Home Наука Археологія
Category:

Археологія

Археологія

Зв’язок Стоунхенджа з Уельсом: нові свідчення з кремованих останків

by Роза
written by Роза

Зв’язок Стоунхенджа з Уельсом: нові свідчення з кремованих останків

Передісторія

Стоунхендж – всесвітньо відома доісторична пам’ятка, відома своїм величним кам’яним колом. Однак менш відомою є його рання функція як кладовища. Через тисячі років після перших поховань дослідники виявили, що багато людей, похованих у Стоунхенджі, походили з Уельсу, сусіднього регіону, який, як вважають, постачав характерні блакитні камені для цього місця.

Дослідження

У недавньому дослідженні, опублікованому в Scientific Reports, проаналізували кремовані останки 25 осіб, похованих у Стоунхенджі. Дослідники використали аналіз ізотопів стронцію, метод, що розкриває місце походження людини, щоб визначити, що 10 із цих осіб, ймовірно, прибули із західного Уельсу.

Зв’язок з Уельсом

Результати дослідження свідчать про те, що валлійці відіграли значну роль у будівництві Стоунхенджа. Дати кремованих останків збігаються з розрахунковим періодом раннього будівництва пам’ятника. Дослідники припускають, що ці люди могли приїхати до Стоунхенджа з блакитними каменями або допомагати в їхньому будівництві.

Аналіз ізотопів стронцію

Аналіз ізотопів стронцію ґрунтується на вивченні стронцію, важкого металу, який залишає унікальний слід у геологічних формаціях та ґрунті. Порівнюючи стронцій, знайдений у кісткових фрагментах, з профілем співвідношень ізотопів стронцію в певній географічній області, вчені можуть визначити місце походження людини.

Історичний контекст

Під час розкопок у 1920-х роках археологи виявили 58 осіб епохи неоліту, похованих у ямах Обрі, названих на честь антиквара 17 століття, який першим їх ідентифікував. Ці кремовані останки пізніше були повторно розкопані у 2008 році та ідентифіковані як 25 окремих наборів останків.

Транспортування останків

Незрозуміло, чи валлійці кремували своїх померлих поблизу Стоунхенджа чи ближче додому. Однак деякі останки були знайдені у шкіряних мішках, що свідчить про те, що їх перевозили з далекого місця, можливо, тими, хто привозив на місце блакитні камені.

Глобальні наслідки

Результати дослідження підкреслюють важливість вивчення кремованих останків, які часто ігнорувалися в археологічних дослідженнях. Дослідник Крістоф Сноек планує продовжити вивчення кремованих останків, знайдених у всьому світі, проливаючи світло на стародавню міграцію людей та поховальні обряди.

Додаткові довгохвості ключові слова:

  • Поховання епохи неоліту в Стоунхенджі
  • Археологічне значення кремованих останків
  • Роль аналізу ізотопів стронцію в археологічних дослідженнях
  • Глобальний розподіл кремованих останків
  • Майбутні напрямки досліджень в аналізі кремованих останків
0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Археологія

Полінезійці: першовідкривачі «Нового світу»?

by Роза
written by Роза

Полінезійці: першовідкривачі «Нового світу»?

Докази з курячих кісток

Протягом десятиліть вчені ламали голови над походженням курей в Америці. Зараз з’явилося революційне дослідження, яке проливає світло на цю історичну загадку. Ретельний аналіз стародавніх курячих кісток показав, що полінезійці, вмілі мореплавці з Південної частини Тихого океану, привезли цю немісцеву птицю в Америку більш ніж за століття до знаменитої подорожі Христофора Колумба.

Археологічне відкриття в Чилі

Відкриття було зроблене групою дослідників з південно-центрального Чилі у співпраці з вченими з Оклендського університету в Новій Зеландії. На археологічному майданчику в Чилі вони викопали курячі кістки, які зазнали ретельного дослідження з використанням аналізу ДНК і методів радіовуглецевого датування.

