Home Tags Posts tagged with "Вплив на екосистеми"
Tag:

Вплив на екосистеми

Екологія

Вплив стародавнього вирубування лісів майя на зберігання вуглецю в ґрунті

by Роза
written by Роза

Вплив стародавнього вирубування лісів майя на зберігання вуглецю в ґрунті

Вирубування лісів і майя

Стародавня цивілізація майя, яка колись вважалася такою, що жила в гармонії з природою, займалася широкомасштабним вирубуванням лісів, щоб звільнити землю для землеробства, палива та будівництва. Ця вирубка мала глибокий вплив на здатність регіону зберігати вуглець у ґрунті.

Результати дослідження

Нещодавнє дослідження, опубліковане в Nature Geosciences, вивчило зразки ґрунту з низовин майя. Дослідники проаналізували рослинні воски, які вказують на вік вуглецю в ґрунті. Їхні висновки показали, що вирубування лісів призвело до значного зменшення віку рослинних восків, що свідчить про знижену здатність ґрунту зберігати вуглець з часом.

Довгострокові наслідки

Незважаючи на відновлення лісів у районах, вирубаних майя, здатність ґрунту зберігати вуглець не повністю відновилася після 1100 років. Це свідчить про те, що вирубування лісів може мати довгострокові наслідки для функціонування екосистеми, включаючи здатність пом’якшувати зміну клімату.

Наслідки для зміни клімату

Результати дослідження мають значення для розуміння ефективності відновлення лісів як стратегії пом’якшення зміни клімату. Раніше вважалося, що ліси вторинного зростання можуть поглинати значну кількість вуглецю. Однак дослідження показує, що здатність цих лісів зберігати вуглець може бути обмеженою через довгострокові наслідки вирубування лісів.

Важливість старовікових лісів

Дослідження підкреслює важливість захисту залишків старовікових тропічних лісів, які мають більшу здатність зберігати вуглець, ніж ліси вторинного зростання. Це наголошує на необхідності пріоритетності зусиль зі збереження та мінімізації подальшого вирубування лісів.

Аналіз інших тропічних лісів

Дослідники визнають, що їхні висновки можуть бути не застосовні до всіх тропічних лісів, які постраждали від вирубування. Майбутні дослідження вивчатимуть вплив вирубування лісів і сільського господарства на зберігання вуглецю в інших регіонах.

Вивчення вічної мерзлоти

Та сама методика аналізу, що використовувалася в цьому дослідженні, також може бути застосована для вивчення впливу зміни клімату на здатність вічної мерзлоти зберігати вуглець. Вічна мерзлота, замерзла земля, яка зустрічається в холодних регіонах, містить велику кількість вуглецю. Розуміння того, як зміна клімату впливає на здатність вічної мерзлоти зберігати вуглець, має вирішальне значення для прогнозування майбутніх наслідків зміни клімату.

Нові методи аналізу

Дослідження демонструє потенціал нових методів аналізу для покращення нашого розуміння циклу вуглецю між ґрунтом і атмосферою. Ці методики надають цінні знання про складні взаємодії між діяльністю людини та процесами екосистем.

Висновки

Вирубування лісів стародавньою цивілізацією майя мало тривалий вплив на зберігання вуглецю в ґрунті, навіть після століть відновлення. Дослідження підкреслює необхідність захисту старовікових лісів, врахування обмежень відновлення лісів і вивчення впливу вирубування лісів і зміни клімату на зберігання вуглецю в різних екосистемах.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Екологія

Морські міноги: постійна загроза для Великих озер

by Роза
written by Роза

Морські міноги: постійна загроза для Великих озер

Інвазивні кровопивці

Морські міноги, паразитичні риби, що походять з Атлантичного океану, стали серйозною загрозою для екосистеми Великих озер. Вперше вони були завезені в озера у 1800-х роках через судноплавні канали і з тих пір поширилися по всій системі.

Руйнівний вплив

Морські міноги прикріплюються до риб за допомогою своїх ротів-присосок і зскрібають їхню плоть своїми гострими язиками, живлячись кров’ю та рідинами тіла. Одна морська мінога може вбити до 40 фунтів риби на рік. Їх ненажерливі харчові звички спустошили популяції риб у Великих озерах, особливо форелі та сига.

Проблеми контролю популяції

З 1958 року Комісія з рибальства Великих озер запровадила спеціальну програму контролю для боротьби з популяцією морських міног. Ламприцид, пестицид, спеціально розроблений для знищення личинок морських міног, використовувався разом із пастками та бар’єрами для скорочення їхньої чисельності. Ці зусилля успішно скоротили популяцію морських міног на 90-95% у басейні Великих озер.

Збої, спричинені COVID-19

Обмеження на подорожі під час пандемії COVID-19 завадили застосуванню ламприциду та інших заходів контролю, що призвело до відновлення популяції морських міног. Це зростання стало очевидним у 2022 році через дворічну затримку в циклі нересту тварин.

