Home Tags Posts tagged with "Агрегація"
Tag:

Агрегація

Археологія

Пес розкопав скарб з доби бронзи у чеському селі! Монті, собака-археолог, розкрив таємниці, яким 3000 років

by Пітер
written by Пітер

Відкриття доби бронзи: собака викопала скарб артефактів у чеському селі

Відкриття та значення

Досліджуючи поле поблизу чеського села Костелецькі Горки, собака Монті натрапила на незвичайну знахідку: тайник артефактів бронзової доби, що датуються приблизно 3000-річною давниною. Це відкриття, зроблене завдяки гострому нюху Монті, пролило нове світло на культуру полів поховань – пізній період бронзової доби, що характеризується переходом від поховань до кремації.

Артефакти

Скарб реліквій, виявлений Монті, включає 13 серпів, два списові наконечники, три сокири і кілька браслетів. Ці предмети, що збереглися у винятково хорошому стані, надають цінну інформацію про повсякденне життя і ремесла людей культури полів поховань.

Культура полів поховань

Культура полів поховань виникла у східно-центральній Європі та Північній Італії, а згодом поширилася на величезну територію, що охоплює Україну, Сицилію, Скандинавію та Піренейський півострів. Унікальною особливістю цієї культури було поховання останків померлих у поховальних урнах, що й дало їй назву.

Археологічне значення

Відкриття такої значної колекції неушкоджених предметів культури полів поховань є винятковим. Зазвичай знаходять лише фрагменти таких артефактів, часто розплавлені або пошкоджені. Археологи припускають, що реліквії, виявлені Монті, могли бути пов’язані з якимось ритуалом, можливо, жертвопринесенням.

Триваючі дослідження

Місцеві археологи продовжують досліджувати місцевість, де Монті зробив своє відкриття, сподіваючись виявити додаткові реліквії, які можуть надати більше інформації про культуру полів поховань. Вони припускають, що глибші шари ґрунту все ще можуть приховувати скарби.

Збереження та експонування

Нещодавно виявлені артефакти будуть тимчасово виставлені в Музеї та галереї Орлицьких гір у Рихнові до 21 жовтня. Після цього вони пройдуть консервацію та будуть переміщені на постійну виставку в селі Костелець.

Внесок Монті

Відкриття Монті не тільки збагатило наші знання про бронзову добу, а й підкреслило важливу роль, яку тварини можуть відігравати в археологічних дослідженнях. Його гострий інстинкт і непохитна рішучість забезпечили йому місце серед собак-героїв археології.

Визнання досягнення Монті

Власник Монті, пан Франкота, отримав винагороду в розмірі 7860 чеських крон (близько 360 доларів США) за повідомлення археологам про стародавні скарби. Хоча жодна грошова винагорода не може по-справжньому оцінити величину внеску Монті, вона є знаком подяки за його видатне відкриття.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Археологія та антропологія

Алкоголь в археології та сучасному житті

by Пітер
written by Пітер

Алкоголь в археології та сучасному житті

Археологічні дослідження алкоголю

Алкоголь був частиною людського суспільства протягом тисяч років, і археологи вивчали його роль у нашому житті десятиліттями. Останнім часом нові методи, такі як молекулярна археологія, дозволили нам дізнатися ще більше про те, як стародавні люди виробляли та вживали алкоголь.

Одним із найцікавіших напрямків досліджень є вивчення стародавнього пива. Археологи знайшли докази виробництва пива, що датуються кам’яним віком, і навіть змогли відтворити деякі з цих стародавніх рецептів. Це дослідження дало нам нове розуміння ролі, яку відігравало пиво в житті наших предків.

Алкоголь і суспільство

Алкоголь завжди мав складні й неоднозначні стосунки з суспільством. З одного боку, це джерело святкування, розслаблення і навіть натхнення. З іншого боку, це також може призвести до залежності, насильства та інших соціальних проблем.

Археологи знайшли докази споживання алкоголю в різних культурах, від стародавніх майя до середньовічних європейців. Це дослідження допомогло нам зрозуміти, як алкоголь використовувався і зловживався протягом історії.

