Home Tags Posts tagged with "Агрегація"
Tag:

Агрегація

Доісторичне мистецтво

Печера Шове: Подорож у глибини доісторичного мистецтва України

by Кім
written by Кім

Печера Шове: Подорож у глибини доісторичного мистецтва

Вхід до печери

Отримати доступ до печери Шове, де розташовані найдивовижніші у світі наскальні малюнки, — це рідкісний привілей, який надається лише кільком людям щороку. Подорож починається зі стрімкого підйому через ліс до підніжжя вапнякового обриву. Звідти дерев’яний місток веде до сталевих дверей, запечатаних чотирма надійними замками, зокрема біометричним замком, доступ до якого мають лише четверо реставраторів.

Захист печери

Відколи її було виявлено в 1994 році, печера Шове перебуває під суворим захистом для збереження її тендітної екосистеми. Відвідувачі повинні носити захисний одяг, зокрема гумове взуття, синій комбінезон, каску з шахтарською лампою та мотузкову обв’язку з двома карабінами. Ці запобіжні заходи необхідні, щоб уникнути повторення шкоди, завданої відомим печерам Ласко, де бактерії та руйнування пошкодили печерне мистецтво.

Дослідження простору та різноманітності

Печера Шове величезна і різноманітна, її площа становить 8500 квадратних метрів. Її галереї, подібні до соборів, підносяться щонайменше на шість поверхів, освітлювані просочуванням природного світла та лампами на шоломах відвідувачів. Печера прикрашена приголомшливою різноманітністю кальцитових відкладень, сталагмітів, сталактитів та інших вапнякових утворень. Підлога чергується між кальцинованим каменем і м’яким піском, вкритим відбитками лап доісторичних тварин.

Присутність палеолітичної людини

Присутність палеолітичної людини повільно розкривається, коли відвідувачі досліджують печеру. У кутку першої галереї є картина з червоних крапок, створена художником, який занурив свої долоні в охру і притиснув їх до вапняку. Археологи вважають, що ці ранні художники печер були доісторичними шаманами, які намагалися спілкуватися з духами тварин, викликаючи їх із каменю своїм дотиком.

Печерні малюнки

Печерні малюнки в Шове є свідченням художніх навичок та уяви палеолітичної людини. Вони варіюються від простих відбитків долонь і грубих малюнків вовняних мамонтів до насичених, вигнутих, тривимірних істот. Особливо вражає Кінцева камера з її індивідуальним профілем левів, які полюють на свою здобич, і звіринцем інших тварин, намальованих з незмірною майстерністю і впевненістю.

Яскравий спогад

Дослідження печери Шове — це справді незабутній досвід. Відвідувачі залишаються з яскравим спогадом про приголомшливі наскальні малюнки, які збереглися понад 35 000 років. Печера є нагадуванням про творчість і майстерність наших далеких предків і про важливість збереження нашої культурної спадщини.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Археологія

Високостатусні поховання римського періоду розкривають таємниці римської Британії

by Роза
written by Роза

Високостатусні поховання римського періоду проливають світло на римську Британію

Відкриття виняткових могил

Археологи, які проводять розкопки на місці на південному заході Англії, виявили виняткову серію з 50 поховань римського періоду, що дають змогу зазирнути у поступове прийняття римських поховальних обрядів бриттами залізного віку. Поховання датуються римською окупацією Британії, яка тривала з 43 по 410 р. н.е.

Примітна конструкція та підношення

Могили демонструють значний рівень конструкції, більшість з них викладені кам’яними стінами та закриті плоскими кам’яними плитами. Одна могила виділяється своєю унікальною наметоподібною конструкцією, створеною шляхом нахилу кам’яних плит одна до одної, стиль, схожий на римські могили, знайдені в Іспанії та Італії.

Подношення, знайдені в могилах, також свідчать про вплив римських звичаїв. Ці підношення включають монети, керамічний горщик і різьблену кістку, яка, ймовірно, використовувалася як ручка ножа. Крім того, всередині горщика, похованого разом з літньою жінкою, було виявлено куряче крило; спочатку вона була похована з головою, покладеною на подушку.

Докази високого статусу та сусідньої римської вілли

Вишукана конструкція та підношення свідчать про те, що особи, поховані на цьому місці, мали високий статус. Археолог Стів Мембері зазначає, що могили були “побудовані”, а не просто вирізані в землі, що свідчить про значний рівень турботи.

Археологи вважають, що поховання пов’язані з сусідньою римською віллою, хоча саму віллу ще не знайдено. Однак вони виявили ознаки надвірних будівель і хліва, які можуть бути з нею пов’язані.

Культурний перехід від залізного віку до римських звичаїв

Поховання свідчать про поступовий культурний перехід від традицій залізного віку до прийняття більшої кількості римських звичаїв. У більш ранніх могилах тіла лежали пласко у невеликому просторі, тоді як у пізніших могилах є більш вишукані підношення та методи будівництва.

Цей перехід також підтверджується відкриттям круглих будинків залізного віку, кургану бронзового віку та римської будівлі на цьому місці. Археологи змогли дослідити покоління спільноти, існування якої тривало понад 500 років, і зафіксували культурну еволюцію, яка відбулася під час римської окупації.

Римське вторгнення та окупація

Римський період у Британії розпочався після першої спроби Юлія Цезаря завоювати Британські острови. Вторгнення, спричинене прагненням до політичної влади, призвело до висадки римської армії на південному сході Англії та просування на північ і захід.

На південному заході римляни зіткнулися з запеклим опором племен, що базувалися в городищах залізного віку. Однак зрештою вони здобули перемогу, хоча переривчасті повстання тривали у північних регіонах, таких як Шотландія.

Південна Британія була єдиною територією, де ландшафт почав набувати виразного середземноморського характеру, а міста будувалися місцевою шляхтою, яка перетворилася на романізованих джентльменів протягом одного-двох поколінь.

Археологічне значення

Відкриття цих високостатусних римських поховань дає цінну інформацію про життя та звичаї бритів залізного віку під час римської окупації. Поховання демонструють поступове прийняття римських обрядів, будівництво вишуканих могил і наявність сусідньої римської вілли.

Це місце також дає змогу зазирнути у культурний перехід, який відбувся в цей період, а також у ширший контекст римського вторгнення та окупації Британії.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Історія

Розкрито таємниці найстарішого будинку острова Мауї

by Кім
written by Кім

Археологи розкривають секрети найстарішого будинку Мауї

Прихована кухня музею будинку Болдуїна

Археологи ретельно шукають сліди глинобитної кухні за музеєм будинку Болдуїна, найстарішим будинком, що досі стоїть на Мауї. Ці розкопки, які мають завершитися 27 березня, вже дали цікаві докази традиційних продуктів харчування, посуду та кістяної ґудзика.

Будинок Болдуїна, тепер музей, спочатку був побудований для преподобного Ефраїма Сполдінга. Коли Сполдінг захворів і повернувся до Массачусетсу, преподобний Дуайт Болдуїн та його дружина Шарлотта переїхали до будинку. Протягом багатьох років подружжя виховало вісьмох дітей, хоча двоє, на жаль, померли від дизентерії. Шарлотта присвятила себе освіті місцевих дітей, а сім’я гостинно приймала відвідувачів з усіх верств суспільства, включаючи морських капітанів, місіонерів та гавайську королівську сім’ю.

Тео Моррісон, виконавчий директор Фонду реставрації Лахайна, кілька років тому помітив очевидну відсутність кухні в історичному будинку. «Це місце було заповнене активністю вдень і вночі», — зауважив Моррісон.

Документи, пов’язані з маєтком, згадують глинобитну кухню за головним будинком, а також сотні глинобитних будівель у Лахайні, яка була столицею Мауї протягом 25 років до Гонолулу.

Спочатку будинок Болдуїна був одноповерховою будівлею з чотирма кімнатами, побудованою з лавових порід і коралів, скріплених піском і вапном. Його архітектурний стиль нагадує старі британські будинки біля моря. Відвідувачі можуть побачити стіни будинку завтовшки два фути через невелику відкриту ділянку. Сім’я Болдуїнів розширила маєток за 31 рік, додавши спальні та другий поверх.

Археологічні відкриття

Незважаючи на невдачі через погоду та падіння манго, археологічна група наполегливо продовжувала працювати, розкопавши артефакти з різних періодів. Серед них фрагмент блакитної фарби з реставрації 20 століття, а також ґудзик, мушлі молюсків, опіхі, кістки тварин і ймовірно посуд.

Поточний пошук команди спрямований на пошук входу до кухні і сходів, що ведуть до будинку Болдуїна.

Роль Болдуїна в епідемії віспи

Історія будинку Болдуїна тісно пов’язана з боротьбою острова зі спалахами хвороб. У 19 столітті збільшення кількості китобоїв, місіонерів і ділових людей піддало місцевих жителів впливу різних хвороб.

Преподобний Болдуїн, який мав ступінь магістра медичної школи Гарвардського коледжу, відіграв вирішальну роль у боротьбі з епідемією віспи, яка спустошила гавайський архіпелаг у 1853 році. Колеги на материку надіслали йому припаси для щеплення, і Болдуїн невтомно їздив островом верхи, роблячи щеплення місцевим жителям.

