Home Tags Posts tagged with "Морське життя"
Tag:

Морське життя

Морська біологія

Укуси медуз: що потрібно знати

by Пітер
written by Пітер

Укуси медуз: що потрібно знати

Укуси медуз можуть бути болісним і потенційно небезпечним досвідом. Але виконуючи правильні дії першої допомоги, ви можете мінімізувати дискомфорт і ризик ускладнень.

Симптоми укусу медузи

Укуси медуз зазвичай викликають негайний біль, почервоніння та набряк. Біль може бути від легкого до сильного і може тривати кілька годин або навіть днів. Інші симптоми можуть включати:

  • Поколювання або оніміння
  • Свербіж
  • Нудота
  • Блювота
  • Діарея
  • Утруднення дихання
  • Біль у грудях

Перша допомога при укусах медуз

1. Видаліть щупальця

Першим кроком є видалення щупалець медузи з вашої шкіри. Зробіть це, обережно вищипуючи їх пінцетом. Уникайте подряпин або тертя області, оскільки це може спровокувати вивільнення більшої кількості отрути.

2. Промийте ділянку оцтом

Після видалення щупалець промийте уражену ділянку оцтом. Оцет допомагає деактивувати жалкі клітини та зупинити поширення отрути.

3. Застосуйте тепло

Після промивання ділянки оцтом прикладіть до неї тепло. Тепло допомагає деактивувати отруту та зменшити біль. Ви можете використовувати теплий компрес, грілку або навіть замочити уражену ділянку в теплій воді.

Чого НЕ слід робити при укусі медузи

Є кілька речей, яких ви не повинні робити, якщо вас вкусила медуза:

  • Не мочіться на рану. Сеча не має постійного хімічного складу і може насправді містити сполуки, які можуть спровокувати постріли жалких клітин.
  • Не дряпайте рану. Розчісування рани може призвести до того, що жала вивільнять більше отрути.
  • Не прикладайте лід до рани. Лід може тимчасово заморозити цю область, але він також може зберегти отруту та посилити її дію.

Коли звертатися за медичною допомогою

У більшості випадків укуси медуз можна лікувати вдома. Однак вам слід звернутися за медичною допомогою, якщо:

  • Укус сильний і викликає утруднене дихання, біль у грудях або інші серйозні симптоми.
  • Укус на обличчі, очах або статевих органах.
  • Укус не покращується після домашнього лікування.
  • У вас є історія алергічних реакцій на укуси медуз.

Профілактика укусів медуз

Найкращий спосіб уникнути укусів медуз — знати про ризики та вживати запобіжних заходів під час купання в районах, де відомо про наявність медуз. Ось кілька порад:

  • Купатися у відведених для купання місцях.
  • Носити гідрокостюм або захисну сорочку, щоб захистити свою шкіру.
  • Уникайте купатися в районах, де були помічені медузи.
  • Якщо ви бачите медузу, не торкайтеся її.
  • Якщо вас вкусила медуза, виконайте описані вище дії першої допомоги.

Висновки

Укуси медуз можуть бути болісним досвідом, але виконуючи правильні дії першої допомоги, ви можете мінімізувати дискомфорт і ризик ускладнень. Якщо у вас є якісь занепокоєння щодо укусу медузи, не соромтеся звертатися за медичною допомогою.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Морська біологія

Мертва зона Мексиканської затоки: зростаюча загроза для морського життя

by Пітер
written by Пітер

Мертва зона Мексиканської затоки: зростаюча загроза для морського життя

Що таке мертва зона?

Мертва зона – це ділянка води з надзвичайно низьким рівнем кисню, що ускладнює або унеможливлює виживання морських організмів. Мертві зони часто виникають через стік поживних речовин із сільськогосподарських добрив та інших видів діяльності людини.

Мертва зона Мексиканської затоки

Мертва зона Мексиканської затоки є однією з найбільших у світі, її площа приблизно дорівнює площі штату Коннектикут. Вона виникає через стік поживних речовин із басейну річки Міссісіпі, який переносить азот і фосфор із ферм та інших джерел до затоки.

Причини виникнення мертвої зони

Основною причиною виникнення мертвої зони Мексиканської затоки є стік поживних речовин із сільськогосподарських добрив. Коли ці поживні речовини потрапляють до затоки, вони стимулюють ріст фітопланктону, крихітних водоростей, які є основою морської харчової мережі. У міру того, як фітопланктон відмирає і розкладається, він споживає кисень із води, створюючи гіпоксичне (бідне на кисень) середовище.