Археологія алкоголізму

Одне з найважливіших завдань, які можуть виконувати археологи, — вивчити роль алкоголю в залежності. Вивчаючи останки алкоголіків, археологи можуть дізнатися про фізичні та соціальні наслідки зловживання алкоголем. Це дослідження може допомогти нам розробити нові стратегії для профілактики та лікування алкоголізму.

Алкоголь у сучасному світі

Алкоголь продовжує відігравати важливу роль у нашому житті сьогодні. Це джерело як задоволення, так і болю, і це може глибоко вплинути на наше здоров’я та самопочуття.

Археологи все ще вивчають роль алкоголю в минулому, але їхні дослідження вже допомагають нам зрозуміти складні взаємини між алкоголем і суспільством. Це дослідження може допомогти нам зробити кращий вибір щодо того, як ми вживаємо алкоголь, а також може допомогти нам розробити нові способи запобігання та лікування проблем, пов’язаних з алкоголем.

Конкретні приклади археологічних досліджень алкоголю

  • Молекулярні археологи пов’язали шоколад з алкоголем. Це дослідження показало, що стародавні майя використовували шоколад для ароматизації свого пива.
  • Археологи простежили походження вина до кам’яного віку. Це дослідження показало, що вино було важливою частиною раціону харчування людей у давнину.
  • Археологи навіть намагалися відтворити стародавні сорти пива для сучасних пивоварень. Це дослідження дало нам нове розуміння смаків і ароматів стародавніх сортів пива.
  • Археологи знайшли докази споживання алкоголю в різних культурах. Це дослідження показало, що алкоголь був частиною людського суспільства протягом тисяч років.
  • Археологи все ще вивчають роль алкоголю в залежності. Це дослідження допомагає нам розробляти нові стратегії профілактики і лікування алкоголізму.

Висновок

Алкоголь — це складна й багатогранна речовина, яка відігравала важливу роль у людському суспільстві протягом тисяч років. Археологічні дослідження допомагають нам зрозуміти роль алкоголю в минулому, сьогоденні та майбутньому. Це дослідження може допомогти нам зробити кращий вибір щодо того, як ми вживаємо алкоголь, а також може допомогти нам розробити нові способи запобігання та лікування проблем, пов’язаних з алкоголем.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Не категоризовано

Археологічні відкриття у Словаччині: стародавній паб та поселення розкривають таємниці минулого

by Пітер
written by Пітер

Археологічні відкриття розкривають історію старовинного пабу в Словаччині

Відкриття римської монети та залишків пабу XVIII століття

Археологи, що працюють у словацькому місті Спішське Влахи, зробили кілька захопливих відкриттів, які проливають світло на історію міста. Під час реконструкції Старої ратуші, яка є розширенням костелу Успіння Пресвятої Діви Марії, вони виявили свідчення існування поселення 1600-річної давності та пабу XVIII століття.

Докази давнього поселення

Найдавнішим предметом, знайденим на місці розкопок, була рідкісна римська монета із зображенням Констанція II, який правив у період з 337 по 361 р. н. е. Наявність монети свідчить про те, що люди жили у Спішському Влахи з часів Великого переселення народів, яке відбулося на тлі занепаду Римської імперії.

Артефакти з пабу XVIII століття

Крім римської монети, команда також виявила свідчення існування пабу чи готелю, який, ймовірно, використовувався у XVIII столітті. Серед знахідок були частини дерев’яних підлог, фрагменти кераміки та льох, де зберігалися пиво та вино. Археологи також виявили монети, карбовані в Польщі та Угорщині, які могли використовуватися мандрівниками для бронювання номерів або придбання їжі.

Графіті на стінах та інші підказки

Археологи також виявили графіті на стінах, на деяких із яких зображено шибеницю та меч. Ці зображення дають підказки про види діяльності, які могли відбуватися в пабі. Крім того, команда ідентифікувала те, що може бути старою піччю чи горном, які використовувалися для обігріву будівлі.

