Home Tags Posts tagged with "Агрегація"
Tag:

Агрегація

Не категоризовано

Стародавні амфори виявлені в окопах на території України

by Пітер
written by Пітер

Знайдено стародавні амфори на тлі українського конфлікту

Відкриття в окопах

На тлі триваючого конфлікту в Україні українські солдати, які копали оборонні окопи в місті Одеса, зробили незвичайну знахідку. Серед похмурих реалій війни вони натрапили на скарб із минулого: стародавні амфори, що датуються четвертим або п’ятим століттями нашої ери.

Солдати 126-ї бригади територіальної оборони України знайшли високі, вузькогорлі глечики разом із керамічними уламками та негайно задокументували свою знахідку у Facebook. Експерти Одеського археологічного музею з того часу дослідили амфори та підтвердили їхній вік і значущість.

Вікно в минуле

Амфори дають змогу зазирнути в багату історію Одеси, яка колись була римським поселенням, відомим як Одесос. Ці посудини широко використовувалися в стародавніх цивілізаціях усього Середземномор’я для зберігання та транспортування таких товарів, як вино, сушена риба, злаки, парфуми й оливки.

Відкриття цих добре збережених амфор в оборонному окопі підкреслює тривалу спадщину стародавніх цивілізацій та важливість збереження культурної спадщини навіть перед лицем негараздів.

Амфори: зберігання і мистецтво

Амфори були не просто функціональними ємностями для зберігання, а часто слугували витворами мистецтва. Декоративні грецькі амфори зображували сцени з міфології, спортивні перемоги і навіть еротичні образи. Їхня універсальність і естетична привабливість робили їх цінними предметами в стародавніх суспільствах.

Повсюдність амфор у стародавньому світі підтверджується археологічними відкриттями. У 2019 році дослідники знайшли 6000 амфор на римському кораблі, що затонув біля грецького острова Кефалонія. Навіть президент Росії Володимир Путін стверджував, що виявив дві стародавні амфори під час підводної експедиції в Чорному морі в 2011 році, хоча археологи пізніше розкрили, що глечики були навмисно розміщені, щоб він їх знайшов.

Культурна спадщина під загрозою

Відкриття амфор в українському оборонному окопі є зворушливим нагадуванням про крихкість культурної спадщини в часи конфлікту. Поки війна винесла на світло ці давні посудини, вона також становить серйозну загрозу для багатої культурної спадщини України.

Російські війська звинувачують у знищенні майже 200 об’єктів культурної спадщини в Україні, зокрема музеїв, релігійних місць, бібліотек і пам’ятників. Триваючий конфлікт унеможливив для археологів документування місця, де були знайдені амфори, підкресливши нагальну потребу збереження культурних скарбів до того, як вони будуть втрачені назавжди.

Захист минулого для майбутнього

Збереження культурної спадщини є надзвичайно важливим для розуміння нашого минулого, сприяння культурній ідентичності та побудови мирного майбутнього. ЮНЕСКО, Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, засудила знищення культурної спадщини в Україні та підкреслила її важливість як «каталізатора миру та згуртованості».

Відкриття амфор в оборонному окопі свідчить про стійкість українського народу і незмінну силу історії. Це нагадування про те, що навіть у найпохмуріші часи збереження нашої культурної спадщини є життєво важливим актом опору і променем надії на світліше майбутнє.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Археологія

Зміна клімату та майбутнє радіовуглецевого датування

by Роза
written by Роза

Зміна клімату та майбутнє радіовуглецевого датування

Розуміння радіовуглецевого датування

Радіовуглецеве датування — це науковий метод, що використовується для визначення віку органічних матеріалів шляхом вимірювання співвідношення ізотопів вуглецю у зразку. Ізотопи вуглецю — це різні форми елемента вуглецю, які мають різну кількість нейтронів. Вуглець-14, радіоактивний ізотоп, використовується у радіовуглецевому датування, оскільки він розпадається з часом зі сталою швидкістю.

