоду. Кількість і тип пилу можуть вказувати на минулі кліматичні умови, такі як посухи чи лісові пожежі.
Вчені також виміряли співвідношення ізотопів кисню та водню, щоб визначити минулі температури. Важчі ізотопи, як правило, випадають з холоднішого повітря, залишаючи таким чином запис коливань температури.
Льодовики та екосистеми
Льодовики не тільки зберігають цінні кліматичні дані, а й підтримують унікальні екосистеми. Вони створюють тріщини та долини, піднімають землю та скелі та відбивають тепло. Певні водорості ростуть на льоду, забезпечуючи їжею таких комах, як крижані черв’яки. Птахи та інші тварини залежать від цих істот для виживання.
Льодовики також регулюють потік води, створюють кишені туману і випускають холодну воду в річки. Ці процеси є важливими для підтримки здорових екосистем і забезпечення водними ресурсами людських популяцій.
Зміна клімату та льодовики
Оскільки температура Землі підвищується внаслідок зміни клімату, льодовики стають особливо вразливими. Збільшення опадів випадає у вигляді дощу, а не снігу, розчиняючи лід і сніговий покрив. Цей процес, відомий як танення льодовиків, вже відбувається в Тихоокеанській північно-західній частині.
Танення льодовиків має значні наслідки як для екосистем, так і для людських популяцій. Це зменшує доступність води, збільшує ризик повеней і руйнує місця існування рослин і тварин, які залежать від льодовиків.
Нагальність вивчення льодовиків середніх широт
Тихоокеанська північно-західна частина є домом для льодовиків середніх широт, які дуже чутливі до зміни клімату. Ці льодовики швидко тануть, і їхні кліматичні записи незабаром будуть втрачені назавжди.
Вчені наголошують на нагальній потребі вивчити льодовики середніх широт, перш ніж вони зникнуть. Розуміючи кліматичну історію, яку зберігають ці льодовики, ми можемо краще передбачати майбутні зміни клімату і пом’якшувати їхні наслідки.
Льодовики слугують безцінними архівами кліматичної історії нашої планети. Вивчення крижаних кернів з льодовиків, особливо у недостатньо досліджених регіонах, таких як Тихоокеанська північно-західна частина, дає важливі уявлення про минулі кліматичні умови і допомагає нам підготуватися до викликів змінного клімату.
Язики: їх різноманітні функції та адаптації
Вступ
Мови – це захоплюючі органи, які відіграють важливу роль у нашому повсякденному житті. Вони дозволяють нам відчувати смак, говорити і ковтати, але їх можливості виходять далеко за межі цих основних функцій. У тваринному світі мови демонструють надзвичайну різноманітність адаптацій, які дозволяють істотам виживати і процвітати у своїх відповідних середовищах.
Типи язиків
- Алігаторська черепаха: Ця черепаха має черв’якоподібний придаток на кінчику язика. Вона лежить нерухомо у воді, з відкритим ротом, приманюючи рибу своїм язиком, перш ніж швидко закрити свою пастку.
- Хамелеон: Хамелеони мають надзвичайно швидкі язики, які вони випускають зі своїх ротів, щоб зловити здобич. Біологи підрахували, що швидкість їх язика становить дивовижні 13,4 миль на годину.
- Саламандра: Саламандри мають язики, які можуть вистрілювати з вибуховою силою, щоб ловити швидко рухомих комах. Їхні язики генерують вражаючі 18 000 Вт потужності на кілограм м’язів.
- Змія: Роздвоєний язик змії виконує як смакові, так і нюхові функції. Його форма забезпечує напрямну інформацію, допомагаючи змії знаходити здобич.
- Жираф: У жирафів довгі, синьо-чорні язики, які вони використовують, щоб дістатися навколо акацієвих шипів і хапати листя. Колір язика, ймовірно, захищає його від сонячних опіків.
- Колібрі: Колібрі п’ють нектар своїми язиками, які колись вважалися такими, що функціонують як соломинки. Однак останні дослідження показали, що їхні язики більше схожі на виделки з крихітними бахромами, які утримують рідину.