Тривалі зусилля з контролю

Незважаючи на виклики, спричинені COVID-19, Комісія з рибальства Великих озер відновила свою активну програму контролю в 2022 і 2023 роках. Вони сподіваються, що недавній сплеск популяції був тимчасовим і що заходи контролю й надалі стримуватимуть популяцію морських міног.

Екологічна роль у рідному ареалі

У своєму рідному середовищі існування в Атлантичному океані морські міноги відіграють корисну роль як ключові види та інженери екосистем. Вони підтримують як водні, так і наземні екосистеми, забезпечуючи їжею інших істот і створюючи місця для нересту риб. Їхні личинки також допомагають підтримувати якість води.

Еволюційна стійкість

Морські міноги існують на Землі понад 340 мільйонів років і пережили чотири великі події вимирання. Вони залишилися практично незмінними з моменту своєї еволюції, що свідчить про їхню надзвичайну еволюційну стійкість.

Історичне поширення у Великих озерах

Морські міноги вперше були зафіксовані у Великих озерах у 1835 році в озері Онтаріо. Спочатку Ніагарський водоспад служив природним бар’єром для їхнього поширення, але поліпшення каналу Велланд у 1938 році дозволило їм обійти водоспад і вторгнутися в усю систему. До 1960-х років морські міноги спустошили промисел форелі у верхніх Великих озерах, зменшивши видобуток озерної форелі з 15 мільйонів фунтів до всього лише півмільйона фунтів.

Економічні наслідки

Зниження популяцій риб через морських міног мало значний економічний вплив на риболовецьку промисловість Великих озер. Відновлення рибальства завдяки заходам контролю призвело до відродження риболовецької економіки, що принесло користь як комерційним, так і рекреаційним рибалкам.

Постійна пильність

Хоча Комісія з рибальства Великих озер досягла значного прогресу в контролі популяції морських міног, необхідна постійна пильність, щоб запобігти майбутнім спалахам. Комісія взяла на себе зобов’язання контролювати популяцію та впроваджувати адаптивні заходи контролю в міру необхідності для захисту екосистеми Великих озер та її цінних рибних ресурсів.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Морська біологія

Справжній володар морів: косатка, а не велика біла акула. Страх, що змінює морське життя

by Роза
written by Роза

Великі білі акули: жахаються косаток, справжніх верховних хижаків океану

Верховні хижаки і морська ієрархія

У неосяжних просторах океану велика біла акула довгий час вважалася найголовнішим хижаком. Проте нещодавні дослідження виявили приголомшливу істину: велика біла акула не є справжнім морським верховним хижаком. Цей титул належить косатці, також відомій як кит-вбивця.

Косатки: морські вбивці

Косатки є грізними мисливцями з різноманітним раціоном, який включає тюленів, дельфінів і навіть інших акул. Їхній інтелект та стратегії колективного полювання роблять їх грізними супротивниками навіть для найбільших морських хижаків.

Ландшафт страху: вплив косаток на великих білих акул

Коли косатки з’являються в певній місцевості, великі білі акули покидають свої улюблені місця полювання і уникають повертатися туди до року. Це явище, відоме як “ландшафт страху”, зумовлене інстинктом акул уникати хижаків.

Дослідники спостерігали за такою оминальною поведінкою за допомогою радіоміткових досліджень. В одному випадку 17 великих білих акул були помічені поблизу острова Саут-Іст-Фараллон. Коли зграя косаток увійшла до цієї місцевості, акули негайно залишили свої угіддя і більшість з них не повернулася туди протягом усього сезону.

Чому страх? Руйнівні напади косаток

Страх перед косатками походить від їхніх смертельних сутичок з великими білими акулами. У зафіксованих взаємодіях було помічено, що косатки вбивають великих білих акул і поїдають їхню багату на калорії печінку.

У 1997 році пара косаток жорстоко вбила молоду велику білу акулу, яка спробувала приєднатися до них у полюванні на морського лева. Косатки забили акулу до смерті й вирвали її печінку.

У 2017 році на берег Південної Африки викинуло п’ять туш великих білих акул з хірургічно видаленими печінками. Ці моторошні вбивства приписують косаткам, які використовують свої потужні щелепи, щоб витягти багату на поживні речовини печінкову тканину.

Наслідки для екосистеми: ефект доміно від страху

Страх перед косатками має далекосяжні наслідки для морських екосистем. Коли великі білі акули уникають районів, де є косатки, це створює можливості для процвітання інших хижаків.

Наприклад, у роки, коли косатки відвідують острів Саут-Іст-Фараллон, кількість морських слонів, з’їдених акулами, зменшується на 62%. Це зменшення хижацтва з боку акул дозволяє молодим морським слонам годуватися і рости без загрози бути спійманими.

Висновки

Нове розуміння взаємин між великими білими акулами і косатками кидає виклик нашому традиційному погляду на ієрархію хижаків в океані. Косатки завдяки своєму інтелекту, стратегіям колективного полювання і смертоносній силі панують як справжні верховні хижаки океану. Їхня присутність створює ландшафт страху, який формує поведінку та розповсюдження інших морських видів, впливаючи на крихку рівновагу морських екосистем.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail