Home Tags Posts tagged with "Агрегація"
Tag:

Агрегація

Археологія

Полювання з луком і стрілами в Шрі-Ланці 48 тис. років тому: доказ ранніх людських інновацій

by Роза
written by Роза

Полювання з луком і стрілами в Шрі-Ланці: доказ ранніх людських інновацій

Відкриття наконечників стріл з кісток

Археологи, які проводили розкопки в печері в Шрі-Ланці, виявили незвичайну знахідку: наконечники стріл віком 48 000 років, виготовлені з кісток тварин. Якщо це відкриття буде підтверджено, воно стане найдавнішим відомим прикладом полювання з луком і стрілами за межами Африки.

Раніше найдавніші докази полювання з луком в Південно-Східній Азії датувалися лише 32 000 років тому. Однак знахідка в Шрі-Ланці відсуває цю часову шкалу на приголомшливі 16 000 років.

Доказ стародавньої технології

Наконечники стріл з кісток були виявлені поряд з іншими знаряддями з кісток тварин, що свідчить про те, що мешканці печери мали передові навички виготовлення знарядь. Мікроскопічний аналіз виявив тріщини і пошкодження, що відповідають використанню в якості високошвидкісних снарядів. Крім того, багато наконечників мали зазубрини і сліди зносу, що вказують на те, що вони були прикріплені до тонких древків.

Полювання та адаптація

Дослідники вважають, що стародавні люди, які жили в печері, активно полювали на приматів, оскільки багато знарядь були виготовлені з кісток мавп. Полювання з луком і стрілами було б важливою адаптацією для цих людей, дозволяючи їм ефективно вражати рухливу здобич в умовах тропічних лісів.

Одяг та інновації

Окрім знарядь для полювання, дослідники також знайшли докази того, що мешканці печери, можливо, виготовляли і носили одяг. Це нововведення, яке зазвичай пов’язують з людьми, які живуть у холоднішому кліматі, забезпечувало б захист від комарів та інших кровосисних комах, поширених у тропічних лісах.

Міграція людини та культурний обмін

Відкриття раннього полювання з луком і стрілами в Шрі-Ланці проливає світло на моделі міграції та культурного обміну древніх людей. Найбільша міграція людей з Африки відбулася приблизно 60 000 років тому, але менші групи дісталися Південно-Східної Азії приблизно 70 000 років тому.

Наявність технології лука і стріл в Шрі-Ланці свідчить про те, що ці ранні мігранти принесли з собою свої культурні практики та технологічні інновації.

Невирішені питання

Хоча відкриття наконечників стріл з кісток надає вагомі докази раннього полювання з луком і стрілами в Шрі-Ланці, деякі питання залишаються без відповіді. Дослідники ще не знайшли в печері решток гомінідів, і цілком можливо, що кістяні наконечники були виготовлені не сучасними видами людей, такими як неандертальці або денисівці.

Необхідні подальші дослідження, включаючи високоточну комп’ютерну томографію та генетичний аналіз, щоб визначити точну природу цих артефактів і їх місце в історії еволюції людини.

Значення знахідки

Відкриття раннього полювання з луком і стрілами в Шрі-Ланці є важливою археологічною знахідкою, яка розширює наше розуміння людських технологічних інновацій та адаптації. Це демонструє винахідливість і здатність до адаптації стародавніх людей, коли вони поширювалися по всьому світу і стикалися з різними екологічними проблемами.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Науки про Землю

Обама створює найбільший Національний пам’ятник США: Organ Mountains-Desert Peaks

by Роза
written by Роза

Обама створює найбільший Національний пам’ятник: Organ Mountains-Desert Peaks

Огляд

Президент Обама оголосив регіон гірського хребта Орган та пустельних піків у південній частині Нью-Мексико новим Національним пам’ятником. Площа пам’ятника становить 500 000 акрів, це найбільша заповідна територія, створена будь-яким президентом США. На території пам’ятника розташовані чудові ландшафти, зокрема пустельні луки, каньйони та гори. Тут також знаходяться сотні археологічних пам’яток, печера Джеронімо та місця тренувань астронавтів програми “Аполлон”.

