Home Tags Posts tagged with "Агрегація"
Tag:

Агрегація

Археологія

Зв’язок Стоунхенджа з Уельсом: нові свідчення з кремованих останків

by Роза
written by Роза

Зв’язок Стоунхенджа з Уельсом: нові свідчення з кремованих останків

Передісторія

Стоунхендж – всесвітньо відома доісторична пам’ятка, відома своїм величним кам’яним колом. Однак менш відомою є його рання функція як кладовища. Через тисячі років після перших поховань дослідники виявили, що багато людей, похованих у Стоунхенджі, походили з Уельсу, сусіднього регіону, який, як вважають, постачав характерні блакитні камені для цього місця.

Дослідження

У недавньому дослідженні, опублікованому в Scientific Reports, проаналізували кремовані останки 25 осіб, похованих у Стоунхенджі. Дослідники використали аналіз ізотопів стронцію, метод, що розкриває місце походження людини, щоб визначити, що 10 із цих осіб, ймовірно, прибули із західного Уельсу.

Зв’язок з Уельсом

Результати дослідження свідчать про те, що валлійці відіграли значну роль у будівництві Стоунхенджа. Дати кремованих останків збігаються з розрахунковим періодом раннього будівництва пам’ятника. Дослідники припускають, що ці люди могли приїхати до Стоунхенджа з блакитними каменями або допомагати в їхньому будівництві.

Аналіз ізотопів стронцію

Аналіз ізотопів стронцію ґрунтується на вивченні стронцію, важкого металу, який залишає унікальний слід у геологічних формаціях та ґрунті. Порівнюючи стронцій, знайдений у кісткових фрагментах, з профілем співвідношень ізотопів стронцію в певній географічній області, вчені можуть визначити місце походження людини.

Історичний контекст

Під час розкопок у 1920-х роках археологи виявили 58 осіб епохи неоліту, похованих у ямах Обрі, названих на честь антиквара 17 століття, який першим їх ідентифікував. Ці кремовані останки пізніше були повторно розкопані у 2008 році та ідентифіковані як 25 окремих наборів останків.

Транспортування останків

Незрозуміло, чи валлійці кремували своїх померлих поблизу Стоунхенджа чи ближче додому. Однак деякі останки були знайдені у шкіряних мішках, що свідчить про те, що їх перевозили з далекого місця, можливо, тими, хто привозив на місце блакитні камені.

Глобальні наслідки

Результати дослідження підкреслюють важливість вивчення кремованих останків, які часто ігнорувалися в археологічних дослідженнях. Дослідник Крістоф Сноек планує продовжити вивчення кремованих останків, знайдених у всьому світі, проливаючи світло на стародавню міграцію людей та поховальні обряди.

Додаткові довгохвості ключові слова:

  • Поховання епохи неоліту в Стоунхенджі
  • Археологічне значення кремованих останків
  • Роль аналізу ізотопів стронцію в археологічних дослідженнях
  • Глобальний розподіл кремованих останків
  • Майбутні напрямки досліджень в аналізі кремованих останків
0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Археологія

Полінезійці: першовідкривачі «Нового світу»?

by Роза
written by Роза

Полінезійці: першовідкривачі «Нового світу»?

Докази з курячих кісток

Протягом десятиліть вчені ламали голови над походженням курей в Америці. Зараз з’явилося революційне дослідження, яке проливає світло на цю історичну загадку. Ретельний аналіз стародавніх курячих кісток показав, що полінезійці, вмілі мореплавці з Південної частини Тихого океану, привезли цю немісцеву птицю в Америку більш ніж за століття до знаменитої подорожі Христофора Колумба.

Археологічне відкриття в Чилі

Відкриття було зроблене групою дослідників з південно-центрального Чилі у співпраці з вченими з Оклендського університету в Новій Зеландії. На археологічному майданчику в Чилі вони викопали курячі кістки, які зазнали ретельного дослідження з використанням аналізу ДНК і методів радіовуглецевого датування.

Кістки виявили неабияку давність, що сягає приблизно 1350 року нашої ери. Що ще важливіше, аналіз ДНК показав ідеальний збіг з курячими кістками, знайденими в Самоа, Тонга та на острові Пасхи з тієї ж епохи. Ці переконливі докази наполегливо свідчать про те, що полінезійці перевозили курей через величезні простори Тихого океану, заснувавши свою присутність в Америці задовго до європейських дослідників.

Підтвердження присутності полінезійців

Відкриття підтверджує давню віру багатьох учених у те, що «Новий світ» відкрили не лише європейці. Присутність фрагментів китайської кераміки на доколумбових археологічних розкопках натякала на більш ранні трансокеанські подорожі. Присутність полінезійців у Південній Америці, що підтверджується курячими кістками, додатково підтримує цю теорію.

Майстерність полінезійських мореплавців

Подорож з південної частини Тихого океану до Південної Америки, що становить тисячі миль, була б надзвичайно важким завданням. Однак полінезійці, відомі своїми винятковими навичками мореплавства, здійснили цю небезпечну подорож приблизно за два тижні — вдвічі менше часу, ніж знадобилося Колумбу, щоб дістатися Америки.

Історичні наслідки

Відкриття полінезійських курячих кісток у Південній Америці має глибокі наслідки для нашого розуміння історії. Воно кидає виклик традиційній оповіді про те, що європейці були першими, хто досяг «Нового світу», і підкреслює видатні досягнення полінезійських дослідників. Воно також ставить цікаві питання про ступінь впливу полінезійців в Америці та можливість подальших відкриттів, які можуть пролити світло на цей захопливий період в історії людства.

Археологічні докази

Археологічні докази, що підтримують присутність полінезійців у Південній Америці, є переконливими. Курячі кістки з їх унікальним ДНК-кодом, що збігається з полінезійськими курми, надають беззаперечний доказ їх прибуття. Крім того, відкриття фрагментів китайської кераміки на доколумбових місцях свідчить про те, що полінезійці могли налагодити торговельні мережі з іншими культурами через Тихий океан.

Поточні дослідження

Відкриття полінезійських курячих кісток у Південній Америці — це лише одна частина головоломки в розумінні складної історії міграції та дослідження людини. Поточні дослідження продовжують розкривати нові докази, проливаючи більше світла на захоплюючі зв’язки між різними культурами та континентами. Коли вчені поглиблюються в археологічні записи, ми можемо сподіватися отримати повніше розуміння взаємозв’язку нашого світу протягом усієї історії.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Археологія

Рідкісні фізичні докази розп’яття часів Римської імперії знайдено в Британії

by Роза
written by Роза

Виявлено рідкісні фізичні докази розп’яття часів Римської імперії на території Британії

Відкриття розп’ятого скелета

Археологи зробили видатне відкриття у графстві Кембриджшир, Англія: скелет чоловіка, розп’ятого під час Римської імперії. Ця знахідка є одним з небагатьох збережених фізичних слідів цього давнього покарання.

Скелет, відомий як Скелет 4926, було знайдено з цвяхом, забитим у п’яткову кістку, що є явною ознакою розп’яття. Це відкриття надає матеріальні докази того, як здійснювалося розп’яття, яке до цього часу було відомо в основному з історичних записів.

Археологічний контекст

Археологічні докази розп’яття є рідкісними, оскільки жертвам часто не надавали належного поховання. Крім того, у більшості випадків розп’яття використовували мотузки, а не цвяхи, щоб прив’язати засудженого до хреста.

Це конкретне відкриття є значущим, оскільки воно надає фізичні докази розп’яття, яке було здійснено за допомогою цвяхів. Воно також проливає світло на поховальні практики щодо жертв розп’яття, яким часто відмовляли у належних обрядах.

Історичний контекст

Розп’яття було поширеною формою страти у Римській імперії, застосовуваною до рабів, християн, іноземців, політичних активістів та опальних солдатів. Його розглядали як ганебне і варварське покарання.

Жертви розп’яття зазвичай помирали від задухи, втрати рідини або відмови органів. Цей процес міг тривати від трьох годин до чотирьох днів.

Відкриття Скелета 4926 дає уявлення про сувору реальність римського розп’яття. На тілі чоловіка були виявлені сліди сильних страждань, зокрема інфекції, запалення та удари мечем.

Фізичний огляд

Дослідники виявили, що ноги чоловіка мали ознаки інфекції або запалення, можливо, спричинені зв’язуванням або кайданами. Шість його ребер були зламані, ймовірно, від ударів мечем.

Тіло чоловіка було поховано поряд із дерев’яною дошкою та оточене 12 цвяхами, які, ймовірно, були витягнуті після того, як його зняли з хреста. Невелике заглиблення поруч із основним отвором у його п’яті свідчить про невдалу спробу прибити його до дошки.

Истончення кісток

Інгам, керівник проекту з Albion Archaeology, зазначає, що витончення кісток чоловіка свідчить про те, що, імовірно, він був прикутий до стіни протягом тривалого часу до розп’яття.

Це відкриття припускає, що чоловік, можливо, був рабом або перебував у полоні до своєї страти.

Аналіз ДНК

Аналіз ДНК показав, що Скелет 4926 не був генетично пов’язаний з жодним з інших тіл, знайдених на місці, але був частиною місцевого населення.

Це свідчить про те, що чоловік не був римським громадянином, а місцевим жителем, який став жертвою жорстокого покарання імперії.

Спадщина римського розп’яття

Відкриття Скелета 4926 слугує нагадуванням про жахи римського розп’яття та людські жертви, яких воно вимагало від маргіналізованих верств населення.

Духіг, археолог з Кембриджського університету, зазначає, що навіть мешканці невеликих поселень на околицях імперії не могли уникнути найварварськішого покарання Риму.

Очікується, що результати дослідження команди будуть опубліковані в науковому журналі наступного року, що надасть подальші відомості про практику розп’яття у стародавньому світі.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Археологія

Сонячний човен фараона Хуфу: подорож до нового дому у Великому єгипетському музеї

by Роза
written by Роза

Сонячний човен царя Хуфу вирушає в історичну подорож до свого нового дому

Стародавнє судно фараона

Більше чотирьох тисячоліть величний сонячний човен царя Хуфу був похований поблизу культових пірамід Гізи. Цей дивовижний корабель, відомий як сонячна барка, як вважають, перевозив фараона через небесне царство в загробному житті.

Відкриття та реставрація

У 1954 році відомий археолог Камаль ель-Маллах розкопав розібраний сонячний човен у запечатаній ямі біля Великої піраміди. Розкопки та реставрація його 1224 фрагментів зайняли десятиліття, і для цього знадобилося ретельне вивчення стародавніх єгипетських методів суднобудування.

Тріумф інженерної думки

Сонячний човен, вражаючої довжини 138 футів, був майстерно сконструйований з кедрової деревини. Його призначення залишається загадкою, але вчені припускають, що він міг використовуватися в церемоніальних цілях або як частина похоронного флоту фараона.

Переміщення до Великого єгипетського музею

У рамках історичного заходу сонячний човен був обережно перевезений зі свого старого дому до нового місця призначення, Великого єгипетського музею. Цей сучасний заклад планується відкрити пізніше цього року, і в ньому буде представлено понад 100 000 артефактів, що охоплюють багату історію Єгипту.

Збереження минулого для майбутніх поколінь

Переміщення сонячного човна було ретельно сплановано для забезпечення його збереження. Судно було поміщене в амортизуючий металевий контейнер, який перевозився дистанційно керованим транспортним засобом, імпортованим з Бельгії. Ця технологія ефективно поглинає вібрації та адаптується до змін рельєфу, захищаючи тендітний артефакт від пошкоджень.

Спадщина Стародавнього Єгипту

Сонячний човен – це не просто стародавня реліквія; він уособлює винахідливість і майстерність давніх єгиптян. Його відкриття та реставрація дають безцінні уявлення про вірування та звичаї цивілізації, яка захоплювала світ протягом століть.

Нова ера у Великому єгипетському музеї

Після відкриття Великий єгипетський музей стане скарбницею стародавніх артефактів, включаючи сонячний човен. Відвідувачі матимуть можливість помилуватися цим культовим судном і глибше зрозуміти багате минуле Єгипту.

Додаткові цікавинки Великого єгипетського музею

Крім сонячного човна, у Великому єгипетському музеї буде представлено цілу низку інших визначних артефактів, зокрема:

  • Група з 30 запечатаних саркофагів, розкопаних у Луксорі в 2019 році
  • Понад 5000 предметів з розкопок гробниці царя Тутанхамона
  • Всеосяжна колекція, що демонструє всю історію Єгипту

Культурне відродження в Єгипті

Відкриття Великого єгипетського музею та переміщення сонячного човна є частиною ширшого культурного відродження в Єгипті. Ця країна, пронизана історією, прагне поділитися своїми скарбами зі світом і надихнути майбутні покоління.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Археологія

Віртуальна реальність: розкриття таємниць давніх археологічних пам’яток

by Пітер
written by Пітер

Віртуальна реальність: розкриття таємниць давніх археологічних пам’яток

Віртуальні моделі для віддалених археологічних пам’яток

Технологія віртуальної реальності (ВР) революціонізує спосіб вивчення та сприйняття археології. ВР-моделі дозволяють дослідникам створювати захопливі симуляції віддалених або крихких археологічних пам’яток, роблячи їх доступними для будь-кого, хто має гарнітуру ВР.

Культурна спадщина та зв’язки корінних американців

Одним із найважливіших застосувань ВР в археології є його здатність зв’язувати корінних американців з їхньою культурною спадщиною. Наприклад, індіанське плем’я Теджон у Каліфорнії використовувало ВР-моделі для вивчення печери Плейто, яка містить священні наскельні малюнки, створені їхніми предками. ВР дозволило їм відновити зв’язок зі своїм минулим, незважаючи на недоступність та крихкість пам’ятки.

Залучення молодих учнів та дослідників

ВР-симуляції археологічних пам’яток є цінними не лише для збереження культури, а й для освіти та досліджень. Молодші члени племені особливо добре відреагували на враження від ВР, взаємодіючи з просторами та практиками предків способом, що нагадує гру. Дослідники також можуть використовувати ВР для одночасного аналізу кількох наборів даних та сприяння польовим дослідницьким розкопкам.

Розширена реальність: виявлення прихованих деталей

Окрім забезпечення доступу до віддалених пам’яток, ВР також може покращити наше розуміння археологічних артефактів. Накладаючи цифрово покращені текстури на геометрію печери, дослідники можуть розкрити приховані деталі, які важко побачити неозброєним оком. Цей досвід “розширеної реальності” дозволяє нам досліджувати пам’ятку такою, якою вона виглядала б у різні моменти часу.

Наукова інформація для покращеного навчання

Найінноваційніші ВР-проекти містять наукову інформацію, щоб створити більше, ніж просто копії. Ці покращені навчальні середовища надають громадськості доступ до наукових знань про минуле. Поєднуючи ВР з експертним аналізом і візуалізацією даних, ми можемо вчитися на стародавніх пам’ятках, не завдаючи їм шкоди.

Віддалений доступ до всесвітніх об’єктів спадщини

Технології ВР відкривають віддалений доступ до археологічних пам’яток по всьому світу. Від фіксації Британським музеєм африканських пам’яток наскального мистецтва до проєкту Scan Pyramids, що надає доступ до знакових пам’яток Гізи, занурювальні технології поширюються по всьому світу.

Переваги ВР в археології

  • Доступність віддалених і крихких пам’яток
  • Збереження та відновлення культури
  • Можливості для освіти та досліджень
  • Покращене розуміння завдяки розкриттю прихованих деталей
  • Науково обґрунтовані навчальні середовища
  • Захист крихких пам’яток при одночасному забезпеченні доступу громадськості

Поточні та майбутні програми

  • Створення ВР-моделей археологічних пам’яток для навчання та досліджень
  • Використання ВР для аналізу кількох наборів даних і сприяння польовим дослідженням
  • Розробка інтерактивних взаємодій з археологічними пам’ятками та артефактами
  • Обмін науковою інформацією через ВР-проекти для покращеного навчання
  • Розширення віддаленого доступу до археологічних пам’яток по всьому світу
0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Археологія

Археологічна дивовижа: розкопаний видовищний 2000-річний римський кинджал

by Роза
written by Роза

Археологічна дивовижа: розкопаний видовищний 2000-річний римський кинджал

Відкриття та реставрація

Внаслідок надзвичайного археологічного відкриття 19-річний стажер на ім’я Ніко Кальман розкопав видовищний римський кинджал, датований 2000 роками. Майстерно прикрашений клинок і його піхви були знайдені в могилі воїна на археологічному майданчику в Гальтерн-ам-Зе в Німеччині.

Незважаючи на століття корозії, зброю ретельно відновлювали протягом дев’яти місяців, що розкрило вишукано оздоблений клинок і піхви. Процес реставрації включав піскоструминну обробку і шліфування, щоб повернути артефакту його колишню славу.

Історичне значення

Кинжал датується Августівським періодом, який тривав з 37 до н.е. до 14 н.е. Цей період став свідком одних з найпринизливіших поразок в ранній римській історії, особливо від рук германських племен. Гальтерн-ам-Зе, де було знайдено кинджал, був військовою базою на околицях величезної Римської імперії.

Відкриття кинджала надає цінну інформацію про військове спорядження і статусні символи римських воїнів протягом цього бурхливого періоду. Вишуканий декор і тонка майстерність свідчать про те, що кинджал був цінним надбанням свого власника.

Зброя та ведення війни

Невеликий клинок кинджала довжиною 13 дюймів, ймовірно, використовувався як додаткова зброя в ближньому бою. Мечі були основною зброєю римських воїнів, але кинджали застосовувалися, коли мечі були втрачені або пошкоджені.

Незважаючи на свій делікатний вигляд, кинджал був грізною зброєю в умілих руках. Його гострий, звужений залізний клинок і рифлений дизайн забезпечували максимальну ефективність різання.

Похоронні звичаї

Наявність кинджала в могилі воїна є незвичайною, оскільки римських воїнів зазвичай не ховали з їхнім військовим спорядженням. Це свідчить про те, що кинджал мав особливе значення для його власника або що він був похований нашвидкуруч у особливо хаотичний період.

Збереження та експонування

Бездоганний стан кинджала свідчить про майстерність реставраторів. Блискуча рукоятка і піхви, інкрустовані сріблом і склом, демонструють витончену майстерність давньоримських ремісників. Обшита деревом піхва, прикрашена червоною емаллю, додає кинджалу естетичної привабливості.

Відреставрований кинджал буде виставлений в римсько-історичному музеї Гальтерна в 2022 році, де він запропонує відвідувачам зануритися в життя і звичаї римських воїнів Августівського періоду.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Антропологія

Хобіт з Флоресу: нові дані знову розпалили дебати

by Пітер
written by Пітер

Хоббіт з Флоресу: Нові докази розпалюють суперечки

Відкриття та перші висновки

У 2003 році на індонезійському острові Флорес було здійснено революційне відкриття: рештки давніх людей надзвичайно малого розміру. Дослідники, які зробили це відкриття, дійшли висновку, що ці рештки належали до нового виду Homo, якому вони дали прізвисько “хоббіт з Флоресу”. Це відкриття було розцінене як одне з найважливіших у галузі еволюції людини за понад століття.

Суперечки та дискусії

Однак початкові висновки зустріли скептицизм з боку деяких учених. Дехто стверджував, що одного черепа недостатньо, щоб встановити новий вид, тоді як інші припускали, що невеликий розмір черепа міг бути наслідком хвороби, а не унікальною еволюційною рисою.

Нові дослідження розпалюють суперечки

Тепер дві нові статті, опубліковані дослідниками з Penn State та інших установ, знову розпалили дебати щодо хоббіта з Флоресу. В одній зі статей дослідники стверджують, що череп з Флоресу не належить до нового виду, а радше є черепом давньої людини із синдромом Дауна.

