Собаки: нащадки двох популяцій вовків?
Нове дослідження проливає світло на одомашнення собак
Учені давно намагаються розгадати таємницю того, як і де собаки еволюціонували від вовків до наших улюблених компаньйонів. Недавнє дослідження, опубліковане в Nature, додає суттєву деталь до цієї головоломки, припускаючи, що сучасні собаки, можливо, походять від двох окремих популяцій стародавніх вовків.
Родовід давніх вовків
У дослідженні було проаналізовано геноми 72 стародавніх вовків, які жили в Європі, Сибіру та Північній Америці протягом останніх 100 000 років. Порівнюючи ці геноми з ДНК сучасних собак, дослідники створили генеалогічне древо, яке дає уявлення про походження вовків у той час, коли з’явилися собаки.
Два джерела популяції вовків
Дослідження показало, що собаки мають тісніші генетичні зв’язки зі стародавніми вовками в Азії, ніж з тими, що в Європі. Це припускає, що собаки, можливо, виникли десь в Азії, можливо, з двох окремих популяцій вовків: одна в Східній Азії, а інша на Близькому Сході.
Схрещування та множинні місця
Хоча два окремі випадки одомашнення є можливими, інше пояснення полягає в тому, що собаки були одомашнені в одному місці, а потім схрещувалися з вовками в інших місцях, змішуючи свою ДНК. Дослідники не можуть остаточно визначити, який сценарій правильний, але вони роблять висновок, що було принаймні два джерела популяцій вовків, які брали участь в одомашненні собак.
Генетичне різноманіття та зв’язок між вовками
Незважаючи на різноманітність ДНК вовків, у дослідженні не було виявлено жодного стародавнього вовка, який був би безпосередньо пов’язаний з усіма сучасними собаками. Проте дослідники спостерігали, що популяції вовків по всьому світу залишалися генетично пов’язаними протягом десятків тисяч років. Це говорить про те, що вовки, ймовірно, багато подорожували і схрещувалися, що, можливо, сприяло їх виживанню під час закінчення льодовикового періоду.
18000-річне сибірське цуценя
У 2019 році археологи виявили 18000-річне цуценя в Сибіру. Спочатку дослідники сперечалися, чи це був вовк чи собака. Проаналізувавши його генетику, учені в цьому дослідженні визначили, що це був вовк, що дало додаткові свідчення різноманітності вовків у льодовиковий період.
Проблеми та майбутні дослідження
Отримання зразків стародавніх вовків з усього світу, особливо з Південної півкулі, залишається проблемою через кращу збереженість ДНК в холоднішому кліматі. Дослідникам потрібні нові зразки, щоб створити повнішу картину походження собак і визначити точне місце та час одомашнення собак.
Значення дослідження
Це дослідження є значним кроком уперед у нашому розумінні одомашнення собак. Воно надає детальну генетичну картину походження вовків, звужуючи можливі місця походження собак і припускаючи, що декілька популяцій вовків сприяли еволюції наших собачих компаньйонів. Майбутні дослідження, озброєні постійно зростаючою колекцією геномів стародавніх вовків, безперечно, наблизять нас до розгадки таємниці того, як і де собаки вперше стали нашими найкращими друзями.