Суперечка

Оголошення про створення Національного пам’ятника гірського хребта Орган та пустельних піків викликало певну суперечку. Деякі лідери громад та організації підтримали захист цієї території президентом, пославшись на її археологічне значення та екологічну цінність. Однак фермери та республіканець Стівен Пірс (член Палати представників) виступили проти такого рішення, стверджуючи, що воно є занадто далекосяжним та представляє собою зловживання владою з боку адміністрації.

Археологічне та історичне значення

Національний пам’ятник гірського хребта Орган та пустельних піків багатий на археологічні та історичні ресурси. Тут знаходяться петрогліфи трьох індіанських племен, а також скам’янілий ліс та сотні інших археологічних пам’яток. У межах пам’ятника також розташована печера Джеронімо, де лідер апачів Джеронімо та його послідовники ховалися під час війн з апачами.

Зв’язок із НАСА

Національний пам’ятник гірського хребта Орган та пустельних піків має унікальний зв’язок із дослідженням космосу. Під час програми “Аполлон” НАСА використовувала цю місцевість для тренувань астронавтів. Астронавти тренувалися на пересіченій місцевості та імітували місячні посадки в каньйонах пам’ятника.

Краєвиди та відпочинок

Крім археологічного та історичного значення, Національний пам’ятник гірського хребта Орган та пустельних піків є місцем великої краси. Пам’ятник пропонує чудові краєвиди на гірський хребет Орган, пустельні луки та ракетний полігон White Sands. Відвідувачі можуть насолодитися пішими прогулянками, кемпінгом та спостереженням за дикою природою на території пам’ятника.

Порівняння з іншими Національними пам’ятниками

Національний пам’ятник гірського хребта Орган та пустельних піків є найбільшою заповідною територією, створеною президентом Обамою. Вона більш ніж удвічі перевищує за площею наступний за розміром Національний пам’ятник Ріо-дель-Норте, який було оголошено минулого року. Національний пам’ятник гірського хребта Орган та пустельних піків також більший за будь-яку заповідну територію, створену президентом Джорджем Бушем-молодшим.

Майбутнє пам’ятника

Майбутнє Національного пам’ятника гірського хребта Орган та пустельних піків залишається невизначеним. Адміністрація Трампа запропонувала зменшити розмір пам’ятника, і незрозуміло, чи збереже він свої нинішні кордони. Однак пам’ятник є цінним ресурсом, який захищає важливі археологічні, історичні та природні пам’ятки. Сподіваємося, що пам’ятник і надалі буде перебувати під захистом та приноситиме насолоду прийдешнім поколінням.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Не категоризовано

Неймовірна скарбниця прикрас епохи вікінгів виявлена у Швеції

by Пітер
written by Пітер

Відкриття скарбниці прикрас епохи вікінгів у Швеції

Відкриття

Археологи у Швеції зробили надзвичайне відкриття: скарбницю прикрас епохи вікінгів, які датуються приблизно 1000-річною давниною. Прикраси, які включають обручі на шию, персні, перли та монети, були знайдені у майже бездоганному стані у поселенні епохи вікінгів у Віггбюгольмі, на північ від Стокгольма.

Артефакти

Прикраси були виявлені всередині невеликого керамічного горщика, похованого під залишками дерев’яної підлоги будівлі. Серед артефактів вісім обручів на шию у стилі торквес, один перстень, дві перлини, два наручні обручі та 12 монет-підвісок. Монети, що походять із різних регіонів Європи та Близького Сходу, свідчать про те, що люди, які жили у Скандинавії в епоху вікінгів, брали участь у широкій торгівлі та встановили далекосяжні зв’язки.

Збереження та значення

Прикраси надзвичайно добре збереглися, багато з них виглядають майже новими. Археологи пояснюють цей чудовий стан захисним середовищем, у якому вони були поховані. Відкриття дає цінні уявлення про майстерність та естетику епохи вікінгів і проливає світло на культурні практики та вірування людей, які жили у той час.

Історичний контекст

Епоха вікінгів, що тривала з 800 по 1050 роки нашої ери, була періодом великої експансії та досліджень для вікінгів. Вони здійснювали набіги та торгували по всій Європі, засновуючи поселення і залишаючи по собі тривалу культурну спадщину. Скарбниця прикрас, розкопана у Швеції, пропонує відчутні докази цієї яскравої епохи і сприяє нашому розумінню суспільства епохи вікінгів.

