Home Tags Posts tagged with "Історія медицини"
Tag:

Історія медицини

Медицина

Джонас Солк та Альберт Сейбін: Герої в боротьбі з поліомієлітом

by Жасмін
written by Жасмін

Перегони проти поліомієліту: Джонас Солк та Альберт Сабін

Поліомієліт – страшне лихо

Поліомієліт, також відомий як дитячий параліч, був надзвичайно заразним захворюванням, яке паралізувало тисячі людей у Сполучених Штатах щороку протягом першої половини 20-го століття. Хвороба поширювалася через контакт із забрудненою водою або їжею, і ліків від неї не було.

Пошук вакцини

У той час, як поліомієліт спустошував країну, два блискучих вчених, Джонас Солк та Альберт Сабін, змагалися з часом, щоб розробити вакцину. Солк зосередився на вакцині з інактивованим вірусом, тоді як Сабін працював над пероральною вакциною з живим вірусом.

Джонас Солк: Вакцина з інактивованим вірусом

Джонас Солк народився в Нью-Йорку в 1914 році. Він був обдарованим студентом, якого надихали інтелектуальні виклики медичних досліджень. Після закінчення медичного факультету Солк почав працювати над вакциною проти поліомієліту.

Підхід Солка полягав у використанні вбитого вірусу для стимуляції імунної системи організму до вироблення антитіл проти поліомієліту. Він культивував віруси поліомієліту на культурах клітин нирок мавп, вбивав віруси формальдегідом, а потім вводив вбитий вірус мавпам. Експерименти пройшли успішно, і Солк перейшов до випробувань на людях.

Альберт Сабін: Пероральна вакцина з живим вірусом

Альберт Сабін народився в Польщі в 1906 році. Він приїхав до Сполучених Штатів у 1921 році та навчався в медичній школі Нью-Йоркського університету. Після закінчення навчання Сабін розпочав дослідження причин поліомієліту.

Сабін виявив, що вірус поліомієліту живе та розмножується в тонкому кишечнику. Він вважав, що пероральна вакцина може блокувати потрапляння вірусу в кров, знищуючи його до того, як він пошириться.

Випробування вакцини проти поліомієліту

Вакцина Солка з інактивованим вірусом була випробувана у великомасштабному польовому дослідженні в 1954 році. Майже два мільйони школярів взяли участь у дослідженні, і результати були надзвичайно позитивними. Вакцина була безпечною та ефективною, і вона значно зменшила кількість випадків поліомієліту в Сполучених Штатах.

Пероральну вакцину Сабіна з живим вірусом також було випробувано у великомасштабних дослідженнях. Результати знову були позитивними, і вакцина була схвалена для використання в Сполучених Штатах у 1963 році.

Ліквідація поліомієліту

Пероральна вакцина Сабіна стала стандартною вакциною для ліквідації поліомієліту в усьому світі. Вакцина недорога та проста у застосуванні, і вона була дуже ефективною у запобіганні поширенню поліомієліту.

Поліомієліт зараз ліквідовано у більшості країн світу, але він залишається загрозою в деяких країнах, що розвиваються. Однак, завдяки невтомним зусиллям Джонаса Солка, Альберта Сабіна та інших вчених, поліомієліт більше не є таким страшним лихом, як колись.

Спадщина Джонаса Солка та Альберта Сабіна

Джонас Солк та Альберт Сабін – дві найважливіші постаті в історії медицини. Їхня робота над вакциною проти поліомієліту врятувала незліченну кількість життів і допомогла зробити світ здоровішим.

Вакцина Солка з інактивованим вірусом була першою розробленою, і вона відіграла важливу роль у зниженні захворюваності на поліомієліт у Сполучених Штатах. Пероральна вакцина Сабіна з живим вірусом – це стандартна вакцина, яка використовується сьогодні, і вона зіграла важливу роль у глобальній ліквідації поліомієліту.

Спадщина Солка та Сабіна – це інновації, відданість та наполегливість. Їхня робота є свідченням сили науки та важливості співпраці у боротьбі з хворобами.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Історія медицини

Перший рік життя: скульптура та зміна обличчя вагітності

by Жасмін
written by Жасмін

Перший рік життя: скульптура та зміна обличчя вагітності

Медичний прорив: розкриття плода

У 1939 році на Всесвітній виставці в Нью-Йорку новаторська виставка зачарувала відвідувачів: «Перший рік життя», серія з 24 скульптур, що зображають розвиток плода від зачаття до народження. Створені акушером-гінекологом і художником Робертом Лату Дікінсоном, ці скульптури стали поворотним моментом у медичній освіті та громадському розумінні вагітності.