Болдуїн також виступав за відмову від в’їзду кораблям та за карантин людей, які проявляли симптоми віспи. Як наслідок, на Мауї було значно менше смертей від віспи, ніж на сусідньому острові Оаху.

Вікно в минуле

Моррісон планує відбудувати кухню, використовуючи глиняні цеглини, зроблені громадою. «Це дасть змогу ще раз зазирнути в повсякденне життя сім’ї Болдуїн — їхню їжу, методи приготування їжі та методи зберігання», — пояснила вона.

Музей будинку Болдуїна наразі закритий через пандемію COVID-19, але його спадщина як місця притулку та зцілення продовжує відгукуватися. Археологічні розкопки дають змогу зазирнути у яскраве минуле найстарішого будинку Мауї та людей, які творили його історію.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Археологія

Повторне відкриття стародавніх цивілізацій Центральних Анд: Забута спадщина

by Пітер
written by Пітер

Повторне відкриття стародавніх цивілізацій Центральних Анд

Шедевр інків: Дорога до хмар

Імперія інків, відома своїми архітектурними дивами, залишила після себе тривалу спадщину у вигляді Дороги інків. Ця складна мережа брукованих доріг, що простягається на понад 3700 миль, з’єднувала віддалені регіони імперії, сприяючи торгівлі, спілкуванню та військовим походам. Її дивовижні інженерні подвиги включали підвісні мости та дороги, вирубані у крутих схилах гір.

Колиска цивілізацій: Центральні Анди

Недавні археологічні відкриття показали, що регіон Центральних Анд, що охоплює південь Еквадору, північний захід Болівії та більшу частину Перу, був колискою цивілізації, такою ж давньою, як Месопотамія та Єгипет. Тут піраміди та храми суперничали з храмами Старого Світу, а величезні зрошувальні мережі та високорозвинені твори мистецтва демонстрували винахідливість народів Анд.

Загадка ранніх прибережних цивілізацій

Вздовж сухого тихоокеанського узбережжя Перу археологи виявили низку загадкових доінкських міст, що датуються 3500 роком до н.е. Ці поселення, такі як Карал, демонстрували унікальне поєднання архітектурної майстерності та соціальної організації. Незважаючи на свою вразливість до стихійних лих, ці ранні прибережні цивілізації розвинули процвітаючу економіку, засновану на рибальстві та сільському господарстві.

Інновації інків: поза війною

Хоча Імперію інків часто асоціюють із завоюваннями та війною, їхній внесок виходив далеко за межі військової могутності. Інки досягли успіху в інженерії, сільському господарстві та текстилі. Їхнє будівництво Мачу-Пікчу, захопливого палацового комплексу, розташованого високо в Андах, є прикладом їхньої архітектурної майстерності. Вони також запровадили інноваційні методи землеробства, включаючи вирощування картоплі та інших андійських бульб, які стали основними продуктами харчування.

Переоцінка спадщини Хайрама Бінгема

Відкриття Мачу-Пікчу в 1911 році Хайрамом Бінгемом привернуло міжнародну увагу до Імперії інків. Однак останні дослідження пролили світло на роль місцевих корінних фермерів, таких як Мельчор Артеага, які охороняли руїни задовго до прибуття Бінгема. Це визнання підкреслює важливість визнання внеску корінних громад у збереження культурної спадщини.

Розкриття прихованої історії

Археологічні експедиції та поточні дослідження продовжують розкривати багату та різноманітну історію Центральних Анд. Від монументальних руїн Тіуанако до загадкового підземного міста Чавін-де-Уантар кожне відкриття додає новий шматочок до головоломки цієї стародавньої цивілізації. Досліджуючи ці загадкові місця, ми отримуємо глибше розуміння людського досвіду та тривалої спадщини минулих суспільств.

Спадщина для майбутнього

Спадщина стародавніх цивілізацій Центральних Анд продовжує надихати та захоплювати. Їхні архітектурні дива, сільськогосподарські інновації та культурні досягнення служать нагадуванням про винахідливість і стійкість людської цивілізації. Зберігаючи та вивчаючи цю багату спадщину, ми вшановуємо минуле та забезпечуємо її актуальність для прийдешніх поколінь.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Не категоризовано

Доля шотландських солдатів після битви при Данбарі: суперечки навколо перепоховання

by Пітер
written by Пітер

Доля шотландських солдатів після битви при Данбарі

Відкриття останків

У 2013 році під час реставраційного проєкту в палаці та соборі в Даремі, Англія, було виявлено останки шотландських солдатів, яких було захоплено військами Олівера Кромвеля після битви при Данбарі. Відкриття останків, відомих як “Мученики Данбара”, наочно підтвердило, що приблизно половина з 3000 полонених солдатів, які померли під час ув’язнення в замку та покинутому соборі, були поховані там у братській могилі.

