Home Наука астрономія
Category:

астрономія

астрономія

Unveiling the Milky Way’s Dark Side: A New Perspective from the VLBA

by Жасмін
written by Жасмін

Нове дослідження проливає світло на «темний бік» Чумацького Шляху

Картування невідомого

Чумацький Шлях, наша рідна галактика, має приховану сторону, яка довгий час залишалася загадкою. Досі дослідники не могли скласти карту половини галактики, закритої заповненим пилом галактичним центром. Ця «темна сторона» була головною перешкодою для розуміння структури і еволюції Чумацького Шляху.

VLBA приходить на допомогу

У новаторському новому дослідженні астрономи використали систему з десяти ідентичних антен, названу наддовгою базовою інтерферометричною решіткою (VLBA), щоб зазирнути за галактичний центр і на темну сторону Чумацького Шляху. Величезний діапазон покриття відстані VLBA дозволив їм «бачити» за допомогою радіохвиль, які набагато більші, ніж ті, що у видимому світлі.

Вимірювання відстані за допомогою паралакса

Дослідники використовували старий метод, званий тригонометричним паралаксом, щоб обчислити відстань до областей зореутворення на протилежному боці галактики. Паралакс передбачає відстеження видимого зміщення положення небесного об’єкта, як його видно з двох різних місць на орбіті Землі з різницею в декілька місяців. Вимірювання кута цього зміщення дозволяє астрономам обчислити відстань до об’єкта, використовуючи тригонометрію.

Розкриття областей зореутворення

VLBA надав дослідникам можливість виміряти дуже малий паралактичний рух, який спостерігали на відстані понад 66 000 світлових років до області зореутворення на дальньому боці галактики. Це дозволило їм скласти карту розподілу світної та темної матерії по всьому Чумацькому Шляху, що дало нову перспективу на народження і еволюцію галактики.

Поточні зусилля

Нове дослідження є лише частиною поточних зусиль багатьох груп та обсерваторій, спрямованих на належне складання карти усього Чумацького Шляху. Маючи такий безпрецедентний огляд, науковці сподіваються, що зможуть відповісти на давні запитання щодо формування галактики, її еволюції і ролі темної матерії.

Розгадування таємниць галактики

Карта Чумацького Шляху є ключем до розуміння нашого місця у Всесвіті. Вивчаючи структуру та еволюцію галактики, астрономи сподіваються отримати уявлення про те, як ми з’явилися і яке наше місце у величезному космосі. Нове дослідження наблизило нас на один крок до розгадування таємниць нашої рідної галактики.

Додаткові відомості

  • Чумацький Шлях — це спіральна галактика, а наша Сонячна система розташована в одному з її рукавів.
  • VLBA — це система з десяти ідентичних антен, яку можна використовувати для вимірювання відстані до об’єктів у космосі з великою точністю.
  • Паралакс — це метод вимірювання відстаней в астрономії шляхом відстеження видимого зміщення положення об’єкта з двох різних місць.
  • Розподіл світної та темної матерії у Чумацькому Шляху дає підказки щодо формування та еволюції галактики.
  • Науковці сподіваються, що, склавши карту усього Чумацького Шляху, вони зможуть дати відповіді на давні запитання щодо народження і еволюції галактики, зокрема, можливо, і щодо того, як ми з’явилися.
0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
астрономія

Найдавніший фільм сонячного затемнення: подорож історією, магією, мистецтвом та наукою

by Жасмін
written by Жасмін

Найдавніший фільм сонячного затемнення: подорож історією

Світанок астрономічної кінематографії

У 1900 році було здійснено визначний подвиг, коли Невіл Маскелайн, відомий ілюзіоніст та астроном, зняв перші рухомі зображення сонячного затемнення. Використовуючи спеціально розроблений телескопічний адаптер для кінокамери, Маскелайн вирушив у подорож, щоб задокументувати цю небесну подію в Північній Кароліні.