Вплив на морське життя

Мертва зона має руйнівний вплив на морське життя. Багато видів, таких як риба, креветки та краби, не можуть виживати в умовах низького вмісту кисню. У результаті мертва зона знижує біорізноманіття і порушує усю морську екосистему.

Вплив на здоров’я людини

Окрім шкоди для морського життя, мертва зона також може становити загрозу для здоров’я людини. Деякі види водоростей, які процвітають в гіпоксичних умовах, можуть виробляти токсини, шкідливі для людини при вживанні забруднених морепродуктів або води.

Моніторинг і управління

Науковці здійснюють моніторинг мертвої зони Мексиканської затоки, щоб відстежувати її розмір і вплив на морське життя. Вони також працюють над розробкою стратегій для зменшення стоку поживних речовин і пом’якшення наслідків існування мертвої зони.

Стратегії зменшення стоку поживних речовин

Для зменшення стоку поживних речовин і захисту мертвої зони Мексиканської затоки можна застосувати кілька стратегій:

  • Покращене управління добривами: Фермери можуть використовувати ефективніші методи внесення добрив і зменшувати кількість добрив, які вони використовують.
  • Покривні культури: Посадка покривних культур у несезон допомагає поглинати поживні речовини і запобігає їх вимиванню у водойми.
  • Відновлення водно-болотних угідь: Водно-болотні угіддя природним чином фільтрують забруднювачі та поживні речовини зі стоку. Відновлення водно-болотних угідь може допомогти зменшити кількість поживних речовин, що потрапляють до затоки.

Висновок

Мертва зона Мексиканської затоки є серйозною загрозою для морського життя і здоров’я людини. Розуміючи причини та наслідки існування мертвої зони, а також впроваджуючи стратегії для зменшення стоку поживних речовин, ми можемо допомогти захистити цінну екосистему затоки для майбутніх поколінь.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Зоологія

Самотній нарвал знайшов домівку в зграї білух, вселяючи надію на появу гібридів

by Роза
written by Роза

Самотній нарвал процвітає у зграї білух, вселяючи надію на появу гібридного потомства

Передісторія

Від 2016 року вчені спостерігають за незвичайним явищем у річці Святого Лаврентія в Канаді: самця нарвала самостійно прийняла зграя білух. Це підвищило ймовірність існування гібридної тварини під назвою “нарлуга”, потомства нарвала та білухи.

Інтеграція нарвала до зграї білух

Нарвал, якому приблизно 12 років, повністю інтегрувався у зграю білух. Він виявляє поведінку, схожу на поведінку його супутників-білух, зокрема ігри в суспільстві й статеві взаємодії. Цей тісний зв’язок привів дослідників до думки, що нарвал, можливо, приєднався до зграї для захисту чи товариства.

Потенціал для розмноження

Нарвали та білухи належать до родини Monodontidae ряду китоподібних. Однак у дикій природі вони рідко взаємодіють. Тісна близькість нарвала з білухами та помічені соціальні взаємодії підвищили можливість розмноження.

Проблеми розмноження нарлуг

Хоча гібридизація між різними видами не є рідкістю, фертильність гібридного потомства може відрізнятися. Деякі гібридні види, як-от мули, безплідні, тоді як інші, як-от лігри (суміш лева та тигра), фертильні. Репродуктивний потенціал нарлуг досі невідомий, хоча вчені сподіваються, що міцний зв’язок між нарвалом та білухами може сприяти успішному спарюванню.

Гібрид нарлуги першого покоління

У 2019 році аналіз ДНК черепа, знайденого в Гренландії, підтвердив існування гібрида нарлуги першого покоління. Череп виявив характеристики й білух, і нарвалів, зокрема мініатюрні ікла та зуби, схожі на штопор. Це відкриття свідчить про те, що гібридизація нарлуг можлива.

Вплив зміни клімату

Зміна клімату призводить до зміни місця існування в Арктиці, що може призвести до збільшення взаємодій між білухами та нарвалами. Це може створити більше можливостей для гібридизації між двома видами.

Тривале спостереження та дослідження

Науковці з нетерпінням чекають повернення зграї до річки Святого Лаврентія наприкінці березня, щоб продовжити спостереження. Вони планують вивчати зв’язок між нарвалом і білухами та спостерігати за загальним самопочуттям нарвала.

