Змішування генів стародавніх людей: розкриваємо наше еволюційне минуле
Генетичний аналіз виявляє кілька періодів схрещування
Вчені давно знають, що ранні люди схрещувалися зі своїми давніми кузенами неандертальцями та денисівцями. Це схрещування залишило генетичні сліди в сучасних людських популяціях, особливо в неафриканських групах. Однак точний час і місце цих подій схрещування залишалися загадкою.
Нове новаторське дослідження, опубліковане в журналі Science, почало розплутувати цю хронологію. Дослідники проаналізували ДНК 1523 сучасних людей з різним етнічним походженням. Використовуючи новий статистичний метод, вони визначили походження стародавніх послідовностей ДНК, чи походили вони від неандертальців або денисівців, і чи були вони результатом одного або кількох схрещувань.
Дослідження виявило кілька періодів схрещування між людьми та їхніми еволюційними двоюрідними братами протягом 60 000 років. Ці події схрещування відбувалися на різних континентах, що свідчить про те, що це були не поодинокі випадки, а, скоріше, широко поширене явище.
Географічний розподіл схрещування
Дослідження показало, що меланезійці, люди, які населяють Папуа-Нову Гвінею та навколишні острови, мають найвищі рівні ДНК денисівців серед сучасних людських популяцій. Ця ДНК, імовірно, походить від численних схрещувань, які відбулися в Азії.
У європейців, південних азіатів та східних азіатів також є ДНК неандертальців, що вказує на події схрещування на Близькому Сході. Східні азіати мають додатковий період схрещування з неандертальцями, який стався після того, як вони відокремилися від європейців і південних азіатів.
Адаптивні переваги схрещування
Схрещування між стародавніми людьми та їхніми еволюційними двоюрідними братами, можливо, забезпечило генетичні переваги, які допомогли їхньому виживанню та адаптації. У міру того, як люди мігрували до нових середовищ, вони стикалися з новими кліматичними умовами, джерелами їжі та хворобами. Схрещування з неандертальцями та денисівцями, можливо, надали їм генетичні інструменти для подолання цих проблем.
Дослідники виявили 21 сегмент стародавньої ДНК у сучасних людей, які включають гени, що беруть участь у розпізнаванні вірусів, регулюванні рівня цукру в крові та розщепленні жирів. Ці гени, можливо, допомогли нашим предкам адаптуватися до нових патогенів та умов навколишнього середовища.
Висновки для людської еволюції
Результати цього дослідження мають значні наслідки для нашого розуміння людської еволюції. Вони припускають, що схрещування з іншими видами гомінідів не було рідкісним явищем, а, скоріше, поширеним і широко поширеним явищем. Це схрещування відіграло роль у формуванні генетичної різноманітності сучасних людських популяцій і, можливо, сприяло нашій здатності адаптуватися і процвітати в різних середовищах.
Поточні дослідження та майбутні відкриття
Вивчення схрещування стародавніх людей є постійною галуззю досліджень. Вчені продовжують аналізувати генетичні дані сучасних і стародавніх популяцій, щоб виявити подальші деталі про ці події схрещування. Недавні дослідження показали, що африканські пігмеї мають ДНК від невідомого предка, який схрещувався з людьми протягом останніх 30 000 років.
Оскільки генетичні дослідження продовжують прогресувати, ми можемо очікувати, що дізнаємося ще більше про складну і взаємопов’язану історію людської еволюції. Ці відкриття проллють світло на походження нашого виду та генетичну спадщину, яку ми несемо від наших стародавніх предків.