Пристрасть Маскелайна до кіно та астрономії

Захоплення Маскелайна кіно та астрономією перепліталося упродовж усього його життя. Його батько, Джон Невіл Маскелайн, також був ілюзіоністом і одним з перших кінопіонерів, тоді як сам Маскелайн був членом Королівського астрономічного товариства. Керуючись бажанням використати силу кіно для наукових досліджень, Маскелайн вирушив знімати повне сонячне затемнення.

Загублений і знайдений фільм

Перша спроба Маскелайна зняти повне затемнення в Індії у 1898 році закінчилася розчаруванням, коли було викрадено каністру з фільмом. Не зважаючи на це, у 1900 році він вирушив до Північної Кароліни, за фінансової підтримки Британської астрономічної асоціації. Цього разу йому вдалося зафіксувати затемнення на плівці, зберігши рідкісний кадр цього астрономічного явища.

Повторне відкриття та відновлення

Більше ніж через століття Королівське астрономічне товариство знову виявило однохвилинний фрагмент фільму Маскелайна у своїх архівах. У партнерстві з Британським інститутом кіно (BFI), товариство ретельно відновило кожен кадр, використовуючи сучасні технології, і відсканувало його з роздільною здатністю 4K. Цифрова версія, що вийшла в результаті, тепер доступна онлайн для перегляду в усьому світі.

Магія, мистецтво та наука переплітаються

Відновлення фільму Маскелайна підкреслює злиття магії, мистецтва та науки. Як зазначає Бріоні Діксон, кураторка німого кіно в BFI, “Кіно, як і магія, поєднує в собі як мистецтво, так і науку”. Захоплення Маскелайна обома сферами дозволило йому створити новаторську роботу, що виходить за межі.

Спадщина інновацій

Внесок Маскелайна в галузь астрономії виходив за рамки його фільму про затемнення. Він був одним з перших піонерів уповільненої зйомки і допомагав Британському військовому відомству аналізувати артилерійські снаряди в польоті. Його інноваційний дух і готовність досліджувати невідоме залишили тривалий спадок як у науці, так і в розвагах.

Радіоперешкоди

Окрім своїх астрономічних досягнень, Маскелайн також відіграв роль в історії технологій. У 1903 році його найняла телеграфна компанія, щоб перешкодити демонстрації нещодавно винайденого радіо Гульєльмо Марконі. Маскелайн успішно порушив передачу Марконі, зробивши цей інцидент першим відомим технологічним збоєм.

Збереження минулого для майбутнього

Відновлення фільму Маскелайна про сонячне затемнення служить нагадуванням про важливість збереження нашої кінематографічної спадщини. Цей рідкісний і цінний документ надає цінні знання про ранні часи кіно та астрономії. Зробивши його доступним в Інтернеті, Королівське астрономічне товариство та BFI гарантують, що спадщина Маскелайна продовжить надихати майбутні покоління.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
астрономія

Метеорний потік Драконіди: Небесне видовище, яке не можна пропустити

by Жасмін
written by Жасмін

Метеорний потік Драконіди: Небесне видовище

Історія метеорних штормів Драконід

Метеорний потік Драконіди – це щорічна подія, яка відбувається на початку жовтня. Це спричинено уламками комети 21P/Джакобіні-Ціннера, яка обертається навколо Сонця кожні 6,6 років.

Хоча метеорний потік Драконіди зазвичай є незначною подією, у минулому він спричиняв вражаючі метеорні шторми. Найвідоміший із них стався у 1933 році, коли тисячі метеорів пронеслися по небу над Європою. Подібні шторми спостерігалися у 1946, 1952, 1985, 1998 та 2011 роках.

Що спричиняє метеорні потоки?

Метеорні потоки відбуваються, коли Земля проходить крізь хмару уламків, залишену кометою чи астероїдом. Коли ці частинки потрапляють в атмосферу Землі, вони випаровуються та створюють смуги світла, відомі як метеори.

Метеорний потік Драконіди: Коли і де спостерігати

Метеорний потік Драконіди досягне свого піку 8 та 9 жовтня 2023 року. Найкращий час для спостереження за потоком – ранній вечір, відразу після настання темряви. На відміну від деяких інших метеорних потоків, Драконіди найбільш помітні біля горизонту, а не прямо над головою.

