Генетичний зв’язок між корінними американцями та полінезійцями: спільна історія в Тихому океані

by Роза 2 Грудня, 2020

written by Роза 2 Грудня, 2020

Корінні американці та полінезійці: спільна історія в Тихому океані

Генетичні зв’язки через океан

Генетичний аналіз показує, що корінні американці та полінезійці взаємодіяли приблизно в 1200 році. Цей контакт відбувся до прибуття європейців до Америки та заселення острова Пасхи (Рапа-Нуї), який колись вважався можливим місцем зустрічі.

Полінезійці та південні американці: морський обмін

Дослідники проаналізували зразки ДНК сучасних людей у Тихому океані та Південній Америці. Їхні висновки свідчать про те, що подорожі між східною Полінезією та Америкою відбувалися близько 1200 року, що призвело до змішування популяцій у віддаленому архіпелазі Південних Маркізських островів.

Таємниця першої зустрічі

Залишається неясним, чи полінезійці, корінні американці чи обидва народи здійснювали далекі подорожі, які звели їх разом. Одна з теорій припускає, що південні американці з прибережних районів Еквадору чи Колумбії вирушили до Східної Полінезії.

Полінезійці як океанічні дослідники

Полінезійці були легендарними мореплавцями, які борознили величезний Тихий океан на каное. Вони знаходили і заселяли острови, розкидані на мільйонах квадратних кілометрів, включаючи острів Пасхи (Рапа-Нуї) та Маркізькі острови.

Докази з мови та культури

Вражаючі подібності в мовах та залишки споруд і каменів дають підказки про полінезійські подорожі. Поширення харчових продуктів, таких як солодка картопля, американського походження, але знайдених по всьому Тихому океані, також підтверджує теорію про доісторичні контакти між двома континентами.

Генетична спадщина стародавніх мореплавців

Вчені використали аналіз ДНК, щоб прокласти маршрути стародавніх мореплавців. «Ми відновлюємо за допомогою генетичних доказів доісторичну подію, яка не залишила жодних переконливих слідів», – пояснює Андрес Морено Естрада, співавтор дослідження.

Спадщина корінних американців у Полінезії

Генетичний аналіз виявляє генетичний слід корінних американців серед людей на деяких найсхідніших островах Полінезії. Цей слід вказує на спільне джерело серед корінних народів Колумбії, що свідчить про те, що корінні американці сприяли поповненню полінезійського населення в цих районах.

Полінезійці в Америці

Незважаючи на теорії Гейєрдала про заселення полінезійських островів корінними американцями, нові дослідження ДНК підтверджують альтернативне пояснення, що полінезійці могли припливти до Америки.

«Ми можемо припустити, що, можливо, полінезійці знайшли Америку, і був якийсь взаємозв’язок з корінними американцями», – каже Олександр Іоаннідіс, ще один співавтор дослідження.

Острів Пасхи: полінезійська загадка

Результати нового генетичного дослідження також проливають світло на історію острова Пасхи (Рапа-Нуї). Попередні дослідження дали суперечливі висновки щодо присутності предків корінних американців на острові.

Іоаннідіс та його колеги взяли зразки ДНК у 166 жителів острова Пасхи. Вони визначили, що змішування між корінними американцями та полінезійцями відбулося лише близько 1380 року, хоча острів був заселений полінезійцями не пізніше 1200 року.

Розгадка таємниць Тихого океану

Точні місця та час зустрічей корінних американців і полінезійців залишаються предметом поточних досліджень. Спільна історія цих двох народів залишила тривалу спадщину в Тихому океані.

Роза

Роза — видатна інженерка програмного забезпечення, чия пристрасть до науки та технологій зародилася ще в ранньому дитинстві. Виростаючи в родині, де академічна цікавість заохочувалася, Роза була глибоко впливовою завдяки своєму батькові, відданому професору фізики. Після довгих днів в університеті її батько повертався додому та вводив Розу в світ наукових досліджень, проводячи з нею різні експерименти та сприяючи її глибокій любові до складнощів фізичного світу. З юних років Роза була захоплена безмежними можливостями, які пропонувала наука. Вона проводила незліченну кількість годин, виконуючи експерименти та вивчаючи основні принципи фізики. Це раннє залучення до наукових досліджень не лише вдосконалило її аналітичні здібності, але й пробудило в ній невгамовну цікавість і пристрасть до розв'язання проблем. Академічний шлях Рози привів її до вивчення комп'ютерних наук, де вона досягла успіху у навчанні, рухаючись з таким самим ентузіазмом, що й у дитячих експериментах. Вона закінчила престижний університет з відзнакою, здобувши ступінь бакалавра. Її академічні досягнення були відзначені численними нагородами та стипендіями, що відображають її відданість та видатний талант у цій галузі. У своїй професійній кар'єрі Роза зробила значний внесок у технологічну індустрію. Вона працювала у кількох провідних технологічних компаніях, де відігравала ключову роль у розробці інноваційних програмних рішень, які мали значний вплив на різні сектори. Її спеціалізація включає проєктування та впровадження складних алгоритмів, оптимізацію продуктивності систем та забезпечення надійності та масштабованості програмних додатків. Крім своїх технічних навичок, Роза є активною захисницею прав жінок у STEM (наука, технології, інженерія та математика). Вона активно бере участь у програмах наставництва, допомагаючи молодим жінкам, які прагнуть зробити кар'єру в технологічній галузі. Роза вірить у силу освіти та важливість надання рівних можливостей для всіх, і вона присвячує свій час виступам на конференціях і семінарах, щоб надихати наступне покоління інженерок. У своєму особистому житті Роза продовжує плекати свої наукові корені. Вона любить проводити вільний час, експериментуючи з новими технологіями, читаючи наукові журнали та беручи участь в обговореннях майбутнього технологій. Шлях Рози від допитливої дитини, яка проводила експерименти, до успішної інженерки програмного забезпечення є свідченням сили раннього залучення до науки та довготривалого впливу підтримуючого та інтелектуально стимулюючого середовища.