Національні парки

Йосеміті: попередник системи національних парків

Підпис Лінкольна та поява громадських парків

30 червня 1864 року президент Авраам Лінкольн підписав закон про грант Йосеміті, ключовий момент в історії збереження природи та управління земельними ресурсами. Цей закон передав “долину Йо-Семіті” і сусідню гігантську секвойну Маріпоса штату Каліфорнія з прямою умовою, що земля буде використовуватися “для загального користування, відпочинку та рекреації”.

Цей закон став значним відходом від попередніх практик землекористування та встановив прецедент для системи національних парків. Це був перший випадок, коли уряд США взяв на себе провідну роль у збереженні дикої природи для загального користування.

Управління Каліфорнії та розвиток Йосеміті

Закон про грант Йосеміті поклав на Каліфорнію відповідальність за управління долиною Йосеміті та її розвиток для громадського відпочинку. Нещодавно призначена Рада комісарів Йосеміті, до складу якої входив відомий ландшафтний архітектор Фредерік Лоу Олмстед, зіткнулася з проблемою балансування між збереженням природи та доступністю.

Олмстед передбачав можливість надмірного використання відвідувачами та виступав за заходи щодо захисту природної краси парку. Незважаючи на ці побоювання, туризм у Йосеміті розвивався стрімкими темпами, що призвело до створення національного парку Йосеміті в 1872 році та повернення контролю федеральному уряду в 1903 році.

Спадщина корінних американців у долині Йосеміті

До прибуття поселенців некорінних жителів долина Йосеміті була домівкою для племен корінних американців. Їхній тісний зв’язок із землею та її ресурсами вплинув на розвиток парку. Однак приплив шахтарів і поселенців під час золотої лихоманки 1849 року призвів до виселення та позбавлення власності корінних американців, трагічного розділу в історії Йосеміті.

Вплив Йосеміті на рух національних парків

Закон про грант Йосеміті послужив моделлю для створення інших національних парків. Менш ніж через десять років прихильники використали цей закон для захисту Єллоустоуну, який став першим національним парком в Америці в 1872 році.

У формулюваннях Закону про охорону національного парку Єллоустоун відлунням прозвучав Закон про грант Йосеміті, що наголошує на збереженні землі “на благо та насолоду народу”. Цей принцип став наріжним каменем системи національних парків, керуючи управлінням та захистом природних чудес по всій території Сполучених Штатів.

Важливість управління громадськими землями

Створення Йосеміті та інших національних парків підкреслило важливість управління громадськими землями. Ці природоохоронні території не лише надають можливості для відпочинку, а й захищають цінні екосистеми, природні ресурси та культурну спадщину.

Закон про грант Йосеміті та його спадщина підкреслюють потребу у відповідальному управлінні громадськими землями, гарантуючи їх збереження для майбутніх поколінь і роблячи їх доступними для загального користування.

Бачення Фредеріка Лоу Олмстеда для Йосеміті

Фредерік Лоу Олмстед, видатний архітектор-пейзажист, відіграв ключову роль у визначенні розвитку Йосеміті. Він усвідомив необхідність балансу між збереженням природи та громадським доступом і виступав за заходи щодо захисту природної краси парку.

Бачення Олмстеда для Йосеміті включало розвиток каретних доріг і стежок, щоб зробити парк більш доступним для відвідувачів, зводячи до мінімуму вплив на навколишнє середовище. Він також наголосив на важливості збереження дикої природи парку та обмеження будівництва постійних споруд.

Еволюція національних парків від державних парків

Закон про грант Йосеміті ознаменував перехід від державних парків до національних парків, керованих федеральним урядом. Ці зміни відображали зростаюче визнання національного значення цих природоохоронних територій і потребу в узгодженому підході до їх управління.

Створення національного парку Йосеміті в 1872 році і подальше створення інших національних парків заклали основу для всеосяжної системи природоохоронних територій, яка демонструє різноманітну природну та культурну спадщину Сполучених Штатів.