Докази синдрому Дауна

Дослідники вказують на кілька аргументів, що підтверджують їхню гіпотезу. По-перше, вони зауважують, що виміри та ознаки черепа з Флоресу відповідають сучасним проявам синдрому Дауна. Крім того, коротші стегнові кістки особини також узгоджуються із синдромом Дауна.

Перебільшений розмір черепа

Дослідники також стверджують, що початковий звіт про рештки з Флоресу перебільшував їхній невеликий розмір. Вони провели власні виміри і виявили, що череп насправді більший, ніж повідомлялося раніше, і входить до діапазону, передбаченого для сучасної людини із синдромом Дауна з того ж географічного регіону.

Зріст і статура

Дослідники також зазначають, що скелет з Флоресу належав особині, зріст якої становив трохи більше чотирьох футів, що можна порівняти зі зростом деяких сучасних людей на Флоресі. Це ще більше свідчить про те, що особина могла не належати до окремого виду, а була людиною з генетичним захворюванням.

Опір гіпотезі

Незважаючи на докази, представлені в нових статтях, деякі дослідники все ще чинять опір “гіпотезі хворого хоббіта”. Вони стверджують, що рештки з Флоресу все ще демонструють унікальні риси, які не можна повністю пояснити синдромом Дауна.

Наслідки для еволюції людини

Дебати щодо хоббіта з Флоресу мають важливі наслідки для нашого розуміння еволюції людини. Якщо хоббіт з Флоресу справді є людиною із синдромом Дауна, це означатиме, що це захворювання існує в популяціях людей набагато довше, ніж вважалося раніше. Крім того, це кине виклик традиційному погляду на еволюцію людини як лінійний прогрес від менших до більших видів.

Поточні дослідження

Дебати щодо хоббіта з Флоресу, ймовірно, триватимуть ще деякий час. Необхідні подальші дослідження, щоб повністю зрозуміти природу решток з Флоресу та їхнє місце в еволюції людини. Однак нові докази, представлені в останніх статтях, безумовно, знову розпалили дискусію та відкрили нові шляхи для досліджень.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Археологія

Дитячі інструменти давнини для полювання та бою: археологічне відкриття на стоянці Пар-Ті

by Пітер
written by Пітер

Дитячі інструменти давнини для полювання та бою

Археологічне відкриття на стоянці Пар-Ті

У 1960-х роках археологи виявили справжню скарбницю давніх артефактів на стоянці Пар-Ті в Орегоні. Серед цих реліквій були мініатюрні атлатлі – інструменти, спеціально розроблені для маленьких рук дітей. Ці атлатлі є переконливим доказом того, що стародавні корінні американці починали навчати своїх дітей навичкам полювання та бою з раннього віку.

Атлатлі: важливий інструмент для давніх мисливців

Атлатлі були повсюдними в стародавній Північній Америці, їх використовували для метання списів і дротиків з більшою точністю і силою. Проте для їх ефективного використання потрібні були значні навички та координація. Володіння атлатлем могло підвищити успішність полювання та забезпечити соціальні й харчові переваги.

Атлатлі дитячого розміру: навчання основним життєвим навичкам

Мініатюрні атлатлі, знайдені на стоянці Пар-Ті, свідчать про те, що діти активно брали участь у навчанні мистецтву використання атлатля. Забезпечуючи дітей зменшеними інструментами, вони могли практикуватися і розвивати навички, необхідні для полювання та самооборони.

Археологічні свідчення ролі дітей

До недавнього часу археологи в основному нехтували роллю дітей у стародавніх суспільствах. Проте відкриття мініатюрних інструментів, таких як ці атлатлі, пролило світло на важливість внеску дітей. Такі докази свідчать про те, що діти були не просто сторонніми спостерігачами, а активними учасниками повсякденного життя і виживання своїх громад.

Мініатюрні інструменти, крім атлатлів

Хоча атлатлі є унікальним прикладом навчальних інструментів дитячого розміру, цілком імовірно, що існували схожі інструменти для інших важливих навичок. Ткацтво, обробка дерева і веслування на каное були складними завданнями, які могли вимагати спеціального навчального обладнання для дітей. Майбутні археологічні дослідження повинні зосередитися на пошуку таких доказів.

Значення підготовки дітей у стародавніх суспільствах

Використання мініатюрних інструментів для навчання дітей підкреслює важливість набуття навичок у стародавніх північноамериканських культурах. Забезпечуючи дітей можливістю навчатися і практикувати основні навички з раннього віку, громади гарантували їхній майбутній успіх і благополуччя.

Висновок

Відкриття мініатюрних атлатлів на стоянці Пар-Ті дає цінні уявлення про роль дітей у стародавніх суспільствах корінних американців. Ці інструменти демонструють, що діти були не тільки пасивними спостерігачами, а й активними учасниками в опануванні важливих життєвих навичок. Вони також підкреслюють важливість розвитку і навчання в ранньому дитинстві для формування майбутнього стародавніх громад.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Не категоризовано

Віднайдення золотої книжечки на англійському полі пов’язують з Річардом ІІІ

by Пітер
written by Пітер

Крихітна золота книжечка, знайдена на англійському полі, може мати зв’язок з Річардом ІІІ

Відкриття видатного артефакту

Баффі Бейлі та її чоловік Ян були схвильовані початком їхнього полювання за скарбами на фермерському полі поблизу Йорка, Англія. За допомогою металошукача Бейлі натрапила на невеличкий золотий предмет, формою схожий на книгу. Вагою менше ніж унція та завдовжки в пів дюйма, артефакт, на вигляд, датується XV століттям.

Ідентифікація та значення

Експерти з Йоркширського музею ідентифікували фігури, зображені на відкритих “сторінках” книги, як Святих Леонарда та Маргариту, покровителів пологів. Це відкриття наштовхує на думку, що золота книга, можливо, носилася жінкою як оберіг під час вагітності та пологів.

Можливий зв’язок з Річардом ІІІ

Золота книга була викопана неподалік від замку Шериф Хаттон, колишньої домівки короля Річарда ІІІ. Експерти припускають, що вигадливий предмет, можливо, належав родичу короля, ймовірно, його дружині, Ганні Невілл. Схожість книги з прикрасою Міддлхема, золотим кулоном XV століття, знайденим поблизу будинку дитинства Річарда, підсилює цей зв’язок.

Історичний контекст і закони про розкіш

У XV столітті закони про розкіш забороняли носіння золота будь-кому, крім знаті. Це дозволяє припустити, що золота книга належала особі високого статусу, наприклад, члену королівської родини.

Походження і власність

Як саме золота книга та прикраса Міддлхема опинились загубленими на полях, лишається загадкою. Експерти вважають, що власники могли навмисно їх закопати як вияв подяки або скорботи в зв’язку з народженням дитини, або як запобіжний захід під час Англійської Реформації, коли володіння подібними релігійними образами становило небезпеку.

Погляд Кетлін Кеннеді

Кетлін Кеннеді, експерт із середньовічної та ранньомодерної матеріальної культури, заперечує твердження про те, що золота книга є Біблією. Вона стверджує, що англійські золотарі вигравірували б на томі добре відомий біблійний текст, якби хотіли, щоб його ідентифікували як такий.

Правління та спадщина Річарда ІІІ

Король Англії з 1483 по 1485 рік, Річард ІІІ був останнім правителем з династії Йорків. Його поразка в битві на полі Босворт ознаменувала кінець Війни троянд і початок династії Тюдорів. Вина Річарда у смерті його племінників, принців у Тауері, досі залишається темою для дебатів.

Значення знахідки

Золота книга — це унікальна і цінна знахідка. Її потенційний зв’язок з Річардом ІІІ та схожість з прикрасою Міддлхема роблять її важливим історичним артефактом. Експерти з Йоркширського музею вивчають книгу, щоб дізнатися більше про її походження та значення.