Перспективи

Присутність самотнього нарвала в зграї білух надала дослідникам унікальну можливість вивчити гібридизацію та її потенційні наслідки для морського життя Арктики. Хоча репродуктивний успіх нарвала досі невідомий, тісний зв’язок між тваринами та помічена соціальна поведінка свідчать про те, що дитинчата нарлуг можуть з’явитися в майбутньому.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Морська біологія

Каньйон Гудзона: потенційно новий американський морський заповідник

by Роза
written by Роза

Каньйон Гудзона: потенційно новий американський морський заповідник

Підводна перлина

Каньйон Гудзона розташований приблизно в 100 милях від узбережжя Нью-Йорка та Нью-Джерсі. Це вражаючий підводний каньйон, що простягається на понад 350 миль в Атлантичний океан. Як найбільший підводний каньйон на східному узбережжі, він може похвалитися глибиною до 2,5 миль і шириною 7,5 миль. Ця підводна прірва, вирізана льодовиками понад 10 000 років тому, є притулком для сотень видів морських мешканців.

Багата екосистема

У каньйоні Гудзона кипить морське життя, зокрема кашалоти, морські черепахи, восьминоги, морські зірки та різнобарвні глибоководні корали. Різноманітні середовища існування каньйону підтримують різноманітні види риб, що робить його популярним місцем для любительського рибальства. Крім того, наявність історичних корабельних аварій, що датуються XIX століттям, лише додає каньйону привабливості для дайверів.

Економічне значення

Понад своє екологічне значення, каньйон Гудзона також є важливим економічним стимулом для регіону. Рибальство, рекреаційне дайвінг, спостереження за китами та птахами сприяють розвитку місцевої економіки. Унікальний підводний ландшафт каньйону також надає можливості для наукових досліджень та освіти з питань океану.

Зусилля зі збереження

Визнаючи важливість захисту цього підводного скарбу, Товариство охорони дикої природи (WCS) у 2016 році висунуло номінацію каньйону Гудзона на статус морського заповідника. Статус морського заповідника забезпечив би федеральний захист для його різноманітного морського життя та середовищ існування. Це також сприяло б сталому економічному розвитку та створило нові можливості для наукових досліджень і відпочинку.

Бачення WCS

WCS уявляє каньйон Гудзона як морський заповідник, який назавжди буде закритий для розробки нафти, газу та корисних копалин. Це захистило б незаймане середовище каньйону та забезпечило його постійну екологічну цілісність. Заповідник також служив би притулком для риб і морських ссавців, які залежать від прохолоднішої температури води для виживання, особливо в умовах підвищення температури океану внаслідок зміни клімату.

Шлях до захисту

Визначення каньйону Гудзона морським заповідником є частиною ширшої мети президента Джо Байдена зберегти до 2030 року принаймні 30 відсотків земель і водних ресурсів країни. Ініціатива узгоджується з глобальними зусиллями щодо захисту морських екосистем і пом’якшення наслідків зміни клімату.

Майбутнє каньйону Гудзона

Оскільки триває процес визначення каньйону Гудзона морським заповідником, майбутнє каньйону залишається невизначеним. Від результату залежатиме, чи продовжить ця підводна перлина процвітати як притулок для морського життя, економічний актив для регіону та символ збереження та стійкості перед лицем екологічних проблем.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Екологія

Забруднення пластиком: загроза для наших океанів

by Роза
written by Роза

Забруднення пластиком: загроза для наших океанів

Забруднення пластиком в океані

Пластик є найпоширенішим видом забруднення в океані сьогодні. Він надходить з різних джерел, включаючи сміття, стічні води та промислову діяльність. Потрапивши в океан, пластик може розкладатися на дрібніші шматки, відомі як мікропластик. Мікропластик може поглинатися морськими тваринами, де він може блокувати їх травні системи та вилуговувати токсичні хімікати в їх тіла.

Масштаб проблеми

Недавнє дослідження, опубліковане в журналі PLOS ONE, виявило, що в океані знаходиться щонайменше 5,25 трильйонів частинок пластику вагою майже 269 000 тонн. Це найточніша оцінка забруднення пластиком морського середовища на сьогоднішній день.

Автори дослідження зібрали зразки води та провели візуальні обстеження на 24 ділянках по всьому світу, включаючи всі п’ять субтропічних кругообігів. Вони виявили, що мікропластик становить близько 90 відсотків від загальної кількості сміття.

Джерела забруднення пластиком

Забруднення пластиком потрапляє в океан з різних джерел, включаючи:

  • Річки: пластикові відходи можуть бути змиті в річки зливовим стоком і переповненням каналізації.
  • Берегові лінії: пластикове сміття може бути здуто в океан вітром або змито хвилями.
  • Кораблі: пластикові відходи можуть бути викинуті за борт з кораблів або загублені під час аварій.