Щоб отримати найкращий вид на метеорний потік Драконіди, знайдіть місце з ясним небом та мінімальним забрудненням світлом. Ляжте і розслабтеся, і дозвольте своїм очам адаптуватися до темряви. Можливо, вам доведеться чекати до 30 хвилин, щоб ваші очі повністю адаптувалися.

Інші помітні метеорні потоки

Хоча метеорний потік Драконіди зазвичай не є найефектнішим у році, він знаменує початок сезону підвищеної активності метеорів. З цього часу і до кінця грудня кожні один-два тижні відбуватиметься метеорний потік.

Деякі з найвідоміших метеорних потоків включають:

  • Оріоніди: Пік 21 жовтня
  • Леоніди: Пік у середині листопада
  • Гемініди: Пік 13-14 грудня

Поради щодо спостереження за метеорними потоками

  • Знайдіть місце з ясним небом та мінімальним забрудненням світлом.
  • Ляжте і дайте очам звикнути до темряви.
  • Будьте терплячі. Вашим очам може знадобитися до 30 хвилин, щоб повністю адаптуватися.
  • Не зосереджуйтеся на жодній певній ділянці неба. Натомість дозвольте своїм очам блукати і охоплювати все поле зору.
  • Якщо ви використовуєте бінокль або телескоп, скануйте небо повільно і методично.

З трохи терпіння і підготовки ви можете насолодитися красою метеорного потоку Драконіди та інших небесних видовищ протягом усього року.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
астрономія

Gaia зафіксувала захопливе зображення 2,8 мільйонів зірок у Чумацькому Шляху

by Роза
written by Роза

Gaia зафіксувала приголомшливе зображення 2,8 мільйонів зірок у Чумацькому Шляху

Захопливе дослідження зірок Gaia

Зоряний оглядач Gaia Європейського космічного агентства зафіксував низку приголомшливих зображень галактики Чумацький Шлях, виявивши приблизно 2,8 мільйона зірок у щільно заповненій області поблизу галактичного центру.

Чіткий погляд у серце Галактики

Це конкретне зображення, зроблене 7 лютого 2017 року, зображує область на два градуси нижче галактичного центру. Його відносно невелика кількість міжзоряного пилу надає Gaia вільний огляд внутрішньої святині нашої галактики.

Зоряний перепис

Зображення охоплює 0,6 квадратного градуса неба з оціненою щільністю 4,6 мільйона зірок на квадратний градус. Це припускає, що на зображенні має бути приблизно 2,8 мільйона світлових точок, хоча їх ще ніхто не рахував.

Місія Gaia: Картування Чумацького Шляху

Запущена в 2013 році, Gaia виконує п’ятирічну місію з нанесення на карту 1 мільярда зірок або приблизно 1 відсотка Чумацького Шляху. Цей амбітний проект має на меті створити докладну карту нашої галактики та допомогти астрономам зрозуміти її еволюцію.

Астроспектроскопія: Вивчення рухів зірок

Gaia вивчає рухи окремих зірок за допомогою техніки під назвою астроспектроскопія. Каталогізуючи та аналізуючи ці рухи, дослідники сподіваються отримати уявлення про історію Чумацького Шляху та спрогнозувати його майбутнє.

Зображення вивантаження даних: захоплення зоряних скупчень

Хоча Gaia зазвичай зосереджується на окремих зірках, іноді вона зустрічає області космосу, настільки щільно упаковані, що стає важко виміряти рух кожної зірки. У таких випадках Gaia відправляє зображення вивантаження даних для всієї області. Недавнє зображення мегазірки є прикладом такого зображення вивантаження даних.

Спадщина Gaia: Переосмислення нашого космічного світогляду

Незважаючи на відносно короткий час у космосі, Gaia вже зробила значний внесок у наше розуміння Всесвіту. Її перший каталог з 1 мільярдом зірок, випущений у 2016 році, надав астрономам величезний обсяг нових даних. Другий каталог планується випустити у 2018 році, а наступні каталоги заплановані на 2020 і 2022 роки, якщо місію Gaia буде продовжено.

