Home Tags Posts tagged with "Індія"
Tag:

Індія

Дослідження космосу

Майбутні космічні місії Індії та інших країн

by Пітер
written by Пітер

Майбутні космічні місії Індії та інших країн

Марсіанські місії

Індія – не єдина країна з амбітними планами щодо дослідження Марсу. Індійська організація космічних досліджень (ISRO) готується відправити супутник до Червоної планети у листопаді 2013 року. Супутник вивчатиме клімат і геологію Марсу з орбіти.

НАСА також планує ще одну місію на Марс, названу місією з вивчення марсіанської атмосфери та летких речовин (MAVEN). MAVEN вивчатиме, як атмосфера Марсу взаємодіє із Сонцем. Запуск місії заплановано на 2013 рік.

Місячні місії

Європейське космічне агентство (ЄКА) планує відправити на Місяць безпілотний посадковий модуль у 2018 році. Посадковий модуль вивчатиме південний полюс Місяця, який є відносно невивченим регіоном.

Китай також планує висадити зонд на Місяць у другій половині 2013 року. Китай здійснив низку успішних космічних місій останнім часом, включаючи запуск власної космічної лабораторії на навколоземній орбіті та місячного супутника Chang’e 1.

Інші космічні місії

Іран планує запустити в космос макаку-резус наступного місяця. Це буде перша іранська космічна місія, в якій братиме участь жива істота.

Приземлення марсохода Curiosity від НАСА

Усі погляди прикуті до марсохода Curiosity від НАСА, який має приземлитися на Марс буквально через кілька днів. Марсохід вивчатиме марсіанську поверхню та шукатиме ознаки минулого або сучасного життя.

Як спостерігати за посадкою марсохода Curiosity

Якщо ви зацікавлені в тому, щоб подивитися на посадку марсохода Curiosity, є кілька способів зробити це. Ви можете дивитися трансляцію в прямому ефірі на NASA TV або стежити за подіями в соціальних мережах. НАСА надаватиме оновлення в Twitter і Facebook протягом усього процесу посадки.

Більше від Smithsonian.com:

  • На Місяць… чи ні
  • Привіт, Марсе, це Земля!
  • Тернистий шлях до Марса

Додаткові подробиці про майбутні космічні місії

  • Марсіанська місія Індії: індійський супутник призначений для вивчення клімату і геології Марсу з орбіти. Його буде запущено в листопаді 2013 року, і він проведе 300 днів у дорозі, перш ніж досягне Марсу.
  • Китайська місячна місія: китайський зонд призначений для посадки на поверхню Місяця і збору зразків місячного ґрунту. Його запуск заплановано на другу половину 2013 року.
  • Місячна місія ЄКА: посадковий модуль ЄКА призначений для вивчення південного полюса Місяця. Його буде запущено в 2018 році, і він приземлиться на поверхню Місяця.
  • Іранська космічна місія: іранська космічна місія передбачає запуск в космос макаки-резус. Макаку обладнають датчиками для контролю її життєво важливих показників.
  • Місія MAVEN НАСА: місія MAVEN НАСА вивчатиме, як атмосфера Марсу взаємодіє із Сонцем. Її буде запущено в 2013 році, і вона перебуватиме на орбіті Марса протягом одного марсіанського року (близько двох земних років).
0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Не категоризовано

Острів Росса: забута спадщина колоніального жаху

by Пітер
written by Пітер

Занедбаний острів колоніального жаху в Індії: острів Росса

Історія гноблення та лиха

Колонія покарань

Після індійського повстання 1857 року британські колонізатори заснували колонію покарань на Андаманських і Нікобарських островах, щоб придушити повстання. Острів Росса, найменший з 576 островів архіпелагу, став адміністративною штаб-квартирою завдяки своєму стратегічному розташуванню.

Індійських ув’язнених та політичних в’язнів примушували вирубувати густі ліси на острові та будувати розкішний колоніальний комплекс, до якого входили будинок комісара, пресвітеріанська церква та доглянуті сади. Незважаючи на розкішне оточення, життя на острові Росса було далеким від комфортного.

