Теорія розбитих вікон: помилкова?
Що таке теорія розбитих вікон?
Теорія розбитих вікон — це кримінологічна теорія, яка стверджує, що підтримка міського середовища в чистоті та порядку стримує потенційних злочинців. Теорія набула популярності в 1980-х і 1990-х роках, і Нью-Йорк використовував її для розробки своєї поліцейської стратегії.
Малкольм Гладуелл і теорія розбитих вікон
Журналіст Малкольм Гладуелл допоміг популяризувати теорію розбитих вікон у своїй книзі “Переломний момент”, опублікованій у 2000 році. У книзі Гладуелл стверджував, що теорія може пояснити різке зниження показників злочинності в Нью-Йорку в 1990-х роках.
Нові дослідження кидають виклик теорії розбитих вікон
Однак останні дослідження поставили під сумнів обґрунтованість теорії розбитих вікон. Дослідження, опубліковане в журналі “Justice Quarterly” Девідом Грінбергом, професором Нью-Йоркського університету, показало, що історичне зниження показників злочинності в Нью-Йорку в 1990-х роках не можна пояснити CompStat, динамічним підходом поліцейського департаменту Нью-Йорка до злочинності, який базувався на теорії розбитих вікон.
Основні висновки дослідження
Дослідження Грінберга виявило, що:
- Немає зв’язку між посиленням притягнення до відповідальності за дрібні правопорушення та зменшенням кількості звинувачень у тяжких злочинах.
- Кількість поліцейських на душу населення та показник тюремних вироків, винесених злочинцям, не пов’язані зі зниженням насильницьких злочинів.
- Дрібні правопорушення зросли в усіх районах, крім 11, протягом досліджуваного періоду, що спростовує основу теорії.
- Злочинність неухильно знижувалася по всьому місту, незалежно від скорочення чисельності поліції, показників тюремного ув’язнення чи рівня притягнення до відповідальності.
Що спричинило зниження злочинності в Нью-Йорку?
Дослідження Грінберга не дає відповіді на запитання, що спричинило зниження злочинності в Нью-Йорку в 1990-х роках. Однак він припускає, що такі фактори, як покращення економіки міста та демографічні зміни, могли відіграти певну роль.
Наслідки для поліцейської стратегії
Висновки дослідження Грінберга мають наслідки для поліцейської стратегії. Вони свідчать про те, що зосередження уваги на виконанні незначних правопорушень, таких як розбиті вікна, може бути неефективним способом зменшення більш серйозних злочинів. Натомість поліцейським управлінням, можливо, доведеться зосередитися на інших факторах, таких як покращення зв’язків із громадою та вирішення основних причин злочинності.
Висновки
Теорія розбитих вікон була популярною теорією для пояснення показників злочинності в міському середовищі. Однак останні дослідження поставили під сумнів обґрунтованість цієї теорії. Необхідні додаткові дослідження, щоб визначити, які фактори відповідають за зниження злочинності в містах.