Історичне значення

Відкриття пабу та інших артефактів надає цінну інформацію про історію Спішського Влахи. Це свідчить про те, що місто в минулому було центром торгівлі та подорожей. Римська монета вказує на те, що слов’янські народи, які оселилися в регіоні, активно торгували з Римом. Монети, відкарбовані в Польщі та Угорщині, додатково підтверджують цю думку про торгівлю та обмін.

Майбутні плани

Розкопки, які розпочалися минулого жовтня та завершилися у березні, проводили дослідники з Музею регіону Спіш. Мер міста сподівається незабаром виставити артефакти в місцевому музеї, де їх можна буде далі вивчати та презентувати громадськості.

Додаткові відкриття

Крім пабу, археологи також виявили свідчення існування дерев’яного містка, який, можливо, використовувався для доступу до церкви. Вони також знайшли фрагмент керамічної печі, яка, ймовірно, використовувалася для опалення. Ці відкриття дають повнішу картину життя у Спішському Влахи в минулому.

Значення для Спішського Влахи

Археологічні відкриття викликали неабиякий ажіотаж у Спішському Влахи. Вони не лише проливають світло на історію міста, а й мають потенціал сприяти розвитку туризму та збереженню культурної спадщини в регіоні. Місто планує включити результати розкопок у свою історичну розповідь та просувати це місце як туристичний напрямок для відвідувачів, які цікавляться археологією та історією.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Харчування та сільське господарство

Історія споживання курятини: від півнячих боїв до їжі

by Зузана
written by Зузана

Історія споживання курки: від півнячих боїв до їжі

Одомашнення та півнячі бої

Протягом тисячоліть люди розводили курей переважно з метою розваг. Півнячі бої, жорстокий вид спорту, що передбачає примусові бої півнів, був популярною розвагою в Південно-Східній Азії та Китаї ще 10 000 років тому. Однак лише значно пізніше кури стали основним продуктом харчування людини.

Археологічні докази з Мареші

Нещодавні археологічні розкопки в Мареші, стародавньому місті в Ізраїлі, виявили докази, які свідчать про те, що курей вживали в їжу вже в 400 р. до н. е. Дослідники виявили понад тисячу курячих кісток зі слідами від різницьких ножів. Зокрема, вони знайшли вдвічі більше жіночих останків, ніж чоловічих, що свідчить про те, що курей розводили не для боїв, а для їжі.

Зміни в раціоні та культурі

Вважається, що перехід від півнячих боїв до споживання курятини був зумовлений кількома факторами. Сухий середземноморський клімат, можливо, сприяв масовому розведенню курей у неволі. Фізичні зміни в самих курах також могли зробити їх привабливішими як джерело їжі.

Однак дослідники наголошують, що найсуттєвішим фактором, імовірно, була культурна зміна у ставленні людей до їжі. «Це питання культури», — каже Лі Перрі-Гал, аспірант кафедри археології Хайфського університету. «Ви маєте вирішити, що відтепер будете їсти курку».

Поширення споживання курятини

Популярність курятини як джерела їжі швидко поширилася з Мареші. До І століття до н. е. масове споживання курятини стало поширеним у Європі. Сьогодні курка є одним з найпопулярніших видів м’яса у світі. Лише в Сполучених Штатах американці споживають понад 80 фунтів курятини на душу населення щорічно.

Майбутнє споживання курятини

Очікується, що популярність курятини продовжить зростати в найближчі роки. У міру зростання населення планети та розширення урбанізації, попит на доступні та поживні джерела білка, ймовірно, зростатиме. Курятина має всі шанси задовольнити цей попит завдяки своїй відносно низькій вартості, високій харчовій цінності та універсальності в приготуванні.

Додаткові ключові слова з довгим хвостом

Як кури еволюціонували, щоб стати популярним джерелом їжі?

З часом кури стали більш поступливими та менш агресивними, що полегшило їх розведення в неволі. Вони також розвинули більші грудки та стегна, що забезпечувало більше м’яса для споживання.

Які культурні фактори впливають на споживання курятини?