Ув’язнені були перевтомлені, хворіли і виснажені. Малярія, холера та інші тропічні хвороби були поширеними. Британці навіть проводили незаконні медичні експерименти над ув’язненими, примушуючи їх приймати експериментальні препарати від малярії із серйозними побічними ефектами.

Стільникова в’язниця та індійська незалежність

У міру того, як боротьба Індії за незалежність посилювалась, потреба у належній в’язниці призвела до будівництва Стільникової в’язниці у сусідньому Порт-Блері. Ця сумнозвісна в’язниця стала свідком невимовних звірств щодо індійських борців за свободу та політичних в’язнів.

Закриття Стільникової в’язниці у 1937 році стало поворотним моментом в історії Андаманських островів. Однак бурхливе минуле островів тривало.

Землетрус та японська окупація

У 1941 році землетрус магнітудою 8,1 вразив острови, спричинивши значні руйнування та понад 3000 жертв. Через рік японські війська окупували Андаманські та Нікобарські острови.

Не маючи змоги захистити острови, британці втекли. Протягом трьох років японської окупації острів Росса був розграбований для отримання сировини та зруйнований для будівництва бункерів.

Занедбання та туризм

Після того, як союзні війська повернули острови у 1945 році, колонія покарань була остаточно розформована. Сьогодні острів Росса керується урядом Індії та існує як туристична визначна пам’ятка.

Відвідувачі можуть досліджувати занедбані будівлі, які тепер оточені кострубатими деревами. Жахлива атмосфера острова та забута історія нагадують про жахи колоніального гноблення.

Забута спадщина

Острів Росса, який колись називали «Парижем Сходу», стоїть як зворушливе нагадування про жорстокість британського імперіалізму та стійкість індійського народу.

Незважаючи на ідилічне оточення, історія острова — це історія страждань та гноблення. Проте, серед руйнування та запустіння, острів Росса пропонує погляд на забуту главу індійської історії та тривалу спадщину колоніалізму.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Зоологія

Профілактика укусів змій в Індії: Проект зі складання карти «Великої четвірки»

by Роза
written by Роза

Профілактика укусів змій в Індії: Проект зі складання карти «Великої четвірки»

Розуміння проблеми

Індія є домом для понад 270 видів змій, з яких 60 є отруйними. Змії часто зустрічаються у сільській місцевості, де проживає більшість населення Індії. Укуси змій призводять до 46 000 смертей щорічно в Індії, порівняно з лише п’ятьма в Сполучених Штатах.

Проект зі складання карти «Великої четвірки»

За відсутності урядової ініціативи щодо зменшення кількості укусів змій було розпочато проект зі складання карти «Великої четвірки», щоб нанести на карту конфлікти між людьми та зміями в Індії. Проект зосереджується на чотирьох найпоширеніших видах отруйних змій: індійській кобрі, піщаної ефі, гадюці Рассела та звичайній крайті. Ці чотири види відповідають за більшість смертей, пов’язаних з укусами змій в Індії.

Як це працює

Проект базується на додатку для Android та мережі з понад 1200 волонтерів-рятувальників змій. Коли людина зустрічає змію, вона може зв’язатися з рятувальником через веб-сайт IndianSnakes.org. Рятувальник робить фото змії за допомогою програми Big4 Mapper, яка також реєструє місцезнаходження GPS. Потім рятувальник поміщає змію в мішок та випускає її на волю, реєструючи важливі деталі, як-от вид змії та стан будинку, де її було знайдено.

Висновки

З моменту свого створення на початку 2017 року додаток Big4 Mapper зафіксував понад 5000 конфліктів між людьми та зміями. Ці дані розкрили важливу інформацію про поширення та поведінку змій в Індії. Наприклад, 70% зустрічей у будинках пов’язані з кобрами, а крайта зазвичай активніша після настання темряви.

