Культурна історія

Історія: Взаємодія влади та протесту

Внутрішні заворушення та глобальна дипломатія

Традиційний аналіз розрядки між Сполученими Штатами та Радянським Союзом зосереджувався на політиці влади між двома наддержавами. Однак історик Джеремі Сурі стверджує, що на дипломатію наддержав також впливали внутрішні заворушення, не лише у великих містах, таких як Берклі та Прага, але й у Парижі, Берліні та Пекіні.

Сурі стверджує, що внутрішні безлади спонукають лідерів більше прагнути стабільності за кордоном. Це відбувається тому, що вони побоюються, що внутрішні заворушення можуть послабити їхню владу та легітимність. З іншого боку, глобальні сили також можуть формувати протестні рухи. Ядерні загрози, політичні глухі кути та інтенсивна ідеологічна пропаганда можуть створювати зростаючі очікування та розчарування серед молодих громадян усього світу.

Глобальні заворушення 1968 року

Сурі досліджує «глобальні заворушення 1968 року», період, відзначений широкомасштабними антивоєнними протестами у В’єтнамі та міськими заворушеннями у Сполучених Штатах, а також зростаючими хвилями молодіжного невдоволення в інших країнах. Цей період продемонстрував тісний зв’язок між локальними та глобальними подіями.

Важливість суспільного порядку та консенсусу

Сурі стверджує, що політичні лідери всіх рівнів, навіть у недемократичних суспільствах, глибоко стурбовані підтриманням суспільного порядку та досягненням консенсусу щодо своєї політики. Вони визнають, що їхня влада залежить від підтримки та співпраці їхніх громадян.

Попередні історики часто нехтували цим зв’язком, натомість зосереджуючись на локальних проблемах під час вивчення локальної історії. Сурі вважає, що цей вузький фокус призвів до спотвореного розуміння історичних подій.

Переосмислення міжнародних відносин

Робота Сурі має на меті переосмислити дослідження міжнародних відносин в епоху глобалізації. Він стверджує, що традиційні підходи не змогли належним чином врахувати взаємодію між внутрішніми та глобальними силами, а також важливість соціальних і культурних факторів у формуванні зовнішньої політики.

Підхід Сурі є дуже оригінальним і вимогливим, але він має потенціал змінити наше розуміння міжнародних відносин. Його широко визнають провідним ученим у цій галузі.

Політичні, культурні та інституційні фактори

Сурі наголошує на важливості розуміння політичних, культурних та інституційних факторів, які впливають на дії держави. Він вважає, що ефективні лідери здатні пов’язати соціальне з політичним, скоротивши розрив між пересічними громадянами та політиками.

Знання кількох мов Сурі дозволило йому проводити масштабні архівні дослідження в різних країнах. Це дало йому унікальну перспективу щодо взаємодії локальних та глобальних сил в історичних подіях.

Міжнаціональність та особиста ідентичність

Міжнаціональне походження Сурі сформувало його погляд як історика. Його батько емігрував з Індії до Сполучених Штатів, тоді як його мати, народжена в Америці, має російсько-польсько-єврейське коріння. Ця різноманітна спадщина дала йому глибоке розуміння складності ідентичності та викликів, пов’язаних із життям у глобалізованому світі.

Сила ідей та особистих переживань

Дослідження Сурі рухають три головні питання: Чому люди роблять те, що роблять? Як ідеї впливають на поведінку? І як ненавмисні наслідки впливають на події? Він вважає, що ідеї та припущення можуть бути глибоко вкорінені у наш світогляд, іноді навіть без нашого відома.

Сурі стверджує, що особистий досвід також може мати глибокий вплив на вироблення політики. Він наводить у приклад Генрі Кіссінджера, тему своєї останньої книги. Досвід Кіссінджера як біженця з нацистської Німеччини вплинув на його підхід до міжнародних відносин.

Об’єднання соціальної та політичної історії

Сурі бачить себе містком між світами соціальної та політичної історії. Він досліджує взаємодію ідей, особистостей та інституцій у формуванні історичних подій. Він вважає, що влада зрештою полягає у здатності поєднувати соціальну та політичну сфери.