Розкриття космічних таємниць з даних Gaia

Дослідження, засновані на даних Gaia, вже розкривають захопливі факти. Наприклад, вчені виявили, що зірка під назвою Глізе 710 пройде через внутрішню Хмару Оорта, оболонку крижаних уламків, що оточує Сонячну систему, приблизно через 1,3 мільйона років. Ця подія може спричинити бомбардування комет у нашій Сонячній системі.

Зоряний трафік у нашому районі

Дані Gaia також свідчать про те, що у нашій області космосу набагато більше “зоряного трафіку”, ніж вважалося раніше. У середньому 87 зірок наближаються до Сонця на відстань 6,5 світлових років кожен мільйон років.

Обіцянка Gaia: скарбниця астрономічних даних

Gaia накопичує величезну кількість даних, яка, за оцінками, заповнить 1,5 мільйона компакт-дисків протягом п’яти років. Ці дані потребуватимуть значної обробки, перш ніж їх можна буде повністю проаналізувати, але вони мають потенціал розкрити незліченну кількість нових відкриттів про нашу Галактику та Всесвіт за її межами.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
астрономія

Метеорит віком 4,5 мільярди років, знайдений в австралійській глибинці, розкриває таємниці ранньої Сонячної системи

by Роза
written by Роза

Метеорит віком 4,5 мільярди років виявлено у віддалених районах Австралії

Відкриття та вилучення

Напередодні Нового року команда геологів з Університету Кертіна в Австралії зробила видатне відкриття у величезних просторах австралійської глибинки. Вони викопали метеорит вагою 3,7 фунта, якому, як вважається, 4,5 мільярда років.

Метеорит спочатку виявила мережа Desert Fireball Network, система з 32 автоматичних камер, що відстежують австралійську глибинку на наявність метеоритів. 25 листопада 2015 року п’ять із цих камер зафіксували вхід метеорита в атмосферу Землі.

На підставі даних, зібраних камерами, вчені-планетологи змогли розрахувати траєкторію метеорита й визначити його загальну зону приземлення. Після місячних пошуків геологи, нарешті, знайшли метеорит, похований у кратері поблизу озера Ейр.

Важливість відкриття

Відкриття цього стародавнього метеорита є значною науковою подією. Метеорити є рештками ранньої Сонячної системи, і вони можуть дати цінну інформацію про її формування та еволюцію. Цей конкретний метеорит особливо цінний, оскільки він є одним з найстаріших і найкраще збережених метеоритів, коли-небудь знайдених.

Планетологи вважають, що метеорит походить із поясу астероїдів між Марсом і Юпітером. Вивчаючи його склад і структуру, вони сподіваються дізнатися більше про умови, що існували на початку існування Сонячної системи.

Мережа Desert Fireball

Мережа Desert Fireball — це найсучасніша система, яка революціонізувала спосіб, у який вчені шукають метеорити. Традиційні методи виявлення метеоритів ґрунтувалися на візуальних спостереженнях, які часто обмежувалися погодними умовами та величезними розмірами австралійської глибинки.

Однак мережа Desert Fireball використовує мережу автоматичних камер, що можуть виявляти метеорити навіть у віддалених і важкодоступних місцях. Тріангулюючи дані з декількох камер, вчені можуть точно визначити траєкторію і місце приземлення метеоритів.

Вплив на майбутнє

Відкриття цього метеорита і успіх мережі Desert Fireball відкрили нові можливості для дослідження метеоритів. Тепер планетологи можуть шукати і вилучати метеорити, які інакше залишилися б непоміченими.

Це може значно підвищити наше розуміння ранньої Сонячної системи і походження життя на Землі. Також очікується, що мережа Desert Fireball відіграватиме ключову роль у майбутніх космічних дослідницьких місіях, оскільки вона може допомогти виявити потенційні місця посадки для космічних апаратів.