Історичний контекст

Битва при Данбарі стала вирішальною битвою в Англійській громадянській війні 1650 року. Шотландська армія на чолі з генералом Девідом Леслі зазнала поразки від армії англійських парламентарів на чолі з Кромвелем. Поразка стала серйозною невдачею для справи незалежності Шотландії.

Етична та історична дилема

Відкриття останків солдатів викликало етичні та історичні питання щодо їхнього перепоховання. Одні стверджували, що останки слід повернути до Шотландії для перепоховання, інші вважали, що вони мають залишитися в Даремі, де їх було знайдено.

Аргументи на користь перепоховання в Шотландії

Ті, хто виступає за перепоховання останків у Шотландії, стверджують, що недоречно зберігати солдатів на англійській землі, оскільки це применшує їхню шотландську ідентичність і жертви, які вони принесли для своєї країни. Вони також стверджують, що останки слід поховати в місці, де їх можна буде гідно вшанувати та пам’ятати.

Аргументи на користь перепоховання в Даремі

Ті, хто підтримує перепоховання останків у Даремі, стверджують, що солдати загинули та були поховані саме там, і що важливо поважати історичне значення цього місця. Вони також стверджують, що останки добре збереглися та досліджені в Даремі, і що їх переміщення було б неповагою до проведених досліджень.

Рішення університету

Після розгляду всіх варіантів Даремський університет вирішив перепоховати останки на кладовищі в Даремі. Університет заявив, що він добре обізнаний із зацікавленістю в долі солдатів, але також визнає свої етичні, моральні та правові зобов’язання.

Суперечки та опозиція

Рішення університету викликало суперечки та опозицію з боку тих, хто вважає, що останки мають бути повернуті до Шотландії. Вони стверджують, що університет не скористався можливістю завершити темну сторінку історії і залишив відкриту рану для майбутніх поколінь.

Історичне значення

Битва при Данбарі та доля шотландських солдатів є важливими історичними подіями, які продовжують мати відгук сьогодні. Відкриття останків пролило нове світло на цей період історії та підняло важливі питання щодо поводження з історичними останками та етичних зобов’язань установ, яким вони належать.

Триваючі дослідження

Після перепоховання останків солдатів будуть проведені подальші дослідження, щоб дізнатися більше про їхнє життя та смерть. Ці дослідження допоможуть глибше зрозуміти битву при Данбарі та її вплив на шотландську історію.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Не категоризовано

Мексика: подорож крізь стародавні цивілізації

by Пітер
written by Пітер

Мексика: Подорож через давні цивілізації

Історичне та культурне значення

Мексика – країна, сповнена історією та культурною спадщиною, оскільки саме тут мешкали одні з найрозвиненіших стародавніх цивілізацій світу. Ольмеки, ацтеки та інші цивілізації залишили тривалий слід на цій країні, сформувавши її традиції, вірування та архітектуру. Відвідування стародавніх міст та храмів Мексики дає змогу зазирнути до вражаючих досягнень цих доіспанських культур.

Археологічні скарби

Мексика може похвалитися 37 266 археологічними пам’ятками, 174 з яких відкриті для публіки. Ці пам’ятки дають змогу отримати величезну кількість інформації про історичний та культурний розвиток стародавніх цивілізацій Мексики. Відмінні туристичні об’єкти на цих пам’ятках роблять враження відвідувачів яскравішим, дозволяючи легко дізнатися про захопливі історії, які вони приховують.

Мехіко та Центральна Мексика

Руїни ацтеків: Темпло Майор та Куїкулько

Руїни ацтеків Темпло Майор, розташовані в самому серці Мехіко, є свідченням величі імперії ацтеків. Відвідувачі можуть дослідити залишки цього стародавнього храмового комплексу, який колись був найважливішим релігійним та політичним центром Теночтітлана.

На південь від Мехіко лежить Куїкулько, де розташована велика кругла піраміда, похована під вулканічним виверженням понад 2000 років тому. Це загадкове місце дає змогу зазирнути до найдавніших цивілізацій Мексики.

Теотіуакан: Церемоніальний центр Месоамерики

Теотіуакан, що розташований неподалік від Мехіко, був найважливішим церемоніальним центром Месоамерики. Тут відвідувачі можуть помилуватися величними пірамідами Сонця та Місяця, а також Кальсадою де лос Муертос, грандіозною вулицею, яка з’єднувала головні споруди міста.

Руїни тольтеків: Тула

У штаті Ідальго, в Тулі, розташовані вражаючі руїни тольтеків, зокрема знамениті 4-метрові кам’яні статуї, відомі як атланти. Ці величні фігури дають змогу зазирнути до мистецької та архітектурної майстерності тольтеків.

Морелос і Пуебла: Стародавні ацтекські та доіспанські пам’ятки

Тепостеко та Шочикалько

У Морелосі стародавнє місто ацтеків Тепостеко, розташоване на вершині Серро-дель-Тепостеко, пропонує захопливі краєвиди та дає змогу зазирнути до культури ацтеків. Неподалік загадкова археологічна зона Шочикалько може похвалитися пірамідами, храмами та ігровими майданчиками для м’яча, які розкривають складність доіспанських суспільств.

Какаштла та Кантаона

У Тласкалі є Какаштла, відома своїми яскравими фресками, які зображують сцени з доіспанського життя. У Пуеблі, Кантона, одне з найбільш урбанізованих доіспанських міст Мексики, дає змогу зазирнути до буденного життя його стародавніх мешканців.

Чолула: Велика піраміда

Також у Пуеблі, у Чолулі, розташовані залишки того, що вважається найбільшою пірамідою в Месоамериці, яка вражає своєю висотою в 65 метрів. Ця масивна споруда – свідчення архітектурної винахідливості стародавніх цивілізацій.

Спадщина майя на південному сході Мексики

Паленке, Бонампак та Яшчилан

У південно-східному регіоні Мексики, в штаті Чіапас, розташовані деякі з найвражаючих археологічних пам’яток майя. Паленке може похвалитися гробницею короля Пакаля, а Бонампак має надзвичайні фрески, на яких зображено життя та ритуали майя. У долині річки Усумасінта розташоване Яшчилан – місто зі складними різьбленнями та добре збереженими спорудами.

Калакмуль та Тулум

У Кампече Калакмуль займає площу 70 км2 і має найбільшу кількість руїн майя в Мексиці. У штаті Кінтанна-Роо розташоване Тулум – обнесене стіною місто, з якого відкривається вид на Карибське море, – воно пропонує унікальне поєднання культур майя та Карибського басейну.

Півострів Юкатан: Храми та міста майя

Штат Юкатан є справжньою скарбницею руїн майя, включаючи культові Чічен-Іцу, Ушмаль і Маяпан. У цих стародавніх містах є величні храми, складні будівлі та вражаючі майданчики для гри в м’яч, які демонструють розвинену цивілізацію майя.

Південна Мексика: спадщина сапотеків та ольмеків

Монте-Альбан та Мітла

У штаті Оахака, Монте-Альбан, стародавня столиця сапотеків, дає уявлення про їхні вірування та культуру. 190 гробниць, виявлених там, свідчать про їхнє добре розвинуте розуміння життя після смерті. Неподалік Мітла, з її міштекськими та сапотекськими руїнами, ще більше розкриває багату культурну спадщину півдня Мексики.

Ла-Вента та Ель-Тахін

На узбережжі Мексиканської затоки, у штаті Табаско, розташована Ла-Вента – один з найважливіших ольмекських пам’яток. Відома своїми колосальними скульптурами голів, Ла-Вента дає змогу зазирнути до загадкової ольмекської цивілізації. У штаті Веракрус, Ель-Тахін, розташовані руїни тотонаків, зокрема всесвітньо відома Піраміда де лос Нічос зі складними різьбленнями.

Північна Мексика: Наскельні малюнки та пустельні пам’ятки

Наскельні малюнки Баха-Каліфорнії

У центральній пустелі Баха-Каліфорнії доіспанські люди створили чудові наскельні малюнки. Ці антропоморфні та зооморфні фігури, знайдені у сотнях печер, дають змогу зазирнути до їхніх художніх та духовних вірувань.

Ла-Кегада та Пакіме

У штаті Сакатекас розташована Ла-Кегада – укріплене поселення, покинуте у 1200 році нашої ери. Його масивні стіни і спалені руїни дають уявлення про стародавні війни та оборонні стратегії. У горах Сьєрра в Чиваві, Пакіме, одне з найважливіших археологічних пам’яток північного регіону, дає змогу зазирнути у культурні та архітектурні досягнення доіспанських суспільств.