Розкопки та аналіз

Прикраси були обережно розкопані та відправлені до реставраційної компанії у Стокгольмі для очищення та збереження. Наразі дослідники вивчають артефакти, щоб визначити їхній точний вік, походження та значення. Подальший аналіз буде зосереджений на монетах, які дають підказки про торговельні мережі та зв’язки людей епохи вікінгів.

Таємниця поховання

Причина, через яку прикраси були поховані, залишається загадкою. Археологи припускають, що вони могли бути заховані під час періоду заворушень чи конфліктів або як форма ритуального підношення. Потрібні додаткові дослідження, щоб розкрити обставини, що оточують поховання, і пролити світло на мотиви людей, які його приховали.

Поточні дослідження

Відкриття скарбниці прикрас епохи вікінгів викликало великий ажіотаж серед археологів та істориків. Артефакти продовжуватимуть вивчати та аналізувати, щоб розкрити таємниці, які вони приховують. Поточні дослідження будуть зосереджені на визначенні точного віку та походження прикрас, а також причин їхнього поховання. Результати цього дослідження сприятимуть нашим знанням про епоху вікінгів та нададуть цінні уявлення про життя та вірування людей, які жили в той час.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Не категоризовано

Палац у місті Еги: відроджене вікно у стародавню Македонію

by Пітер
written by Пітер

Величний палац у місті Еги: спадщина Олександра Македонського

Повторне відкриття історичної перлини

Після ретельної 16-річної реставрації Палац у місті Еги, найбільша будівля в класичній Греції, нарешті відкрив свої двері для відвідувачів. Цей стародавній палац, де Олександр Македонський був коронований царем Македонії, слугує свідченням архітектурної майстерності та історичної ваги Стародавньої Греції.

Монументальна споруда

Збудований у четвертому столітті до нашої ери батьком Олександра, Філіпом ІІ, Палац у місті Еги займав вражаючі 160 000 квадратних футів. Він слугував домівкою для династії Аргеадів, правлячої родини Стародавньої Македонії. З його величними мармуровими колонами, вишуканими мозаїками та фактурною підлогою, палац був шедевром дизайну та майстерності.

Розкопки та реставрація

Реставрація Палацу в місті Еги була складним і амбітним заходом. Археологи обережно поєднали камені з руїн споруди з відтвореними частинами, щоб відновити первісні структури. Проект потребував понад 20 мільйонів євро (22 мільйони доларів США) фінансування та залучення команди відданих фахівців.

Праця кохання

Археолог Ангеліки Коттаріді відіграла ключову роль у зусиллях з реставрації. Починаючи зі студентських часів, вона керувала ходом проекту протягом багатьох років і зробила значний внесок у його розкопки та реконструкцію. Коттаріді описала задоволення від складання розкиданих шматків історії, назвавши це “справжньою радістю дослідника”.

Об’єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

Палац у місті Еги та його сусідні гробниці внесені до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. ЮНЕСКО визнає палац “винятковим свідченням значних досягнень у розвитку європейської цивілізації” та важливим вікном у македонську культуру.

Спадщина Олександра

Як місце першої столиці Стародавнього Македонського царства Палац у місті Еги знаменує початок правління Олександра, яке охопило території від Азії до Близького Сходу. Палац надає безцінні відомості про життя та епоху одного з найвидатніших завойовників в історії.

Жива спадщина

Сьогодні Палац у місті Еги залишається живою спадщиною Олександра Македонського та давніх греків. Його повторне відкриття надає відвідувачам унікальну можливість відчути велич і значимість цієї історичної перлини. Уряд Греції зобов’язався зберегти та популяризувати цю дорогоцінну культурну спадщину, гарантуючи, що майбутні покоління зможуть оцінити її непідвладну часу красу та історичну цінність.