Додаткові подробиці

  • Метеорит зараз вивчають вчені Університету Кертіна.
  • Мережа Desert Fireball є результатом співпраці Університету Кертіна і Університету Західної Австралії.
  • Мережа фінансується Австралійською радою з досліджень.
  • Очікується, що метеорит надасть цінну інформацію про раннє формування Сонячної системи.
0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
астрономія

Кільця Сатурна: Небесний вплив на атмосферу планети

by Пітер
written by Пітер

Кільця Сатурна: Небесний вплив на атмосферу планети

Гранд-фінал місії Кассіні

Протягом останніх шести місяців на орбіті навколо Сатурна космічний апарат Кассіні здійснив серію з 22 сміливих занурень “Гранд-фінал” між планетою та її культовими кільцями. Ці маневри були розроблені для збору якомога більшої кількості даних перед запланованим зануренням космічного апарата в атмосферу Сатурна.

Розкриття впливу кілець

Нещодавній аналіз даних, зібраних під час цих занурень, виявив дивовижне відкриття: кільця Сатурна суттєво впливають на верхню атмосферу планети, відому як іоносфера. Іоносфера – це шар заряджених частинок, створених взаємодією космічних променів та сонячного випромінювання з молекулами атмосфери.

Ефект тіні

Тіні, що відкидаються масивними кільцями A і B Сатурна, блокують сонячне випромінювання від потрапляння в певні області південної півкулі планети. Ця нестача сонячного світла перешкоджає процесу іонізації, що призводить до нижчої щільності іонів у цих затінених областях.

Кільцевий дощ: Небесна міграція частинок

Незважаючи на ефект тіні, певна активність зберігається в затінених зонах. Дослідники припускають, що ця активність може бути пов’язана з найвнутрішнішим кільцем D планети. Існує теорія, що заряджені частинки води мігрують з кільця в іоносферу в явищі, відомому як “кільцевий дощ”.

Наслідки для досліджень екзопланет

Нові відкриття щодо іоносфери Сатурна мають важливі наслідки для розуміння атмосфер екзопланет, планет за межами нашої сонячної системи. Вивчаючи складні взаємодії між кільцями Сатурна та його іоносферою, дослідники можуть отримати уявлення про те, як частинки рухаються в атмосфері інших газових гігантів. Ці знання можуть допомогти у розробці моделей для атмосфер екзопланет.

Комплексна та мінлива іоносфера

Дані Кассіні також показали, що іоносфера Сатурна є дуже мінливою та складнішою, ніж вважалося раніше. Початкові спостереження припускали відносно стабільну іоносферу, але наступний аналіз показав значні коливання щільності та складу іонів.

Майбутні дослідження та відкриття

Поточні висновки ґрунтуються виключно на даних з перших 11 занурень “Гранд-фінал” Кассіні. Очікується, що додаткові дані з останнього занурення космічного апарата та інших приладів, які були активними під час його занурення в атмосферу Сатурна, дадуть ще більше уявлення про загадкову іоносферу планети.

Триваючі дослідження та відкриття

Місія Кассіні надала величезну кількість цінної інформації про Сатурн та його околиці. Останні відкриття щодо впливу кілець на іоносферу підкреслюють незмінну спадщину місії та постійні пошуки розгадки таємниць нашої сонячної системи та за її межами.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
астрономія

Різдвяна зірка: Небесна таємниця, що надихає

by Роза
written by Роза

Різдвяна зірка: Небесна таємниця

Різдвяна зірка, видатний символ святкового сезону, посідає чільне місце у християнській традиції та популярній культурі. Однак її справжня природа залишається предметом дебатів і припущень серед істориків, астрономів і теологів.

Походження в Біблії

Зірка Віфлеєму згадується в Біблії лише один раз, у Євангелії від Матвія. Згідно з біблійною розповіддю, волхви, або троє мудреців, були приведені до місця народження Ісуса зіркою на небі. Однак Біблія не надає жодних конкретних деталей про природу цього небесного об’єкта.

