Травми Альбертозавра проливають світло на взаємодію стародавніх динозаврів
Відкриття травмованої щелепи альбертозавра
TMP 2003.45.64, можливо, не найпривабливіша скам’янілість, але для палеонтологів вона містить цінні підказки про життя стародавніх динозаврів. Ця нижня щелепа альбертозавра, великого тиранозавра, має ряд заглиблень, які розкривають історію доісторичних сутичок.
Сліди укусів тиранозавра
Було встановлено, що заглиблення на щелепі альбертозавра були нанесені зубами іншого тиранозавра. Такий тип травми спостерігався на інших скам’янілостях тиранозаврів, що свідчить про те, що ці масивні хижаки часто вступали в сутички з укусами в обличчя. Модель пошкодження відрізняє сліди укусів тиранозаврів від уражень, викликаних мікроорганізмами.
Кілька ран від укусів
Цікаво, що щелепа альбертозавра, описана Філом Беллом у своєму дослідженні, продемонструвала свідчення двох окремих подій укусу. Одна глибока борозна біля передньої частини щелепи була свіжою та гладкою, тоді як три паралельні зубні сліди та колота рана далі назад зажили. Це говорить про те, що альбертозавр пережив бійку з іншим тиранозавром, але зазнав другого укусу приблизно в час своєї смерті.
Інші патологічні знахідки
Травмована щелепа була не єдиною кісткою, знайденою на кістковому ложі провінційного парку Dry Island Buffalo Jump, яка демонструвала патологічні ознаки. Белл виявив ще п’ять кісток з аномаліями, включаючи пошкоджені ребра та кістки пальців ніг від різних особин. Ребра були зламані та загоєні, тоді як кістки пальців ніг мали кісткові шпори, відомі як ентезофіти, які утворюються на місцях прикріплення зв’язок або сухожиль. Значення цих уражень кісток пальців ніг залишається невизначеним, оскільки ентезофіти можуть розвиватися через різні фактори.
Низький рівень патології
Незважаючи на виявлення цих патологічних кісток, Белл зазначив, що загальний рівень травм серед 26 обстежених особин альбертозавра був відносно низьким, лише шість травм у двох особин. Це контрастує з кістковими ложами інших великих хижих динозаврів, таких як алозавр і маджунгазавр, які демонстрували вищий рівень патології. Причина цієї різниці в поширеності травм залишається загадкою.
Палеопатологічне значення
Травми та захворювання у динозаврів можуть надати цінні відомості про їхню поведінку, екологічні взаємодії та стан здоров’я. Вивчення палеопатології, аналіз патологічних змін у стародавніх організмах, дозволяє дослідникам реконструювати життя вимерлих тварин і зрозуміти виклики, з якими вони зіткнулися.
Динаміка популяції альбертозавра
Низький рівень патології в популяції альбертозаврів на Dry Island припускає, що ці динозаври, можливо, були менш схильні до травм, ніж інші види тиранозаврів. Це може бути пов’язано з такими факторами, як їхнє середовище існування, доступність здобичі або соціальна структура. Потрібні додаткові дослідження, щоб вивчити ці можливості та отримати глибше розуміння динаміки популяції альбертозавра.
Порівняння з іншими кістковими ложами динозаврів
Порівняння рівнів патології в різних кісткових ложах динозаврів може надати цінну інформацію про екологічні та екологічні фактори, які впливали на здоров’я та виживання динозаврів. Нижчий рівень патології в популяції альбертозаврів на Dry Island порівняно з іншими кістковими ложами тиранозаврів ставить питання про унікальні характеристики цієї конкретної екосистеми.
Напрями майбутніх досліджень
Відкриття травмованих кісток у популяції альбертозавра відкриває нові напрямки для палеопатологічних досліджень. Майбутні дослідження можуть зосередитися на виявленні додаткових патологічних зразків, вивченні причин і наслідків травм, а також порівнянні стану здоров’я різних видів і популяцій динозаврів. Ці дослідження розширять наше розуміння палеоекології динозаврів та викликів, з якими вони стикалися у своїх стародавніх середовищах.