Дослідження палацу

Відвідувачі Палацу у місті Еги можуть дослідити його численні захопливі особливості, у тому числі:

  • Складно візерунчасту мармурову підлогу
  • Величні мармурові колони
  • Вишукані мозаїки
  • Просторі бенкетні зали
  • Усипані колонами дворики
  • Місця поклоніння

Подорож крізь час

Відвідування Палацу у місті Еги подібне до подорожі крізь час, що дає змогу зазирнути у світ Олександра Македонського та стародавніх македонців. Це місце, де оживає історія, надихаючи на благоговіння та здивування всіх, хто споглядає його пишність.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Класичне мистецтво

Відкриття стародавнього храму Афродіти в Туреччині

by Зузана
written by Зузана

Археологи розкопали стародавній храм Афродіти в Туреччині

Відкриття храму VI століття до нашої ери

У західній Туреччині археологи зробили знахідку: храм VI століття до нашої ери, присвячений грецькій богині Афродіті. Храм було виявлено під час обстеження півострова Урла-Чешме, регіону з багатою історією людських поселень, що сягає пізнього неоліту.

Докази культу Афродіти

Відкриття храму свідчить про існування культу Афродіти в цьому регіоні. Група археологів під керівництвом Еліф Копарал, археолога Університету образотворчих мистецтв імені Мімара Сінана, виявила частину статуї жінки та теракотову скульптуру жіночої голови. Напис, знайдений на цьому місці, говорить: «Це священна територія», що додатково підтверджує існування культу Афродіти.

Афродіта: грецька богиня кохання і краси

Афродіта, давньогрецька богиня кохання, краси та народження, широко поклонялася в регіоні Середземномор’я. Її часто зображували голою або напівоголеною, а її культ був особливо поширений на Кіпрі та на острові Кіфера. Відкриття храму в Туреччині додає доказів її широкого поклоніння.

Стародавнє місто Афродісіас

Стародавнє місто Афродісіас, що є об’єктом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, розташоване на південний схід від місця Урла-Чешме і назване на честь богині Афродіти. У ІІІ столітті до нашої ери послідовники побудували там храм Афродіти, а згодом і решту міста, включаючи театр і лазні.

Збереження археологічного об’єкта

Археологічний об’єкт в Урла-Чешме стикається з загрозами з боку грабіжників і міського розвитку. Дослідницька група співпрацює з місцевими жителями для збереження знахідок, до яких належать доісторичні поселення, кургани та печери, які використовувалися як священні місця.

Значення відкриття

Відкриття храму Афродіти має значення з кількох причин. Воно надає докази широкого поклоніння Афродіті у стародавньому світі. Воно також проливає світло на релігійні практики та вірування людей, які жили на півострові Урла-Чешме у VI столітті до нашої ери. Крім того, це відкриття додає до нашого розуміння розвитку міських центрів у регіоні.

Інші археологічні відкриття в регіоні

Окрім храму Афродіти, археологи зробили й інші значні відкриття в регіоні. Минулої осені археологи, які розкопували акрополь міста Даскіліон, виявили маску віком 2400 років із зображенням Діоніса, греко-римського бога вина та екстазу. Це відкриття свідчить про те, що Діонісу також поклонялися в регіоні.

Триваючі дослідження

Дослідницька група під керівництвом Еліф Копарал продовжує розкопки на місці Урла-Чешме. Вони сподіваються знайти більше інформації про культ Афродіти та людей, які жили в цьому регіоні в VI столітті до нашої ери. Їхні поточні дослідження сприятимуть нашому розумінню давньогрецької релігії та культури.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Історія

Захі Гавасс: злети та падіння єгипетського археолога

by Зузана
written by Зузана

Падіння Захі Хавасса: Суперечлива фігура в єгипетській археології

Звільнення з Міністерства старожитностей

Захі Хавасс, відомий археолог, який керував єгипетськими старожитностями майже десять років, був раптово звільнений з посади міністра у липні 2011 року. Рішення було ухвалене як частина ширшої реорганізації кабінету міністрів країни після Єгипетської революції.

звинувачення та протести

Звільнення Хавасса викликало неоднозначну реакцію. Хоча його широко поважали на міжнародному рівні, в Єгипті він зіткнувся з дедалі більшою критикою. Молоді археологи та протестуючі звинуватили його у корупції, неякісній науці та тісних зв’язках з поваленим президентом Хосні Мубараком.