Дікінсон черпав натхнення в історичних анатомічних моделях та рентгенівських знімках, але його скульптури були унікальними завдяки своїй реалістичній деталізації та спокійному зображенню плода, що розвивається. Вони кинули виклик домінуючому погляду на плоди як на медичні курйози і натомість представили їх як прекрасних і натхненних.

Сила образів: формування громадської думки

Серія про народження справила глибокий вплив на суспільство. Вона була широко відтворена в навчальних матеріалах, змінюючи спосіб, у який студенти та громадськість дізнавалися про вагітність. Скульптури Дікінсона також вплинули на дебати про аборти, ставши як символом святості життя, так і інструментом для активістів, які виступають проти абортів.

У наступні десятиліття з’явилися інші зображення плодів, зокрема відомі крупні плани Леннарта Нілссона. Ці зображення стали невід’ємною частиною політичних та етичних дебатів навколо абортів.

Складний спадок Дікінсона: медицина, євгеніка та репродуктивні права

Дікінсон був складною фігурою, яка одночасно просувала репродуктивне здоров’я та мала погляди, які сьогодні турбують. Він був прихильником контролю над народжуваністю та абортів, стверджуючи, що жінки мають право розпоряджатися своїм тілом. Однак він також підтримував євгенічну стерилізацію, спрямовану на расові меншини.

Скульптури Дікінсона відображали расові упередження його часу, зображуючи плоди з класичними європейськими рисами. Вони використовувалися як моделі для більших скульптур, що представляють «ідеальних» американських чоловіка та жінку.

Тривалий вплив: плоди, значення та інтерпретація

Сьогодні Серія про народження Дікінсона продовжує кидати виклик нашим припущенням про плодові образи. Це нагадує нам, що такі зображення не є суто пролайф чи антиабортними, а скоріше слугують тестом Роршаха, здатним передати широкий спектр значень.

Серія ставить важливі питання про роль медичних зображень у формуванні громадської думки, етичні та правові наслідки репродуктивних прав і складну спадщину людей, які сприяють медичному прогресу, маючи при цьому проблемні переконання.

Додаткові ключові слова з довгим хвостом:

  • Історія плодових образів у медицині
  • Роль мистецтва в медичній освіті
  • Вплив плодових зображень на дебати про аборти
  • Етичні наслідки євгеніки
  • Зміна поглядів на вагітність і пологи
  • Спадщина Роберта Лату Дікінсона
0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Медична наука

Світанок служб крові: медична революція

by Жасмін
written by Жасмін

Світанок служб крові: медична революція

Народження служб крові

Концепція зберігання крові для переливання виникла під час Першої світової війни, коли переливання крові від людини до людини врятували чимало життів. Однак лише у 1937 році було створено першу спеціалізовану службу крові, що спричинило революцію у медичній практиці.

Доктор Бернард Фантус, лікар-візіонер з лікарні округу Кук у Чикаго, проклав шлях до цього прориву. Натхненний радянськими дослідженнями зі збереження крові, Фантус розширив їхні висновки та досяг визначного рубежу: зберіг кров протягом рекордних 10 днів. Цей продовжений термін придатності заклав основу для створення «Лабораторії зі збереження крові» в лікарні округу Кук, яку пізніше перейменували на «Службу крові лікарні округу Кук», щоб зменшити побоювання.

Розквіт служб крові

Інновація Фантуса спричинила сплеск створення служб крові. У 1941 році у Сан-Франциско відкрився перший громадський центр крові, а у 1947 році була заснована Американська асоціація служб крові. Ці організації відігравали центральну роль у стандартизації методів збору, зберігання та переливання крові, гарантуючи безпечність та ефективність переливання крові.

Вплив переливання крові

Поява служб крові зробила можливою сучасну хірургію, оскільки хірурги тепер могли розраховувати на постійні запаси крові, що підлягає переливанню, для боротьби з крововтратою. До появи служб крові операції часто були ризикованими, а рівень смертності був високим. Забезпечуючи доступ до переливання крові, служби крові значно покращили результати хірургічного втручання та врятували безліч життів.