Рятувальники змій

Волонтери-рятувальники змій відіграють ключову роль у проекті зі складання карти «Великої четвірки». Вони рятують змій, навчають громадськість та надають інструкції з надання першої допомоги у разі укусів змій. Субхадра Черукурі, рятувальниця змій у Бангалорі, наголошує на важливості спілкування з людьми під час порятунку змій, щоб розвіяти міфи та запобігти вбивству змій.

Проблеми

Проект зі складання карти «Великої четвірки» стикається з проблемами зі збором даних, особливо на східному узбережжі Індії, де менше рятувальників змій. Щоб вирішити цю проблему, проект активно залучає більше волонтерів.

Плани на майбутнє

Наступна версія програми Big4 Mapper включатиме такі функції, як пошук рятувальників на основі GPS, обмін повідомленнями та базу даних лікарень, які мають запаси протизміїної сироватки. Додаток також надаватиме навчальну інформацію про ідентифікацію змій та заходи безпеки місцевими мовами.

Висновки

Проект зі складання карти «Великої четвірки» є значним зусиллям, спрямованим на вирішення проблеми укусів змій в Індії. Складаючи карту конфліктів між людьми та зміями та навчаючи громадськість, проект прагне скоротити смертельні випадки, спричинені укусами змій, та сприяти збереженню змій.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Культура і Традиції

Найновіша інтернет-сенсація в Індії: коржики з коров’ячого гною

by Зузана
written by Зузана

Найновіша інтернет-сенсація в Індії: коржики з коров’ячого гною

Ностальгія в купі коров’ячого посліду

Для тих, хто нещодавно переїхав до галасливих мегаполісів Індії, ніщо так не викликає ностальгії, як їдкий запах коров’ячого гною. Коржики з коров’ячого посліду, також відомі як коров’ячі коржі, займають особливе місце у спогадах багатьох індійців. У сільській місцевості ці ароматні коржики традиційно використовувалися для ритуальних вогнищ і для зігрівання під час свят, таких як Дівалі та Лохрі.

Сила запаху

Дослідження показали, що аромати мають потужну здатність пробуджувати спогади. Для деяких індійців характерний запах коров’ячого гною миттєво переносить їх назад у дитинство. Ця ностальгія сприяла недавньому зростанню популярності коржиків з коров’ячого гною на таких вебсайтах, як Amazon.

Міський попит на сільське паливо

У міру того, як дедалі більше людей переїжджають із сільських районів до міських центрів, попит на коров’ячий гній у містах зріс. Міські жителі, які не мають доступу до достатньої кількості коров’ячого гною, тепер звертаються до інтернет-магазинів, щоб задовольнити свої ностальгічні бажання.

Індійські коров’ячі багатства

Індія може похвалитися величезною популяцією великої рогатої худоби, яка налічує близько 300 мільйонів корів станом на 2012 рік. Ця величезна популяція худоби виробляє значну кількість коров’ячого гною, який традиційно використовується як добриво і як паливо. Кріс Копп з Full Stop India пише, що гній – це “товар, настільки тісно пов’язаний з щоденним виживанням, що практично неможливо уявити життя без нього”.

Коров’ячий гній як відновлюваний ресурс

Індія, як вважають, споживає приблизно 400 мільйонів тонн коров’ячого гною щороку лише для приготування їжі. Крім того, близько 30% виробництва палива в сільській місцевості ґрунтується на відходах тварин. Універсальність і достаток коров’ячого гною роблять його цінним відновлюваним ресурсом, особливо в сільській місцевості.

Чарівність ностальгії

Недавній сплеск попиту на коржики з коров’ячого гною в міських районах можна пояснити силою ностальгії. Торф’яний запах палаючого коров’ячого гною викликає приємні спогади про дитинство і сільське життя у багатьох індійців.