- Кіт: Коти злизують рідину, загинаючи язики назад і використовуючи гідродинаміку, щоб піднімати невелику кількість молока або води з кожним ковтком. Їхні язики, схожі на наждачний папір, також служать інструментами для догляду.
- Синьоязикий сцинк: Ця ящірка використовує свій синій язик, щоб налякати і відлякати хижаків.
- Велетенський мурахоїд: У гігантських мурахоїдів язики можуть бути завдовжки до двох футів і тягнутися в їхню грудну клітку. Вони покривають свої язики липкою слиною, щоб допомогти їм збирати мурах.
- Воша-язикоїд: Цей крихітний паразит проникає в рибу через її зябра і прикріплюється до язика риби. Він живиться кров’ю язика, що призводить до його атрофії і зрештою замінює його у роті риби.
Функції язиків
- Смак: Мови містять смакові рецептори, які дозволяють нам відчувати різні смаки.
- Мова: Язик відіграє вирішальну роль у відтворенні звуків мови.
- Ковтання: Язик допомагає переміщати їжу з рота в стравохід.
- Догляд: Деякі тварини, такі як кішки, використовують свої язики для догляду.
- Захист: Деякі тварини, такі як синьоязикий сцинк, використовують свої язики як захисний механізм, щоб налякати хижаків.
- Хапання: Хамелеони і мурахоїди використовують свої язики, щоб ловити здобич.
- Сенсорне сприйняття: Змії використовують свої роздвоєні язики, щоб збирати інформацію про своє оточення.
Висновок
Мови – це неймовірно універсальні органи, які еволюціонували, щоб задовольняти різноманітні потреби різних видів. Від черв’якоподібної приманки алігаторської черепахи до блискавичного язика хамелеона ці захоплюючі придатки відіграють вирішальну роль у виживанні та поведінці тварин у всьому світі.
Радіоаматори: життєво важливі комунікатори під час реагування на лиха
Радіоаматорство: рятувальний круг у кризові часи
Оператори радіоаматори, також відомі як “hams”, відіграють вирішальну роль у реагуванні на надзвичайні ситуації, забезпечуючи рятівний круг зв’язку, коли інші системи виходять з ладу. Ліцензовані на федеральному рівні для зв’язку в ефірі, радіоаматори навчені відстежувати та повідомляти про шторми, передавати екстрені виклики та надавати важливі послуги зв’язку для забезпечення безпеки життя та майна.
Відродження радіоаматорства
Після того, як ураган Катріна спустошив узбережжя Мексиканської затоки у 2005 році, оператори радіоаматорів почали надавати життєво важливі послуги зв’язку. Вони передавали сигнали про допомогу, відстежували сигнали лиха та з’єднували людей із ресурсами, що рятують життя. Ця героїчна реакція повернула радіоаматорство в центр уваги та призвела до відродження інтересу до цього хобі.
Сьогодні у Сполучених Штатах налічується понад 735 000 ліцензованих радіоаматорів, більше, ніж у будь-який інший період американської історії. Це зростання членства пояснюється визнанням неоціненних послуг, які надають радіоаматори під час катастроф, і простотою отримання ліцензії.
Як радіоаматори допомагають у реагуванні на катастрофи
Коли трапляються катастрофи і звичайні канали зв’язку порушуються, оператори радіоаматорів встановлюють тимчасові мережі зв’язку, щоб:
- Відстежувати погодні умови та надавати інформацію в режимі реального часу
- Передавати екстрені виклики про допомогу
- Координувати зусилля з надання допомоги
- Надавати медичну допомогу
- З’єднувати людей з близькими
Роль Американської ліги радіорелейного зв’язку (ARRL)
ARRL, національна організація операторів радіоаматорів, відіграє важливу роль у координації та підтримці зусиль радіоаматорів з реагування на катастрофи. ARRL надає навчання, ресурси та мережу волонтерів, щоб забезпечити готовність та оснащення радіоаматорів для ефективного реагування.