Наука, що стоїть за збереженням крові

Ключем до створення служб крові була здатність зберігати кров поза тілом протягом тривалого часу. Дослідження Фантуса, засноване на радянських висновках, було зосереджене на оптимізації умов зберігання та антикоагулянтних розчинів. Ці досягнення гарантували, що кров може залишатися придатною для переливання протягом кількох днів або навіть тижнів.

Проблеми постачання крові

Незважаючи на величезні переваги служб крові, залишаються проблеми із забезпеченням достатніх та безпечних запасів крові. Залежність від добровільних донорів означає, що наявність крові може коливатися, особливо під час надзвичайних ситуацій або періодів підвищеного попиту. Дослідники активно вивчають способи синтезування крові, але наразі не існує життєздатної альтернативи донорству крові людьми.

Бернард Фантус: медичний піонер

Спадщина Бернарда Фантуса виходить далеко за межі створення першої служби крові. Він був відомим експертом у фармацевтиці та започаткував практику покриття ліків цукровою оболонкою, щоб зробити їх більш приємними для дітей. Він також проводив дослідження щодо сінної лихоманки та очолював зусилля зі знищення амброзії в Чикаго, демонструючи свою відданість покращенню громадського здоров’я.

Майбутнє служб крові

Служби крові постійно розвиваються, завдяки прогресу в технологіях та дослідженнях. Дослідники вивчають нові методи продовження терміну придатності крові, зниження ризику реакцій на переливання та розробки штучних замінників крові. Ці інновації обіцяють ще більше підвищити безпечність та ефективність переливання крові, спричиняючи революцію в охороні здоров’я у майбутньому.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Історія жінок

Гаррієт Мартіно: Вікторіанка, яка кинула виклик медичним нормам

by Кім
written by Кім

Гаррієт Мартіно: Вікторіанка, яка кинула виклик медичним нормам

Раннє життя та боротьба зі здоров’ям

Гаррієт Мартіно, видатна вікторіанська письменниця, народилася в сім’ї середнього класу в 1802 році. Незважаючи на проблеми з травленням і глухоту в дитинстві, вона подолала ці труднощі, щоб стати письменницею.

Медичний діагноз і ув’язнення

У 1839 році Мартіно поставили діагноз ретроверсії матки та поліпозних пухлин, станів, які позбавили її можливості ходити. Наступні п’ять років вона провела, прикутою до ліжка в кімнаті для хворих, покладаючись на медсестер і слуг у догляді.

Оскарження медичного авторитету

Під час своєї хвороби Мартіно відмовилася від того, щоб її визначали виключно фізичні хвороби. Вона стверджувала свій авторитет над власним медичним лікуванням, кидаючи виклик медичному закладу, який перебував під пануванням чоловіків. Вона листувалася з лікарями та шукала альтернативні методи лікування, такі як месмеризм.

Життя в кімнаті для хворих

Досвід Мартіно як інваліда надихнув її написати “Життя в кімнаті для хворих” (1844), впливовий трактат, який кинув виклик традиційним вікторіанським поглядам на хворобу. Вона стверджувала, що пацієнти повинні контролювати свій догляд і що їхні перспективи є цінними.

Месмеризм і одужання

У 1844 році Мартіно пройшла курс месмеризму, суперечливого методу лікування, який передбачав маніпулювання невидимими силами. На її подив, її біль значно вщух. Вона стала прихильницею вивчення месмеризму, незважаючи на опір медичної спільноти.

Захист прав пацієнтів і соціальний активізм

Досвід Мартіно з хворобою дав їй сили виступати за права пацієнтів. Вона виступала проти Закону про заразні хвороби, який порушував громадянські свободи жінок. Вона також підтримувала виборче право жінок і критикувала британський імперіалізм в Індії.

Спадщина і вплив

Незважаючи на її видатні досягнення, спадщина Мартіно з часом була дещо затемнена. Проте її праці про хворобу та інвалідність і сьогодні надихають і кидають виклик читачам. Вона залишається потужним прикладом жінки, яка кинула виклик вікторіанським соціальним нормам і використала власний досвід для захисту прав інших.