Кістки виявили неабияку давність, що сягає приблизно 1350 року нашої ери. Що ще важливіше, аналіз ДНК показав ідеальний збіг з курячими кістками, знайденими в Самоа, Тонга та на острові Пасхи з тієї ж епохи. Ці переконливі докази наполегливо свідчать про те, що полінезійці перевозили курей через величезні простори Тихого океану, заснувавши свою присутність в Америці задовго до європейських дослідників.

Підтвердження присутності полінезійців

Відкриття підтверджує давню віру багатьох учених у те, що «Новий світ» відкрили не лише європейці. Присутність фрагментів китайської кераміки на доколумбових археологічних розкопках натякала на більш ранні трансокеанські подорожі. Присутність полінезійців у Південній Америці, що підтверджується курячими кістками, додатково підтримує цю теорію.

Майстерність полінезійських мореплавців

Подорож з південної частини Тихого океану до Південної Америки, що становить тисячі миль, була б надзвичайно важким завданням. Однак полінезійці, відомі своїми винятковими навичками мореплавства, здійснили цю небезпечну подорож приблизно за два тижні — вдвічі менше часу, ніж знадобилося Колумбу, щоб дістатися Америки.

Історичні наслідки

Відкриття полінезійських курячих кісток у Південній Америці має глибокі наслідки для нашого розуміння історії. Воно кидає виклик традиційній оповіді про те, що європейці були першими, хто досяг «Нового світу», і підкреслює видатні досягнення полінезійських дослідників. Воно також ставить цікаві питання про ступінь впливу полінезійців в Америці та можливість подальших відкриттів, які можуть пролити світло на цей захопливий період в історії людства.

Археологічні докази

Археологічні докази, що підтримують присутність полінезійців у Південній Америці, є переконливими. Курячі кістки з їх унікальним ДНК-кодом, що збігається з полінезійськими курми, надають беззаперечний доказ їх прибуття. Крім того, відкриття фрагментів китайської кераміки на доколумбових місцях свідчить про те, що полінезійці могли налагодити торговельні мережі з іншими культурами через Тихий океан.

Поточні дослідження

Відкриття полінезійських курячих кісток у Південній Америці — це лише одна частина головоломки в розумінні складної історії міграції та дослідження людини. Поточні дослідження продовжують розкривати нові докази, проливаючи більше світла на захоплюючі зв’язки між різними культурами та континентами. Коли вчені поглиблюються в археологічні записи, ми можемо сподіватися отримати повніше розуміння взаємозв’язку нашого світу протягом усієї історії.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Археологія

Рідкісні фізичні докази розп’яття часів Римської імперії знайдено в Британії

by Роза
written by Роза

Виявлено рідкісні фізичні докази розп’яття часів Римської імперії на території Британії

Відкриття розп’ятого скелета

Археологи зробили видатне відкриття у графстві Кембриджшир, Англія: скелет чоловіка, розп’ятого під час Римської імперії. Ця знахідка є одним з небагатьох збережених фізичних слідів цього давнього покарання.

Скелет, відомий як Скелет 4926, було знайдено з цвяхом, забитим у п’яткову кістку, що є явною ознакою розп’яття. Це відкриття надає матеріальні докази того, як здійснювалося розп’яття, яке до цього часу було відомо в основному з історичних записів.

Археологічний контекст

Археологічні докази розп’яття є рідкісними, оскільки жертвам часто не надавали належного поховання. Крім того, у більшості випадків розп’яття використовували мотузки, а не цвяхи, щоб прив’язати засудженого до хреста.

Це конкретне відкриття є значущим, оскільки воно надає фізичні докази розп’яття, яке було здійснено за допомогою цвяхів. Воно також проливає світло на поховальні практики щодо жертв розп’яття, яким часто відмовляли у належних обрядах.

Історичний контекст

Розп’яття було поширеною формою страти у Римській імперії, застосовуваною до рабів, християн, іноземців, політичних активістів та опальних солдатів. Його розглядали як ганебне і варварське покарання.

Жертви розп’яття зазвичай помирали від задухи, втрати рідини або відмови органів. Цей процес міг тривати від трьох годин до чотирьох днів.