У багатьох культурах курей спочатку вважали символами родючості та удачі. Ця позитивна асоціація, можливо, сприяла їхньому визнанню як джерела їжі. Крім того, доступність курей у певних регіонах могла вплинути на їхню популярність як основного продукту харчування.

Який вплив споживання курятини на історію людства?

Одомашнення та споживання курей мали значний вплив на історію людства. Кури забезпечували надійне джерело білка, сприяли розвитку сільського господарства та відігравали роль у культурних і релігійних практиках у всьому світі.

Яке майбутнє споживання курятини?

На майбутнє споживання курятини, ймовірно, впливатимуть такі фактори, як зростання населення, урбанізація та технологічний прогрес у виробництві продуктів харчування. Інновації в галузі птахівництва та методів переробки можуть ще більше підвищити доступність та доступність курятини.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Археологія

Сенсаційна знахідка: мумія крокодила містить десятки менших крокодилів

by Роза
written by Роза

Мумія крокодила, в якій знайдено десятки менших крокодилів

Відкриття

У Національному музеї старожитностей Нідерландів у Лейдені було зроблено надзвичайне відкриття. Виявилося, що мумія крокодила завдовжки майже три метри, яка експонувалася з 1828 року, містить у собі 47 менших крокодилів.

Відкриття було зроблене під час комплексного 3D-сканування комп’ютерної томографії як підготовка до нової виставки. Попередні рентгенівські знімки та комп’ютерна томографія показали, що мумія складається з двох скелетів молодих крокодилів, але маленькі мумії стали видні лише за допомогою більш сучасної технології сканування.

Муміфікація у Стародавньому Єгипті

Муміфікація була поширеною практикою в Стародавньому Єгипті, а мумії служили дарами богам під час релігійних ритуалів. Відкриття багатьох крокодилів в одній мумії є особливо дивним, оскільки мумії високо цінувалися і часто містили фрагменти останків шанованих тварин.

Маленькі мумії

Кожного з маленьких крокодилів було муміфіковано окремо, а потім поміщено у більшу мумію. Причини цього неясні, але дослідники припускають, що це могло бути символічним натяком на давньоєгипетську віру у воскресіння або просто практичним рішенням через нестачу великих крокодилів.

Історичне значення

Це відкриття є лише другим відомим випадком мумії крокодила, яка містить кількох крокодилів. У 2015 році сканування подібної мумії в Британському музеї в Лондоні виявило близько 20 маленьких дитинчат, загорнутих у спину більшого крокодила.

Майбутня виставка

Національний музей старожитностей продовжує роботу над запланованою виставкою, яка дозволить відвідувачам провести віртуальну аутопсію мумії крокодила та побачити раніше невідомих дитинчат крокодила.

Давньоєгипетські вірування

Відкриття мумії крокодила з кількома крокодилами ставить питання про давньоєгипетські вірування та практики. Наявність маленьких мумій може свідчити про символічний зв’язок із загробним життям або практичне рішення проблеми нестачі ресурсів.

Дослідження та аналіз

Дослідники Національного музею старожитностей продовжують вивчати мумію крокодила та її вміст. Вони сподіваються отримати більше інформації про процес муміфікації, значення кількох крокодилів у муміях та вірування та практики давніх єгиптян.

Освітня цінність

Відкриття мумії крокодила з кількома крокодилами надає цінну освітню можливість. Це проливає світло на давню практику муміфікації, вірування та звичаї Стародавнього Єгипту та важливість сучасних технологій в археологічних дослідженнях.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Археологія

Приховані скарби Судану: 135 мільйонів доларів інвестицій в археологічні дива

by Роза
written by Роза

Приховані скарби Судану: 135 мільйонів доларів інвестицій в археологічні дива

Багата археологічна спадщина Судану

Попри свої політичні виклики, Судан може похвалитися неймовірною кількістю невивчених археологічних пам’яток, у тому числі пірамід більше, ніж у Єгипті. Як серцевина стародавнього царства Куш, яке правила північно-східною Африкою протягом століття з 750 р. до н.е., скарби Судану донедавна залишалися в основному недоторканими.