Вплив Гаррієт Мартіно на вікторіанське суспільство

Писання та активізм Мартіно мали глибокий вплив на вікторіанське суспільство:

  • Її виклик медичному авторитету проклав шлях до більшої автономії пацієнтів.
  • Її захист месмеризму сприяв розвитку альтернативних методів лікування.
  • Її праці про хворобу привернули увагу до емоційних і психологічних проблем, з якими стикаються інваліди.
  • Її соціальний активізм просунув справу прав жінок і соціальної справедливості.

Спадщина Мартіно як письменниці та захисниці прав продовжує резонувати, нагадуючи нам про важливість кидати виклик суспільним нормам, захищати права маргіналізованих груп і використовувати особистий досвід для натхнення позитивних змін.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Археологія та антропологія

Доісторична хірургія: трепанація у людей та корів

by Роза
written by Роза

Доісторична хірургія: трепанація у людей та корів

Рання хірургічна практика у людей

Доісторичні люди займалися надзвичайною медичною практикою, відомою як трепанація, яка передбачала створення отвору в черепі. Ця процедура була задокументована ще 7000 років тому, а докази її існування знайдено на різних континентах.

Трепанація у корів: нове відкриття

Недавні дослідження виявили цікаві докази, які свідчать про те, що доісторичні люди, можливо, також проводили трепанацію у корів. Під час розкопок у неолітичному поселенні Шам-Дюран у Франції було виявлено майже повний череп корови з отвором, просвердленим у ньому.

Мета трепанації у корів: практика чи ветеринарія?

Мета трепанації у корів залишається невизначеною. Однією з можливостей є те, що це була форма практики для початківців-хірургів. Трепанації, знайдені в археологічних записах, часто демонструють дивовижну точність, і деякі пацієнти пережили цю процедуру. Практика на тваринах могла бути способом для хірургів відточити свої навички.

Інша можливість полягає в тому, що трепанація використовувалася як рання ветеринарія. У Шам-Дюрані було багато худоби, і малоймовірно, що місцеві жителі докладали б зусиль, щоб врятувати хвору корову. Однак можливо, що вони намагалися лікувати певний стан або травму за допомогою трепанації.

Трепанація у людей: медична чи ритуальна?

Мета трепанації у людей також є предметом дебатів. Деякі дослідники вважають, що це було переважно медичним втручанням, яке використовувалося для лікування болю або неврологічних захворювань, як їх розуміли люди кам’яного віку. Однак багато з цих захворювань не залишають слідів на черепі, що ускладнює визначення їх поширеності.

Інші стверджують, що трепанація використовувалася як ритуал. Археологи в Росії знайшли останки 12 здорових дорослих з отворами, вирізаними в їхніх черепах, у надзвичайно небезпечній місцевості. Четверо померли незабаром після операції, а інші вісім жили щонайменше чотири роки з отворами в головах. Ці докази свідчать про те, що ці трепанації проводилися не з лікувальною метою, а з надприродних причин, таких як надання сил або зв’язків.

Глобальна поширеність трепанації

Трепанація не була рідкісною практикою в доісторичні часи, про що свідчать докази, знайдені в Європі, Африці, Азії та Америці. Версії цієї процедури також використовували стародавні греки, і вона продовжувала практикуватися в Європі під час Відродження.

Трепанація сьогодні: сучасна медична процедура

Сьогодні трепанація залишається дійсною медичною процедурою, яка використовується для зняття тиску в мозку в невідкладних ситуаціях. Ця процедура є свідченням тривалої спадщини доісторичної хірургічної практики та винахідливості первісних людей у вирішенні медичних проблем.

Докази доісторичної хірургії: отвори в черепах

Відкриття отворів у черепах, як у людей, так і у тварин, надає відчутні докази доісторичної хірургічної практики. Ці отвори, створені в результаті трепанації, дають змогу зазирнути в медичні знання та методи наших предків.

Розкриття мети трепанації: складне питання

Визначення мети трепанації є складним завданням. Хоча були запропоновані медичні та ритуальні пояснення, справжні причини можуть відрізнятися залежно від контексту та культурних переконань того часу.

Роль худоби в доісторичній хірургії: практика чи зцілення?

Відкриття черепа корови з отвором, просвердленим у ньому, викликає питання про роль худоби в доісторичній хірургії. Цілком можливо, що корів використовували як піддослідних тварин для хірургів або як об’єктів ветеринарної допомоги.