Нора Шалабі, молода єгипетська археолог, яка брала активну участь у революції, підсумувала ставлення до Хавасса: “Він був Мубараком старожитностей”.

Тимчасове поновлення на посаді

Після звільнення статус Хавасса залишався невизначеним протягом кількох днів. Призначення наступника, Абделя Фаттаха Ель-Банни, було скасовано через протести співробітників міністерства, які поставили під сумнів археологічні повноваження Ель-Банни.

Хавасс підтвердив електронною поштою, що його було поновлено на посаді, але незрозуміло, на який термін.

Можливе зниження статусу Міністерства старожитностей

Міністерство старожитностей, створене Мубараком як частина зусиль врятувати його уряд, може бути понижено з рівня кабінету міністрів. Така можливість викликала занепокоєння серед іноземних археологів, які турбуються про майбутнє культурної спадщини Єгипту.

Сара Паркак, єгиптолог з Університету Алабами в Бірмінгемі, висловила занепокоєння щодо можливого зниження статусу:

“Я дуже стурбована старожитностями”, – сказала Паркак. “А ці пам’ятники є життєвою силою економіки Єгипту”.

Суперечлива кар’єра Хавасса

Хавасс набув популярності в 1980-х роках після отримання докторського ступеня з археології в Університеті Пенсільванії. Він став головним інспектором з питань старожитностей на плато Гіза, де розташовані культові піраміди. У 2002 році його призначили головою Вищої ради з питань старожитностей.

Під час свого перебування на посаді Хавасс привертав увагу громадськості, вимагаючи повернення культових старожитностей із зарубіжних музеїв, включаючи Розетський камінь із Британського музею та бюст Нефертіті з Нового музею в Берліні. Він також сприяв доступу до єгипетських артефактів для іноземних виставок, що принесло значний дохід уряду Єгипту.

Однак Хавасс також зазнавав критики за легковажне поводження з артефактами під час своїх виступів на телебаченні, особливо в реаліті-шоу “У пошуках мумій”. Єгиптяни також поставили під сумнів прозорість його фінансових операцій, пов’язаних з його книжковими турами, лекціями та виступами на телебаченні.

Міжнародне визнання та сприяння туризму

Незважаючи на суперечки, Хавасс залишався шанованою фігурою на міжнародній арені. Він відіграв ключову роль у просуванні туризму в Єгипет, здійснивши тур до Сполучених Штатів у червні 2011 року, щоб заохотити іноземних туристів повернутися.

Спадщина Хавасса та майбутнє єгипетської археології

Звільнення Захі Хавасса стало знаменною подією в єгипетській археології. Його спадщина залишається складною, позначеною як досягненнями, так і суперечками.

Майбутнє єгипетської археології залишається невизначеним, оскільки країна бореться з політичними та економічними проблемами. Можливе зниження статусу Міністерства старожитностей і постійна потреба у захисті та збереженні археологічних пам’яток викликають занепокоєння щодо збереження багатої культурної спадщини Єгипту.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Археологічні відкриття

Headless Statue of Ancient Woman Unearthed in Turkey’s Metropolis: A Window into the Roman Era

by Пітер
written by Пітер

Безголову статую давньої жінки виявлено у турецькому “Місті богині-матері”

Відкриття та розкопки

Археологи розкопали статую жінки віком 1800 років у стародавньому місті Метрополіс у західній Туреччині. Безголова скульптура, що датується римською епохою, була виявлена під час поточних розкопок на цьому місці. Посадовці з Міністерства культури та туризму Туреччини оголосили про знахідку та поділилися відео розкопок статуї в Twitter. Міністерство зазначило, що розкопки триватимуть у 2021 році.

Опис статуї

У статуї відсутня голова, але решта добре збереглася і зображує жінку в одязі, що струмує. Твір мистецтва було обережно вилучено з обнесеної стіною території, а робітники видалили землю навколо неї.

Метрополіс: “Місто богині-матері”

Метрополіс, відомий як “Місто богині-матері”, розташовувався в західній Туреччині, поблизу стародавнього портового міста Ефес. Це був центр релігійної влади в візантійський період, і з нього вилучали артефакти та споруди з різних епох, включаючи класичний, елліністичний, римський, візантійський та османський періоди.

Історичне значення

Вік статуї свідчить, що вона була виготовлена під час контролю Римської імперії над Анатолією (азіатська частина Туреччини). Рим заснував свою провінцію Мала Азія в цьому регіоні в 133 році до н.е., зі столицею в Ефесі.

Інші відкриття у Метрополісі

Попередні розкопки в Метрополісі виявили римську палестру (зал для боротьби), мозаїки, кераміку, будівлю ради та галерею з колонами. Дослідники також виявили величезні цистерни, що датуються пізнім римським або раннім візантійським періодом, які, ймовірно, постачали воду в місто.

Поточні розкопки та підтримка

Розкопки в Метрополісі тривають з 1990 року за підтримки Фонду Сабанджі. Однією з найвідоміших особливостей стародавнього міста є елліністичний театр, що датується третім століттям до н.е. До римських споруд, виявлених під час розкопок, належать спортивний комплекс, будинки, крамниці, лазні, громадський туалет, вулиці та дороги.

Представлені артефакти

У Метрополісі виявлено тисячі дрібних артефактів, у тому числі кераміка, монети, скло та статуї. Багато з цих артефактів зараз виставлені в Музеї мистецтв та історії Ізміра, Археологічному музеї Ізміра та Музеї Сельджук Ефес.

Значення відкриття

Відкриття безголової статуї дає цінні уявлення про мистецтво та культуру Метрополісу в римську епоху. Воно підкреслює поточну важливість археологічних розкопок у висвітленні багатої історії стародавньої Туреччини.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Археологія

Відкриття монументального собору в середньовічній Нубії

by Роза
written by Роза

Відкриття монументального собору в середньовічній Нубії

Загублене місто Стара Донгола

Розташований у самому серці північного Судану, серед руїн стародавнього нубійського королівства Макурія, археологи розкопали руїни колосального собору, який колись служив свідченням багатої християнської спадщини регіону. Це надзвичайне відкриття, зроблене командою Польського центру середземноморської археології Варшавського університету, проливає нове світло на забуту історію цього загадкового королівства.

Велична обитель християнської влади

Вважається, що собор, розташований у підземній цитаделі столиці Макурії, Старій Донголі, був найбільшим храмом, коли-небудь знайденим у Нубії. Його вражаюча структура, що сягає 85 футів завширшки і здіймається на висоту триповерхової будівлі, свідчить про велич і вплив християнства в Макурії.

Апсида собору, найсвятіша частина будівлі, була прикрашена яскравими фресками, які, як вважають, зображують Дванадцятьох апостолів. Ці вишукані картини, датовані Х або початком ХІ століття, дають змогу зазирнути у релігійний запал і художню майстерність нубійського народу.

Паралель із Фарасом

Трохи на схід від апсиди собору археологи виявили купол великої гробниці. Цікаво, що планування цього комплексу віддзеркалює планування собору у Фарасі, іншого видатного нубійського міста, розташованого поблизу сучасного кордону Судану та Єгипту. Однак купол у нещодавно виявленому комплексі значно більший, його діаметр становить 24 фути порівняно з жалюгідними 5 футами у Фарасі.

Могила архієпископа

Ґрунтуючись на відкритті схожої гробниці у Фарасі, яка належала Йоанну, єпископу Фараса, археологи припускають, що гробниця у Старій Донголі могла бути місцем спочинку архієпископа. Це ще більше підкреслило б важливість і велич собору та його роль як центру релігійної влади в Макурії.

Королівство Макурія

Макурія була могутньою державою в регіоні з VI по XIV століття нашої ери. Її столиця, Стара Донгола, стратегічно розташована на річці Ніл, процвітала як великий міський центр. Мешканці міста винахідливо використовували водяні колеса для зрошення землі для сільського господарства, що забезпечувало існування великого населення.

Стратегічне розташування Макурії сприяло дипломатичним відносинам із сусідніми державами, зокрема мусульманським Єгиптом, Візантією та Священною Римською імперією. Незважаючи на близькість до мусульманських територій, Макурія підтримувала мирне співіснування зі своїми сусідами, надаючи захист мандрівним мусульманам і дозволяючи їм поклонятися в мечеті у Старій Донголі.