За межами норми: незвичайні запахи

Хоча ідея сприймати запах коров’ячого гною може здатися дивною для деяких, важливо пам’ятати, що нюхові уподобання є суб’єктивними. Так само, як деякі люди знаходять задоволення в запаху парфумів, що нагадує лоб кота, або мобільного телефону, що випромінює запахи, інші знаходять розраду в ностальгічному ароматі коров’ячого гною.

Культурне значення та ритуальне використання

Коров’ячий гній має глибоке культурне значення в Індії. Він вважається очищувальним засобом і часто використовується в релігійних церемоніях і ритуалах. Під час таких індуїстських свят, як Дівалі та Лохрі, люди спалюють коржики з коров’ячого гною для тепла і створення священної атмосфери.

Екологічні міркування

Хоча коров’ячий гній є цінним ресурсом, важливо використовувати його стійким чином. Надмірне спалювання коров’ячого гною може сприяти забрудненню повітря, особливо в міських районах. Тому важливо знайти баланс між збереженням традицій та захистом навколишнього середовища.

Висновки

Недавня популярність коржиків з коров’ячого гною в Інтернеті підкреслює силу ностальгії і багатогранний характер таких ресурсів, як коров’ячий гній. Оскільки Індія продовжує урбанізуватися, ймовірно, попит на коров’ячий гній у містах буде продовжувати зростати. Однак важливо підходити до цієї тенденції з урахуванням її культурного значення та екологічних наслідків.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Сільське господарство та продукти харчування

Сонячні насоси: революція в сільському господарстві Індії

by Роза
written by Роза

Сонячні насоси: розширення прав і можливостей індійських фермерів зі сталим зрошенням

Вступ

Сільськогосподарський сектор Індії стикається з численними проблемами, зокрема дефіцитом води, ненадійним електропостачанням і високими цінами на дизельне пальне. Сонячні насоси пропонують перспективне рішення цих проблем, надаючи фермерам чистий, доступний і надійний спосіб зрошення своїх культур.

Переваги сонячних насосів

  • Зменшення дефіциту води: Сонячні насоси дозволяють фермерам отримати доступ до ґрунтових вод, не виснажуючи водоносні горизонти, що є основною проблемою у багатьох регіонах Індії.
  • Покращення електропостачання: Сонячні насоси усувають потребу в ненадійній електромережі або дорогих дизель-генераторах, забезпечуючи безперебійне зрошення.
  • Зниження витрат: Хоча сонячні насоси мають вищу початкову вартість, ніж дизельні насоси, їх експлуатаційні витрати значно нижчі в довгостроковій перспективі, оскільки вони не потребують палива чи технічного обслуговування.
  • Збільшення продуктивності: Забезпечуючи фермерів постійним і надійним водопостачанням, сонячні насоси дозволяють їм вирощувати більше культур і збільшувати свої доходи.
  • Зменшення викидів вуглецю: Сонячні насоси виробляють чисту енергію, зменшуючи викиди парникових газів і сприяючи кліматичним цілям Індії.

Підтримка уряду

Уряд Індії визнає потенціал сонячних насосів і надає значні субсидії фермерам, які їх встановлюють. Міністерство нової та відновлюваної енергетики пропонує субсидію в розмірі 30% на вартість встановлення сонячних насосів, тоді як десять штатів додали власні субсидії.

Зростання ринку

Перспектива державної підтримки в поєднанні з величезним потенційним ринком привабила до Індії світових виробників насосів і сонячних батарей. Такі компанії, як SunEdison, Lorentz і Grundfos, конкурують за частку індійського ринку.

Історії успіху

Раві Кант, фермер у Біхарі, безпосередньо відчув переваги сонячних насосів. Він встановив сонячний насос потужністю 7,5 кінських сил на своїй рисовій і пшеничній фермі і тепер користується надійним водопостачанням навіть у похмурі дні. Завдяки цьому він збільшив свій щорічний дохід на 20 000 рупій і зміг виростити третю культуру.