Трепанація: глобальне явище з тривалим впливом

Трепанація була поширеною практикою в доісторичні часи, що свідчить про її важливість у різних культурах. Її спадщина продовжується і сьогодні у формі сучасних медичних процедур, демонструючи тривале значення ранніх хірургічних методів людини.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Медична наука

Авіаційна терапія: незвичайні методи лікування глухоти та мовленнєвих порушень минулого століття

by Роза
written by Роза

Авіаційна терапія: історичний погляд на лікування глухоти та порушень мовлення

Витоки авіаційної терапії

На початку 1900-х років авіація все ще була новою технологією, і її потенціал для медичного застосування тільки починав досліджуватися. Одним з найбільш незвичайних і суперечливих методів лікування, що з’явилися в цей час, було використання польотів на літаках для лікування глухоти та порушень мовлення.

“Авіаційне лікування” глухоти

Ідея про те, що польоти на літаках можуть вилікувати глухоту, виникла на початку 1920-х років, коли лікарі почали призначати їх як лікування істерії. Теорія полягала в тому, що різкі зміни висоти та інтенсивна повітряна акробатика виведуть пацієнта з його психологічних симптомів, включаючи втрату слуху.

Одним з найвідоміших випадків лікування літаком був випадок Генрі А. Ренца-молодшого, 22-річного ветерана, який втратив голос після поранення на війні. Після одного польоту на літаку, який включав пікірування та мертві петлі, Ренц, як повідомляється, відновив свою мову.

Пошесть польотів для глухих

Одужання Ренца потрапило в заголовки газет по всій країні, і незабаром інші пацієнти з порушеннями мовлення та слуху почали звертатися до авіаційної терапії. Ця практика стала відомою як “польоти для глухих” і швидко стала модною як у США, так і в Англії.

Деякі пацієнти повідомляли про значне покращення слуху після польотів для глухих, тоді як інші не відчули жодних переваг. Ефективність методу лікування ніколи не була науково доведена, але це не завадило лікарям і пілотам-каскадерам пропонувати його відчайдушним пацієнтам.

Ризики авіаційної терапії

Хоча деякі польоти для глухих призводили до чудодійних одужань, інші закінчувалися трагедією. У квітні 1928 року професійний піаніст загинув в авіакатастрофі під час спроби вилікувати свою втрату слуху. Чотири місяці по тому шестирічний глухий хлопчик і його пілот загинули в подібній аварії.

У міру того, як ризики авіаційної терапії ставали все більш очевидними, медична спільнота почала спростовувати її твердження. Журнал Американської медичної асоціації назвав її “зазвичай марною і часто фатальною”, тоді як журнал Deaf-Mutes’ Journal критикував батьків за те, що вони піддають своїх дітей небезпеці.

Занепад авіаційних ліків

До кінця 1920-х років пошесть польотів для глухих почала вщухати. Військові, психологи та організації для глухих засудили цю практику за відсутність наукової основи. Крім того, багато пілотів-каскадерів знайшли інші, безпечніші способи заробити на життя, наприклад, перевезення авіапошти для Поштового департаменту США.

Спадщина авіаційної терапії

Незважаючи на сумнівну ефективність і трагічні наслідки, авіаційна терапія відіграла унікальну роль в історії авіації та медицини. Вона продемонструвала готовність лікарів та пацієнтів досліджувати нетрадиційні методи лікування та підкреслила важливість наукового підтвердження у медичній практиці.

Сьогодні авіаційна терапія більше не застосовується для лікування порушень слуху чи мовлення. Однак пошук нових та інноваційних методів лікування цих станів триває, і спадщина авіаційної терапії служить нагадуванням про силу людської винахідливості та важливість медицини, заснованої на доказах.

Додаткові міркування

  • Використання повітряної акробатики для індукції психологічного лікування було новим та суперечливим підходом на початку 20 століття.
  • Ефективність авіаційних ліків ніколи не була науково доведена, і результати сильно відрізнялися залежно від пацієнта.
  • Ризики авіаційної терапії, включаючи авіакатастрофи та смертельні випадки, були значними та викликали етичні занепокоєння.
  • Занепад польотів для глухих був спричинений поєднанням наукового скептицизму, доступності безпечніших альтернатив та усвідомлення ризиків, пов’язаних з цим.
  • Спадщина авіаційної терапії полягає в її демонстрації готовності досліджувати нетрадиційні методи лікування та важливості медицини, заснованої на доказах.
0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail