Дивовижна історія про жирафів у Китаї XV століття
У часи короткої золотої доби досліджень династії Мін, китайський імператорський двір привітав двох незвичайних гостей: жирафів. Ці екзотичні істоти, що прибули з далеких країв, викликали захоплення й розпалили культурний обмін, який залишив тривалий слід в історії Китаю.
Жирафи як цилінь: міфічна зустріч
Для імператора Юнле жирафи мали разючу схожість із міфічним цилінем, доброзичливою істотою, якій поклонялися в китайському фольклорі. Маючи роги, вкриті шкірою, тіло, подібне до оленячого, розщеплені копита і яскраве забарвлення, жираф, здавалося, уособлював багато рис циліня.
Хоча імператор і визнавав схожість, він дотримувався прагматичного погляду, наголошуючи на важливості доброго правління над надприродними знаками. Проте зв’язок між жирафами та цилінями зберігся, додаючи їм привабливості й значимості.
Флот скарбів і подорожі Чжен Хе
Жирафи прибули до Китаю на борту легендарного “Флоту скарбів” адмірала Чжен Хе, могутньої флотилії, яка плавала аж до мису Доброї Надії. Експедиції Чжен Хе, доручені імператором Юнле, відіграли вирішальну роль у розширенні морських володінь Китаю та налагодженні дипломатичних відносин з іноземними державами.
Під час своєї четвертої подорожі Чжен Хе зустрів посланців з Малінді, прибережного міста в сучасній Кенії. Як жест поваги посланці подарували китайцям жирафа, якого з радістю прийняли і перевезли назад до імператорського двору.
Жирафи в Забороненому місті
Жирафи стали цінним надбанням імператора, який розмістив їх в ексклюзивному цзінь-юань, або заборонених садах, в межах обширного комплексу Заборонене місто. Ці екзотичні тварини приєдналися до звіринця інших істот, серед яких були слони, носороги, ведмеді, папуги, павичі й страуси, усі символи багатства та влади імператора.
Спеціальне замовлення: портрет жирафа
Визнаючи унікальність жирафів, імператор Юнле доручив придворному художнику закарбувати їхню подобу. Результатом стала картина, яка існує й досі, пропонуючи захоплюючий погляд на те, як китайці сприймали цих іноземних гостей.
Дотримуючись традиційної іконографії цилінів, художник також включив характерні риси жирафа, такі як його довга шия і плямисте забарвлення. Це художнє поєднання відображає взаємодію між міфом і реальністю, коли китайці намагалися примирити свої існуючі вірування з новою істотою, що постала перед ними.
Доля жирафів
Доля жирафів після завершення китайської ери досліджень залишається загадкою. Разом із переходом династії Мін до ізоляціонізму в 1433 році епоха морських експедицій добігла кінця. Не існує жодних записів, які могли б пролити світло на остаточну долю жирафів.
Проте тривала спадщина цих незвичайних тварин простежується в культурному впливі, який вони залишили. Прибуття жирафів до Китаю викликало захоплення природним світом, сприяючи більшому розумінню різноманітності життя на Землі.
Спадщина жирафів, що залишається
Історія жирафів у Китаї XV століття є свідченням сили культурного обміну та здатності людини до здивування й адаптації. Ці екзотичні істоти, які колись вважалися міфічними тваринами, стали символами досліджень, дипломатії та незмінного захоплення невідомим.
Їхня присутність в імператорському дворі, увічнена на культовому портреті жирафа, слугує нагадуванням про взаємозв’язок світу й тривалу спадщину золотої доби досліджень Китаю.