Забута спадщина

Немов казкове королівство, втрачене в часі, слава Макурії згасла в невідомості. Однак руїни Старої Донголи, зокрема нещодавно виявлений собор, пропонують захопливі проблиски її забутої величі. У свій розквіт Макурія могла змагатися розмірами з Іспанією та Францією разом узятими, а Стара Донгола досягла чисельності населення, порівнянної з сучасним Парижем.

Тронна зала та інші скарби

Стара Донгола може похвалитися багатьма іншими археологічними скарбами. Тронна зала, королівська будівля, пізніше перетворена на мечеть, є свідченням архітектурної майстерності міста. Розкопки також виявили вишукані вілли, що належали державним і церковним чиновникам, натякаючи на витонченість і процвітання міста.

Місто було прикрашено десятками церков із внутрішніми приміщеннями, прикрашеними складними фресками. Багато з цих фресок було ретельно збережено і тепер експонуються в Національному музеї в Хартумі. Стара Донгола також славиться своїми унікальними ісламськими гробницями у формі вулика, збудованими після того, як мамлюки з Єгипту завоювали цей район на початку XIV століття.

Збереження та реставрація

Дослідники ретельно співпрацюють із командою збереження та реставрації мистецтва, щоб захистити дорогоцінні картини собору. Ослаблена штукатурка стін посилюється, а шари бруду та сольових відкладень ретельно видаляються, щоб запобігти подальшим пошкодженням. Після встановлення захисного даху може розпочатися останній етап консервації, який забезпечить збереження цих безцінних художніх скарбів для прийдешніх поколінь.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Історія

Відкриття середньовічного пера-ручки свідчить про високий рівень писемності в Ірландії

by Пітер
written by Пітер

Відкриття середньовічного пера-ручки свідчить про несподівано високий рівень писемності в Ірландії

Знайдено найдавніше відоме перо-ручку в Ірландії

Археологи, які проводили розкопки в середньовічному кам’яному форті на заході Ірландії, зробили вражаюче відкриття – найдавніше відоме перо-ручку, яке коли-небудь знаходили в цій країні. Писемний інструмент, виготовлений з полого кістяного стрижня з мідно-сплавним наконечником (пером), було виявлено в шарі осаду 11 століття в Кагерконнел Кашел в графстві Клер.

Важливість пера

Відкриття є важливим, оскільки в той період писемність в Ірландії зазвичай асоціювалася з християнською церквою. Однак перо було знайдено в світському оточенні, що свідчить про те, що грамотність могла бути більш поширеною, ніж вважалося раніше.

Конструкція та використання пера

Конструкція пера відрізняється від гусячих пер, які зазвичай використовували освічені люди в середньовічній Європі. Історик і каліграф Тім О’Ніл припускає, що його могли використовувати для малювання тонких ліній, наприклад, для проведення прямих ліній для обрамлення сторінки.

Докази світської писемності

Інші знахідки, зроблені в фортеці, такі як свідчення витонченої майстерності, металообробки, ігор і музики, підтверджують теорію про те, що перо використовувалося в світських цілях. Дослідники вважають, що його могли використовувати для запису родоводів і торговельних угод.

Порівняння з іншими перами

Хоча виріб є найдавнішим повним зразком складеного пера, знайденого на Британських островах, дослідники знають як про старіші, так і про новіші пов’язані конструкції. Під час римської окупації Британії люди іноді використовували пера, повністю виготовлені з мідного сплаву. В Англії археологи також знайшли як мідно-сплавні наконечники без кістяних стрижнів, так і навпаки, які зазвичай датуються періодом з 13 по 16 століття.

Тестування функціональності пера

Щоб визначити, чи міг артефакт справді використовуватися для письма, археолог Адам Парсонс з Blueaxe Reproductions створив репліку. Тестування підтвердило, що предмет міг би діяти як перо для занурення в чорнило.