Історичні та астрономічні перспективи

Сучасним астрономам складно визначити конкретну астрономічну подію, яка могла б надихнути Різдвяну зірку. Ісус Христос, скоріш за все, народився навесні, а не в грудні, а Зірка Віфлеєму описується як така, що поводиться незвично.

Дехто припускає, що волхви могли йти за яскравим метеором, кометою чи навіть надновою. Однак ці теорії мають свої обмеження. Метеори короткочасні, тоді як комети часто розглядалися як погані знамення в давнину. І хоча наднова була б вражаючим видовищем, немає жодних історичних записів про яскраву нову в час народження Ісуса.

Можливість Юпітера

Одна інтригуюча можливість полягає в тому, що Різдвяною зіркою могла бути планета Юпітер. Юпітер був ретроградним у той час, а це означає, що він, здавалося, рухався на схід, піднімаючись у небі щоночі. Стародавні астрономи вважали Юпітер планетою-королем, і його поява в сузір’ї Лева могла мати важливе значення для людей, які бачили сенс у рухах зірок і планет.

Культурне значення і символізм

Незалежно від свого астрономічного походження, Різдвяна зірка набула глибокого культурного і релігійного значення. Вона стала символом надії, керівництва і народження нової ери. Зірка була зображена в незліченних творах мистецтва, літератури та музики, і вона продовжує надихати благоговіння і захоплення в людей усіх віків.

Стійка спадщина

Різдвяна зірка залишається стійкою таємницею, свідченням сили людської уяви і незмінної привабливості небесних чудес. Хоча її справжня природа, можливо, ніколи не буде повністю розкрита, вона продовжує полонити наші серця і розуми, нагадуючи нам про надію і радість, які приносить святковий сезон.

Додаткові варіанти ключових слів із довгим хвостом

  • Символіка Різдвяної зірки в різних культурах
  • Наукові та релігійні інтерпретації Різдвяної зірки
  • Вплив Різдвяної зірки на різдвяні традиції
  • Історична еволюція історії Різдвяної зірки
  • Стійка спадщина Різдвяної зірки в мистецтві, літературі та музиці
0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
астрономія

Метеорний потік Квадрантиди: захопливе космічне світлове шоу

by Роза
written by Роза

Метеорний потік Квадрантиди: космічне світлове шоу

Походження та історія

Метеорний потік Квадрантиди — це унікальна небесна подія, що відбувається щороку на початку січня. Його походження залишається загадкою, але астрономи вважають, що він може походити від «мертвої комети», відомої як 2003 EH1. Цей об’єкт, який колись класифікували як астероїд, згодом скинув свій летючий лід, що, можливо, призвело до виникнення Квадрантид.

Час і видимість

Метеорний потік Квадрантиди досягає піку видимості пізно ввечері 3 січня і перед світанком 4 січня у Північній Америці. Це вузьке вікно тривалістю всього кілька годин вимагає чистого нічного неба і відданості спостереженню. Однак зусилля будуть винагороджені захопливим видовищем яскравих, барвистих «вогняних куль», які затьмарюють багато інших метеорних потоків.

Характеристики та розташування

Квадрантиди відомі своїми характерними вогняними кулями, які проносяться по небу з незвичайними відтінками та яскравістю. Ці метеори складаються з більших шматків матерії, ніж більшість інших, що призводить до захопливих смуг, коли вони стикаються з атмосферою Землі.

Щоб побачити Квадрантиди, шукайте метеори, що розходяться між сузір’ями Волопас і Дракон. Хоча колись вони були названі на честь сузір’я Quadrans Muralis, яке згодом було вилучено з офіційних списків, тепер Квадрантиди не належать ні до одного сузір’я.

Оптимальні умови спостереження

Для найкращого спостереження Квадрантид знайдіть місце, розташоване далеко від міських вогнів і з мінімальним світловим забрудненням. Темне небо без Місяця підвищує видимість метеорів. Вийдіть на вулицю приблизно за півгодини до пікового часу, щоб ваші очі пристосувалися до темряви.