Вплив на навколишнє середовище

Сонячні насоси відіграють важливу роль у зменшенні вуглецевого сліду Індії. Замінюючи дизель-генератори, вони усувають викиди шкідливих забруднюючих речовин. Крім того, зменшуючи дефіцит води, сонячні насоси допомагають зберегти екосистеми Індії.

Довгострокові переваги

Сонячні панелі мають термін служби два десятиліття або більше, що забезпечує фермерам довгострокові переваги. Сині сонячні панелі дозволять майбутнім поколінням зрошувати свої культури сонячним світлом, забезпечуючи продовольчу безпеку та сталий розвиток на довгі роки.

Висновок

Сонячні насоси є революційною технологією для індійських фермерів. Вони забезпечують стале рішення проблеми дефіциту води, покращують електропостачання, знижують витрати, збільшують продуктивність і зменшують викиди вуглецю. Завдяки підтримці уряду і виходу на ринок світових виробників, індійський ринок сонячних насосів готовий до значного зростання, що принесе численні переваги фермерам і всій країні.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Зоологія

Реінтродукція гепардів в Індії: шлях надії та збереження

by Пітер
written by Пітер

Реінтродукція гепардів в Індії: шлях надії та збереження

Історичне вимирання та зусилля з реінтродукції

Гепарди, найшвидші наземні тварини у світі, колись вільно бродили по всій Індії. Однак їх було оголошено вимерлими в країні у 1952 році, головним чином через втрату середовища проживання та полювання. У історичному кроці Індія розпочала амбітний план реінтродукції у 2022 році, прийнявши вісім гепардів з Намібії до Національного парку Куно.

Прибуття та карантин

17 вересня 2022 року вісім гепардів, серед яких було п’ять самиць і три самці, прибули до Національного парку Куно. Вони пройшли місячний карантин під пильним наглядом ветеринарів та співробітників служби дикої природи. Протягом цього часу їх вакцинували, оснастили супутниковими нашийниками для відстеження та ретельно контролювали, щоб забезпечити їхнє здоров’я та благополуччя.

Покращення середовища проживання та кормової бази

Національний парк Куно, обраний як місце випуску гепардів, пройшов ретельну підготовку до їхнього прибуття. Кормова база парку була збільшена за рахунок введення таких видів, як індійська антилопа, плямистий олень та нільгау. Природні мисливські інстинкти гепардів та їхня здатність процвітати на відкритих луках роблять Куно ідеальним середовищем для їхньої реінтродукції.

Плани розширення та довгострокові цілі

План реінтродукції гепардів в Індії є багатоетапним проектом. Протягом наступних п’яти років планується випустити 50 гепардів у різні національні парки по всій країні. Серед запропонованих місць – заповідник дикої природи Наурадехі, заповідник дикої природи Ганді Сагар, виступ Шахгарх і тигровий заповідник Мукундара. Метою є не лише відновити популяції гепардів в Індії, а й покращити біорізноманіття та сприяти здоров’ю індійських екосистем.

Проблеми та виклики збереження

Хоча проект реінтродукції гепардів отримав широку підтримку, були висловлені деякі занепокоєння. Деякі біологи стверджують, що ініціатива відволікає увагу та ресурси від інших нагальних потреб у сфері збереження, таких як переміщення азійських левів, щоб допомогти врятувати їх від вимирання. Інші побоюються потенційного конфлікту між гепардами та людьми, а також впливу на популяції здобичі та загальний баланс екосистеми.

Моніторинг та адаптивне управління

Проект реінтродукції гепардів ретельно контролюють експерти з дикої природи та вчені. Супутникові нашийники дозволяють відстежувати переміщення гепардів у режимі реального часу, надаючи цінні дані про вибір ними місця проживання, схеми полювання та взаємодії з іншими тваринами. Команда проекту також тісно співпрацює з місцевими громадами, щоб пом’якшити потенційні конфлікти та сприяти співіснуванню людей і гепардів.