Ураган Харві: випадок впливу радіоаматорів
Під час урагану Харві оператори радіоаматорів надали неоціненну допомогу:
- Надсилання звітів про стан та даних про швидкість вітру, напрямок, пошкодження та барометричний тиск
- Передача екстрених викликів про допомогу
- Налагодження зв’язку між ізольованими громадами та службами реагування на надзвичайні ситуації
Дані, зібрані радіоаматорами, використовувалися державними установами для відстеження урагану та координації зусиль з надання допомоги, що демонструє важливу роль, яку радіоаматори відіграють у реагуванні на катастрофи.
Переваги радіоаматорства
Крім реагування на стихійні лиха, радіоаматорство пропонує численні переваги, зокрема:
- Створення спільноти: Радіоаматори спілкуються з людьми з усіх верств суспільства та діляться своїми знаннями та навичками.
- Освіта: Радіоаматорство надає можливості для практичного навчання в галузі науки, технологій, інженерії та математики (STEM).
- Особисте збагачення: Радіоаматорство сприяє креативності, вирішенню проблем та почуттю досягнень.
- Готовність до надзвичайних ситуацій: Радіоаматори оснащені для спілкування під час надзвичайних ситуацій, коли інші системи виходять з ладу, що забезпечує безпеку їхніх сімей та громад.
Як стати оператором радіоаматором
Стати оператором радіоаматором – це корисна та доступна мета. Щоб отримати ліцензію:
- Вивчіть і складіть іспит з радіоаматорства FCC
- Виберіть позивний
- Зареєструйте свою станцію в FCC
Отримавши ліцензію, ви можете приєднатися до місцевих клубів радіоаматорів та брати участь у широкому спектрі заходів, включаючи аварійне зв’язування, змагання та технічні експерименти.
Висновок
Радіоаматорство є життєво важливим інструментом для реагування на катастрофи, оскільки забезпечує рятівний круг зв’язку, коли інші системи виходять з ладу. Відданість та досвід операторів радіоаматорів забезпечують безпеку та добробут громад у кризові часи. Приймаючи радіоаматорство, ми інвестуємо в стійке та взаємопов’язане суспільство, яке готове протистояти будь-яким викликам.
Вантaблэк: нaйчoрніший пігмент тa суперечки навколо йoгo ексклюзивнoгo викoристaння
Vantablack: Найнайчорніший чорний пігмент і суперечки довкола його ексклюзивного використання
Що таке Vantablack?
Vantablack є найчорнішим чорним пігментом, який коли-небудь був створений. Він поглинає 99,96% усього світла, що робить його майже двовимірним. Vantablack виготовляється шляхом вирощування вуглецевих нанотрубок, які є в десять тисяч разів тоншими за людську волосину.
Військові програми
Vantablack спочатку був розроблений Surrey NanoSystems для військових програм, таких як винищувачі-невидимки та супутники. Його здатність поглинати світло робить його ідеальним для камуфляжу та зменшення видимості на радарах.
Художній потенціал
Незважаючи на своє військове походження, Vantablack також привернув увагу художників. Його унікальні властивості відкривають захопливі можливості для створення оптичних ілюзій та дослідження меж мистецтва.
Ексклюзивні права Еніша Капура
У 2014 році художник Еніш Капур отримав ексклюзивні права на використання Vantablack у мистецтві. Це рішення викликало обурення серед багатьох художників, які стверджували, що несправедливо монополізувати такий революційний матеріал.
Історичні прецеденти
Ексклюзивні права Капура на Vantablack не є без історичних прецедентів. Протягом усієї історії художники сперечалися за право використовувати певні кольори. Наприклад, лазурит, яскравий синій пігмент, високо цінувався європейськими художниками протягом століть.
Випадок Іва Кляйна
Ще одним помітним прикладом є Ів Кляйн, французький художник, який у 1960 році запатентував глибокий синій колір під назвою “International Klein Blue”. Ексклюзивні права Кляйна на цей колір викликали суперечки, але також допомогли утвердити його художню спадщину.
Суперечка
Ексклюзивні права Капура на Vantablack викликали етичні та практичні занепокоєння. Деякі художники стверджують, що аморально обмежувати доступ до такого унікального матеріалу. Інші стверджують, що монополія Капура придушує творчість та інновації у світі мистецтва.
