Біомолекули

Тріщини в марсіанському мулі свідчать про стародавні волого-сухі цикли

Марсохід НАСА Curiosity виявив масив шестикутних тріщин у марсіанському ґрунті кратера Гейл. Ці характерні узори свідчать про те, що колись Червона планета була набагато теплішою та вологішою, переживаючи вологі та сухі епізоди протягом мільйонів років.

Умови, придатні для життя

Вважається, що такі умови є ідеальними для виникнення життя. Коли на висихаючому мулі утворюються нові тріщини, вони, як правило, мають Т-подібну форму. Однак, якщо вода регулярно зволожує ґрунт, їхні кути пом’якшуються, утворюючи Y-подібні з’єднання. Наявність шестикутних фігур на Марсі свідчить про повторні випаровування, що вказує на стабільний волого-сухий цикл.

Історія теплого клімату

Щоб рідка вода накопичувалась і текла на Марсі, планета мала бути набагато теплішою, ніж зараз. Попередні гіпотези припускали, що разові події, такі як вулканічні виверження, могли викликати короткі періоди потепління. Однак шестикутні візерунки підтверджують припущення про те, що теплий клімат Марса зберігався протягом тисяч, якщо не мільйонів років.

Волого-сухі цикли та виникнення життя

Повторювані волого-сухі цикли на Марсі могли сприяти умовам для хімічних реакцій, які збирають сполуки в біомолекули. Зокрема, ці реакції можуть призводити до утворення нуклеїнових кислот, важливого компонента ДНК. Хоча самі по собі волого-сухі цикли не можуть створити життя, вони, можливо, були необхідними для молекулярної еволюції, яка до нього призвела.

Марс як вікно в минуле Землі

На відміну від Землі, на Марсі немає тектонічної активності, тому його планетарна історія збережена в геологічних формаціях на його поверхні. Вивчення Марса може допомогти нам зрозуміти виникнення життя на Землі. Якщо марсіанське життя процвітало в минулому, його свідчення можуть бути викарбувані в скелях, що надасть цінну інформацію про походження життя в нашій Сонячній системі.

Докази динамічного минулого

Тріщини в марсіанському мулі свідчать про складну та динамічну геологічну історію планети. Вони натякають на час, коли Марс був зовсім іншим світом, з теплішим кліматом і рідкою водою, що тече по його поверхні. Ці відкриття не лише проливають світло на минуле Марса, але й сприяють нашому розумінню потенціалу життя за межами Землі.

Археологія: розкриваючи людську історію

Походження людей

Археологи переключили свою увагу з Європи на Африку, щоб розкрити походження людей. Відкриття дитини Таунга в Південній Африці в 1924 році перевернуло наше розуміння людської еволюції, змістивши акцент на африканські «колиски людства».

Сьогодні існує кілька викопних кандидатів на найдавнішого гомініна, що датується 5-7 мільйонами років тому. Відкриття «Арді» у 2009 році дало нові уявлення про еволюцію ходьби у гомінінів.

Людська еволюція

Темпи археологічних відкриттів швидші, ніж будь-коли раніше. Нові дослідження призвели до суттєвого перегляду нашого розуміння людської еволюції.

В Африці відкриття нових гомінідних викопних розширили наші знання про наших предків. Австралопітеки, такі як Australopithecus deryiremeda та Australopithecus sediba, перекроїли людське генеалогічне дерево.

Перспективи щодо Homo sapiens також змінилися. Викопні рештки з Марокко свідчать про те, що наш вид виник в Африці близько 300 000 років тому, раніше, ніж вважалося раніше. Відкриття в Європі та Азії, включаючи загадкових «хобітів» на Флоресі та денісовців у Сибіру, вказують на те, що наші предки, можливо, зустрічали інших гомінінів, коли поширювалися з Африки.

Давня ДНК

Розвиток давньої ДНК здійснив революцію в археологічних дослідженнях. З 2010 року секвенування давніх людських геномів дало нові уявлення про походження нашого виду та його ранню історію.

Давня ДНК показала, що сучасні люди й неандертальці схрещувалися під час останнього льодовикового періоду, і багато людей сьогодні мають певну кількість неандертальської ДНК. Вона також ідентифікувала загадкових денісовців, які схрещувалися з нами та неандертальцями.

Сьогодні давня ДНК видобувається з різних джерел, включаючи печерний бруд і жувальну гумку, що дає нові перспективи щодо стосунків між окремими людьми та родинами, а також давніх раціонів харчування та хвороб.

ДНК — не єдина молекула, яка революціонізує вивчення минулого. Палеопротеоміка, вивчення давніх білків, пов’язала вимерлу мавпу заввишки 9 футів і вагою 1300 фунтів із сучасними орангутангами.

Зубний камінь розкрив інформацію про давній раціон харчування, включаючи споживання молока, і пролив світло на мікробіом людського кишечника. Залишки ліпідів, що потрапили в гончарні вироби, дали уявлення про походження споживання молока та використання давніх горщиків як дитячих пляшечок.

Великі дані

Археологи також використовують великі дані для виявлення масштабних закономірностей. Аерофотознімання та супутникові знімки дозволяють дослідникам виявляти нові місця та відстежувати наявні, які перебувають під загрозою. Дрони надають детальні види на місця, допомагаючи зрозуміти їхню будову та боротися з розграбуванням.

Технологія LIDAR створює тривимірні карти ландшафтів, розкриваючи стародавні міста, приховані в густій рослинності. РЛС зондування ґрунту виявляє поховані споруди без розкопок. Групи археологів об’єднують великі набори даних, щоб зрозуміти вплив людини на планету протягом тисяч років.

Нові зв’язки

Досягнення в технологіях сприяють встановленню нових зв’язків між дослідниками. Штучний інтелект використовується для ідентифікації стародавніх зображень у Перу. Краудсорсинг допомагає знаходити нові археологічні пам’ятки.

Партнерства між археологами та науковими фахівцями призводять до інноваційних досліджень. Рух відкритої науки сприяє обміну даними та доступу до них. Програми громадської археології, громадські розкопки та цифрові музейні колекції роблять археологію більш доступною.

Вивчення минулого, щоб змінити наше сьогодення

Археологічні дослідження дають уявлення про зміну клімату та про те, як давні люди справлялися з суворими умовами. Дослідження показали, що традиційні практики, такі як перегін худоби, можуть сприяти біорізноманіттю та здоровим ландшафтам.

Археологи використовують свої методи, дані та перспективи для створення бачення менш пошкодженої, більш справедливої планети. Вивчаючи минуле, ми можемо вчитися на успіхах і невдачах наших предків і працювати над кращим майбутнім.