Відкриття Скелета 4926 дає уявлення про сувору реальність римського розп’яття. На тілі чоловіка були виявлені сліди сильних страждань, зокрема інфекції, запалення та удари мечем.

Фізичний огляд

Дослідники виявили, що ноги чоловіка мали ознаки інфекції або запалення, можливо, спричинені зв’язуванням або кайданами. Шість його ребер були зламані, ймовірно, від ударів мечем.

Тіло чоловіка було поховано поряд із дерев’яною дошкою та оточене 12 цвяхами, які, ймовірно, були витягнуті після того, як його зняли з хреста. Невелике заглиблення поруч із основним отвором у його п’яті свідчить про невдалу спробу прибити його до дошки.

Истончення кісток

Інгам, керівник проекту з Albion Archaeology, зазначає, що витончення кісток чоловіка свідчить про те, що, імовірно, він був прикутий до стіни протягом тривалого часу до розп’яття.

Це відкриття припускає, що чоловік, можливо, був рабом або перебував у полоні до своєї страти.

Аналіз ДНК

Аналіз ДНК показав, що Скелет 4926 не був генетично пов’язаний з жодним з інших тіл, знайдених на місці, але був частиною місцевого населення.

Це свідчить про те, що чоловік не був римським громадянином, а місцевим жителем, який став жертвою жорстокого покарання імперії.

Спадщина римського розп’яття

Відкриття Скелета 4926 слугує нагадуванням про жахи римського розп’яття та людські жертви, яких воно вимагало від маргіналізованих верств населення.

Духіг, археолог з Кембриджського університету, зазначає, що навіть мешканці невеликих поселень на околицях імперії не могли уникнути найварварськішого покарання Риму.

Очікується, що результати дослідження команди будуть опубліковані в науковому журналі наступного року, що надасть подальші відомості про практику розп’яття у стародавньому світі.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Археологія

Сонячний човен фараона Хуфу: подорож до нового дому у Великому єгипетському музеї

by Роза
written by Роза

Сонячний човен царя Хуфу вирушає в історичну подорож до свого нового дому

Стародавнє судно фараона

Більше чотирьох тисячоліть величний сонячний човен царя Хуфу був похований поблизу культових пірамід Гізи. Цей дивовижний корабель, відомий як сонячна барка, як вважають, перевозив фараона через небесне царство в загробному житті.

Відкриття та реставрація

У 1954 році відомий археолог Камаль ель-Маллах розкопав розібраний сонячний човен у запечатаній ямі біля Великої піраміди. Розкопки та реставрація його 1224 фрагментів зайняли десятиліття, і для цього знадобилося ретельне вивчення стародавніх єгипетських методів суднобудування.

Тріумф інженерної думки

Сонячний човен, вражаючої довжини 138 футів, був майстерно сконструйований з кедрової деревини. Його призначення залишається загадкою, але вчені припускають, що він міг використовуватися в церемоніальних цілях або як частина похоронного флоту фараона.

Переміщення до Великого єгипетського музею

У рамках історичного заходу сонячний човен був обережно перевезений зі свого старого дому до нового місця призначення, Великого єгипетського музею. Цей сучасний заклад планується відкрити пізніше цього року, і в ньому буде представлено понад 100 000 артефактів, що охоплюють багату історію Єгипту.

Збереження минулого для майбутніх поколінь

Переміщення сонячного човна було ретельно сплановано для забезпечення його збереження. Судно було поміщене в амортизуючий металевий контейнер, який перевозився дистанційно керованим транспортним засобом, імпортованим з Бельгії. Ця технологія ефективно поглинає вібрації та адаптується до змін рельєфу, захищаючи тендітний артефакт від пошкоджень.

Спадщина Стародавнього Єгипту

Сонячний човен – це не просто стародавня реліквія; він уособлює винахідливість і майстерність давніх єгиптян. Його відкриття та реставрація дають безцінні уявлення про вірування та звичаї цивілізації, яка захоплювала світ протягом століть.

