Home Tags Posts tagged with "Агрегація"
Tag:

Агрегація

Не категоризовано

Відкриття потенційного святилища Ромула проливає світло на міфічне походження Риму

by Пітер
written by Пітер

Археологічне відкриття можливого святилища Ромула

Розкриваючи легендарне походження Риму

Глибоко під жвавими вулицями Римського форуму археологи натрапили на підземну камеру, яка може містити ключ до розкриття важливого розділу в загадковій історії Ромула і Рема, легендарних засновників Риму.

Святилище, присвячене міфічному царю

Нещодавно виявлене підземне святилище, як вважається, присвячене Ромулу, міфічній фігурі, чиї героїчні подвиги переплетені з самою основою римської історії. Приблизно датується шостим століттям до нашої ери, камера містить схожу на вівтар структуру і 55-дюймовий саркофаг, який спокусливо видається порожнім.

Відгомони давніх вірувань

Хоча відсутність людських останків ускладнює остаточне підтвердження, вчені припускають, що вівтар може позначати місце, де, за віруваннями стародавніх римлян, був похований Ромул. Розташування знахідки поблизу Lapis Niger, ще одного шанованого святилища на форумі, ще більше підтверджує цю гіпотезу.

Розгортання гобелену часу

Відкриття цього потенційного святилища Ромула викликало хвилю хвилювання в археологічній спільноті. Воно відкриває нові можливості для дослідження походження Риму і тривалої спадщини Ромула і Рема.

Міф і реальність переплітаються

Легенда про Ромула і Рема, вигодуваних доброзичливою вовчицею і призначених заснувати Вічне місто, захоплювала уяву протягом століть. Хоча історична достовірність цієї розповіді залишається предметом дискусій, її глибокий вплив на римську культуру неможливо переоцінити.

Свідчення вічної спадщини Риму

Можливе святилище Ромула не тільки проливає світло на міфічне походження Риму, але й служить свідченням незмінної сили його культурної спадщини. Навіть за відсутності остаточних доказів одне лише припущення про фізичний зв’язок з легендарним засновником достатньо, щоб викликати почуття подиву і захоплення.

Розкопки минулого, збагачення сьогодення

Археологічні розкопки на Римському форумі є свідченням невпинних зусиль учених, присвячених розкриттю секретів минулого. Їхні відкриття не тільки розширюють наші знання, а й збагачують наше розуміння людського досвіду, скорочуючи розрив між міфом і реальністю.

Розкриття загадки

Оскільки археологи продовжують заглиблюватися в глибини Римського форуму, таємниця, що оточує Ромула і Рема, може ніколи не бути повністю розгаданою. Проте кожен новий доказ наближає нас до розуміння складності легендарного минулого Риму і тривалої спадщини його міфічних засновників.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Археологія

Археологія: розкриваючи таємниці людства

by Роза
written by Роза

Археологія: розкриваючи людську історію

Походження людей

Археологи переключили свою увагу з Європи на Африку, щоб розкрити походження людей. Відкриття дитини Таунга в Південній Африці в 1924 році перевернуло наше розуміння людської еволюції, змістивши акцент на африканські «колиски людства».

Сьогодні існує кілька викопних кандидатів на найдавнішого гомініна, що датується 5-7 мільйонами років тому. Відкриття «Арді» у 2009 році дало нові уявлення про еволюцію ходьби у гомінінів.

Людська еволюція

Темпи археологічних відкриттів швидші, ніж будь-коли раніше. Нові дослідження призвели до суттєвого перегляду нашого розуміння людської еволюції.

В Африці відкриття нових гомінідних викопних розширили наші знання про наших предків. Австралопітеки, такі як Australopithecus deryiremeda та Australopithecus sediba, перекроїли людське генеалогічне дерево.

Перспективи щодо Homo sapiens також змінилися. Викопні рештки з Марокко свідчать про те, що наш вид виник в Африці близько 300 000 років тому, раніше, ніж вважалося раніше. Відкриття в Європі та Азії, включаючи загадкових «хобітів» на Флоресі та денісовців у Сибіру, вказують на те, що наші предки, можливо, зустрічали інших гомінінів, коли поширювалися з Африки.

Давня ДНК

Розвиток давньої ДНК здійснив революцію в археологічних дослідженнях. З 2010 року секвенування давніх людських геномів дало нові уявлення про походження нашого виду та його ранню історію.

Давня ДНК показала, що сучасні люди й неандертальці схрещувалися під час останнього льодовикового періоду, і багато людей сьогодні мають певну кількість неандертальської ДНК. Вона також ідентифікувала загадкових денісовців, які схрещувалися з нами та неандертальцями.

Сьогодні давня ДНК видобувається з різних джерел, включаючи печерний бруд і жувальну гумку, що дає нові перспективи щодо стосунків між окремими людьми та родинами, а також давніх раціонів харчування та хвороб.

Біомолекули

ДНК — не єдина молекула, яка революціонізує вивчення минулого. Палеопротеоміка, вивчення давніх білків, пов’язала вимерлу мавпу заввишки 9 футів і вагою 1300 фунтів із сучасними орангутангами.

Зубний камінь розкрив інформацію про давній раціон харчування, включаючи споживання молока, і пролив світло на мікробіом людського кишечника. Залишки ліпідів, що потрапили в гончарні вироби, дали уявлення про походження споживання молока та використання давніх горщиків як дитячих пляшечок.

Великі дані

Археологи також використовують великі дані для виявлення масштабних закономірностей. Аерофотознімання та супутникові знімки дозволяють дослідникам виявляти нові місця та відстежувати наявні, які перебувають під загрозою. Дрони надають детальні види на місця, допомагаючи зрозуміти їхню будову та боротися з розграбуванням.

Технологія LIDAR створює тривимірні карти ландшафтів, розкриваючи стародавні міста, приховані в густій рослинності. РЛС зондування ґрунту виявляє поховані споруди без розкопок. Групи археологів об’єднують великі набори даних, щоб зрозуміти вплив людини на планету протягом тисяч років.

Нові зв’язки

Досягнення в технологіях сприяють встановленню нових зв’язків між дослідниками. Штучний інтелект використовується для ідентифікації стародавніх зображень у Перу. Краудсорсинг допомагає знаходити нові археологічні пам’ятки.

Партнерства між археологами та науковими фахівцями призводять до інноваційних досліджень. Рух відкритої науки сприяє обміну даними та доступу до них. Програми громадської археології, громадські розкопки та цифрові музейні колекції роблять археологію більш доступною.

Вивчення минулого, щоб змінити наше сьогодення

Археологічні дослідження дають уявлення про зміну клімату та про те, як давні люди справлялися з суворими умовами. Дослідження показали, що традиційні практики, такі як перегін худоби, можуть сприяти біорізноманіттю та здоровим ландшафтам.

Археологи використовують свої методи, дані та перспективи для створення бачення менш пошкодженої, більш справедливої планети. Вивчаючи минуле, ми можемо вчитися на успіхах і невдачах наших предків і працювати над кращим майбутнім.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Археологія

12 неймовірних археологічних відкриттів 2019 року

by Пітер
written by Пітер

Археологічні відкриття: розкриття минулого у 2019 році

Загублене японське поселення виявлено у канадській глушині

Сховавшись у лісах Британської Колумбії, археологи розкопали відокремлене японське поселення, що датується початком 20 століття. Ця квітуча громада, заснована японськими канадцями, які тікали від дискримінації, могла похвалитися будинками, садами і навіть святилищем.

Жахливі черепні шоломи стародавніх еквадорських немовлят

У ритуальному комплексі на узбережжі Еквадору дослідники розкопали останки двох немовлят, прикрашені жахливими «шоломами», виготовленими з черепів старших дітей. Ці кістяні шоломи, можливо, служили захистом або зв’язком з предками у потойбічному житті.

Набір чаклунки в попелі Помпеї

Серед руїн стародавнього римського міста Помпеї було виявлено скарбницю артефактів, зокрема набір чаклунки. Ця колекція дрібничок, таких як скарабеї, крихітні ляльки та фалічні амулети, можливо, використовувалася для ворожіння або ритуалів, пов’язаних з народжуваністю та спокушанням.

Захисні обереги: пляшка відьми з англійського трактиру

У димарі колишнього трактиру в Англії будівельники виявили «пляшку відьми», наповнену людськими зубами, шпильками і загадковою рідиною. Такі пляшки зазвичай використовували у період з 16 по 18 століття, щоб відганяти чаклунство, яке, як вважалося, заманювало відьом у пляшку і пастку на її гострих кінцях.

Знайдено втрачені кадри The Beatles

У чудовому відкритті були виявлені втрачені кадри виступу The Beatles 1966 року на шоу BBC «Top of the Pops» на горищі. Цей німий запис, пізніше ремастеризований і синхронізований зі звуком, дає змогу зрозуміти останній живий виступ легендарного гурту.

Стародавній хребець кита зберігає таємниці

На Оркнейських островах археологи розкопали порожнистий хребець кита, який містить людську щелепу та останки новонароджених ягнят. Ця незвичайна посудина, можливо, була частиною ритуалу закриття стародавньої брошки, або круглого будинку. Аналіз ДНК показав, що хребець належав фінвалу, що викликало питання про те, чи полювали стародавні шотландці на цих величезних істот.

Ідеально збережена голова вовка з сибірської вічної мерзлоти

Сибірська вічна мерзлота повернула неушкоджену голову вовка з плейстоценової епохи, збережену понад 32 000 років. Це відкриття надає цінну інформацію про вимерлі види та надзвичайну здатність вічної мерзлоти до консервації.

Недоторкані артефакти майя в прихованій печері Чичен-Іци

Після десятиліть місцевих повідомлень археологи нарешті наважилися увійти до системи печер у Чичен-Іці. Усередині вони виявили скарбницю артефактів майя, включаючи курильниці для пахощів, вази і підношення, залишені, щоб умилостивити бога дощу, Тлалока.

Віднайдений шедевр епохи Відродження у скромній оселі

Викинута картина літньої француженки, майже призначена на смітник, виявилася втраченим шедевром художника 13 століття Чимабуе. Цей невеликий панельний живопис, на якому зображено «Христос, над яким насміхаються», був проданий на аукціоні за приголомшливу суму в 26,8 мільйона доларів.

Кельтська жінка похована у видовбаному стовбурі дерева

У Цюріху археологи виявили останки кельтської жінки залізного віку, похованої унікальній труні, виготовленій з видовбаного стовбура дерева. Одягнена в овечу шерсть і прикраси, ця багата жінка, ймовірно, користувалася елітним статусом у своєму суспільстві.

Розкриття справи 1700-річних римських яєць

У центральній Англії археологи знайшли два розбитих курячих яйця з часів Римської імперії, які випромінюють різкий сірчаний запах. Третє яйце залишилося неушкодженим, його вміст зберігся в його крихкій шкаралупі. Ці яйця, виявлені в ямі, яка використовувалася для варіння пива, а потім як колодязь бажань, можливо, були їжею, принесеною в жертву римським богам.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Археологія

Велика піраміда Гізи: приховані камери та пошуки таємних кімнат

by Роза
written by Роза

Велика піраміда Гізи: приховані камери та пошуки таємних кімнат

Велика піраміда Гізи, місце останнього спочинку фараона Хуфу, захоплювала істориків та археологів протягом століть. Незважаючи на численні дослідження, чутки про приховані гробниці та таємні проходи не вщухають. Останні досягнення в галузі неінвазивних методів сканування пролили нове світло на загадковий інтер’єр піраміди, виявивши раніше невідомі камери, які потенційно можуть містити невідкриті конструкції.

Сканування внутрішньої частини піраміди

Останніми роками в рамках проєкту ScanPyramids, що є результатом співпраці між інженерним факультетом Каїрського університету та паризьким Інститутом спадщини, інновацій та збереження (HIP), було використано цілий ряд методів сканування для дослідження внутрішньої частини піраміди, не порушуючи її делікатну структуру. До цих методів належать:

  • Інфрачервона термографія: виявляє перепади температур у піраміді, що свідчить про наявність відкритого простору.
  • Мюонна радіографія: вимірює космічне випромінювання для проникнення у великі об’єкти та виявлення варіацій щільності, виявляючи приховані порожнечі.
  • 3D-реконструкція: поєднує дані з декількох сканувань для створення детальної тривимірної моделі внутрішньої частини піраміди.

Відкриття прихованих камер

Використовуючи ці передові методи сканування, дослідники виявили дві раніше невідомі камери під пірамідою. Одна камера розташована за північною стороною і, як вважається, має форму щонайменше одного коридору, що веде всередину піраміди. Інша камера більша і розташована в іншому, нерозголошеному місці.

Точна форма, розмір і розташування цих камер все ще вивчаються. Дослідники встановлюють додаткові мюонні детектори навколо піраміди, щоб отримати чіткішу картину її внутрішньої частини.

Виклик інтерпретації

Хоча відкриття цих прихованих камер є захопливим, експерти застерігають від поспішних висновків щодо їхнього значення. Колишній міністр старожитностей Єгипту Захі Хавасс, який переглядає дані команди, зазначає, що аномалії у структурі піраміди можуть бути наслідком її методів побудови, а не прихованих камер.

«Ядро піраміди було побудовано з використанням довгих і малих каменів, — пояснює Хавасс. — Якщо ви знаєте це, ви знайдете аномалії скрізь».

Поточні дослідження

Проєкт ScanPyramids було продовжено, щоб дослідники могли зібрати більше доказів на підтримку своєї теорії про приховані камери. Вони продовжують аналізувати дані з наявних сканувань і планують проводити додаткові сканування з використанням більш передових методів.

У міру просування досліджень ми можемо отримати нове розуміння секретів Великої піраміди Гізи, потенційно виявивши невідкриті гробниці, проходи або інші структури, які залишалися прихованими протягом тисячоліть.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Археологія та історія

Каракорум: столиця Монгольської імперії

by Роза
written by Роза

Каракорум: столиця Монгольської імперії

Відкриття та картографування

Руїни Каракоруму, столиці Монгольської імперії XIII століття, довгий час приваблювали археологів. Проте фізичні докази існування міста ігнорувалися на користь письмових звітів європейських мандрівників.

Зараз дослідники вперше використали сучасні геофізичні методи для створення детальної карти Каракоруму. Результати, опубліковані в журналі Antiquity, значно розширюють наші знання про це покинуте євразійське місто.

Заснування та значення

Чингісхан заснував Каракорум близько 1220 року нашої ери як табір юрт, стратегічно розташований у долині річки Орхон. Визнаючи його потенціал, його син і наступник Угедей обрав Каракорум столицею Монгольської імперії.

З часом Каракорум перетворився на квітучий мегаполіс, який приймав дипломатів, торговців і мандрівників з усього Великого шовкового шляху. Китайські ремісники та мусульманські купці сприяли його величі, будуючи розкішний палац та інші вражаючі споруди.

Сучасне геофізичне картографування

Провідний автор Ян Бемманн та його команда використали SQUID (надпровідний квантовий інтерференційний пристрій), щоб обстежити територію площею 465 гектарів і створити карту нерозкопаних залишків під поверхнею. У поєднанні з аерофотознімками, історичними записами й попередніми дослідженнями ці дані забезпечили детальний огляд густоти й структури Каракоруму.

Планування та особливості міста

Нова карта дозволяє дослідникам визначити, де колись стояли великі цегляні будівлі й де дороги перетинали місцевість. Елітні квартали розташовувалися в межах міських стін, тоді як поселення постачання й місця виробництва поширилися на навколишню долину річки Орхон.

«Йдеться не просто про імперське місто, а про імперську долину», — сказав Бемманн.

Повідомлення Вільгельма Рубрука

Вільгельм Рубрук, фламандський чернець-францисканець, відвідав Каракорум у 1254 році й описав його велич у своїх працях. На нього особливо справив враження великий срібний фонтан у формі дерева, який виготовляв напої, як-от вино та кобиляче молоко.

Монгольський вплив та спадщина

Військова міць монголів і талант до збирання кваліфікованих людей із завойованих територій сприяли процвітанню Каракоруму. Проте вони покладалися на своїх бранців, які консультували їх з питань будівництва міста, оскільки самі монголи були переважно кочівниками.

Цікаво, що повні 40 відсотків землі в межах міських стін Каракоруму залишалися незайнятими, що, можливо, відображає кочову спадщину монголів. До XV століття Каракорум був практично покинутий.

Сучасні дослідження та реконструкція

Точне розташування міста було знову виявлено 1889 року, але археологічні роботи були обмежені. Нова цифрова реконструкція Каракоруму, заснована на геофізичній карті, надає цінний інструмент для розуміння планування й історії міста.

«Було дивовижно спостерігати з дня на день, як зростає карта», — сказав Бемманн. «З кожною частиною міста, що додавалася, наше розуміння зростало».

Детальна карта Каракоруму дає змогу глибше зрозуміти вплив Монгольської імперії, роль кваліфікованих бранців у будівництві міста та тривалу спадщину цієї колись великої столиці.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Археологія

Найдавніша шахова фігура, знайдена в Йорданії, проливає світло на походження гри

by Роза
written by Роза

Найдавніша шахова фігура, знайдена в Йорданії, проливає світло на походження гри

Відкриття тура Гумайми

У 1991 році археологи, які проводили розкопки стародавнього ісламського торгового посту Гумайма в Йорданії, натрапили на невелику фігурку з пісковика, яку згодом ідентифікували як найдавнішу відому шахову фігуру. Двозубий тур, висота якого становить менше дюйма, спочатку вважали вівтарем, але подальше дослідження виявило його справжню природу.

Датування тура

Дослідники датували тур Гумайми періодом між 680 і 749 роками нашої ери, ґрунтуючись на історичному контексті місця та стилі різьблення. Це відносить фігуру до періоду Омейядів, коли регіоном керувала могутня сім’я Аббасидів.

Шахи в ісламському світі

Відкриття тура Гумайми проливає світло на швидке поширення шахів по всьому ісламському світу. Шахи, ймовірно, зародилися в Індії в шостому столітті і швидко набули популярності в Персії. До сьомого століття гра досягла Близького Сходу і в неї грали як мусульмани, так і християни.

Аббасиди та шахи

Гумайма була рідним містом клану Аббасидів, який повалив Омейядів у 750 році нашої ери і правив більшою частиною ісламського світу до 1258 року нашої ери. Аббасиди були відомі своїм заступництвом мистецтва та науки, і цілком ймовірно, що вони відіграли роль у поширенні шахів.

Шахи як проведення часу

Шахи швидко стали популярним проведенням часу в ранньому ісламському світі. Гра подобалася людям усіх соціальних класів, від еліти до простих людей. Гра вважалася способом подолати розбіжності та сприяти інтелектуальному розвитку.

Еволюція тура

Двозубий тур Гумайми є варіацією початкової форми шахової фігури, якою була колісниця, яку тягли два коні. Коли шахи потрапили в ісламський світ, зовнішній вигляд тура змінився через заборону на фігуративні зображення. Однак фігура зберегла свою оригінальну назву, “рух” в перській мові, що означає “колісниця”. Коли європейці прийняли гру століттями пізніше, вони інтерпретували зубці як кам’яну кладку на фортах чи вежах, і так тур став замком, який ми бачимо сьогодні.

Інші ранні шахові фігури

Хоча тур Гумайми є найдавнішою відомою шаховою фігурою, яка була остаточно ідентифікована, є й інші зразки, які можуть претендувати на цей титул. Набір фігурок, знайдених в Узбекистані в 1977 році, датується приблизно 700 роком нашої ери, а кістяна фігура, виявлена в візантійському палаці в Албанії в 2002 році, нагадує сучасну шахову фігуру з хрестом зверху. Однак критики стверджують, що шахи, ймовірно, навіть не були винайдені на цьому етапі історії.

Триваючий пошук старіших фігур

Дослідники вважають, що, ймовірно, є ще давніші шахові фігури, які чекають свого виявлення. Гра була винайдена щонайменше за століття до того, як був вирізаний тур Гумайми, і цілком ймовірно, що існують і більш ранні зразки. Майбутні археологічні відкриття можуть пролити ще більше світла на походження та розвиток цієї давньої та улюбленої гри.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Історія науки

Загублений якір HMS Beagle: історична пригода на дні річки

by Роза
written by Роза

Загублені якорі корабля HMS Beagle: історична пригода

Відкриття загубленого якоря

У каламутних глибинах річки Вікторія в Австралії археологи натрапили на дивовижне відкриття, яке може переписати морську історію. Вони вважають, що знайшли якір з HMS Beagle, знаменитого корабля, який перевозив Чарльза Дарвіна до Галапагоських островів.

Подорож і спадщина корабля Beagle

HMS Beagle був переобладнаною гарматною шлюпкою, спущеною на воду в 1820 році. Вона здійснила декілька експедицій з метою дослідження, включаючи ту, що доправила Дарвіна до Галапагоських островів у 1835 році. Спостереження Дарвіна під час цієї подорожі сформували основу його новаторської теорії еволюції шляхом природного відбору.

Після від’їзду Дарвіна корабель Beagle продовжив свої пригоди, обстежуючи важливі ділянки узбережжя Австралії. Саме під час цієї третьої дослідницької експедиції Beagle зіткнувся з труднощами на річці Вікторія.

Інцидент на річці Вікторія

У 1841 році Beagle спробував обстежити річку Вікторія. Проте команда зіткнулася з низкою перешкод, серед яких були рої комарів, шторми, крокодили та дизентерія. Зіткнувшись із цими небезпеками, вони вирішили відмовитися від своєї місії і повернутися до берега.

Коли Beagle розвернувся, команда зрозуміла, що їхні якорі застрягли в мулі. Щоб звільнити корабель, вони були змушені обрізати якорі й залишити їх у річці.

Археологічний пошук

Протягом понад століття загублені якорі корабля Beagle залишалися невідкритими. Проте в 2022 році археологи, використовуючи технологію сонара, виявили об’єкт, який, як вважають, є одним з тих, що бракували.

Підтвердження і підняття

Щоб підтвердити своє відкриття, археологи шукають зображення якорів корабля Beagle у музеях і приватних колекціях. Вони сподіваються знайти малюнок або фотографію, які відповідають розмірам і характеристикам знайденого ними об’єкта.

Після підтвердження якір буде піднятий з дна річки. Музей і художня галерея Північної території планує виставити його як цінний артефакт, що запропонує відвідувачам змогу зазирнути у багату історію корабля Beagle.

Доля корабля Beagle

Після його останнього плавання в Австралію значущість корабля Beagle зменшилася. Йому було доручено патрулювати припливну систему річки Роуч для виявлення контрабандистів, але по суті він роками залишався прив’язаним до причалу. Корабель втратив свою назву і став відомим лише як W.V. № 7.

У 1850 році ловці устриць поскаржилися, що Beagle перешкоджає їхньому шляху, і його перемістили на берег. Два десятиліття по тому його продали на злам тому, хто розібрав його і продав на частини. Корпус корабля був затоплений у болоті.

Повторне відкриття і спадщина

У 2000 році історики й дослідники розшукали рештки корабля Beagle, використовуючи давні карти і наземний радар. Вони виявили корпус корабля та ще один якір. Вважається, що інші якорі, знайдені в сусідніх селах, були взяті з корабля Beagle.

Відкриття загубленого якоря корабля HMS Beagle є свідченням тривалої спадщини цього історичного судна. Воно забезпечує відчутний зв’язок з новаторськими науковими відкриттями Дарвіна та пропонує зазирнути у виклики й пригоди морських досліджень у 19 столітті.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Антропологія

Останній притулок неандертальців: Гібралтарська скеля

by Роза
written by Роза

Останній притулок неандертальців: Гібралтарська скеля

Відкриття неандертальців Гібралтару

Гібралтар, невеликий півострів на південному кінці Іспанії, відіграв ключову роль в історії неандертальців, вимерлого виду людей. У 1848 році капітан Едмунд Флінт, офіцер британського Королівського флоту, натрапив на першу скам’янілість неандертальця на Гібралтарі, череп дорослої самки, відомий як Гібралтар 1. На той час неандертальці були невідомі науці, і спочатку череп вважали дивовижею.

Місця проживання неандертальців

Відкриття Гібралтару 1 спричинило подальші дослідження, що призвело до виявлення восьми місць проживання неандертальців на Гібралтарі. Ці місця, включаючи кар’єр Форбса і скельне укриття Вежа Диявола, показали докази проживання неандертальців протягом тисяч років. Археологи знайшли кам’яні знаряддя, залишки тварин та інші артефакти, які дали уявлення про життя цих стародавніх людей.

Унікальні екологічні умови

Унікальні екологічні умови Гібралтару відіграли вирішальну роль у виживанні неандертальців. Теплий середземноморський клімат регіону та різноманітні місця проживання, включаючи ліси, савани, солончаки та чагарники, забезпечували велику кількість джерел їжі. Неандертальці полювали на оленів, кроликів і птахів і доповнювали свій раціон морепродуктами, такими як тюлені-монахи, риба, мідії і навіть дельфіни.

Вимирання неандертальців

Незважаючи на сприятливі умови на Гібралтарі, неандертальці зрештою вимерли приблизно 24 000–28 000 років тому. Причини їх вимирання досі обговорюються, але можливими факторами є зміна клімату, конкуренція з сучасними людьми або комбінація обох. Потрібні подальші дослідження, щоб повністю зрозуміти обставини, що призвели до зникнення неандертальців.

Дослідження неандертальців на Гібралтарі

Сьогодні Гібралтар залишається цінним місцем для дослідження неандертальців. Триваючі розкопки в печері Горхема і печері Вангард проливають світло на життя і часи найдавніших популяцій неандертальців. Вчені використовують радіовуглецеве датування та інші методи для уточнення нашого розуміння хронології та поведінки неандертальців.

Значення Гібралтару

Спадщина неандертальців Гібралтару дала йому можливість стати потенційним об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Багатий викопний запис півострова, різноманітні місця проживання та унікальні екологічні умови роблять його безцінним джерелом для вивчення еволюції та вимирання цього загадкового виду. З продовженням досліджень Гібралтар обіцяє надати більше інформації про складну історію походження людини.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Палеонтологія

У Лос-Анджелесі знайшли кістки стародавнього слона під час розкопок метро

by Роза
written by Роза

Виявлення кісток стародавнього слона під час розкопок метро в Лос-Анджелесі

Відкриття та значення

Під час будівництва станції метро Wilshire/La Brea в Лос-Анджелесі робітники натрапили на фрагменти стародавнього слона, відкриття, яке проливає світло на доісторичне минуле цього району. Присутність цих скам’янілостей не є дивною, враховуючи, що поблизу знаходиться Ла-Бреа Тар Пітс, відомий тим, що зберіг численні стародавні істоти.

Ідентифікація та аналіз скам’янілостей

Першовідкриття складалося з набору зубів, що належать дорослому мастодонту. Наступні розкопки виявили частковий череп з бивнями неподалік. Попередній аналіз показує, що слон жив приблизно 10 000 років тому під час останнього льодовикового періоду. Проте досі невідомо, чи належать череп і бивні мастодонту чи молодому мамонту. Подальший аналіз зубів та особливостей черепа визначить вид.

Збереження та вилучення

Після виявлення будівельні роботи в цьому районі були негайно припинені, щоб зберегти та вилучити скам’янілості. Частину бивня та череп помістили в гіпс, щоб зберегти їх цілісність під час транспортування до лабораторії для подальшого вивчення.

Мамонти проти мастодонтів

Мамонти та мастодонти, далекі родичі сучасних слонів, мають відмінні характеристики. Мамонти були більшими з високими, рифленими зубами, пристосованими до випасу на жорсткій траві рівнин. З іншого боку, мастодонти надавали перевагу лісовим місцевостям і харчувалися фруктами та листям. Обидва види вимерли приблизно 10 000 років тому.

Історичний контекст

Це недавнє відкриття є першою знахідкою скам’янілостей під час розширення метро. Однак це не поодинокий випадок. Під час будівництва Червоної лінії в 1980-х роках робітники виявили тисячі зразків скам’янілостей. Фінансування для вилучення скам’янілостей було включено до поточного бюджету, визнаючи історичну важливість цих знахідок.