Доля забруднення пластиком

Потрапивши в океан, пластик може переноситися течіями та вітрами. Він також може розкладатися на дрібніші шматки, відомі як мікропластик. Мікропластик може поглинатися морськими тваринами, де він може блокувати їх травні системи та вилуговувати токсичні хімікати в їх тіла.

Наслідки забруднення пластиком

Забруднення пластиком має ряд негативних наслідків для морського життя, включаючи:

  • Проковтування: морські тварини можуть проковтнути пластик, що може блокувати їх травні системи та призводити до голодування.
  • Заплутування: морські тварини можуть заплутатися у пластиковому смітті, що може обмежувати їх рух і призводити до травм або смерті.
  • Токсичність: пластик може вилуговувати токсичні хімікати у воду, що може завдати шкоди морським тваринам і людям.

Рішення проблеми забруднення пластиком

Існує ряд заходів, які можна вжити для зменшення забруднення пластиком в океані, включаючи:

  • Зменшення використання пластику: ми можемо зменшити використання пластику, вибираючи багаторазові продукти замість одноразових і переробляючи пластик, коли це можливо.
  • Поліпшення управління відходами: ми можемо покращити управління відходами, зменшуючи кількість сміття, збільшуючи переробку та інвестуючи в нові технології для захоплення та видалення пластику з навколишнього середовища.
  • Прибирання забруднення пластиком: ми можемо прибирати забруднення пластиком, організовуючи прибирання пляжів і підтримуючи організації, які працюють над видаленням пластику з океану.

Висновки

Забруднення пластиком є серйозною загрозою для наших океанів і морського життя. Нам необхідно вжити заходів, щоб зменшити використання пластику, покращити управління відходами та прибирати забруднення пластиком. Співпрацюючи, ми можемо захистити наші океани для майбутніх поколінь.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Екологія

Масова загибель мангрових лісів на півночі Австралії: причини та наслідки

by Пітер
written by Пітер

Масова загибель мангрових лісів у Північній Австралії: причини та наслідки

Масивні дерева і чагарники мангрових лісів Австралії, що процвітають у прибережних районах, минулого року зазнали масової загибелі, найбільшої з усіх зареєстрованих. Ця подія викликала занепокоєння щодо здоров’я цих важливих екосистем і можливих наслідків для морського життя та прибережних громад.

Причини масової загибелі

Вчені встановили, що масова загибель мангрових лісів була викликана комбінацією факторів, зокрема:

  • Нижчий за середній рівень опадів: Регіон тривалий час потерпав від нижчого за середній рівня опадів, що призвело до посухи.
  • Високі температури: Температури також були незвично високими, що посилило стрес від посухи для мангрових лісів.
  • Низький рівень моря: Низький рівень моря зменшив кількість води, доступної для мангрових лісів, що ще більше сприяло їх занепаду.

Ці фактори об’єдналися, створивши «потрійний удар», який виявився надто сильним для мангрових лісів.

Вплив на морське життя і прибережні громади

Мангрові ліси відіграють важливу роль у морських екосистемах, забезпечуючи середовище існування для різноманітних видів, включаючи рибу, молюсків і птахів. Вони також допомагають фільтрувати воду, захищати берегові лінії від ерозії та поглинати вуглець.

Втрата мангрових лісів може мати каскадний ефект в усій екосистемі, порушуючи харчові ланцюги і зменшуючи біорізноманіття. Це також може зробити прибережні громади більш вразливими до штормів і повеней.

Зміна клімату і масова загибель мангрових лісів

Час масової загибелі мангрових лісів збігся з великою подією знебарвлення коралів на сусідньому Великому Бар’єрному рифі та іншими екстремальними кліматичними подіями. Це змусило вчених припустити, що зміна клімату, спричинена діяльністю людини, можливо, відіграла роль у масовій загибелі.

Очікується, що зміна клімату призведе до більш частих і сильних посух, хвиль тепла і підвищення рівня моря, всі з яких можуть чинити тиск на мангрові ліси і робити їх більш вразливими до масової загибелі.

Моніторинг і відновлення

Щоб краще зрозуміти стан здоров’я мангрових лісів і реагувати на майбутню масову загибель, вчені закликають до покращення моніторингу берегової лінії, навіть у малонаселених районах. Техніку дистанційного зондування можна використовувати для відстеження змін у покриві мангрових лісів і визначення районів, які можуть бути під загрозою.