Західна Мексика: спадщина Тараско

Тсінтсунцан і Якатаси

У штаті Мічоакан, імперія Тараско заснувала такі міста, як Тсінтсунцан, де досі можна побачити залишки круглих і прямокутних споруд, відомих як Якатаси. Ці споруди є прикладом релігійної архі

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Не категоризовано

Вікінги-завойовники: Від Норвегії до Північної Америки

by Пітер
written by Пітер

Вікінги-завойовники: Від Норвегії до Північної Америки

Спадщина вікінгів

З 793 по 1066 роки нашої ери вікінги, також відомі як нормани, вселяли жах у серця багатьох. Як умілі завойовники, вони припливали на своїх драккарах у гавані, грабуючи та розоряючи поселення. Однак, крім своєї репутації безжальних воїнів, вікінги також були дослідниками та поселенцями, якими рухало бажання відкривати нові землі.

Шлях вікінгів

Натхненні спрагою пригод та родючих земель, вікінги вирушили у подорожі на захід з Європи. Їхні мандри пролягали різними шляхами, які можна простежити й сьогодні.

Норвегія: Батьківщина вікінгів

Вздовж західного узбережжя Норвегії вікінги правили як поселенці та завойовники. Вони будували свої драккари у приморських містах, таких як Берген та Ставангер, вирушаючи в експедиції, які мали привести їх через Атлантику.

Шетландські острови, Шотландія: Оплот вікінгів

Близько 850 року нашої ери вікінги прибули на Шетландські острови, залишивши тривалий норвезький вплив. Докази їхніх поселень можна знайти на археологічних пам’ятках та у старонорвезьких топонімах.

Фарерські острови: Парламент вікінгів

Сама назва «Фарерські острови» походить зі старонорвезької мови. Вікінги заснували місце для парламентських зборів у Торсгавні, столиці країни. Фарерський парламент і досі засідає у цих будівлях, що робить його найстарішим діючим парламентом у світі.

Ісландія: Рай для вікінгів

У 800-х роках вікінги оселилися у Рейк’явіку, столиці Ісландії. Вони знайшли мирний притулок від свого минулого як грабіжники, заснувавши процвітаюче суспільство.

Гренландія: Вигнання Еріка Рудого

У 982 році Ерік Рудий був вигнаний з Ісландії за вбивство і поплив на захід до Гренландії. Він знайшов землю, яка могла бути зеленою та родючою під час Середньовічного теплого періоду. Вікінги селилися в Гренландії близько 500 років, перш ніж загадково зникли.

Канада: Перше поселення вікінгів у Північній Америці

За століття до Христофора Колумба вікінги досягли Північної Америки наприкінці 10 століття. Лейф Еріксон очолив групу поселенців до Л’Анс-о-Медоуз, де вони заснували перше поселення вікінгів.

Збережені пам’ятки вікінгів

Джарлсхоф, Шетландські острови

Джарлсхоф є одним з найбільших археологічних пам’яток Шотландії, демонструючи понад 4000 років поселень. Відвідувачі можуть дослідити руїни будинків вікінгів, неолітичні будинки та середньовічні ферми.

Ап-Гелі-Аа, Лервік

Цей щорічний фестиваль вогню відзначає спадщину вікінгів. Нащадки вікінгів йдуть за драккаром у ході, несучи факели та спалюючи наприкінці копію корабля вікінгів.

Квівік, Фарерські острови

Поселення вікінгів у Квівіку дає уявлення про село вікінгів Х століття. Руїни включають фундаменти будинків та хлівів.

Музей поселення, Рейк’явік

Руїни поселення вікінгів збереглися у підземній експозиції у Музеї поселення в Рейк’явіку. Також виставлені стародавні рукописи саг.

Церква Хвальсей, Гренландія

Побудована близько 1300 року, церква Хвальсей є найкраще збереженою руїною вікінгів у Гренландії. Кам’яні стіни все ще стоять, пропонуючи погляд на епоху вікінгів.

Л’Анс-о-Медоуз, Канада

Відвідувачі Л’Анс-о-Медоуз можуть дослідити справжні руїни поселення Лейфа Еріксона та відтворений торговий порт вікінгів неподалік.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Не категоризовано

Втрачене місто Веровокомоко: ключ до виживання Джеймстауна

by Пітер
written by Пітер

Загублене місто Веровокомоко: відкриття поселення алгонквінів, що було вирішальним для виживання Джеймстауна

Археологічне відкриття

У літописах американської історії, повторне відкриття Веровокомоко, столиці могутнього вождя алгонквінів Поухатана, постає як свідчення стійкості корінних громад та тривалої спадщини їхньої взаємодії з європейськими поселенцями. Протягом століть місцезнаходження цього ключового поселення залишалось оповитим таємницею, аж до видатного відкриття на початку 2000-х років Лінн Ріплі, власниці нерухомості на річці Йорк.