Нова ера у Великому єгипетському музеї

Після відкриття Великий єгипетський музей стане скарбницею стародавніх артефактів, включаючи сонячний човен. Відвідувачі матимуть можливість помилуватися цим культовим судном і глибше зрозуміти багате минуле Єгипту.

Додаткові цікавинки Великого єгипетського музею

Крім сонячного човна, у Великому єгипетському музеї буде представлено цілу низку інших визначних артефактів, зокрема:

  • Група з 30 запечатаних саркофагів, розкопаних у Луксорі в 2019 році
  • Понад 5000 предметів з розкопок гробниці царя Тутанхамона
  • Всеосяжна колекція, що демонструє всю історію Єгипту

Культурне відродження в Єгипті

Відкриття Великого єгипетського музею та переміщення сонячного човна є частиною ширшого культурного відродження в Єгипті. Ця країна, пронизана історією, прагне поділитися своїми скарбами зі світом і надихнути майбутні покоління.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Археологія

Віртуальна реальність: розкриття таємниць давніх археологічних пам’яток

by Пітер
written by Пітер

Віртуальна реальність: розкриття таємниць давніх археологічних пам’яток

Віртуальні моделі для віддалених археологічних пам’яток

Технологія віртуальної реальності (ВР) революціонізує спосіб вивчення та сприйняття археології. ВР-моделі дозволяють дослідникам створювати захопливі симуляції віддалених або крихких археологічних пам’яток, роблячи їх доступними для будь-кого, хто має гарнітуру ВР.

Культурна спадщина та зв’язки корінних американців

Одним із найважливіших застосувань ВР в археології є його здатність зв’язувати корінних американців з їхньою культурною спадщиною. Наприклад, індіанське плем’я Теджон у Каліфорнії використовувало ВР-моделі для вивчення печери Плейто, яка містить священні наскельні малюнки, створені їхніми предками. ВР дозволило їм відновити зв’язок зі своїм минулим, незважаючи на недоступність та крихкість пам’ятки.

Залучення молодих учнів та дослідників

ВР-симуляції археологічних пам’яток є цінними не лише для збереження культури, а й для освіти та досліджень. Молодші члени племені особливо добре відреагували на враження від ВР, взаємодіючи з просторами та практиками предків способом, що нагадує гру. Дослідники також можуть використовувати ВР для одночасного аналізу кількох наборів даних та сприяння польовим дослідницьким розкопкам.

Розширена реальність: виявлення прихованих деталей

Окрім забезпечення доступу до віддалених пам’яток, ВР також може покращити наше розуміння археологічних артефактів. Накладаючи цифрово покращені текстури на геометрію печери, дослідники можуть розкрити приховані деталі, які важко побачити неозброєним оком. Цей досвід “розширеної реальності” дозволяє нам досліджувати пам’ятку такою, якою вона виглядала б у різні моменти часу.

Наукова інформація для покращеного навчання

Найінноваційніші ВР-проекти містять наукову інформацію, щоб створити більше, ніж просто копії. Ці покращені навчальні середовища надають громадськості доступ до наукових знань про минуле. Поєднуючи ВР з експертним аналізом і візуалізацією даних, ми можемо вчитися на стародавніх пам’ятках, не завдаючи їм шкоди.

Віддалений доступ до всесвітніх об’єктів спадщини

Технології ВР відкривають віддалений доступ до археологічних пам’яток по всьому світу. Від фіксації Британським музеєм африканських пам’яток наскального мистецтва до проєкту Scan Pyramids, що надає доступ до знакових пам’яток Гізи, занурювальні технології поширюються по всьому світу.