Також тривають зусилля з відновлення, щоб допомогти мангровим лісам відновитися після масової загибелі. Ці зусилля можуть включати посадку нових мангрових лісів, відновлення гідрології та зменшення інших стресових факторів, які можуть послабити мангрові ліси.

Висновок

Масова загибель мангрових лісів у Північній Австралії є сигналом тривоги щодо вразливості цих важливих екосистем до зміни клімату та інших стресових факторів. Розуміючи причини і наслідки масової загибелі, вчені і політики можуть співпрацювати, щоб розробити стратегії для захисту і відновлення мангрових лісів для майбутніх поколінь.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Зоологія

Акули: 10 захоплюючих відкриттів

by Роза
written by Роза

Акули: 10 захоплюючих відкриттів

Гренландські акули: найдовговічніші хребетні

Гренландські акули, що мешкають у холодних водах поблизу Арктики, мають тривалість життя понад 400 років, що робить їх найдовговічнішими хребетними, які будь-коли виявляли. Їхній повільний метаболізм, “трохи вищий, ніж у скелі”, сприяє їхній надзвичайній тривалості життя. Однак цей спосіб життя в уповільненому темпі також означає, що вони розмножуються дуже повільно, що ставить їх під загрозу зникнення, якщо їх популяції виснажаться.

Примарні акули: загадкові створіння зі здатністю ховати статеві органи

Примарні акули, названі так через глибоководне середовище проживання і рідкість, нещодавно були виявлені як такі, що мають органи статевого розмноження на голові, які можна ховати. Ці органи мають гачки, які самці примарних акул використовують для захоплення самок під час парування, що, як повідомляється, є не дуже приємним досвідом для самок. Самки примарних акул можуть зберігати сперму роками в спеціальних банках зберігання в своїх тілах, чекаючи слушного моменту для запліднення.

Дитячий садок великих білих акул виявлено біля узбережжя Нью-Йорка

У серпні 2017 року природоохоронна група Ocearch виявила рідкісний дитячий садок великої білої акули на мілководді біля узбережжя Нью-Йорка. Це був перший такий дитячий садок, виявлений у північній частині Атлантичного океану, і дослідники вважають, що акули проводять там перші 20 років свого життя. Про міграційні моделі молодих акул відомо небагато, що робить це відкриття значним проривом.

Рифові акули: не ті хижаки, що ми думали

Рифові акули часто зображувалися як альфа-хижаки у своїх місцях проживання, подібно до левів у африканській савані. Однак дослідження спростували цей міф. Дослідження показали, що у багатьох районах, де акул виловлювали, рівні популяції травоїдних риб суттєво не змінювалися, що свідчить про те, що вплив акул на їхнє середовище є меншим, ніж вважалося раніше. Лише деякі з найбільших видів акул, такі як тигрові акули, насправді відіграють роль хижаків.

Megalodon paradoxodon: гігантська акула з минулого

Megalodon paradoxodon, нещодавно описаний вид гігантської акули, яка жила 20 мільйонів років тому, виріс до розмірів автомобіля. Дослідники оцінили його довжину приблизно в 12 футів, що значно більше, ніж у більшості людей, але менше, ніж у сумнозвісної великої білої акули. Цей вид, можливо, був близьким родичем інших стародавніх акул, які виростали уп’ятеро більшими.

Врятування акул шляхом заохочення рибного промислу: суперечливе рішення

Багато видів акул перебувають під загрозою через незаконний вилов для отримання їх м’яса та плавців, а також через випадковий вилов у сітках, призначених для інших видів риб. Вчені запропонували суперечливе рішення: сприяти законному промислу акул. Дослідження виявило, що наразі лише близько 4% промислу акул здійснюється на сталий спосіб. Політика промислу акул, яка враховує вік і репродуктивні цикли певних видів акул, може допомогти зберегти здорові популяції акул.

Великі білі акули Каліфорнії: загадкове паломництво

Щорічно великі білі акули Каліфорнії здійснюють загадкове паломництво у віддалене місце в океані. Вчені намагаються з’ясувати причину такої поведінки. Біолог Сальвадор Йоргенсен розробив міцні камери, які можна прикріпити до плавників акул для запису їхніх рухів і пролиття світла на це загадкове явище.

Двоголові акули: ознака екологічних проблем?