Проблема з радіовуглецевим датуванням

Однак зміна клімату порушує точність радіовуглецевого датування. Викиди викопного палива виділяють в атмосферу велику кількість вуглекислого газу, що містить старий органічний матеріал, який уже втратив більшу частину свого вуглецю-14. У результаті нові органічні матеріали включають цей «старий» вуглець, що робить їх на вигляд старішими, ніж вони є насправді.

Вплив зміни клімату на радіовуглецеве датування

Дослідники прогнозують, що впродовж наступних 20-30 років ставатиме все важче розрізняти за допомогою методів радіовуглецевого датування нещодавно виготовлені матеріали та історичні артефакти віком у кілька сотень років. До 2100 року атмосфера може мати радіовуглецевий вік 2000 років, що зробить радіовуглецеве датування ненадійним для датування матеріалів, вік яких становить менше кількох тисяч років.

Наслідки для археології та історії

Втрата радіовуглецевого датування як надійного методу визначення віку матиме значні наслідки для археології та історії. Вчені втратять важливий інструмент для визначення віку артефактів та розуміння минулої поведінки людини. Це може завадити нам точно датувати та інтерпретувати археологічні пам’ятки та історичні події.

Альтернативні методи датування

Дослідники вивчають альтернативні методи датування, щоб вирішити проблеми, спричинені зміною клімату. Ці методи включають:

  • Дендрохронологія: Використання річних кілець дерев для датування дерев’яних предметів
  • Термолюмінесценція: Вимірювання світла, що випромінюється матеріалами, нагрітими до високих температур
  • Калій-аргонове датування: Використання розпаду калію-40 для датування гірських порід і мінералів

Вирішення проблеми

Щоб зменшити вплив зміни клімату на радіовуглецеве датування, науковці працюють над розробкою нових методів і вдосконаленням існуючих. До цього належить:

  • Покращення підготовки зразків: Видалення забруднень і вибір зразків, які менше схильні до впливу екологічних факторів
  • Використання кількох методів датування: Комбінування різних методів датування для перевірки результатів
  • Розроблення нових калібрувальних кривих: Створення оновлених калібрувальних кривих, що враховують зміну співвідношення ізотопів вуглецю в атмосфері

Висновок

Зміна клімату становить значну загрозу для надійності радіовуглецевого датування, життєво важливого інструмента для археології та історії. Дослідники активно вивчають альтернативні методи датування і розробляють нові методи для вирішення цієї проблеми. Адаптуючись до мінливого клімату, вчені можуть продовжувати розкривати таємниці минулого і зберігати нашу спільну історію.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Антропологія

Полідактилія в каньйоні Чако: шанована риса предків пуебло

by Пітер
written by Пітер

Полідактилія в каньйоні Чако: шанована риса серед предків пуебло

Таємниця каньйону Чако

Каньйон Чако, загадкове археологічне місце на північному заході Нью-Мексико, довгий час спантеличувало дослідників. Незважаючи на нестачу води та орних земель, він став центром процвітаючої культури пуебло у середині 800-х років нашої ери. Одним із найцікавіших аспектів каньйону Чако є повага, яку його мешканці мали до людей із зайвими пальцями рук або ніг, стану, відомого як полідактилія.

Полідактилія: поширена риса

Дослідження антрополога Патриції Краун показали, що полідактилія була значно поширенішою серед предків пуебло в каньйоні Чако, ніж серед сучасних популяцій корінних американців. Три з 96 досліджених скелетів з Пуебло Боніто, місця в каньйоні, мали додатковий палець на правій нозі. Цей показник у 3,1% набагато вищий, ніж типова поширеність полідактилії в 0,2%.

Ритуальне значення

Залишки людей із полідактилією ставилися з особливою шаною. Їх часто ховали в ритуальних кімнатах або поблизу них, а в одного навіть на кісточці ноги з додатковим пальцем був витончений браслет. Це свідчить про те, що зайві пальці на ногах асоціювалися з високим статусом і важливістю в громаді пуебло.

Полідактилія за межами каньйону Чако

Захоплення предків пуебло полідактилією поширилося за межі каньйону Чако. Доктор Морін Хіртлер та хірург кисті Річард Хатчісон задокументували зображення полідактильних рук і ніг по всьому регіону Чотирьох кутів на південному заході, включаючи Сенд-Каньйон, Колорадо; Тапіа-дель-Серріто, Арізона; Седона, Арізона; Льюїс-Каньйон, Техас; та різні місця в Нью-Мексико та Юті.

Екологічні причини

Керріанн Марден, біологічний антрополог з Університету Східного Нью-Мексико, припускає, що екологічні фактори могли сприяти високій поширеності полідактилії в каньйоні Чако. Ця місцевість відома своїми урановими родовищами, і вплив небезпечних матеріалів або компонентів харчування під час вагітності міг викликати мутації, що призвели до зайвих пальців рук або ніг.

Культурні наслідки

Повага предків пуебло до людей із полідактилією дає уявлення про їхні культурні вірування та цінності. Це свідчить про те, що вони сприймали людську різноманітність і розглядали фізичні аномалії як ознаки відмінності та значущості. Більше того, зв’язок зайвих пальців рук або ніг із високим статусом і ритуальними практиками підкреслює важливість фізичних рис у їхній соціальній ієрархії.

Значення бірюзи

Бірюза, високо цінований мінерал серед предків пуебло, відігравала важливу роль у ритуалах, пов’язаних із полідактилією. Людей із зайвими пальцями на ногах часто зображували в бірюзових прикрасах, а бірюзові предмети знаходили поряд із їхніми останками. Це свідчить про те, що бірюза, як вважалося, посилювала духовну силу та статус, пов’язані з полідактилією.

Полідактилія як вікно в минуле

Вивчення полідактилії в каньйоні Чако надає унікальну можливість дослідити культурні практики, вірування та впливи навколишнього середовища, які формували життя предків пуебло. Аналізуючи археологічні дані та враховуючи культурний контекст, дослідники можуть отримати глибше розуміння цього захопливого та загадкового суспільства.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Історія

Мачу-Пікчу: Відкриття та суперечки

by Зузана
written by Зузана

Мачу-Пікчу: Відкриття і суперечки

Відкриття Мачу-Пікчу

Відкриття Мачу-Пікчу, стародавнього міста інків, розташованого в перуанських Андах, оповите суперечками. Загальновизнано, що руїни “відкрив” у 1911 році американський дослідник і історик Хайрем Бінгем III. Однак останні дослідження свідчать, що до нього це місце могли відвідувати й інші.

Експедиція Бінгема, керована місцевими фермерами та перуанським поліцейським, натрапила на руїни 24 липня 1911 року. Він був вражений складними кам’яними спорудами й терасами, захованими серед густих джунглів. Опис відкриття Бінгемом, опублікований у Harper’s Monthly у 1913 році, привернув міжнародну увагу до Мачу-Пікчу.

Суперечка щодо відкриття Бінгема

Незважаючи на заяви Бінгема про свою славу, перуанські археологи стверджують, що він був не першим іноземцем, який відвідав Мачу-Пікчу. Вони вказують на докази раніших графіті й наявність німецьких, британських та американських дослідників у цьому районі до прибуття Бінгема.

Одним з найактивніших критиків заяви про відкриття Бінгема є перуанський антрополог Хорхе Флорес Очоа. Він стверджує, що Бінгем “мав більше академічних знань… Але він не описував місце, яке було невідомим”.

У листі до Times у 1916 році німецький гірничий інженер Карл Генель стверджував, що супроводжував дослідника Й.М. фон Гасселя до Мачу-Пікчу в 1910 році, хоча він не надав жодних документів на підтвердження свого твердження.

Навіть сам Бінгем визнав можливість того, що до нього руїни відвідували інші. У листі до Національного географічного товариства у 1913 році він писав: “Здавалося майже неймовірним, що це місто, лише за п’ять днів шляху від Куско, могло так довго залишатися не описаним і порівняно невідомим”.

Науковий першовідкривач Мачу-Пікчу

Незважаючи на суперечки навколо заяви про відкриття Бінгема, багато вчених вважають, що він відіграв вирішальну роль у тому, щоб привернути увагу світу до Мачу-Пікчу. Він провів масштабні дослідження й розкопки на цьому місці, задокументувавши його архітектурні дива й культурне значення.

Річард Л. Бургер, професор антропології в Єльському університеті, де викладав Бінгем, стверджує, що Бінгем “ніколи не стверджував, що був першою сучасною людиною, яка ступила на Мачу-Пікчу”. Він вважає, що Бінгема слід визнати “науковим першовідкривачем” руїн.

Артефакти й кістки Мачу-Пікчу

Бінгем привіз велику колекцію артефактів і кісток з Мачу-Пікчу, які зараз зберігаються в Єльському університеті. Уряд Перу вимагав повернути ці предмети, стверджуючи, що вони належать перуанському народу і повинні зберігатися в їхній країні походження.

У 2007 році Єль погодився повернути більшість артефактів в обмін на збереження деяких для подальших досліджень. Однак уряд Перу подав позов у 2017 році з вимогою повернути всю колекцію.

Триваюча юридична битва між Єлем і Перу висвітлює складні етичні та правові питання, пов’язані з власністю й репатріацією культурних артефактів.

Спадщина Мачу-Пікчу

Мачу-Пікчу, об’єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, є одним із найпопулярніших туристичних напрямків у Перу. Його приголомшлива краса та історичне значення продовжують зачаровувати відвідувачів з усього світу.

Відкриття та суперечки навколо Мачу-Пікчу підкреслюють важливість історичних досліджень і поточних дебатів حول власність і збереження культурної спадщини.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Археологія

Печера Шове: вікно в доісторичний розум

by Роза
written by Роза

Печера Шове: вікно в доісторичний розум

Відкриття та значення

У 1994 році троє спелеологів натрапили на печеру Шове у французькій ущелині Ардеш. У печері знайшли приголомшливу колекцію доісторичних наскельних малюнків, яким, за оцінками, понад 36 000 років. Це відкриття перевернуло наше розуміння людської творчості та витоків символічного мистецтва.

Шаманізм та змінені стани свідомості

Дослідник доісторичних часів Жан Клотт висунув гіпотезу, що наскельні малюнки створювали шамани у станах зміненої свідомості, як-от ті, що викликаються ентеогенами, такими як коноплі або псилоцибін. Ці шамани вірили, що, входячи в транс, вони могли спілкуватися з духами та отримувати доступ до надприродного.

Техніки та матеріали

Доісторичні митці використовували різні техніки та матеріали для створення своїх шедеврів. Вони застосовували вугілля, земляні пігменти та гематит для малювання та розпису на стінах печери. Вони також використовували природні контури вапняку, щоб створити відчуття глибини та руху.

Символізм та значення

Зображення тварин відігравали центральну роль у мистецтві печери Шове. Леви, носороги, коні та інші тварини були зображені з яскравими деталями, часто в сценах полювання чи символічних ритуалах. Ці зображення, ймовірно, мали глибоке духовне та міфологічне значення для доісторичних художників.

Печера Пон-д’Арк

Щоб захистити тендітну печеру Шове від пошкоджень, спричинених туризмом, поблизу було створено репліку під назвою печера Пон-д’Арк. Ця репліка дає відвідувачам змогу зануритися в інтер’єр печери та її приголомшливі твори мистецтва.

Збереження та дослідження

Збереження та охорона печери Шове та інших місць із наскельними малюнками є вкрай важливими для майбутніх поколінь. Дослідники продовжують вивчати ці місця за допомогою різних методів, зокрема археологічних розкопок, геологічного аналізу та дистанційного зондування.

Освітня та наукова цінність

Наскельне мистецтво надає цінне вікно в життя та вірування наших доісторичних предків. Воно допомагає нам зрозуміти еволюцію людської творчості, розвиток символічного мислення та роль мистецтва в людському суспільстві.

Туризм і культурна спадщина

Такі місця з наскельними малюнками, як печера Шове, є важливими туристичними напрямками, які приваблюють відвідувачів з усього світу. Туризм може приносити економічні вигоди місцевим громадам, але важливо керувати туризмом таким чином, щоб захищати ці крихкі пам’ятки культурної спадщини.

Глобальне значення

Печера Шове та інші місця з наскельними малюнками визнані частиною нашої світової культурної спадщини. Вони перебувають під захистом ЮНЕСКО та вважаються такими, що мають видатну універсальну цінність. Ці місця нагадують нам про взаємопов’язаність людської історії та важливість збереження нашої культурної спадщини для майбутніх поколінь.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Не категоризовано

Залізні башти Шотландії: таємниці давніх броків

by Пітер
written by Пітер

Залізні фортеці: загадкові кам’яні вежі Шотландії

Дослідження минулого: проект «Кайтеснесс Брох»

У 2013 році проект «Кайтеснесс Брох» розпочав місію з відродження унікального архітектурного стилю залізної доби — шотландських брохів. Ці загадкові споруди, зосереджені навколо круглих кам’яних веж, довгий час збивали з пантелику археологів.

Мета проекту — пролити світло на методи будівництва, призначення і значення брохів. Завдяки заходам зі збереження та будівництву сучасної репліки команда сподівається отримати безцінну інформацію про життя людей залізної доби.

Розуміння брохів: оборонні фортеці та не тільки

Брохи в основному розташовані у північній і західній Шотландії, причому округ Кайтеснесс може похвалитися їх найбільшою концентрацією. Ці вражаючі споруди, що сягають висоти до 50 футів, характеризуються своєю конструкцією з подвійними стінами.

Простір між стінами утворює галереї, які могли служити захистом від стихії та забезпечували доступ до верхніх дерев’яних платформ. Брохи виконували різні функції, зокрема були оборонними фортецями, житлом і символами статусу.

Збереження шотландської спадщини: захист брохів від зміни клімату

Сьогодні близько 500 руїн брохів розкидані по шотландському ландшафту, стикаючись із загрозами з боку підвищення рівня моря, ерозії та екстремальних погодних умов, спричинених зміною клімату. Такі організації, як «Історичне середовище Шотландії», активно працюють над збереженням цих стародавніх споруд.

Проект «Кайтеснесс Брох» успішно завершив роботи з реставрації в броху Аусдейл, видаливши інвазивну рослинність і очистивши обвалені стіни. Команда планує викласти гравійну підлогу, що зробить споруду безпечною для відвідувачів.

Будівництво репліки броха: розкриття таємниць залізної доби

Основний експеримент проекту передбачає будівництво повномасштабної репліки броха з використанням автентичних будівельних технологій залізної доби. Ця робота надасть практичну можливість вивчити методи будівництва і перевірити теорії щодо їх функціональності.

Репліка броха сприятиме розвитку туризму та глибшому розумінню архітектури залізної доби. Вона також слугуватиме платформою для відпрацювання традиційних навичок сухого будівництва з каменю — важливого елемента ремесла залізної доби.

Артефакти та відкриття: розкриття життя залізної доби

Брохи дали значний артефактний матеріал, що дає змогу зазирнути у життя їхніх мешканців. Фрагменти кераміки свідчать про торгівлю з регіоном Середземномор’я, тоді як дерев’яні миски і пасма волосся демонструють особисті зв’язки.

Останні відкриття включають людську щелепу і рештки новонародженого ягняти, знайдені в порожньому хребці кита, що підкреслює різноманітне використання брохів. Ці артефакти дають цінну інформацію про повсякденне життя, вірування і культурні практики людей залізної доби.

Експериментальна археологія: практичний підхід

Проект «Кайтеснесс Брох» використовує експериментальну археологію, щоб розв’язати невирішені питання, що стосуються брохів. Відтворюючи будівельні техніки залізної доби, археологи можуть отримати практичні знання про виклики, з якими стикалися, і винахідливість каменярів тієї епохи.

Такий практичний підхід доповнює традиційні археологічні методи, пропонуючи глибше розуміння мотивацій і можливостей наших давніх предків.

Збагачення наших знань: брохи і суспільство залізної доби

Вивчення брохів не тільки проливає світло на архітектурні техніки, а й дає змогу дізнатися про суспільство залізної доби. Ці споруди розкривають складність його життя — від оборонних стратегій до соціальної організації.