Увагу Ріплі привернули уламки глиняного посуду, що виступали з глини на її землі, що спонукало її звернутися до археологів Рендольфа Тернера і Вільяма Мартіна Ґаллівана з коледжу Вільяма і Мері. Зрозумівши важливість її знахідок, Тернер розпочав масштабні пошуки в цій місцевості, орієнтуючись на історичні записи та карти.

Історичний контекст

Заснування Джеймстауна у 1607 році стало поворотним моментом в історії Північної Америки. Однак виживання молодої колонії значною мірою залежало від її відносин із могутньою Конфедерацією алгонквінів під проводом вождя Поухатана. У 1608 році капітан Джон Сміт, англійський дослідник і найманець, уклав союз із Поухатаном, забезпечивши доступ до їжі й припасів для поселенців, що потерпали.

Розкопки й знахідки

Розкопки у Веровокомоко виявили безліч артефактів, що пролили світло на історію та значення поселення. Археологи виявили мідний посуд, скляні намистини та інші предмети, що датуються епохою Джеймстауна, підтверджуючи тісні зв’язки між двома громадами.

Найбільш примітними були знайдені рештки двох паралельних ровів, кожен завдовжки понад два футбольні поля. Ці рови, зображені на карті 1608 року іспанського посла дона Педро де Суньїги, можливо, служили межами для релігійних чи церемоніальних просторів. Радіовуглецевий аналіз показав, що рови були побудовані в 13 столітті, до часу Поухатана.

Уявлення про культуру алгонквінів

Відкриття ровів кинуло виклик усталеним уявленням про історію Веровокомоко. Це припускає, що Поухатан заснував свою столицю на вже існуючому стародавньому поселенні, а не заснував його самостійно. Ця знахідка підкреслює складність і тривалість культури алгонквінів у регіоні затоки Чесапік.

Зв’язки з капітаном Джоном Смітом і Покахонтас

Під час свого візиту до Веровокомоко в 1608 році капітан Джон Сміт записав у своєму журналі відстань від берега до довгого дому Поухатана як “десь тридцять очок”. Розкопки виявили споруду, розташовану приблизно за 1500 футів від берега річки, що відповідає розповіді Сміта й потенційно позначає місце, де відбулася історична зустріч між Смітом і Покахонтас.

Спадщина та збереження

Повторне відкриття Веровокомоко не лише збагачує наше розуміння минулого, а й слугує нагадуванням про тривалу спадщину корінних народів у Америці. Місце розкопок тепер збережено як історична пам’ятка, а індіанці Вірджинії та корінні американці беруть активну участь у його інтерпретації й захисті.

Відзначаючи 400-річчя заснування Джеймстауна, доречно визнати внесок Конфедерації алгонквінів і втраченого міста Веровокомоко, яке відіграло вирішальну роль у формуванні ходу американської історії.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Історія та культура

Відкрито рідкісні середньовічні руни в Осло

by Зузана
written by Зузана

Археологи виявили рідкісні середньовічні руни в Осло

Відкриття всього життя

Археологи в Осло, Норвегія, зробили два надзвичайних відкриття: рідкісну рунічну кістку та дерев’яну планку, на якій викарбувані як латинські, так і скандинавські руни. Ці знахідки дають цінні відомості про життя і вірування жителів середньовічного Осло.

Рунічна кістка

Рунічну кістку, першу таку знайдену в Осло за понад 30 років, виявила Solveig Thorkildsen з Норвезького інституту досліджень культурної спадщини (NIKU). Вирізані на реберній кістці великого коня або корови, на кістці є 14 рун, які попередньо датуються періодом від 1100 до 1350 року нашої ери.

Експерт з рунології Крістель Зілмер припускає, що руни можуть бути ім’ям або прізвиськом, або, можливо, фразою, що описує саму кістку. Значення рун буде детальніше досліджено за допомогою лабораторного аналізу.

Дерев’яна планка

Через кілька днів після виявлення рунічної кістки, Ingeborg Hornkjøl з NIKU знайшла дерев’яну планку, на якій були викарбувані руни. Планка, знайдена у заповненому водою рові, має руни на трьох з чотирьох своїх сторін.

Попередній аналіз Зілмер виявив наявність латинської фрази “manus Domine” або “Domini”, яка може бути частиною молитви “У Твої руки, о Господи, я віддаю свого духа. Ти відкупив мене, о Господи, о Боже правди”. На планці також викарбувано норвезьке ім’я Bryngjerd, що може свідчити про те, що руни були використані жінкою з таким ім’ям, щоб висловити свою відданість Богу.