Щедрий внесок Катару

У знаковому розвитку подій уряд Катару пожертвував 135 мільйонів доларів уряду Судану на підтримку археологічних проектів. Ці значні інвестиції фінансуватимуть 29 ініціатив, включаючи реставрацію стародавніх реліквій, будівництво музеїв та вивчення мероїтської мови.

Археологічний туризм: шлях до економічного відновлення

Археологічний туризм має вирішальне значення для економічного розвитку Судану. Десятиліттями країну спустошували громадянські війни, а її відокремлення від Південного Судану в 2011 році позбавило її більшої частини доходів від нафти. Археологічний туризм пропонує перспективну можливість підняти економіку.

Всесвітня спадщина Судану

Судан може похвалитися двома об’єктами Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: Джебель-Баркал та пірамідами Мерое. Крім того, ще шість об’єктів внесені до попереднього списку, зокрема Національний морський парк Санганеб і Національний парк Діндер.

Виклики та можливості

Судан стикається з кількома викликами у розвитку археологічного туризму. Країні бракує туристичної інфраструктури, кредитні картки не приймаються повсюдно, а Державний департамент США видав попередження про подорожі, в якому не рекомендується подорожувати до Судану.

Незважаючи на ці виклики, археологічні скарби Судану пропонують величезний потенціал для туризму. Завдяки належним інвестиціям в інфраструктуру та безпеку, Судан може залучати туристів, які прагнуть досліджувати його стародавні чудеса.

Інвестиції Катару: каталізатор змін

Щедрий внесок Катару є важливим кроком до розкриття археологічного потенціалу Судану. Кошти підтримають відновлення стародавніх пам’яток, будівництво нових музеїв та підготовку археологів. Ці інвестиції закладуть основу для сталого археологічного туризму в Судані.

Виявлення минулого, формування майбутнього

Археологічні проекти, що фінансуються за рахунок пожертви Катару, не лише збережуть багату історію Судану, а й сприятимуть його економічному розвитку. Залучаючи туристів і створюючи доходи, археологічний туризм може допомогти Судану подолати свої виклики і побудувати світліше майбутнє.

Піраміди Мерое: символ стародавньої слави Судану

Піраміди Мерое, розташовані на півночі Судану, є однією з найвідоміших археологічних пам’яток країни. Ці величні споруди, побудовані царством Куш, є свідченням передових архітектурних навичок регіону. Піраміди були предметом масштабних досліджень та зусиль зі збереження, і вони продовжують захоплювати відвідувачів з усього світу.

Мероїтська мова: ключ до минулого Судану

Мероїтська мова, якою розмовляли люди царства Куш, є захопливим і складним письмом, яке ще не повністю розшифровано. Вивчення мероїтської мови є важливим для розуміння історії та культури стародавнього Судану. Пожертва Катару підтримає дослідження мероїтської мови, допоможе розкрити таємниці цієї стародавньої цивілізації.

Археологічні скарби Судану: вікно в минуле

Археологічні скарби Судану дають змогу зазирнути в багату та різноманітну історію північно-східної Африки. Від стародавніх пірамід до руїн середньовічних міст археологічні пам’ятки Судану пропонують унікальну можливість дослідити минуле та повчитися у цивілізацій, які були до нас.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Ботаніка

Одомашнення та різноманітність бананів: від диких предків до сучасних сортів

by Роза
written by Роза

Одомашнення та різноманітність бананів

Походження та еволюція

Банани, улюблений фрукт, який насолоджується у всьому світі, мають багату та захоплюючу історію. Їхніми дикими предками є Musa acuminata, рослина, яка дає невеликі стручки, наповнені насінням. Завдяки селекційному розведенню цей вид схрестили з витривалішою Musa balbisiana, що призвело до створення платанів. Сучасні сорти бананів походять від платанів.