За даними Міжнародної метеорної організації (IMO), Квадрантиди досягнуть піку трохи після 3 години ранку за східним стандартним часом 4 січня. Хоча це може бути не найзручніший час, він дає унікальну можливість спостерігати за цим небесним видовищем без натовпу чи перешкод.

Поради для спостереження

  • Одягайтеся тепло і беріть ковдри для комфорту.
  • Лягайте на відкидне крісло або ковдру, щоб максимально розширити поле зору.
  • Будьте терплячими та наполегливими, оскільки Квадрантиди можуть бути невловимими.
  • Уникайте використання яскравого світла або пристроїв, які можуть заважати вашому нічному зору.
  • Розгляньте можливість використання бінокля або телескопа для підвищення видимості метеорів.

Додаткові факти та дрібниці

  • Квадрантиди — перший великий метеорний потік 2020-х років.
  • Вони названі на честь сузір’я Quadrans Muralis, яке було вилучено зі списку офіційних сузір’їв у 1922 році.
  • Квадрантиди спостерігають і документують з 1800-х років.
  • Деякі астрономи вважають, що Квадрантиди можуть бути пов’язані з кометою C/1490 Y1, яку описали азіатські астрономи понад 500 років тому.
  • Квадрантиди відомі своїм коротким, але інтенсивним піком, під час якого в особливо темних місцях може з’являтися понад 100 метеорів на годину.
0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
астрономія

Північне сяйво в Тромсе: небесне видовище, яке зачарує вас

by Пітер
written by Пітер

Північне сяйво: небесне видовище в Тромсе, Норвегія

Що таке північне сяйво?

Північне сяйво, також відоме як полярне сяйво, являє собою природне світлове явище в небі Землі, яке в основному спостерігається у високоширотних регіонах. Воно виникає внаслідок взаємодії заряджених частинок від Сонця з магнітним полем Землі.

Тромсе, Норвегія: найкраще місце для спостереження за північним сяйвом

Тромсе, Норвегія, розташоване в межах Північного полярного кола на широті 70 градусів північної широти, є одним із найкращих місць у світі для спостереження за північним сяйвом. Унікальне розташування міста і відносно м’які зими роблять його ідеальним місцем для любителів полярного сяйва.

Наука, що стоїть за північним сяйвом

Північне сяйво є результатом космічного танцю між Сонцем і Землею. Сонце постійно випромінює заряджені частинки, відомі як сонячний вітер, у космос. Коли цей сонячний вітер зустрічається з магнітним полем Землі, він відхиляється у напрямку полюсів.

Наближаючись до полюсів, сонячний вітер взаємодіє з атомами і молекулами у верхній атмосфері Землі. Ця взаємодія збуджує ці частинки, змушуючи їх випромінювати світло. Колір світла залежить від типу атома або молекули, який збуджується. Атоми кисню випромінюють зелене і червоне світло, тоді як атоми азоту випромінюють фіолетово-синє світло.

Культурне значення північного сяйва

Північне сяйво зачаровувало людей протягом століть. Норвезька міфологія пов’язувала його зі світанком творіння, тоді як вікінги вірили, що це душі загиблих воїнів. Сьогодні північне сяйво продовжує надихати трепет і подив у людей з усього світу.

Як побачити північне сяйво в Тромсе

Тромсе пропонує широкий вибір екскурсій, що відповідають різним уподобанням і бюджетам. Від звичайних автобусних турів до розкішних екскурсій на приватних автомобілях, тут є варіант для кожного.

Поради щодо фотографування північного сяйва

Щоб зробити приголомшливі фотографії північного сяйва, використовуйте штатив для стабілізації камери. Установіть камеру в ручний режим і експериментуйте з різними витримками та діафрагмами, щоб знайти оптимальні налаштування.

Міфи і легенди про північне сяйво

Існує багато міфів і легенд, пов’язаних із північним сяйвом. Деякі норвежці вважають, що свист або махання руками на сяйво приносить невдачу. Інші розповідають своїм дітям, що сяйво є мостом між небом і землею.

