Гідравлічний видобуток: випадок із екологічного права
Золота лихоманка та виникнення гідравлічного видобутку
Після золотої лихоманки в Каліфорнії шахтарі шукали нові та ефективні способи видобутку золота. Гідравлічний видобуток виник як потужна техніка, яка використовувала гідропушки з високим тиском, щоб підривати схили пагорбів та виявляти золотоносну руду. Цей метод, незважаючи на свою високу ефективність, мав руйнівний вплив на навколишнє середовище.
Екологічні наслідки гідравлічного видобутку
Потоки води, що використовуються в гідравлічному видобутку, змивали величезну кількість ґрунту, каміння та сміття, які скидалися в річки та струмки. Це призвело до утворення масивних грязьових потоків, відомих як “зсуви”. Ці зсуви забивали водні шляхи, затоплювали сільськогосподарські угіддя, знищували сади та затоплювали міста. Колись чисті річки Каліфорнії стали брудно-коричневими, а збитки поширилися аж до затоки Сан-Франциско.
Правові виклики гідравлічному видобутку
У міру того, як екологічні наслідки гідравлічного видобутку ставали дедалі очевиднішими, фермери та землевласники, які жили нижче за течією, почали протестувати. Вони стверджували, що гірники порушують їхні права власності та руйнують землю і водні ресурси, від яких вони залежали. У 1875 році особливо катастрофічна повінь змусила державного інженера Вільяма Хаммонда Холла оприлюднити шокуючий звіт, в якому докладно описувалася ступінь збитків, завданих гідравлічним видобутком.
Вудрафф проти North Bloomfield Gravel Mining Company
За підтримки політично впливової Центрально-Тихоокеанської залізниці фермери подали федеральний позов проти North Bloomfield Gravel Mining Company, однієї з найбільших компаній з гідравлічного видобутку в Каліфорнії. Справа, відома як Вудрафф проти North Bloomfield Gravel Mining Company, тривала майже два роки і містила гори свідчень і доказів.
Епохальне правове рішення
У 1884 році суддя Лоренцо Сойєр ухвалив історичне рішення на користь фермерів. Хоча він і визнав, що гідравлічний видобуток сам по собі не є незаконним, він постановив, що компанія North Bloomfield порушила права землевласників нижче за течією, скидаючи відходи видобутку в річку. Суд наказав компанії конфіскувати свої відходи та запобігти їх потраплянню у водні шляхи.
Занепад гідравлічного видобутку
Рішення Вудраффа фактично поклало край епосі широкомасштабного гідравлічного видобутку в Каліфорнії. Гірничодобувні компанії були змушені запровадити більш екологічні практики, такі як будівництво дамб для накопичення відходів. Гідравлічний видобуток продовжував скорочуватися внаслідок більш жорстких екологічних норм і виявлення нових родовищ золота в інших частинах країни.
Спадщина гідравлічного видобутку
Занедбані місця гідравлічного видобутку в Каліфорнії, такі як Державний історичний парк Малакофф-Діггінс, служать нагадуванням про руйнівні екологічні наслідки цієї колись поширеної гірничодобувної практики. Ці місця зберегли через їхню історичну значущість, і вони дають відвідувачам уявлення про проблеми та наслідки балансування економічного розвитку із захистом навколишнього середовища.
Водні права та захист навколишнього середовища
Справа Вудраффа створила важливий юридичний прецедент щодо зв’язку між водними правами та захистом навколишнього середовища. У ній визнано, що водні права не дають землевласникам права забруднювати чи руйнувати природні ресурси. Цей принцип відіграв важливу роль у формуванні екологічного законодавства і політики в Сполучених Штатах та за їхніми межами.
Іронія гідравлічного видобутку
Незважаючи на величезні суми грошей, вкладені в гідравлічний видобуток, фінансові вигоди в кінцевому підсумку виявилися мізерними. За оцінками, North Bloomfield Gravel Mining Company витратила близько трьох з половиною мільйонів доларів на свою діяльність, але отримала назад лише подібну суму у вигляді золота. Екологічна шкода, завдана гідравлічним видобутком, значно перевищила будь-які економічні вигоди, що підкреслює безглуздість прагнення короткострокового прибутку ціною довгострокової стійкості.