Музей почуттів: корпоративний трюк чи законне мистецтво?
Корпоративне спонсорство та музейний ландшафт
Корпоративне спонсорство вже давно є частиною американської музейної системи. Такі музеї, як Музей мистецтва Метрополітен та Смітсонівський національний музей американської історії, отримали мільйони доларів пожертвувань від таких корпорацій, як Koch Brothers та SC Johnson.
Хоча корпоративне спонсорство може забезпечити цінне фінансування для музеїв, воно також ставить під сумнів легітимність музеїв, на які сильно впливають корпоративні інтереси.
Музей почуттів: практичний приклад
Музей почуттів, тимчасовий музей у Нью-Йорку, є яскравим прикладом музею, якого звинувачують у тому, що він більше схожий на маркетинговий трюк, ніж на законну культурну установу.
Музей, спонсорований компанією Glade з виробництва освіжувачів повітря, складається з п’яти залів, кожен з яких присвячений певній емоції та ароматизований відповідним ароматом Glade. Відвідувачі переходять з однієї кімнати до іншої, переживаючи багатосенсорну подорож, розроблену для пробудження певних емоцій.
Розваги проти освіти
Критики Музею почуттів стверджують, що йому бракує освітньої цінності, яка зазвичай асоціюється з музеями. Вони вказують на те, що музей не надає жодної інформації про науку про емоції чи історію музеїв. Натомість він просто надає відвідувачам сенсорний досвід, призначений для розваги, а не для навчання.
Роль педагогіки
Девід Уорд, старший історик Національної портретної галереї у Вашингтоні, округ Колумбія, стверджує, що відсутність педагогічної логіки відрізняє Музей почуттів від інших музеїв.
“Це більше схоже на масажний салон, ніж на музей”, – каже Уорд. “Музей повинен бути місцем, де ми дізнаємося про навколишній світ, а не просто місцем, куди ми ходимо розважатися”.
Майбутнє музейного кураторства
Музей почуттів є частиною ширшої тенденції в американській культурі до краудсорсингу мистецтва та культури. Ця тенденція обумовлена переконанням, що широкі маси краще підготовлені, ніж науковці та академіки, для визначення того, що є цінним і значущим.
Однак Уорд попереджає, що ця тенденція може призвести до зниження якості музеїв. “Замість раціональності та педагогіки ми отримуємо щось ближче до карнавалу”, – каже він.
Важливість соціальної значущості
Уорд стверджує, що для того, щоб вважатися законним музеєм, установа повинна мати доказову соціальну значущість. Вона повинна пропонувати щось більше, ніж просто розваги. Вона повинна сприяти нашому розумінню навколишнього світу та допомагати нам ставати кращими громадянами.
На думку Уорда, Музей почуттів не відповідає цьому критерію. Це просто розумний маркетинговий хід, розроблений для продажу освіжувачів повітря.
Наука про запах та емоції
Музей почуттів заснований на ідеї, що нюх тісно пов’язаний з емоціями. Хоча в цьому твердженні є частка правди, зв’язок між запахом та емоціями не такий простий, як це представляє музей.
Аманда Вайт, доктор наук з нейронауки з Мічиганського університету, пояснює, що області мозку, які обробляють нюх, емоції та пам’ять, тісно пов’язані, але це не відношення один до одного.
“Пам’ять – це дійсно функція, яка пов’язує ці два аспекти”, – каже вона. “У когось може бути вкрай негативна емоція, пов’язана з запахом, через спогади, які він викликає”.
Висновки
Чи є Музей почуттів законним музеєм, чи ні, залишається питанням для дискусій. Деякі критики стверджують, що це просто маркетинговий трюк, який не має освітньої цінності. Інші стверджують, що це новий і новаторський спосіб познайомитися з мистецтвом та емоціями.
Зрештою, кожен сам вирішує, чи вартий Музей почуттів їхнього часу та грошей.