Історичний контекст: монастирська писемність в Ірландії

В ранню середньовічну епоху в Ірландії письмо було невід’ємною частиною монастирського життя. Писарі, навчені копіюванням робіт своїх наставників, вписували слова в воскові таблички металевим стилем. Зрештою, писарі перейшли на пера-ручки та пергамент, використовуючи гусячі пера для копіювання існуючих молитовних текстів або написання власних.

Розкриття минулого Беррена

Кагерконнел Кашел є частиною регіону, відомого як Беррен, вздовж західного узбережжя Ірландії. Розкопки на місці виявили не лише залишки середньовічного поселення, а й артефакти, що датуються аж неолітичним періодом. Ці відкриття надають цінні відомості про розвиток життя в частині Ірландії, на яку значною мірою не вплинули такі групи загарбників, як вікінги та англо-нормани.

Триваючі дослідження та майбутні відкриття

Журнал Archaeology Ireland опублікував повну розповідь про відкриття пера у своєму випуску за зиму 2021 року. Дослідники продовжують вивчати артефакт і місце знахідки в Кагерконнел Кашел, сподіваючись виявити додаткові докази на диво високого рівня грамотності в Ірландії 11 століття.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Історія

Розкрито таємницю давньої Ітаки: дослідження вказують на можливе місцезнаходження дому Одіссея

by Зузана
written by Зузана

Кінець Одіссеї: пошуки давньої Ітаки

Теорія Роберта Біттлстоуна

Протягом понад двох тисячоліть науковці розмірковували про місцезнаходження Ітаки, легендарного рідного острова Одіссея з однойменної поеми Гомера. З’являється Роберт Біттлстоун, британський дослідник, який вважає, що розгадав цю загадку.

Теорія Біттлстоуна зосереджена на півострові Паліки на острові Кефалонія, розташованому біля західного узбережжя Греції. Він припускає, що колись Паліки були окремим островом, відомим як Ітака, який був відокремлений від Кефалонії морським каналом.

Геологічні докази

Теорія Біттлстоуна підтверджується геологічними доказами. Стародавній грецький географ Страбон описав вузький перешийок, який з’єднував Кефалонію з її сучасним півостровом, який іноді затоплювався морем.

Подальші геологічні дослідження виявили підводну морську долину, яка відповідає колишньому морському каналу між Паліками та Кефалонією. Крім того, свердловини, пробурені на перешийку, виявили лише вільні уламки, що свідчить про відсутність твердого вапняку, якого можна було б очікувати в цьому районі.

Гомерівський ландшафт

Біттлстоун також стверджує, що ландшафт, описаний у «Одіссеї» Гомера, відповідає географії Паліки. Наприклад, затока Атерас на півострові нагадує затоку Форкіс, де Одіссей був висаджений на берег моряками феакійців.

Згідно з Гомером, свинопас Одіссея, Евмей, жив у халупі біля джерела, відомого як Аретуза. Біттлстоун ідентифікує джерело на сучасному півострові Паліки, яке разюче нагадує Аретузу.

Археологічні відкриття

Археологічні розкопки на пагорбі Кастеллі, розташованому на півострові Паліки, виявили докази давнього поселення, яке датується бронзовою добою. Були знайдені фрагменти кераміки, глечики для вина та олійниці, що свідчать про наявність процвітаючої громади.

Хоча не було виявлено жодного однозначного артефакту, який би явно згадував Одіссея, археологічні дані свідчать про те, що пагорб Кастеллі міг бути місцем розташування його палацу. Розташування на пагорбі, оборонний мур і сліди внутрішнього двору та великої зали відповідають описам Гомера.

Правдоподібність і спадщина

Біттлстоун визнає, що існування Одіссея як реальної історичної постаті є невизначеним. Проте він вважає, що історії про Одіссея могли бути натхненні справжнім вождем бронзової доби, який жив на Ітаці.

Правдоподібність пригод Одіссея на Кефалонії також підкріплюється наявністю орієнтирів, згаданих в «Одіссеї», таких як Скеля Ворона та свиноферма Евмея.

«Одіссея» Гомера мала глибокий вплив на західну літературу та культуру. Теорія Біттлстоуна надає спокусливий погляд на можливий фізичний простір дії цього безсмертного епосу, пропонуючи глибше розуміння давньогрецького світу.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Newer Posts
Older Posts