Погляд на середньовічне життя

Ці рунічні відкриття дають змогу зазирнути в різноманітність знань та інтересів жителів середньовічного Осло. Руни використовувалися не лише для письма, а й для висловлення молитов, позначення власності та записування важливих подій.

Висока контекстуальна залежність рун означала, що лише еліта вміла читати і писати, але ширший загал був знайомий із поширеними рунами, що позначали фрази, імена та відомі тексти.

Розміщення відкриттів у контексті

Відкриття рун є частиною поточних розкопок у Середньовічному парку Осло. У грудні археологи NIKU розкопали середньовічне різьблення людини у короні, що тримає сокола. Це різьблення, зроблене з кістки тварини, могло слугувати руків’ям ножа або знаряддя і, можливо, є одним з найдавніших зображень соколиного полювання у Скандинавії.

Ці археологічні відкриття в сукупності проливають світло на багату культурну спадщину середньовічного Осло та дають цінні відомості про життя і вірування його жителів.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Археологія

Докази раннього заселення Південної Америки людьми: відкриття в Арройо Секо 2

by Роза
written by Роза

Докази раннього заселення Південної Америки людьми

Археологічні відкриття в Арройо Секо 2

Протягом десятиліть вважалося, що культура Кловіс була першою групою людей, яка перетнула Беринговий перешийок і оселилася на американському континенті. Проте останні докази кидають виклик цьому твердженню, припускаючи, що люди могли з’явитися набагато раніше.

Один з найважливіших доказів походить з археологічних розкопок в Аргентині під назвою Арройо Секо 2. Це місце, розташоване в пампасах за межами міста Трес Арройос, дало численні артефакти та рештки тварин, які проливають світло на діяльність людини в регіоні тисячі років тому.

Кам’яні знаряддя праці та кістки тварин

Археологи в Арройо Секо 2 виявили понад 50 кам’яних знарядь праці, виготовлених з кременю та кварциту. Ці знаряддя мають сліди зносу, характерні для обробки шкіри тварин. Матеріали, використані для виготовлення знарядь, не були виявлені в цьому районі, що свідчить про те, що, ймовірно, їх доставили на місце люди.

На цьому місці також знайдено тисячі кісток тварин, які були датовані радіовуглецевим методом у віці від 14 064 до 13 068 років. Мікроскопічне дослідження кісток виявило переломи, що відповідають використанню кам’яних знарядь, а на більшості кісток відсутні проколи, залишені хижаками.

Полювання та обробка вимерлих тварин

Кістки тварин, знайдені в Арройо Секо 2, представляють широкий спектр видів, багато з яких зараз вимерли. Серед них два види коней, гігантські броненосці, гігантські лінивці, верблюди та інші.

У великих рештках тварин, таких як гігантські лінивці, відсутні черепи та тазові кістки, що свідчить про те, що мисливці обробляли туші тварин на місці вбивства, перш ніж транспортувати їх до свого табору. Величезні розміри цих тварин ускладнювали б транспортування цілих туш.

Гіпотеза мисливського табору

Хоча на цьому місці не було знайдено людських останків, докази свідчать про те, що Арройо Секо 2, ймовірно, було сезонним мисливським табором для людей докультури Кловіс. Наявність кам’яних знарядь, кісток тварин і відсутність природних кісткових пасток вказують на присутність людини.

Докази з інших місць

Знахідки в Арройо Секо 2 не є поодинокими. Інші археологічні пам’ятки в Південній Америці також дали подібні докази раннього заселення людьми. Наприклад, наприкінці 1970-х археолог Том Ділейхай виявив артефакти з 14 000-річного людського поселення в Чилі.

Вплив на міграцію людей

Докази з Арройо Секо 2 та інших місць кидають виклик традиційному погляду на міграцію людей до Америки. Вони припускають, що люди могли прибути до Південної Америки на тисячі років раніше, ніж вважалося раніше, і що культура Кловіс була не єдиною групою, залученою до колонізації континенту.

Значення Арройо Секо 2

Знахідки в Арройо Секо 2 надають цінну інформацію про експансію Homo sapiens по всьому світу. Вони вказують на те, що люди були присутні в південній частині Південної Америки принаймні 14 000 років тому, і що вони були вмілими мисливцями та виробниками знарядь праці, які пристосувалися до унікального середовища пампасу.

Триваючі дослідження

Археологи продовжують розкопки та дослідження в Арройо Секо 2, сподіваючись знайти додаткові докази ранньої людської діяльності в цьому регіоні. Це дослідження допомагає нам зрозуміти складну історію міграції та заселення людей в Америці.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Newer Posts
Older Posts