Занурюючись у таємниці брохів, ми набуваємо більшої поваги до винахідливості і стійкості наших предків, які залишили після себе тривалий спадок у шотландському ландшафті.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Археологія

Розкриття таємниць муміфікації в Стародавньому Єгипті: Відкриття в Саккарі

by Роза
written by Роза

Розкриття таємниць муміфікації в Стародавньому Єгипті: Відкриття в Саккарі

Розкопки майстерні з муміфікації

У 2016 році археологи повернулися на місце розкопок у некрополі Саккара в Єгипті, які вперше були розкопані наприкінці 19 століття. Їхні поновлені дослідження дали змогу зробити важливе відкриття: майстерня з муміфікації, пов’язана з багатокамерною поховальною шахтою, обидві заповнені реліквіями, які надають цінні відомості про стародавні єгипетські поховальні обряди.

Майстерня, прямокутна споруда, збудована з цегли та вапнякових блоків, містила два великі басейни, з’єднані пандусом. Археологи вважають, що ці басейни використовувалися для зберігання натрону, різновиду солі, який використовувався для висушування мертвих тіл, і лляних бинтів. Підземна камера містила скарби кераміки з викарбуваними назвами речовин, які використовувалися в процесі муміфікації.

Процес муміфікації

Збереження тіла для загробного життя було складним завданням, яке включало видалення органів покійного, висушування тіла та обгортання його бинтами. Процес також включав нанесення різних мазей, олій, спецій та інших речовин. Муміфікація була дорогою процедурою і в основному призначалася для королівської родини, знаті та важливих посадовців.

Ієрархія в поховальних обрядах

Відкриття в Саккарі показують, що існувала чітка ієрархія серед привілейованих класів, які могли дозволити собі муміфікацію. У центрі майстерні археологи виявили велику шахту, яка вела до комплексу поховальних камер, викладених двома коридорами. У цих камерах було кілька мумій, саркофагів і дерев’яних трун.

Хоча поховальний комплекс був спільним, між померлими існували очевидні класові відмінності. Деякі мали власні камери, тоді як інші ділили своє останнє місце спочинку. Виявлення витіюватої поховальної маски із позолоченого срібла, інкрустованої дорогоцінним камінням, на вершині однієї з трун, що розклалася, підкреслює статус деяких осіб.

Особистість власника поховальної маски

Прикраси на дерев’яній труні, в якій була знайдена маска, свідчать про те, що покійний був “другим жерцем” Мут, богині-матері, а також жерцем Нут-Шаес, зміїної форми Мут. Це відкриття надає цінну інформацію про особу власника маски та релігійні вірування стародавніх єгиптян.

Важливість відкриттів

Відкриття в Саккарі дають величезний обсяг інформації про стародавні єгипетські поховальні обряди та соціальну стратифікацію. Вони проливають світло на складний процес муміфікації, важливість збереження тіл для загробного життя і відмінності між різними соціальними класами навіть у смерті.

Поточні дослідження та виставки

Археологи продовжують розкопки на цьому місці, розкриваючи ще більше його стародавніх таємниць. Багато з нещодавно виявлених артефактів будуть виставлені у Великому єгипетському музеї, який планується відкрити пізніше цього року. Ці відкриття дадуть змогу ще глибше проникнути у захопливий світ стародавнього Єгипту та його незмінну спадщину.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Археологія

Рівнина Джарів: археологічна загадка в серці Лаосу

by Пітер
written by Пітер

Рівнина Джарів: археологічна загадка в Лаосі

У мальовничих пагорбах і долинах Північно-Східного Лаосу знаходиться одне з найбільш загадкових археологічних місць у світі: Рівнина Джарів. Цей вражаючий ландшафт рясніє тисячами величезних кам’яних джар, кожна з яких заввишки до 10 футів і вагою в кілька тонн. Їх вік оцінюється у вражаючі 2000 років, але їхнє призначення і походження досі оповиті таємницею.

Бомби часів війни у В’єтнамі: постійна загроза

Рівнина Джарів довгий час була недоступною через наявність нерозірваних бомб часів війни у В’єтнамі. Ці залишки війни становлять значну загрозу як для місцевих фермерів, так і для археологів, які прагнуть дослідити це місце. Уряд Лаосу та ЮНЕСКО невтомно працюють над розмінуванням, але цей процес повільний і ретельний.