Переваги ВР в археології

  • Доступність віддалених і крихких пам’яток
  • Збереження та відновлення культури
  • Можливості для освіти та досліджень
  • Покращене розуміння завдяки розкриттю прихованих деталей
  • Науково обґрунтовані навчальні середовища
  • Захист крихких пам’яток при одночасному забезпеченні доступу громадськості

Поточні та майбутні програми

  • Створення ВР-моделей археологічних пам’яток для навчання та досліджень
  • Використання ВР для аналізу кількох наборів даних і сприяння польовим дослідженням
  • Розробка інтерактивних взаємодій з археологічними пам’ятками та артефактами
  • Обмін науковою інформацією через ВР-проекти для покращеного навчання
  • Розширення віддаленого доступу до археологічних пам’яток по всьому світу
0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Археологія

Археологічна дивовижа: розкопаний видовищний 2000-річний римський кинджал

by Роза
written by Роза

Археологічна дивовижа: розкопаний видовищний 2000-річний римський кинджал

Відкриття та реставрація

Внаслідок надзвичайного археологічного відкриття 19-річний стажер на ім’я Ніко Кальман розкопав видовищний римський кинджал, датований 2000 роками. Майстерно прикрашений клинок і його піхви були знайдені в могилі воїна на археологічному майданчику в Гальтерн-ам-Зе в Німеччині.

Незважаючи на століття корозії, зброю ретельно відновлювали протягом дев’яти місяців, що розкрило вишукано оздоблений клинок і піхви. Процес реставрації включав піскоструминну обробку і шліфування, щоб повернути артефакту його колишню славу.

Історичне значення

Кинжал датується Августівським періодом, який тривав з 37 до н.е. до 14 н.е. Цей період став свідком одних з найпринизливіших поразок в ранній римській історії, особливо від рук германських племен. Гальтерн-ам-Зе, де було знайдено кинджал, був військовою базою на околицях величезної Римської імперії.

Відкриття кинджала надає цінну інформацію про військове спорядження і статусні символи римських воїнів протягом цього бурхливого періоду. Вишуканий декор і тонка майстерність свідчать про те, що кинджал був цінним надбанням свого власника.

Зброя та ведення війни

Невеликий клинок кинджала довжиною 13 дюймів, ймовірно, використовувався як додаткова зброя в ближньому бою. Мечі були основною зброєю римських воїнів, але кинджали застосовувалися, коли мечі були втрачені або пошкоджені.

Незважаючи на свій делікатний вигляд, кинджал був грізною зброєю в умілих руках. Його гострий, звужений залізний клинок і рифлений дизайн забезпечували максимальну ефективність різання.

Похоронні звичаї

Наявність кинджала в могилі воїна є незвичайною, оскільки римських воїнів зазвичай не ховали з їхнім військовим спорядженням. Це свідчить про те, що кинджал мав особливе значення для його власника або що він був похований нашвидкуруч у особливо хаотичний період.

Збереження та експонування

Бездоганний стан кинджала свідчить про майстерність реставраторів. Блискуча рукоятка і піхви, інкрустовані сріблом і склом, демонструють витончену майстерність давньоримських ремісників. Обшита деревом піхва, прикрашена червоною емаллю, додає кинджалу естетичної привабливості.

Відреставрований кинджал буде виставлений в римсько-історичному музеї Гальтерна в 2022 році, де він запропонує відвідувачам зануритися в життя і звичаї римських воїнів Августівського періоду.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Археологія

Дитячі інструменти давнини для полювання та бою: археологічне відкриття на стоянці Пар-Ті

by Пітер
written by Пітер

Дитячі інструменти давнини для полювання та бою

Археологічне відкриття на стоянці Пар-Ті

У 1960-х роках археологи виявили справжню скарбницю давніх артефактів на стоянці Пар-Ті в Орегоні. Серед цих реліквій були мініатюрні атлатлі – інструменти, спеціально розроблені для маленьких рук дітей. Ці атлатлі є переконливим доказом того, що стародавні корінні американці починали навчати своїх дітей навичкам полювання та бою з раннього віку.

Атлатлі: важливий інструмент для давніх мисливців

Атлатлі були повсюдними в стародавній Північній Америці, їх використовували для метання списів і дротиків з більшою точністю і силою. Проте для їх ефективного використання потрібні були значні навички та координація. Володіння атлатлем могло підвищити успішність полювання та забезпечити соціальні й харчові переваги.

Атлатлі дитячого розміру: навчання основним життєвим навичкам

Мініатюрні атлатлі, знайдені на стоянці Пар-Ті, свідчать про те, що діти активно брали участь у навчанні мистецтву використання атлатля. Забезпечуючи дітей зменшеними інструментами, вони могли практикуватися і розвивати навички, необхідні для полювання та самооборони.

Археологічні свідчення ролі дітей

До недавнього часу археологи в основному нехтували роллю дітей у стародавніх суспільствах. Проте відкриття мініатюрних інструментів, таких як ці атлатлі, пролило світло на важливість внеску дітей. Такі докази свідчать про те, що діти були не просто сторонніми спостерігачами, а активними учасниками повсякденного життя і виживання своїх громад.

Мініатюрні інструменти, крім атлатлів

Хоча атлатлі є унікальним прикладом навчальних інструментів дитячого розміру, цілком імовірно, що існували схожі інструменти для інших важливих навичок. Ткацтво, обробка дерева і веслування на каное були складними завданнями, які могли вимагати спеціального навчального обладнання для дітей. Майбутні археологічні дослідження повинні зосередитися на пошуку таких доказів.

Значення підготовки дітей у стародавніх суспільствах

Використання мініатюрних інструментів для навчання дітей підкреслює важливість набуття навичок у стародавніх північноамериканських культурах. Забезпечуючи дітей можливістю навчатися і практикувати основні навички з раннього віку, громади гарантували їхній майбутній успіх і благополуччя.

Висновок

Відкриття мініатюрних атлатлів на стоянці Пар-Ті дає цінні уявлення про роль дітей у стародавніх суспільствах корінних американців. Ці інструменти демонструють, що діти були не тільки пасивними спостерігачами, а й активними учасниками в опануванні важливих життєвих навичок. Вони також підкреслюють важливість розвитку і навчання в ранньому дитинстві для формування майбутнього стародавніх громад.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Археологія

Давній аметистовий перстень: Засіб від похмілля в стародавні часи?

by Роза
written by Роза

Стародавній аметистовий перстень, знайдений в Ізраїлі, можливо, носили, щоб запобігти похміллю

Відкриття на виноробні візантійської епохи

Археологи в Ізраїлі розкопали стародавній золотий перстень з аметистом, який, можливо, носили, щоб запобігти похміллю. Перстень було знайдено на виноробному заводі візантійської епохи в Явне, на південь від Тель-Авіва. Колись на цьому місці знаходилося великомасштабне виробництво вина, що робить це місце особливо значущим, враховуючи давні переконання про властивості дорогоцінного каміння.

Аметист та інтоксикація

Аметисти здавна асоціювалися із запобіганням наслідкам вживання алкоголю. Саме слово «аметист» походить від грецького слова «аметистос», що означає «не сп’янілий». Стародавні греки вірили, що носіння аметистів або додавання їх у винні келихи може запобігти сп’янінню. Це переконання сягає щонайменше IV століття до н.е., як згадується у вірші грецького поета Асклепіада Самоського.

Археологічний контекст

Перстень було знайдено поблизу складу, який використовувався для зберігання вина на виробничому об’єкті. Дослідники змогли датувати звалище, де він був розкопаний, сьомим століттям н.е., часом політичних потрясінь у цьому регіоні. Однак сам перстень може передувати цьому періоду, можливо, датуючись третім століттям н.е. під час римської епохи.

Власність еліти

Подібні золоті обручки з інкрустованими аметистами були поширені серед еліти у римському світі. Перстень, знайдений на виноробні, можливо, носив представник вищого класу Явне, хизуючись своїм багатством та статусом. Такі персні носили як чоловіки, так і жінки, що вказує на те, що власник, ймовірно, був людиною високого соціального становища.

Символ статусу та багатства

«Знайти стародавній перстень із напівкоштовним каменем у непошкодженому вигляді — рідкість», — сказав Амір Голані, археолог Управління старожитностей Ізраїлю (УСІ). «Його розмір та химерність свідчать про те, що він належав комусь, хто хотів продемонструвати своє багатство».

Сімейна реліквія чи втрачений скарб

Перстень міг бути сімейною реліквією, що передавалася з покоління в покоління. Або ж він міг належати нещасливому відвідувачу, який впустив і загубив його, залишивши його для виявлення через століття.

