Муміфікація

Найдавніші мумії у світі

Поховані в пустелі Атакама на півночі Чилі майже 7000 років тому, мумії Чінчорро є найдавнішим відомим свідченням штучної муміфікації. Ці збережені тіла народу Чінчорро, першої відомої культури, яка муміфікувала своїх померлих, стали єдиним цілим з місцевістю, часто ховаючись під новими забудовами та перешкоджаючи будівельним проектам.

Унікальний процес муміфікації

Те, що відрізняє мумії Чінчорро, — це їхній соціальний статус: муміфікували всіх, незалежно від багатства чи родинного стану. Чінчорро не ховали своїх померлих, а брали їхні муміфіковані тіла з собою, коли переїжджали, ніби покійники супроводжували їх.

Протягом певного часу стратегія муміфікації Чінчорро передбачала тактику “чорної мумії”, коли труп залишали без шкіри чи внутрішніх органів, і залишався лише скелет. Потім ці кістки вкривали вигадливими виробами з очерету, шкір морських левів, глини, вовни альпаки та перук з людського волосся.

Художній вираз

Для Чінчорро ці муміфіковані тіла були не просто збереженими останками, а витворами мистецтва. Вони не залишили після себе кераміки чи інших форм повсякденних творчих знарядь, а натомість виражали свої емоції та перетворювали своїх померлих на справжні витвори доіспанського мистецтва.

Отруйне довкілля

Пустеля Атакама, де жив народ Чінчорро, була отруйним середовищем через високу концентрацію природного миш’яку в ґрунті та фарби з марганцю, яку використовували для прикрашання мумій. Це могло сприяти незвично високому рівню смертності серед Чінчорро.

Сучасні загрози

Попри свій похилий вік і статус об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО, мумії Чінчорро зараз стикаються з новими загрозами. Зміна клімату та відсутність єдиного виставкового простору позначилися на них. Однак тривають зусилля зі створення спеціального музею та археологічного парку Чінчорро в цьому районі.

Спадщина для живих

Для тих, хто досі живе серед мумій в Аріці, життя серед померлих не є чимось страшним, а радше частиною їхнього повсякденного життя. Вони приймають історію, яка їх оточує, і відчувають, що це частина їхньої спадщини.

“Я відчуваю, що ми є продовженням Чінчорро”, – каже житель Аріки Альфредо Герреро. “… Я не збираюся покидати це місце. Я завжди залишатимусь, тому я завжди їх відвідуватиму”.

Мумії Чінчорро продовжують зачаровувати й інтригувати, нагадуючи нам про винахідливість і стійкість стародавніх цивілізацій та про важливість збереження нашої культурної спадщини для прийдешніх поколінь.

Розкриття таємниць муміфікації в Стародавньому Єгипті: Відкриття в Саккарі

Розкопки майстерні з муміфікації

У 2016 році археологи повернулися на місце розкопок у некрополі Саккара в Єгипті, які вперше були розкопані наприкінці 19 століття. Їхні поновлені дослідження дали змогу зробити важливе відкриття: майстерня з муміфікації, пов’язана з багатокамерною поховальною шахтою, обидві заповнені реліквіями, які надають цінні відомості про стародавні єгипетські поховальні обряди.

Майстерня, прямокутна споруда, збудована з цегли та вапнякових блоків, містила два великі басейни, з’єднані пандусом. Археологи вважають, що ці басейни використовувалися для зберігання натрону, різновиду солі, який використовувався для висушування мертвих тіл, і лляних бинтів. Підземна камера містила скарби кераміки з викарбуваними назвами речовин, які використовувалися в процесі муміфікації.

Процес муміфікації

Збереження тіла для загробного життя було складним завданням, яке включало видалення органів покійного, висушування тіла та обгортання його бинтами. Процес також включав нанесення різних мазей, олій, спецій та інших речовин. Муміфікація була дорогою процедурою і в основному призначалася для королівської родини, знаті та важливих посадовців.

Ієрархія в поховальних обрядах

Відкриття в Саккарі показують, що існувала чітка ієрархія серед привілейованих класів, які могли дозволити собі муміфікацію. У центрі майстерні археологи виявили велику шахту, яка вела до комплексу поховальних камер, викладених двома коридорами. У цих камерах було кілька мумій, саркофагів і дерев’яних трун.

Хоча поховальний комплекс був спільним, між померлими існували очевидні класові відмінності. Деякі мали власні камери, тоді як інші ділили своє останнє місце спочинку. Виявлення витіюватої поховальної маски із позолоченого срібла, інкрустованої дорогоцінним камінням, на вершині однієї з трун, що розклалася, підкреслює статус деяких осіб.

Особистість власника поховальної маски

Прикраси на дерев’яній труні, в якій була знайдена маска, свідчать про те, що покійний був “другим жерцем” Мут, богині-матері, а також жерцем Нут-Шаес, зміїної форми Мут. Це відкриття надає цінну інформацію про особу власника маски та релігійні вірування стародавніх єгиптян.

Важливість відкриттів

Відкриття в Саккарі дають величезний обсяг інформації про стародавні єгипетські поховальні обряди та соціальну стратифікацію. Вони проливають світло на складний процес муміфікації, важливість збереження тіл для загробного життя і відмінності між різними соціальними класами навіть у смерті.

Поточні дослідження та виставки

Археологи продовжують розкопки на цьому місці, розкриваючи ще більше його стародавніх таємниць. Багато з нещодавно виявлених артефактів будуть виставлені у Великому єгипетському музеї, який планується відкрити пізніше цього року. Ці відкриття дадуть змогу ще глибше проникнути у захопливий світ стародавнього Єгипту та його незмінну спадщину.

Мумії Чінчорро: Стародавні скарби, що стикаються з сучасними загрозами