Піонерські дослідження Крістіана Біркеланда

Крістіан Біркеланд, норвезький учений, зробив вагомий внесок у дослідження полярних сяйв на початку 20 століття. Він продемонстрував зв’язок між північним сяйвом і електромагнетизмом, створивши світяться кільця навколо магнітних полюсів у вакуумі.

Висновки

Північне сяйво є дійсно захоплюючим природним явищем. Тромсе, Норвегія, пропонує відвідувачам виняткову можливість стати свідками цього небесного видовища. Незалежно від того, чи ви досвідчений любитель полярного сяйва чи спостерігаєте його вперше, Тромсе – ідеальне місце для незабутніх вражень від північного сяйва.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
астрономія

Походження Місяця та вольфрамова загадка

by Роза
written by Роза

Походження Місяця та вольфрамова загадка

Утворення Місяця

Згідно з широко прийнятою гіпотезою гігантського удару, Місяць утворився приблизно 4,5 мільярда років тому, коли тіло розміром з Марс під назвою Тея зіткнулося із Землею. Імітаційне моделювання та аналіз місячних порід припускають, що Місяць в основному складається з матеріалу мантії Теї, яка за складом схожа на мантію Землі.

Хімічний склад Місяця

Однак планети зазвичай мають різний хімічний склад. Якби Тея утворилася далеко від Землі, її склад мав би бути іншим, а склад Місяця не повинен був би нагадувати мантію Землі.

Вольфрамова загадка

Одним з елементів, який ускладнює історію походження Місяця, є вольфрам. Вольфрам – це елемент, який любить залізо і, як правило, опускається до ядер планет. Тому Місяць і Земля повинні мати дуже різну кількість вольфраму, оскільки багата вольфрамом мантія Теї була б включена до складу Місяця під час удару.

Ізотопна схожість

Два незалежних дослідження вивчили співвідношення двох ізотопів вольфраму в зразках місячних порід і земних порід. Вони виявили, що місячні породи мають трохи більше вольфраму-182, ніж Земля, що є цікавою знахідкою, оскільки вольфрам-182 утворюється внаслідок радіоактивного розпаду гафнію-182, який має короткий період напіврозпаду.

Гіпотеза пізнього шпону

Найпростішим рішенням вольфрамової загадки є гіпотеза пізнього шпону. Ця гіпотеза припускає, що Земля і прото-Місяць спочатку мали схожі співвідношення ізотопів вольфраму. Однак Земля, будучи більшою і масивнішою, продовжувала притягувати планетимали після удару, додаючи новий матеріал до своєї мантії. Цей пізній шпон мав би більше вольфраму-184 відносно вольфраму-182, тоді як Місяць зберігав би співвідношення з моменту удару.

Докази пізнього шпону

Гіпотеза пізнього шпону підтверджується тим фактом, що Земля має більше сидерофільних елементів (елементів, які люблять залізо) у своїй мантії, ніж очікувалося. Ці елементи повинні були б зануритися в ядро, але, мабуть, вони були принесені на Землю після утворення ядра внаслідок ударів метеоритів.

Схожість співвідношень ізотопів вольфраму

Щоб прото-Місяць відповідав вольфрамовому співвідношенню Землі, Тея і Земля повинні були спочатку мати дуже схожу кількість вольфраму. Вирішення цієї загадки потребуватиме подальших досліджень планет, але історія походження Місяця стає все зрозумілішою.

Роль планетималей у формуванні Місяця

Імітаційне моделювання показало, що великі удари, ймовірно, відбуваються між тілами, які утворилися близько один до одного і тому мають схожий склад. Це підтверджує ідею, що Тея утворилася відносно недалеко від Землі.

Планетималі та пізній шпон

Планетималі продовжували бомбардувати молоду Сонячну систему після утворення Місяця. Земля захопила більше цього пізнього шпонового матеріалу, ніж Місяць, що ще більше сприяло відмінностям у їхньому складі.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Newer Posts
Older Posts