Потенційна грошова вартість

За словами Баффі Бейлі, золота книга може коштувати понад 100 000 фунтів стерлінгів (приблизно 134 900 доларів США). Музей може ухвалити рішення про придбання предмета після того, як його буде оцінено та визначено його вартість, причому виручка буде розподілена між Бейлі та власником ферми.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Стародавні цивілізації

Рідкісна золота монета на згадку про смерть Юлія Цезаря повернулася до Греції

by Зузана
written by Зузана

Рідкісна золота монета на згадку про смерть Юлія Цезаря повернулася до Греції

Монета Eid Mar: символ давньої історії

У 42 р. до н. е., серед бурхливих подій Римської імперії, була викарбувана золота монета на згадку про вбивство Юлія Цезаря в Іди березня. Цей рідкісний артефакт, відомий як монета Eid Mar, має напис “EID MAR” і зображає два кинджали, що обрамляють шапку. На іншому боці — профіль Марка Юнія Брута, одного з убивць Цезаря, а також літери “BRVT IMP” (Брут, імператор) і “L PLAET CEST” (Луцій Плеторій Цестіан), який був скарбником Брута.

Рекордний продаж і темна історія

Перенесемося у 2020 рік, монета Eid Mar знову з’явилася на міжнародному ринку мистецтва, де її продали за приголомшливі 4,2 мільйона доларів на аукціоні. Однак цей, здавалося б, тріумфальний продаж приховував зловісну передісторію. Монету було розграбовано з Греції та шахрайськи продано, що підкреслює масштаби проблеми незаконної торгівлі старожитностями.

Тріумфальне повернення

Через два роки після рекордного продажу монета Eid Mar нарешті повернулася на свою законну батьківщину в Греції. На церемонії, що відбулася в грецькому консульстві в Нью-Йорку, чиновники передали репатрійовану монету разом з 28 іншими розграбованими артефактами, деякі з яких датуються 5000 р. до н. е.

Бич незаконної торгівлі старожитностями

Незаконна торгівля старожитностями — це багатомільярдний бізнес, який загрожує культурній спадщині в усьому світі. Греція з її багатою історією та великою кількістю археологічних пам’яток стала особливою мішенню для цієї незаконної торгівлі. Як зазначає Айвен Дж. Арвело, спеціальний агент Служби розслідувань національної безпеки США, грабіжники та контрабандисти наживаються за рахунок культурної спадщини, позбавляючи нації їхніх безцінних артефактів.

Важливість репатріації

Репатріація розграбованих артефактів має вирішальне значення для збереження культурної спадщини та відновлення історичних зв’язків. Ці артефакти забезпечують відчутні зв’язки з минулим, пропонуючи уявлення про стародавні цивілізації та їхній внесок у людську історію.

Триваюче розслідування

Розслідування контрабанди та шахрайського продажу монети Eid Mar все ще триває. Річарда Біла, власника та керуючого директора Roma Numismatics, лондонського аукціонного дому, було заарештовано у зв’язку зі справою. Його визнання у контрабанді в рамках угоди про визнання вини свідчить про те, що розслідування ще далеке від завершення.

Історія успіху в захисті культурної спадщини

Повернення монети Eid Mar до Греції є значною перемогою в боротьбі проти незаконної торгівлі старожитностями. Це демонструє відданість правоохоронних органів та культурних установ захисту та збереженню культурної спадщини.

Як заявив генеральний консул Греції в Нью-Йорку Константінос Константіну на церемонії репатріації, “Ми вітаємо слідчих за розгром незаконних міжнародних злочинних мереж, діяльність яких спотворює ідентичність народів… і перетворює їх зі свідчень історії людей на прості твори мистецтва”.

Тривалі зусилля Греції

Греція пильно стежить за своїми зусиллями щодо повернення розграбованих старожитностей та захисту своєї культурної спадщини. Країна активно домагається повернення цих артефактів через дипломатичні канали, судові розгляди та міжнародну співпрацю.

Репатріація монети Eid Mar та інших розграбованих артефактів слугує нагадуванням про важливість збереження культурної спадщини для майбутніх поколінь. Ці артефакти — не просто об’єкти грошової цінності, а безцінні фрагменти людської історії, які пов’язують нас із нашим минулим і формують наше розуміння світу.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Newer Posts
Older Posts