Археологічні та лінгвістичні докази

Археологічні докази, такі як пилок бананів і відбитки стебел, свідчать про те, що вирощування Musa acuminata датується щонайменше 6500 роками, а найдавніші докази знайдені в Новій Гвінеї. Лінгвістичні дослідження також дають уявлення про вирощування бананів. Припущення полягає в тому, що культурна рослина несе свою назву всюди, куди вона йде. Якщо рослина стає успішною в новій культурі, її назва зберігається. Зокрема, в Меланезії є понад 1000 термінів для різних сортів бананів.

Поширення по світу

Поєднуючи археологічні, генеалогічні та лінгвістичні дані, дослідники простежили поширення бананів по всьому світу. Вони вважають, що банани були завезені до Африки щонайменше 2500 років тому. Лінгвістичні дані також свідчать про те, що банани досягли Південно-Східної Азії 3500 років тому, а Америки — 500 року н.е.

Генетична різноманітність та сталість

Незважаючи на свою популярність, сучасним супермаркетним бананам бракує генетичної різноманітності, що робить їх уразливими до хвороб. Чорна сігатока, грибкове захворювання, виявилося особливо руйнівним, загрожуючи сорту Кавендіш вимиранням. Щоб забезпечити сталість вирощування бананів, вчені досліджують нові сорти, такі як Yangambi Km5. Родом з Демократичної Республіки Конго, Yangambi Km5 є плодючою рослиною з високою стійкістю до хвороб. Його тонка шкірка є єдиною перешкодою для його придатності до комерційного транспортування.

Майбутнє бананів

Майбутнє бананів полягає в тому, щоб охопити різноманітність і дослідити стійкі методи вирощування. Дослідники вивчають нові сорти та методи генної інженерії, щоб створити банани, які є як стійкими до хвороб, так і придатними для глобального розповсюдження. Крім того, сприяння традиційним методам вирощування та підтримка дрібних фермерів можуть допомогти зберегти генетичну різноманітність бананів та забезпечити їхню подальшу доступність для майбутніх поколінь.

Ключові терміни

  • Одомашнення: Процес адаптації дикої рослини чи тварини до використання людиною.
  • Вирощування: Умисне вирощування культур для харчування чи інших цілей.
  • Гібрид: Рослина чи тварина, що виникла в результаті схрещування двох різних видів чи сортів.
  • Лінгвістика: Наукове вивчення мови.
  • Різноманітність: Різноманітність різних типів чи форм у межах виду чи групи.
  • Сталість: Здатність підтримувати здорове та продуктивне середовище без виснаження природних ресурсів.
  • Вимирання: Повна зникнення виду з Землі.
0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Дика природа та природа

Знайдено найдавніше зображення соколиного полювання в Норвегії, яке розкриває культурне значення у Середньовіччі

by Пітер
written by Пітер

Найдавніше зображення соколиного полювання у Скандинавії

У Норвегії археологи зробили вражаюче відкриття – середньовічне різьблення, яке може бути найдавнішим зображенням соколиного полювання у Скандинавії. 800-річна фігурка, вирізана з кістки тварини, зображує короновану особу, яка тримає сокола на правій руці.

Відкриття та значення

Артефакт було виявлено на місці розкопок у Гамле-Осло, історичному районі столиці Норвегії. Виготовлене, ймовірно, з рогу оленя, різьблення має довжину майже три дюйми і порожнисте біля основи, що свідчить про те, що воно могло бути ручкою ножа або інструмента.

Ґрунтуючись на одязі та зачісці фігури, вчені датують різьблення приблизно 13 століттям. Наявність корони вказує на те, що різьблення могло бути виготовлене за образом королівської особи, можливо, короля Гокона IV.

Соколине полювання в середньовічній Європі

Соколине полювання, практика використання навчених хижих птахів для полювання на дичину, було популярним видом спорту серед знаті та багатих людей у середньовічній Європі. Соколи високо цінувалися і були дорогими в утриманні: один нетренований норвезький сокіл коштував стільки ж, скільки 4-6 корів або 1-2 коні у 13 столітті.

Норвезькі королі особливо активно займалися соколиним полюванням, використовуючи його як дипломатичний інструмент для побудови союзів з іншими європейськими дворами. Король Гокон IV, який правив з 1217 по 1263 рік, був відомий своєю пристрастю до соколиного полювання і часто дарував соколів у подарунок.

