Wildlife Photographer of the Year: Urban Wildlife, Conservation, and Ethical Concerns

by Роза 8 Жовтня, 2021

written by Роза 8 Жовтня, 2021

Фотограф дикої природи року: приз глядацьких симпатій

На престижному конкурсі “Фотограф дикої природи року” приз глядацьких симпатій здобула світлина під назвою “Суперечка на станції”, вражаючий кадр авторства Сема Роулі, який відображає життя дикої природи в міському середовищі.

Історія, що стоїть за фотографією “Суперечка на станції”

Роулі провів незліченну кількість годин, лежачи на брудній підлозі станції лондонського метрополітену, терплячи перелякані погляди перехожих. Його відданість була винагороджена, коли він зробив ідеальний знімок: два силуети міських мишей, що зчепилися у боротьбі за залишки їжі. Індустріальне тло, освітлене штучним світлом, підкреслює конфлікт мишей та усепроникність людей у їхньому середовищі існування.

Важливість міської дикої природи

“Враховуючи, що більшість населення світу живе в міських районах, ми маємо розповісти історію про те, як люди взаємодіють з дикою природою”, – каже Роулі. – “Менші та нібито складніші для проживання тварини теж заслуговують на нашу повагу”.

Експлуатація тварин у Safari World

Ще однією помітною роботою на конкурсі стала світлина “Програна сутичка” Аарона Джекоскі, що зображає навченого орангутана, який ось-ось вийде на арену Safari World у Бангкоку. Цей атракціон зіткнувся з міжнародною критикою за практику експлуатації тварин, зокрема влаштування боксерських поєдинків між мавпами та принизливих виступів.

Збереження та чорний носоріг

Світлина Мартіна Бузори “Сурогатна мати” відображає зворушливий момент між осиротілим чорним носорогом та єгерем у заповіднику дикої природи “Льюва”. Чорні носороги, що перебувають на межі зникнення через браконьєрство та втрату природного середовища існування, є пріоритетом глобального збереження. Фото підкреслює важливість захисту цих величних істот.

Арктичні адаптації та зміна клімату

Світлина Френсіса Де Андреса “Поміть північного оленя” демонструє стійкість арктичних північних оленів в екстремальних умовах архіпелагу Свальбард. Їхнє перламутрово-сіре хутро та гострий зір – це адаптаційні риси, що розвивалися тисячоліттями. Однак зміна клімату становить серйозну загрозу для їхнього середовища існування та виживання.

Суддівство та виставка

Конкурс “Фотограф дикої природи року” проводиться вже 56-й рік поспіль. Зараз експертна комісія оцінює основний конкурс, а оголошення головного призера відбудеться у жовтні. П’ять найкращих світлин, удостоєних премії глядацьких симпатій LUMIX, разом із 20 іншими відібраними роботами та 100 фотографіями з основного конкурсу експонуються в Музеї природознавства до 31 травня.

Додаткові відомості

“Суперечка на станції” є свідченням стійкості міської дикої природи та важливості її збереження.
Експлуатація тварин у Safari World викликає етичні занепокоєння та підкреслює необхідність відповідального туризму, орієнтованого на дику природу.
“Сурогатна мати” наголошує на нагальній потребі захисту таких видів, що перебувають під загрозою зникнення, як чорний носоріг.
“Поміть північного оленя” ілюструє крихку рівновагу між дикою природою та змінами навколишнього середовища.
Конкурс “Фотограф дикої природи року” відзначає красу та різноманітність дикої природи й надихає нас цінувати та охороняти природний світ.

Роза

Роза — видатна інженерка програмного забезпечення, чия пристрасть до науки та технологій зародилася ще в ранньому дитинстві. Виростаючи в родині, де академічна цікавість заохочувалася, Роза була глибоко впливовою завдяки своєму батькові, відданому професору фізики. Після довгих днів в університеті її батько повертався додому та вводив Розу в світ наукових досліджень, проводячи з нею різні експерименти та сприяючи її глибокій любові до складнощів фізичного світу. З юних років Роза була захоплена безмежними можливостями, які пропонувала наука. Вона проводила незліченну кількість годин, виконуючи експерименти та вивчаючи основні принципи фізики. Це раннє залучення до наукових досліджень не лише вдосконалило її аналітичні здібності, але й пробудило в ній невгамовну цікавість і пристрасть до розв'язання проблем. Академічний шлях Рози привів її до вивчення комп'ютерних наук, де вона досягла успіху у навчанні, рухаючись з таким самим ентузіазмом, що й у дитячих експериментах. Вона закінчила престижний університет з відзнакою, здобувши ступінь бакалавра. Її академічні досягнення були відзначені численними нагородами та стипендіями, що відображають її відданість та видатний талант у цій галузі. У своїй професійній кар'єрі Роза зробила значний внесок у технологічну індустрію. Вона працювала у кількох провідних технологічних компаніях, де відігравала ключову роль у розробці інноваційних програмних рішень, які мали значний вплив на різні сектори. Її спеціалізація включає проєктування та впровадження складних алгоритмів, оптимізацію продуктивності систем та забезпечення надійності та масштабованості програмних додатків. Крім своїх технічних навичок, Роза є активною захисницею прав жінок у STEM (наука, технології, інженерія та математика). Вона активно бере участь у програмах наставництва, допомагаючи молодим жінкам, які прагнуть зробити кар'єру в технологічній галузі. Роза вірить у силу освіти та важливість надання рівних можливостей для всіх, і вона присвячує свій час виступам на конференціях і семінарах, щоб надихати наступне покоління інженерок. У своєму особистому житті Роза продовжує плекати свої наукові корені. Вона любить проводити вільний час, експериментуючи з новими технологіями, читаючи наукові журнали та беручи участь в обговореннях майбутнього технологій. Шлях Рози від допитливої дитини, яка проводила експерименти, до успішної інженерки програмного забезпечення є свідченням сили раннього залучення до науки та довготривалого впливу підтримуючого та інтелектуально стимулюючого середовища.