Рибалки та вчені в останні роки все частіше стикаються з двоголовими акулами. Причина цього зростання мутацій досі невідома, але деякі біологи підозрюють, що це може бути пов’язано з інфекціями, забрудненням або зменшенням популяції внаслідок надмірного вилову акул.

Секретний проект ВМС США з використання акул як зброї

Під час Холодної війни ВМС США реалізував секретний проект зі створення акул як зброї. План полягав у тому, щоб за допомогою електрошок генерувати напрям для акул, які несуть бомби, до місць призначення та детонувати їх там. Проект, який тривав з 1958 по 1971 рік, врешті-решт не увінчався успіхом.

Лимонні акули: незворушні створіння

Лимонні акули відомі своєю стійкістю. Недавнє дослідження зафіксувало лимонну акулу, яка проковтнула сталевий рибальський інструмент, який пробив її шлунок. Акула не лише вижила внаслідок цієї травми, але й спромоглася виштовхнути металевий предмет крізь свою шкіру. Інше дослідження виявило, що тигрові акули спожили широкий спектр дивних предметів, включаючи птахів, кажанів, дикобразів, пакети з чіпсами і навіть презервативи.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Морська біологія

Як морж знайшов шлях до берегів Уельсу?

by Пітер
written by Пітер

Як морж знайшов шлях до берегів Уельсу

Перше виявлення та ідентифікація

20 березня RSPCA у Уельсі отримала незвичний дзвінок. Уперше за 200-річну історію їх попросили дослідити атлантичного моржа, що відпочиває на узбережжі Пембрукширу. Цей молодий морж, розміром приблизно з корову, швидко став місцевою знаменитістю, мешканці пропонували йому імена на кшталт Воллі, Ізабель та Каїн.

Походження та подорож

Експерти вважають, що цей морж, імовірно, примандрував або з Ґренландії, або з норвезького архіпелагу Шпіцберген. Фотографії свідчать, що він доплив з Ірландії до Уельсу приблизно за шість днів, подолавши відстань близько 250 миль. Є підозра, що це той самий морж, якого помітили в Данії в середині лютого.

Фізичні характеристики та здоров’я

У моржа бивні завдовжки менше 10 сантиметрів, що є типовою ознакою виду. Біологам не вдалося визначити його стать лише на підставі бивнів. Попри те, що він далеко від домівки, морж виглядав відносно здоровим. Співробітник служби порятунку тварин RSPCA Еллі Вест зазначила, що він відпочивав і був трохи худуватий, водночас не виявляв ознак хвороб чи травм.

Поведінка та звички

Моржі, як відомо, відпочивають на землі або морській кризі, яких стає дедалі менше через зміну клімату. Морж в Уельсі відпочивав приблизно два дні, а 22 березня повернувся в море. Зазвичай він плаває зі середньою швидкістю близько чотирьох миль на годину завдяки товстому шару ізоляційного жиру.

Проблеми охорони природи

RSPCA та Служба порятунку морських мешканців Уельсу уважно стежили за моржом під час його перебування в Пембрукширі, щоб забезпечити його благополуччя та запобігти заворушенням. Люсі Бейбі, яка очолює відділ науки та охорони природи ORCA, наголосила на важливості дотримання безпечної відстані від моржа. “Ця тварина, мабуть, дуже змучена після свого плавання”, – сказала вона. “Ймовірно, вона також відчуває стрес, тому що перебуває в незвичному для себе середовищі”.

Історичний контекст і попередні спостереження

Хоча це вперше моржа помітили на узбережжі Пембрукширу, це не перший випадок появи моржів в Ірландії та Уельсі. Від 1979 року в Ірландії було зафіксовано вісім достовірних випадків спостережень моржів, а в Шотландії – кілька. У 2018 році моржа бачили, як він упродовж кількох місяців подорожував різними островами в Шотландії.

Наукове значення

Присутність моржа в Уельсі підкреслює взаємопов’язаність морських екосистем і потенціал далеких подорожей цих тварин. Це також ставить питання про вплив зміни клімату на популяції моржів та їхню здатність знаходити придатні місця для відпочинку та годівлі.

Реакція громадськості та заходи безпеки

Ірландська група із захисту китів і дельфінів поділилася фотографіями, які порівнюють моржа, поміченого в Ірландії, із тим, що в Уельсі, припускаючи, що це може бути одна й та сама особина. RSPCA просить громадськість не наближатися до моржа, якщо він знову з’явиться, і зберігати безпечну відстань як для благополуччя тварини, так і для власної безпеки.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Newer Posts
Older Posts