Екологічне та культурне значення

Повернення гепардів до Індії має велике екологічне та культурне значення. Гепарди відіграють важливу роль як головні хижаки, допомагаючи контролювати популяції травоїдних тварин і підтримувати здорову екосистему. Їхня реінтродукція не лише збагачує біорізноманіття Індії, а й служить свідченням прихильності країни до збереження дикої природи та відновлення екології.

Висновки

Проект реінтродукції гепардів в Індії є складним і амбітним заходом, який вимагає ретельного планування, співпраці та постійного моніторингу. Хоча існують певні проблеми та виклики, які потрібно вирішити, потенційні переваги для біорізноманіття, екосистем та культурної спадщини Індії роблять цю ініціативу значним та сповненим надії кроком на шляху до збереження та відновлення одного з найвідоміших видів у світі.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Культура та традиції

Вмираючий колодязь смерті Індії: відчайдушне видовище в занепаді

by Зузана
written by Зузана

Вмираючий колодязь смерті в Індії: відчайдушне видовище в занепаді

Гострота відчуттів колодязя смерті

Протягом століть відчайдушні каскадери зачаровували глядачів своїми небезпечними поїздками вздовж майже вертикальних стін індійського “колодязя смерті”. Це захоплююче видовище, що бере свій початок в американських мотодромах, передбачає, що водії в автомобілях або на мотоциклах небезпечно ганяють по колу навколо круглої ями.

Походження та еволюція

Колодязь смерті бере свій початок від американських мотодромів, що домінували на ярмарках на початку 20 століття. Ці похилі траси призначалися для мотогонок, і їх популярність поширилася за кордон, ставши шалено популярною в Британії. Близько 1915 року мотодром перетворився на силодом – коло у формі зерносховища, де гонщики мчали по краю, утримуючись на місці завдяки відцентровій силі.

Зрештою, силодом дістався Індії, де його з радістю перейняли карнавальні артисти. Спочатку вони використовували ручні велосипеди, але пізніше їх замінили мотоциклами та автомобілями. Сьогодні виконавці в Індії підвищують небезпеку, хапаючи гроші у глядачів, тримаючись за руки з іншими гонщиками або перемикаючись між транспортними засобами під час руху по стіні.

Проблеми безпеки

Хоча колодязь смерті – це захоплююче видовище, він також є вкрай небезпечним. В Індії часто не дотримуються заходів безпеки. Водії зазвичай не носять шоломів, а автомобілі та мотоцикли часто потребують ремонту. Дерев’яні дошки, з яких побудовані колодязі, можуть мати відсутні частини, створюючи небезпечну поверхню для транспортних засобів, що розвивають швидкість до 40 миль на годину.

Зниження популярності

Останніми роками інтерес до колодязя смерті знизився, оскільки нове покоління звернулося до електронних розваг. Телебачення та фільми з їхніми захопливими трюками та спецефектами замінили колодязь смерті як основне джерело розваг для багатьох. Популярні індійські фільми на хінді, тамільській та телугу демонструють приголомшливі трюки, які приваблюють ширшу аудиторію.

Збереження зникаючої традиції

Незважаючи на зниження популярності, колодязь смерті залишається культурною традицією в Індії. Виконавці, як правило, бідні, але глядачі належать до різних соціально-економічних верств. Дешеві квитки роблять його доступним для всіх, хто міг забрести в парк.

Спадщина та вплив

Колодязь смерті залишив тривалий слід у популярній культурі. У 2010 році британська рок-група Django Django представила гонщиків колодязя смерті з Аллахабада у відеокліпі на свою пісню “WOR”. Сміливі трюки та унікальна історія видовища продовжують захоплювати та надихати глядачів у всьому світі.

Поточні проблеми

Хоча колодязь смерті стикається з проблемами у підтримці своєї популярності, він також бореться з постійними проблемами безпеки. Забезпечення благополуччя виконавців та глядачів залишається найголовнішим пріоритетом. Крім того, пошук шляхів адаптації видовища до сучасної аудиторії, зберігаючи при цьому його культурну спадщину, має вирішальне значення для його виживання.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail