Щоденники

Щоденники Зігфріда Сассуна: Вікно у хаос Першої світової війни

Зігфрід Сассун, британський офіцер і відомий поет, залишив після себе потужну спадщину у вигляді своїх щоденників, які яскраво передають жахи Першої світової війни. Тепер доступні в Інтернеті, ці щоденники пропонують проникливий погляд на досвід тих, хто воював на передовій.

Погляд поета на війну

Поезія Сассуна, відома своїм відвертим і непохитним зображенням жорстокості війни, принесла йому визнання як одному з провідних поетів війни свого часу. Його переживання в окопах глибоко вплинули на його творчість, про що свідчать такі вірші, як “Атака”, в якому він зображує відчай солдатів і марність війни:

Вони покидають свої окопи, йдучи вперед, Поки час відлічує порожні та напружені секунди на їхніх зап’ястях, А надія зі скритними очима і чіпкими кулаками, Потопає в багнюці. О Ісусе, зроби так, щоб це припинилося!

Щоденники: історичний скарб

Щоденники Сассуна, до яких входять ескізи, нотатки та вірші, є безцінним історичним документом його часу в окопах. Спочатку визнані занадто крихкими для широкого доступу, тепер вони оцифровані Бібліотекою Кембриджського університету, що робить їх доступними для громадськості вперше.

Щоденники дають унікальний погляд на війну, оскільки вони були написані в розпал подій, відображаючи сирі емоції Сассуна та його непідроблені спостереження. Від його “Декларації солдата”, що засуджувала безглуздість війни, до його свідчень про жахливий перший день битви на Соммі, архів Сассуна є скарбницею історичного значення.

Вплив Сассуна на воєнні зусилля

Твори Сассуна мали глибокий вплив на громадську думку про війну. Його поезія та щоденники викрили реалії окопної війни, кинувши виклик прославленню війни, що панувало в той час. Його відвертість призвела до його звільнення з армії, але його голос продовжував резонувати як з солдатами, так і з цивільними.

Завдяки своєму непохитному зображенню жахів війни, Сассун допоміг змінити хід воєнних зусиль. Його твори сприяли зростанню розчарування війною, що зрештою призвело до її закінчення.

Спадщина мужності та співчуття

Незважаючи на жахи, які він бачив, Сассун вийшов з війни з глибоким співчуттям до своїх товаришів-солдатів. Його щоденники виявляють його захоплення мужністю та стійкістю тих, хто воював разом з ним. Він також висловив тверде переконання у важливості миру та примирення.

Спадщина Сассуна виходить за рамки його літературних досягнень. Він залишається символом мужності, співчуття та сили слів, що викривають правду про війну. Його щоденники та поезія продовжують надихати та провокувати, пропонуючи вічне нагадування про людську ціну конфлікту.

Щоденник Ренії Шпігель: зворушлива хроніка Голокосту

Щоденник молодої єврейської дівчини

Ренія Шпігель була єврейською дівчинкою-підлітком, яка жила в Польщі, коли почалася Друга світова війна. Вона описувала свій досвід у щоденнику, який тепер вперше опубліковано англійською мовою.

Життя до війни

У 1939 році, коли почалася війна, Ренії було 15 років. Вона жила в місті Перемишль з бабусею та дідусем і молодшою сестрою Аріаною. Її мати часто була у Варшаві, де просувала кар’єру Аріани як зірки-дитини.

У своєму щоденнику Ренія висловлює свою тугу за стабільним будинком і любов’ю своєї родини. Вона пише про свої мрії та прагнення, а також про свої страхи та тривоги щодо майбутнього.

Воєнні роки

У міру того, як війна тривала, становище євреїв у Польщі ставало дедалі жахливішим. Ренію та її сім’ю змусили носити пов’язки та жити в гетто. Вони постійно стикалися зі страхом і переслідуваннями.

Незважаючи на жахіття, свідком яких вона стала, щоденник Ренії є також свідченням її стійкості та духу. Вона пише про свою рішучість знайти радість і сенс у житті, навіть у найпохмуріші часи.

Роман і опір

Серед хаосу та відчаю Ренія знайшла розраду у стосунках із Зигмунтом Шварцером, молодим чоловіком, який поділяв її любов до літератури та музики. Вони поділилися своїм першим поцілунком за кілька днів до того, як нацисти вторглися до Радянського Союзу.

Шварцер відігравав важливу роль у русі опору. Він допоміг Ренії та її батькам сховатися на горищі будинку в Перемишлі. Ренія залишила свій щоденник Шварцеру на збереження.

Трагедія та виживання

Місце схованки зрештою було виявлено нацистами, і Ренію, Шварцера та його батьків стратили. Шварцер написав останні слова у щоденнику Ренії, висловлюючи свій смуток і відчай.

Шварцера зрештою відправили до Освенцима, але він вижив. Згодом він забрав щоденник Ренії та передав її матері та сестрі, які втекли до Австрії, а потім до Нью-Йорка.

Спадщина щоденника

Щоденник Ренії було визнано сильною та зворушливою розповіддю про Голокост. Він пропонує унікальний погляд на війну з точки зору молодої єврейської дівчини.

Щоденник порівнювали з щоденником Анни Франк, але він також стоїть окремо як цінний історичний документ. Твір Ренії є ясним, проникливим і часто поетичним. Вона уловлює складність людського досвіду, навіть перед обличчям немислимих страждань.

Олександра Беллак, племінниця Ренії, невтомно працювала над тим, щоб опублікувати щоденник англійською мовою. Вона вважає, що послання щоденника є більш актуальним сьогодні, ніж будь-коли, оскільки ми є свідками зростання антисемітизму та інших форм нетерпимості.

Вічна історія мужності та стійкості

Щоденник Ренії Шпігель — це зворушливе нагадування про жахіття Голокосту. Це також свідчення непохитного духу людського серця. Історія Ренії є потужним нагадуванням про важливість мужності, стійкості та надії, навіть у найпохмуріші часи.