Додаткові відкриття в Явне

УСІ проводить масштабні розкопки в Явне напередодні будівельного проекту. Окрім виноробного заводу, вони виявили інші значні артефакти, зокрема барвисту мозаїку віком 1600 років та неушкоджене куряче яйце віком 1000 років. Минулого року підлітки-волонтери, які працювали на розкопках у місті, виявили скарбницю з сотнями монет 1100-річної давності.

Переконання щодо зцілення та енергії

Окрім свого зв’язку з тверезістю, аметисти також вважалися такими, що мають цілющі сили та містять енергію. Це переконання було поширене у стародавньому світі, особливо щодо дорогоцінних каменів із відтінками, схожими на колір крові.

Поточні дослідження

Дослідники продовжують вивчати аметистовий перстень та його історичний контекст. Відкриття дає уявлення про вірування, практики та соціальну динаміку стародавніх суспільств, особливо у зв’язку зі споживанням алкоголю та символікою дорогоцінних каменів.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Археологія

Найдавніший і найвищий притулок кам’яної доби виявлено в Перу

by Роза
written by Роза

Притулок кам’яної доби в Перу: найдавніше і найвище поселення людей

Відкриття та значимість

Високо в Південних Перуанських Андах археологи виявили стародавній притулок кам’яної доби, який може похвалитися тим, що є найдавнішим і найвищим людським поселенням, коли-небудь виявленим. Розташований на висоті майже 14 700 футів, цей чудовий об’єкт дає змогу зазирнути в адаптивність і винахідливість ранніх людей.

Докази людського проживання

Закопчені сажею стелі та стіни, прикрашені наскельними малюнками, свідчать про присутність людей тисячі років тому. Розкопки виявили справжню скарбницю артефактів, у тому числі кераміку, кістяні намистини, кварцові кристали, кістки тварин і обвуглені рештки деревних чагарників, які використовувалися для розведення вогню.

Родовище обсидіану та виготовлення знарядь праці

Неподалік розташоване родовище обсидіану, вулканічного скла, яке цінувалося за гострі ріжучі властивості, ймовірно, привабило стародавніх людей до цього місця. Археологи виявили майстерню просто неба неподалік від притулку, яка містить понад 260 знарядь праці, у тому числі ручні сокири та наконечники списів, деяким із яких може бути до 12 800 років.

Екстремальні умови та адаптація людини

На такій великій висоті навколишнє середовище створювало серйозні проблеми для ранніх людей. Розріджене повітря містило менше 60% кисню, доступного на рівні моря, що вимагало від них споживати більше калорій для виживання. Засушливий ландшафт давав мало палива для вогню, змушуючи їх адаптувати свої стратегії виживання.

Цілорічне проживання та докази сімейного життя

Археолог Соня Заррілло вважає, що притулок міг бути заселений цілий рік, а не лише слугувати тимчасовим мисливським табором. Наявність широкого спектра артефактів свідчить про те, що на цьому місці могли жити сім’ї, про що свідчить виявлення кістяних намистин, кварцових кристалів та інших предметів, які зазвичай пов’язують із домашнім життям.

Пошуки об’єкта

Провідний дослідник Курт Радемейкер шукав це місце з 1990-х років. Його первісне виявлення знаряддя з обсидіану на узбережжі Перу, далеко від будь-якого відомого вулканічного джерела, навело його на думку, що первісні люди, мабуть, подорожували до нагір’я, щоб добувати цей цінний матеріал. Команда Радемейкера врешті-решт виявила нещодавно виявлені об’єкти в басейні Пукунчо.

Значення для розуміння історії людства

Відкриття цього притулку кам’яної доби дає цінні уявлення про адаптивність і винахідливість ранніх людей. Воно демонструє їхню здатність виживати і процвітати в екстремальних умовах та їхню готовність долати великі відстані, щоб отримати основні ресурси. Це місце також проливає світло на раннє заселення Південної Америки та міграційні моделі стародавнього населення.