Технологія дронів: нова перспектива

З появою технології дронів археологи та допитливі цивільні тепер можуть ближче розглянути Рівнину Джарів, не ризикуючи своєю безпекою. Зйомка за допомогою дронів виявила скупчення цих гігантських кам’яних джар, розкиданих по пагорбах і долинах поблизу міста Пхонсаван. Масштаб джар стає очевидним, коли люди стоять біля них для порівняння.

Дослідження джар поза збитих шляхів

На кадрах, знятих дроном, видно шляхи, розчищені від бомб, які звиваються вздовж кратерів і траншей, залишених минулими вибухами. Однак дрон також дозволяє вченим заглиблюватися за межі цих розчищених шляхів, досліджуючи райони, які все ще всіяні вибухівкою. Це надало цінні відомості про розповсюдження джар і їхнє потенційне призначення.

Розгадка таємниці: різьблення і людські останки

Більшість джар не мають прикрас, але на деяких є складні різьблення, що зображують людські та тваринні фігури. Ці різьблення свідчать про те, що джари могли мати культурне або релігійне значення. Крім того, виявлення людських останків і похоронних артефактів у деяких джарах призвело до теорії, що вони використовувалися в похоронних обрядах або для зберігання тіл, що розкладаються.

Визнання ЮНЕСКО: крок до збереження

Визнаючи культурну та історичну важливість Рівнини Джарів, ЮНЕСКО класифікувала її як «важливе, але під загрозою» місце. Його попередньо внесено до списку Світової спадщини, доки не буде остаточно розміновано. Це позначення допоможе підвищити обізнаність про це місце і його потребу в захисті.

Рівнина Джарів: вікно в минуле

Рівнина Джарів продовжує захоплювати археологів і істориків. Загадкове призначення джар і унікальна історія цього місця роблять його захоплюючим об’єктом досліджень. Оскільки все більше бомб розміновується і з’являються нові технології, ми можемо одного разу розгадати секрети цієї давньої цивілізації та її загадкових кам’яних джар.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Археозоологія

Відбиток котячої лапи на римській черепиці: свідчення давньої дружби між людьми та кішками

by Роза
written by Роза

Відбиток котячої лапи на 2000-річній римській черепиці

Відкриття та важливість

Під час розкопок автомагістралі в Лінкольнширі, Великобританія, археологи натрапили на чудову знахідку: 2000-річну римську черепицю з відбитком котячої лапи. Це відкриття надає спокусливі докази присутності кішок у римській Британії та проливає світло на їхні стосунки з людьми.

Деталі розкопок

Знахідка була зроблена дослідниками з Network Archaeology, які розкопували маршрут об’їзної дороги Лінкольна. Черепицю виготовили з червоної глини та виставили на просушку на сонці, коли кішка ненароком наступила на неї, залишивши свій слід.

Тварини відбитки на римських черепицях

Відбиток котячої лапи – це не поодиноке відкриття. На тому ж місці археологи також знайшли черепицю з відбитками копит оленя та лап собаки. Ці відбитки тварин свідчать про те, що будівлі, ймовірно, були частиною комплексу, що належав багатим римлянам, які, можливо, тримали кішок для боротьби з гризунами та іншими шкідниками.

Докази одомашнення

Наявність відбитків котячих лап на римських черепицях ставить питання про те, чи були ці кішки одомашнені чи дикі. Хоча відомо, що римляни тримали кішок як домашніх улюбленців, також можливо, що відбиток міг залишитися від представника дикого виду кішок, який досліджував черепицю, що сохла.

Історичний контекст

Це не вперше, коли британська кішка залишила свій слід в історії. У 2015 році під час розкопок у Глостері на римській черепиці, датованій приблизно 100 роком нашої ери, було знайдено відбитки лап кішки. Відбитки кішок відносно рідкісні на римських черепицях, що робить це відкриття особливо значущим.

Кішки в середньовічних рукописах

Кішки також заявили про себе в інших історичних документах. У 2013 році дослідник виявив середньовічний манускрипт у Хорватії, який містив відбитки лап, залишені кішкою під час ходьби по документу. Ці відбитки лап надають додаткові докази тривалих і тісних стосунків між кішками та людьми.