Майбутні відкриття

Експерти очікують, що будуть зроблені додаткові відкриття скам’янілостей у міру продовження розширення метро. Багата палеонтологічна історія цього району свідчить про те, що розкопки можуть дати додаткові докази доісторичного життя в Лос-Анджелесі.

Громадський транспорт і доісторична спадщина

Відкриття кісток стародавнього слона підкреслює унікальне перехрестя сучасної інфраструктури та доісторичної історії в Лос-Анджелесі. Оскільки система метро міста розширюється, вона не тільки забезпечує сучасне пересування, але й відкриває погляд на стародавнє минуле регіону.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Доісторичне мистецтво

5000-річна скульптура з Бертон-Агнес: мистецтво, культура та вірування неолітичної Британії

by Жасмін
written by Жасмін

5000-річна крейдяна скульптура: барабан Бертон-Агнес

Відкриття та значення

У 2015 році археологи зробили визначне відкриття на місці поховання в англійському селі Бертон-Агнес: 5000-річну крейдяну скульптуру, відому як барабан Бертон-Агнес. Цей майстерно прикрашений артефакт вважається «найважливішим твором доісторичного мистецтва», знайденим у Великій Британії за останнє століття, за словами Ніла Вілкіна, куратора Британського музею.

Опис та контекст

Барабан Бертон-Агнес — це циліндрична кам’яна скульптура, прикрашена спіралями, трикутниками та мотивом «метелика» у формі пісочного годинника. Вона була похована разом із трьома дітьми віком 3, 5 та 12 років у квадратній ямі в центрі круглого кургану. Вважається, що барабан був похоронним даром або захисним талісманом.

Унікальні риси

Барабан Бертон-Агнес — один із лише чотирьох подібних екземплярів, що збереглися донині. Він особливо цікавий, оскільки демонструє «різновид художньої мови», що був поширений на Британських островах у неолітичний період, близько 5000 років тому.

Зв’язки зі Стоунхенджем

Радіовуглецеве датування кісток, знайдених у могилі Бертон-Агнес, свідчить про те, що барабан датується періодом між 3005 і 2890 роками до нашої ери, у першій фазі будівництва Стоунхенджа. Це вказує на зв’язок між спільнотами, які створили барабан, і тими, які збудували Стоунхендж.

Барабани Фолктона та художня спадкоємність

Барабан Бертон-Агнес дуже схожий на три барабани Фолктона, знайдені в неолітичній дитячій могилі приблизно за 25 кілометрів звідти у 1889 році. Ця схожість свідчить про спадкоємність художніх традицій у цьому регіоні.

Незвичні поховальні практики

У час створення барабана поховання були рідкісними й зазвичай призначалися для дітей. Те, що барабан Бертон-Агнес був похований разом із трьома дітьми, робить його ще більш унікальним.

Аналіз та символізм

Дослідники аналізують різьблення на барабані, щоб розшифрувати символіку та вірування епохи, коли був збудований Стоунхендж. За допомогою складних малюнків можна отримати уявлення про духовність і світогляд неолітичних спільнот.

Виставка в Британському музеї

Барабан Бертон-Агнес наразі виставлений у Британському музеї в Лондоні в рамках виставки «Світ Стоунхенджа». Ця виставка демонструє 430 предметів, пов’язаних зі Стоунхенджем, зокрема Небесний диск з Небри та Сіхендж.

Додаткові знахідки на місці поховання

Окрім барабана, археологи знайшли глиняну кульку, яка, ймовірно, була дитячою іграшкою, та довгу кістяну шпильку, яка колись могла тримати похоронний саван. Ці знахідки надають додаткові докази важливості місця поховання в Бертон-Агнес.

Поточні дослідження та значення

Відкриття барабана Бертон-Агнес продовжує захоплювати дослідників і проливати світло на художні, культурні та духовні практики неолітичних спільнот у Британії. Поточний аналіз барабана та його контексту обіцяє поглибити наше розуміння цього захопливого періоду в історії.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Newer Posts
Older Posts