Додаткові відомості

  • Притулок містить дві скелясті ніші, які використовувалися для проживання.
  • Об’єкт розташований у басейні Пукунчо, посушливому регіоні з мізерною рослинністю.
  • Родовище обсидіану знаходиться в кількох милях від найближчої вулканічної породи, що свідчить про те, що стародавні люди долали чималі відстані, щоб добути цей матеріал.
  • Відкриття цього місця розкриває важливість обсидіану в житті первісних людей і їхню готовність адаптуватися до складних умов.
0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Археологія

Стародавні золоті монети, знайдені в Уельсі: історичне відкриття

by Роза
written by Роза

Стародавні золоті монети, знайдені в Уельсі: історичне відкриття

Скарби залізної доби

Уперше археологи натрапили на чудову скарбницю золотих монет залізної доби в Уельсі. Ці 15 виняткових артефактів, відомі як статери, були виявлені на полі на острові Англсі, біля північно-західного узбережжя Уельсу. Монети, що датуються 60-20 роками до н.е., є першими золотими монетами залізної доби, коли-небудь знайденими в країні.

Вишукані візерунки та македонський вплив

На одному боці монет зображено грецького бога Аполлона, а на іншому — кінь, оточений хитромудрими символами. Стиль монет демонструє явний вплив македонських золотих монет Філіпа ІІ.

Тріумф шукачів із металошукачами

Відкриття цих стародавніх скарбів стало можливим завдяки пильному оку шукачів із металошукачами. Двоє друзів, Пітер Коктон і Ллойд Робертс, відкопали п’ять монет. Для Робертса це було здійсненням мрії всього життя, оскільки він завжди прагнув знайти золотий статер.

Тім Вотсон, новачок у пошуках із металошукачем, знайшов решту десять монет. Після вдосконалення свого обладнання він натрапив на золото на тому ж полі, де Робертс і Коктон зробили свої відкриття.

Історичне значення

Монети дають цінні відомості про плем’я коріелтавів, що населяло територію, яка нині відома як англійський Іст-Мідлендс у добу залізної доби. Дослідники вважають, що монети використовувалися не як звичайна валюта, а радше як дари для укладення союзів між елітами або як жертвоприношення богам.

Археологічне обстеження та плани на майбутнє

Після цього відкриття експерти з Gwynedd Archaeological Trust провели обстеження місця події, щоб розгадати таємницю присутності монет. Хоча в безпосередній близькості не знайшли жодних переконливих доказів, місце знахідки лежить в межах території, багатої на доісторичну та ранньоримську діяльність, що проливає світло на історичне значення регіону.

Музей Oriel Môn в Англсі висловив зацікавленість у придбанні монет і виставленні їх на загальний огляд, що дасть змогу відвідувачам помилуватися цими стародавніми артефактами й зануритися в захоплюючу історію, яку вони втілюють.

Збереження минулого, відкриття майбутнього

Відкриття цих золотих монет залізної доби в Уельсі підкреслює важливість пильних осіб у збереженні та відкритті цінних фрагментів історії. Воно також висвітлює тривалі зусилля археологів та істориків, спрямовані на те, щоб зібрати докупи складний гобелен нашого минулого і пролити світло на життя та культуру наших предків.

Додаткові деталі та цікавинки

  • На статерах зображено Аполлона, грецького бога музики, поезії та пророцтва, з одного боку, і коня в оточенні символів — з іншого.
  • Вважається, що мотив із конем представляє богиню коней Епону у кельтській міфології, пов’язану також із родючістю й підземним світом.
  • Символи, що оточують коня, можуть уособлювати різні аспекти кельтської культури та вірувань, як-от сонце, місяць і чотири пори року.
  • Імовірно, монети були відкарбовані в період суттєвих політичних і економічних змін у регіоні, коли доба залізної доби поступалася місцем римському періоду.
  • Відкриття цих монет викликало хвилювання серед археологів та істориків, оскільки воно надає нові докази для розуміння складності суспільства залізної доби в Уельсі.
0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Newer Posts
Older Posts