Роль Surrey NanoSystems
Surrey NanoSystems, компанія, яка розробила Vantablack, відмовилася коментувати ексклюзивні права Капура. Однак компанія заявила, що вона прагне досліджувати потенціал Vantablack як у військових, так і в художніх програмах.
Майбутнє Vantablack
Суперечка навколо Vantablack, ймовірно, триватиме. Поки що невідомо, як Капур використовуватиме свої ексклюзивні права та як відреагують інші художники. Однак одне зрозуміло: Vantablack має потенціал для революціонізації як військової, так і мистецької сфер.
Додаткові міркування
- На відміну від попередніх спірних пігментів, Vantablack не був винайдений Капуром, і він має унікальні властивості, які відрізняють його від звичайної фарби.
- Ексклюзивне використання Vantablack викликало дискусію про баланс між художньою свободою та правами інтелектуальної власності.
- Суперечка навколо Vantablack підкреслює складні взаємини між мистецтвом, наукою та комерцією.
Вибух сколихнув російський заклад, у якому зберігаються смертельні віруси
Передумови
Державний науково-дослідний центр вірусології та біотехнології «Вектор» у Кольцово, Сибір, є одним із двох закладів у світі, уповноважених зберігати зразки вірусу віспи, смертельної хвороби, викоріненої у 1980 році. «Вектор» також є домівкою однієї з найбільших у світі колекцій вірусів, зокрема вірусу Ебола, пташиного грипу та різних штамів гепатиту.
Інцидент
У понеділок потужний вибух сколихнув заклад «Вектор», вибивши вікна в одній із будівель комплексу. Посадовці заявили, що інцидент не становить жодної біологічної небезпеки для громадськості.
Причина
Повідомляється, що вибух стався внаслідок вибуху газового балона під час ремонтно-відновлювальних робіт у будівлі лабораторії. Вогонь поширився через вентиляційну систему будівлі, охопивши понад 320 квадратних футів, перш ніж його загасили. Один працівник отримав опіки третього ступеня, але конструкція будівлі не була пошкоджена.
Проблеми безпеки
Це не перший інцидент у «Векторі», який викликає занепокоєння щодо безпеки. У 2004 році дослідниця померла після того, як випадково вколола себе голкою, зараженою вірусом Ебола. «Вектор» також не повідомив про цей інцидент Всесвітній організації охорони здоров’я протягом кількох днів.
У 2014 році Центри контролю та профілактики захворювань (CDC) визнали, що неналежним чином відправляли небезпечні патогени, зокрема сибірку, ботулізм і пташиний грип, до інших лабораторій у п’яти окремих інцидентах.
Дебати щодо зберігання смертельних вірусів
Науковці ведуть дебати щодо необхідності зберігання смертельних вірусів. Дехто стверджує, що їх потрібно вивчати, щоб розробити вакцини та методи лікування. Інші вважають, що ризик вивільнення вірусу надто великий.
Думки експертів
Експерти загалом погоджуються, що недавній вибух у «Векторі» не становить значного ризику для громадськості. Немає підстав вважати, що вибух стався поблизу місця зберігання вірусу віспи або проведення досліджень.
Навіть якби патогени були присутніми, спека вогню, ймовірно, вбила б їх. Віруси є крихкими і можуть бути знищені високими температурами.
Триваючі розслідування
Науковці за межами «Вектора» очікують на отримання додаткової інформації про подробиці інциденту. Тривають розслідування з метою встановлення точної причини вибуху та забезпечення відсутності ризику для громадськості.
Важливість протоколів безпеки
Інциденти у «Векторі» та CDC підкреслюють важливість суворих протоколів безпеки під час роботи зі смертельними вірусами. Лабораторії повинні мати надійні заходи для запобігання нещасним випадкам і стримування будь-якого потенційного вивільнення патогенів.
Висновки
Вибух на заводі «Вектор» слугує нагадуванням про ризики, пов’язані зі зберіганням та обробкою смертельних вірусів. Хоча ці віруси можуть бути необхідні для досліджень і розробки вакцин, надзвичайно важливо забезпечити їхнє безпечне та надійне зберігання, щоб захистити громадськість від потенційної шкоди.