Аналіз різьблення

Коронована фігура, зображена на різьбленні, тримає сокола, який сидить на її правій руці. Голова птаха нахилена вниз до лівої руки сокольника, в якій, на думку експертів, може бути їжа. Око сокола – це просвердлений отвір, а його оперення зображено у вигляді вигравіюваного сітчастого візерунка.

Одяг і зачіска різьблення свідчать про те, що воно може зображувати жіночу фігуру, оскільки заміжні жінки в 13 столітті носили волосся або головний убір у схожому стилі. Однак визначити стать фігури остаточно складно, оскільки і чоловіки, і жінки займалися соколиним полюванням у середньовічну епоху.

Історичний контекст

Різьблення дає цінне уявлення про культурне значення соколиного полювання в середньовічній Норвегії. Наявність коронованої фігури та увага до деталей у зображенні різьблення свідчать про те, що соколине полювання високо цінувалося норвезькою елітою.

Археологи вважають, що різьблення, ймовірно, було виготовлене в майстерні в Осло і є одним з найважливіших артефактів, знайдених у місті за останні роки. Подібні рукоятки ножів із зображенням соколів знаходили в Осло та інших частинах північної Європи, але нещодавно виявлене різьблення вважається давнішим.

Спадщина соколиного полювання

Соколине полювання продовжувало залишатися популярним серед норвезьких королів до кінця 14 століття. Для захоплення та дресирування хижих птахів для королівського двору наймали професійних сокольничих.

Практика соколиного полювання втратила свою популярність у Норвегії після Середньовіччя, але в деяких частинах світу вона залишається дорогою традицією. Відкриття середньовічного різьблення в Осло служить нагадуванням про багату спадщину соколиного полювання в норвезькій історії.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Антропологія

«Велика міграція людини»: сюрпризи, загадки і великі запитання людської еволюції

by Пітер
written by Пітер

Гай Гульотта про “Велику міграцію людства”

Гай Гульотта є незалежним науковим письменником, який писав для таких престижних видань, як Washington Post, New York Times, National Geographic, Wired і Discover. Він також є постійним автором журналу Smithsonian, для якого написав статтю “Велика міграція людства”.

Еволюція людини та аналіз ДНК

Гульотта пише про еволюцію людини майже десять років і був свідком швидкого прогресу в цій галузі, значною мірою завдяки революційному впливу аналізу ДНК.

“Ця історія була чудовою нагодою спробувати об’єднати все разом”, – каже Гульотта. – “Археологічні записи, викопні рештки людини та аналіз ДНК надають достатньо інформації, щоб намалювати набагато детальнішу картину, ніж я собі уявляв”.

Дослідження та звіт про “Велику міграцію людства”

Щоб дослідити і зробити звіт про “Велику міграцію людства”, Гульотта заглибився у наукові праці, вивчав аналіз ДНК і шукав репрезентативні місця, які могли б проілюструвати цю історію. Печера Бломбос у Південній Африці, з її надзвичайно важливим відкриттям, що документує сучасну людську поведінку, стала центральним пунктом його дослідження.

Несподіванки та вільні кінці

Гульотта був здивований обсягом інформації, доступної з археологічних, викопних і ДНК доказів. Проте він також визначив деякі незвичні вільні кінці.

“Я скептично налаштований щодо інтерпретації, наведеної в історії Кафзеха”, – каже він. – “І думаю, що Джвалапурам в Індії може бути набагато важливішим місцем, ніж здається”.

Нерозв’язані питання

Гульотта підкреслює кілька важливих питань, які залишаються без відповіді:

  • Чи є Хоббіт патологічним Homo Sapiens чи окремим видом?
  • Що сталося з неандертальцями: їх знищили, вони вимерли чи були поглинені своїми сучасними наступниками?
  • Чому є так мало сучасних людських решток у період від 20 000 до 150 000 років тому?
  • Чому в Європі немає сучасних людських решток, пов’язаних із сучасними людськими артефактами до 20 000 років тому?
  • Коли і як сучасні люди заселили Новий Світ?