Археологічне значення

Відбиток котячої лапи на римській черепиці є лише однією з десятків тисяч знахідок, зроблених під час розкопок проїжджої частини східної об’їзної дороги Лінкольншира. До інших відкриттів належать кремені мисливців-збирачів, стріли та сокири мисливців неоліту та поховання бронзового віку з людським прахом.

Римська вілла та могили

Розкопки римської епохи також виявили докази великої римської вілли, включаючи кам’яні криниці та рибний ставок. Також було знайдено кілька римських могил, що дає уявлення про життя та звичаї людей, які жили в цій місцевості в римський період.

Середньовічні та досучасні знахідки

На додаток до римських решток, під час розкопок також було виявлено середньовічний солодовень та досучасний фермерський будинок, а також десятки інших знахідок. Ці відкриття дають повну картину історії людських поселень у цьому регіоні з доісторичних часів до наших днів.

Висновок

Відкриття відбитка котячої лапи на римській черепиці – це захоплюючий погляд у минуле. Воно підкреслює постійну присутність кішок у людському суспільстві та важливість археологічних досліджень для розкриття багатої мозаїки нашої історії.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Археологія

Татуювання Етці, крижаної людини: розкриття таємниці

by Пітер
written by Пітер

Татуйовання Етці, крижаної людини: розкриття таємниці

Етці, крижана людина, мумія 5300-річної давнини, знайдена в Тирольських Альпах, зачарувала дослідників своїми численними татуюваннями. Ці складні символи, знайдені на попереку, гомілках та лівому зап’ясті, десятиліттями збивали з пантелику антропологів.

Методи татуювання

Спочатку вчені висунули гіпотезу про те, що татуювання Етці були створені шляхом нанесення невеликих порізів на шкірі та втирання пігменту в надрізи. Однак нещодавнє дослідження, проведене за участю професійних татуювальників, свідчить про інше.

Дослідники використали різні інструменти та техніки для відтворення татуювань Етці на полотні людського тіла. Вони виявили, що ручне наколювання гострим шматком кістки або міді давало результати, дуже схожі на стародавні символи. Цей метод передбачав проколювання шкіри крихітними отворами, створюючи невеликі рани з характерними рисами.

Докази з останків Етці

На підтвердження цієї теорії серед речей Етці була знайдена гостро заточена кістка. Дослідники припускають, що ця кістка могла використовуватися як інструмент для татуювання. У майбутніх дослідженнях кістку можна проаналізувати на наявність слідів пігменту або зносу, характерного для татуювання.

Призначення та значення

Призначення татуювань Етці залишається невідомим. Деякі теорії припускають, що вони могли служити прикрасою або творчим самовираженням, оскільки вони розташовувалися на ділянках, які здебільшого були приховані одягом.

Інші припускають, що татуювання мали лікувальні властивості. Етці страждав від різних недуг, включаючи жовчні камені, паразитів та захворювання ясен. Татуювання, зроблені на «робочих ділянках» тіла, могли надавати знеболюючий ефект або лікування, схоже на акупунктуру.

Культурні наслідки

Культурне значення татуювань Етці також є предметом дискусій. Вони могли символізувати статус, групову приналежність або особистий досвід. Те, що існує кілька теорій, свідчить про те, що татуювання могли одночасно служити кільком цілям.

Поточні дослідження

Дослідники продовжують досліджувати загадку татуювань Етці. Аналізуючи символи, порівнюючи їх з іншими доісторичними татуюваннями та враховуючи культурний контекст того часу, вони сподіваються отримати глибше розуміння значення та символізму цих стародавніх модифікацій тіла.

Ключові слова для довгого хвоста:

  • Як Етці, крижана людина, отримав своє татуювання на спині?
  • Яке значення мають татуювання Етці, крижаної людини?
  • Як робилися татуювання Етці, крижаної людини?
  • Які інструменти використовувалися для створення татуювань Етці, крижаної людини?
  • Чи призначалися татуювання Етці, крижаної людини, для прикраси чи лікувальних цілей?
  • Яке можливе культурне значення татуювань Етці, крижаної людини?
0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Newer Posts
Older Posts