Відбиток котячої лапи на римській черепиці: свідчення давньої дружби між людьми та кішками

by Роза 18 Квітня, 2020

written by Роза 18 Квітня, 2020

Відбиток котячої лапи на 2000-річній римській черепиці

Відкриття та важливість

Під час розкопок автомагістралі в Лінкольнширі, Великобританія, археологи натрапили на чудову знахідку: 2000-річну римську черепицю з відбитком котячої лапи. Це відкриття надає спокусливі докази присутності кішок у римській Британії та проливає світло на їхні стосунки з людьми.

Деталі розкопок

Знахідка була зроблена дослідниками з Network Archaeology, які розкопували маршрут об’їзної дороги Лінкольна. Черепицю виготовили з червоної глини та виставили на просушку на сонці, коли кішка ненароком наступила на неї, залишивши свій слід.

Тварини відбитки на римських черепицях

Відбиток котячої лапи – це не поодиноке відкриття. На тому ж місці археологи також знайшли черепицю з відбитками копит оленя та лап собаки. Ці відбитки тварин свідчать про те, що будівлі, ймовірно, були частиною комплексу, що належав багатим римлянам, які, можливо, тримали кішок для боротьби з гризунами та іншими шкідниками.

Докази одомашнення

Наявність відбитків котячих лап на римських черепицях ставить питання про те, чи були ці кішки одомашнені чи дикі. Хоча відомо, що римляни тримали кішок як домашніх улюбленців, також можливо, що відбиток міг залишитися від представника дикого виду кішок, який досліджував черепицю, що сохла.

Історичний контекст

Це не вперше, коли британська кішка залишила свій слід в історії. У 2015 році під час розкопок у Глостері на римській черепиці, датованій приблизно 100 роком нашої ери, було знайдено відбитки лап кішки. Відбитки кішок відносно рідкісні на римських черепицях, що робить це відкриття особливо значущим.

Кішки в середньовічних рукописах

Кішки також заявили про себе в інших історичних документах. У 2013 році дослідник виявив середньовічний манускрипт у Хорватії, який містив відбитки лап, залишені кішкою під час ходьби по документу. Ці відбитки лап надають додаткові докази тривалих і тісних стосунків між кішками та людьми.

Археологічне значення

Відбиток котячої лапи на римській черепиці є лише однією з десятків тисяч знахідок, зроблених під час розкопок проїжджої частини східної об’їзної дороги Лінкольншира. До інших відкриттів належать кремені мисливців-збирачів, стріли та сокири мисливців неоліту та поховання бронзового віку з людським прахом.

Римська вілла та могили

Розкопки римської епохи також виявили докази великої римської вілли, включаючи кам’яні криниці та рибний ставок. Також було знайдено кілька римських могил, що дає уявлення про життя та звичаї людей, які жили в цій місцевості в римський період.

Середньовічні та досучасні знахідки

На додаток до римських решток, під час розкопок також було виявлено середньовічний солодовень та досучасний фермерський будинок, а також десятки інших знахідок. Ці відкриття дають повну картину історії людських поселень у цьому регіоні з доісторичних часів до наших днів.

Висновок

Відкриття відбитка котячої лапи на римській черепиці – це захоплюючий погляд у минуле. Воно підкреслює постійну присутність кішок у людському суспільстві та важливість археологічних досліджень для розкриття багатої мозаїки нашої історії.

Роза

Роза — видатна інженерка програмного забезпечення, чия пристрасть до науки та технологій зародилася ще в ранньому дитинстві. Виростаючи в родині, де академічна цікавість заохочувалася, Роза була глибоко впливовою завдяки своєму батькові, відданому професору фізики. Після довгих днів в університеті її батько повертався додому та вводив Розу в світ наукових досліджень, проводячи з нею різні експерименти та сприяючи її глибокій любові до складнощів фізичного світу. З юних років Роза була захоплена безмежними можливостями, які пропонувала наука. Вона проводила незліченну кількість годин, виконуючи експерименти та вивчаючи основні принципи фізики. Це раннє залучення до наукових досліджень не лише вдосконалило її аналітичні здібності, але й пробудило в ній невгамовну цікавість і пристрасть до розв'язання проблем. Академічний шлях Рози привів її до вивчення комп'ютерних наук, де вона досягла успіху у навчанні, рухаючись з таким самим ентузіазмом, що й у дитячих експериментах. Вона закінчила престижний університет з відзнакою, здобувши ступінь бакалавра. Її академічні досягнення були відзначені численними нагородами та стипендіями, що відображають її відданість та видатний талант у цій галузі. У своїй професійній кар'єрі Роза зробила значний внесок у технологічну індустрію. Вона працювала у кількох провідних технологічних компаніях, де відігравала ключову роль у розробці інноваційних програмних рішень, які мали значний вплив на різні сектори. Її спеціалізація включає проєктування та впровадження складних алгоритмів, оптимізацію продуктивності систем та забезпечення надійності та масштабованості програмних додатків. Крім своїх технічних навичок, Роза є активною захисницею прав жінок у STEM (наука, технології, інженерія та математика). Вона активно бере участь у програмах наставництва, допомагаючи молодим жінкам, які прагнуть зробити кар'єру в технологічній галузі. Роза вірить у силу освіти та важливість надання рівних можливостей для всіх, і вона присвячує свій час виступам на конференціях і семінарах, щоб надихати наступне покоління інженерок. У своєму особистому житті Роза продовжує плекати свої наукові корені. Вона любить проводити вільний час, експериментуючи з новими технологіями, читаючи наукові журнали та беручи участь в обговореннях майбутнього технологій. Шлях Рози від допитливої дитини, яка проводила експерименти, до успішної інженерки програмного забезпечення є свідченням сили раннього залучення до науки та довготривалого впливу підтримуючого та інтелектуально стимулюючого середовища.