Рання міграція людей до Америки

Гульотта обговорює докази ранньої міграції людей до Америки, включаючи автентичність чилійського місця Монте-Верде, що датується 14 000 років тому. Він також згадує про можливість того, що присутність людини в Америці могла бути ще більш ранньою.

Висновки

Стаття Гульотти дає повний огляд поточного стану знань про еволюцію і міграцію людини. Хоча багато питань залишаються без відповіді, прогрес в аналізі ДНК та інших методах дослідження проливають нове світло на наше розуміння нашого походження та розповсюдження.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Археологія

Сенсаційна знахідка: овечі фекалії свідчать про поселення на Фарерських островах ще до вікінгів

by Пітер
written by Пітер

Давні овечі фекалії свідчать про довікінгове поселення на Фарерських островах

Прибуття кельтів

Фарерські острови, розташовані між Норвегією та Ісландією у Північній Атлантиці, колись вважали такими, що їх вперше заселили вікінги приблизно у 850 році нашої ери. Однак недавні дослідження виявили свідчення, які свідчать про те, що острови були заселені століттями раніше кельтами.

Аналіз стародавніх овечих фекалій, знайдених на дні озера на острові Ейстурой, виявив наявність свійських овець у період між 492 і 512 роками нашої ери. Це відкриття, поряд з відсутністю будь-яких ознак життя ссавців на островах до п’ятого століття, вказує на те, що овець, мабуть, привезли поселенці.

Докази з обвуглених зерен ячменю

Подальшим підтвердженням довікінгової присутності на Фарерських островах є дослідження 2013 року обвуглених зерен ячменю, виявлених під підлогою вікінзького довгого будинку на острові Сандой. Ці зерна були датовані періодом від 300 до 500 років до прибуття поселенців-норманів у регіон.

Інші можливі ознаки раннього заселення

Середньовічні тексти свідчать про те, що ірландські ченці могли досягти Фарерських островів на початку шостого століття. Крім того, на островах були знайдені непомічені кельтські могильні маркери та географічні назви. Деякі експерти також припускали, що «Острів блаженних», місце, яке відвідав святий Брендан у період між 512 і 530 роками нашої ери, могло розташовуватися на Фарерах.

Докази ДНК

Аналіз ДНК сучасних жителів Фарерських островів показує, що їхнє батьківське походження в основному скандинавське, тоді як материнська ДНК в основному британська або ірландська. Це може бути ознакою того, що вікінги привозили з собою нескандинавських жінок у своїх подорожах або змішання новоприбулих з уже існуючим населенням кельтського походження.

Зміни навколишнього середовища

Впровадження овець на Фарерські острови мало значний вплив на місцеве середовище. Аналіз кернів осаду з озера на острові Ейстурой показує, що деревні рослини, такі як верба, ялівець і береза, зникли приблизно в той час, коли прибули вівці. Ці рослини були замінені трав’янистою, придатною для випасу рослинністю.

Наслідки для майбутніх досліджень

Відкриття довікінгового поселення на Фарерських островах відкриває нові можливості для досліджень. Археолог Кевін Едвардс з Абердинського університету припускає, що майбутні дослідження можуть бути зосереджені на визначенні походження кельтських поселенців і вивченні їх взаємодії з вікінгами, які прибули пізніше.

Роль морських подорожей на великі відстані

Прибуття кельтів на Фарерські острови демонструє важливість морських подорожей на великі відстані в освоєнні та заселенні нових земель. Незважаючи на свою репутацію в мореплаванні, скандинави почали займатися морськими подорожами на великі відстані лише між 750 і 820 роками нашої ери, пізніше, ніж деякі інші європейці.

Висновок

Докази, наведені в цій статті, рішуче свідчать про те, що Фарерські острови були заселені кельтами за багато століть до прибуття вікінгів. Це відкриття надає захоплюючий погляд на складну історію заселення людиною Північної Атлантики і ставить важливі питання про взаємодію між різними культурами в цьому віддаленому регіоні.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Newer Posts
Older Posts