Горили навчилися видавати новий звук, щоб спілкуватися з людьми

by Роза 31 Березня, 2020

written by Роза 31 Березня, 2020

Горили видають новий звук “чих”, щоб привернути увагу своїх доглядачів

Горили, що містяться у неволі, навчаються спілкуватися з людьми

Кілька років тому доктор Роберта Салмі, біологічний антрополог із зоопарку Атланти, помітила незвичайний звук, що долинав від горил. Коли наглядачі наближалися з їжею, горили широко відкривали рота і видавали театрально-драматичний звук, десь між кашлем та чханням, — “чих”.

Спочатку Салмі та наглядачі вважали це забавним, але незабаром зрозуміли, що чхання мало на меті щось більше, аніж просто смішити. Це був спосіб горил спілкуватися зі своїми людськими опікунами.

Горили у зоопарку чихають, аби отримати їжу

Щоб вивчити таку поведінку, Салмі разом із колегами провели експеримент за участі восьми західних рівнинних горил у зоопарку Атланти. Вони поставили відро винограду за межами вольєра тварин, посадили наглядача за межами клітки та дали наглядачеві відро з виноградом.

Більшість горил поводилися досить спокійно, коли їм показували або тільки виноград, або тільки наглядача. Однак вони чхали — і видавали інші звуки й робили певні рухи, щоб привернути увагу, — коли наглядач тримав їжу.

Половина горил чхали під час експерименту і продовжували видавати звук, доки наглядач не реагував. Горили ніколи не чхали у бік один одного, що свідчить про те, що такий звук призначений саме для людей.

Чхання — це рідкісна здатність серед тварин

Учені жодного разу не спостерігали, щоб горили чхали в дикій природі, що дає підстави припускати: тварини, що мешкають в умовах неволі, можуть навчитися видавати нові звуки. Це рідкісна здатність серед тварин. Більшість тварин обмежені вокалізацією, з якою вони народилися, але деякі примати, включно з горилами, шимпанзе й орангутангами, продемонстрували здатність вивчати нові вокалізми у неволі.

Чхання може бути формою вокального навчання

Висновки дослідження Салмі доповнюють зростаючий масив доказів можливості того, що примати можуть мати обмежені або середні здібності до вокального навчання. Вокальне навчання — це здатність вивчати нові вокалізації за допомогою імітації. Люди — найуспішніші учні з вокалу, але деякі тварини, як-от птахи і кити, теж мають таку здатність.

Інші мавпи також навчилися видавати нові звуки

Науковці зафіксували випадки, коли інші мавпи, що перебували у неволі, вчилися видавати нові звуки; це, наприклад, стосується шимпанзе й орангутангів. Скажімо, деякі шимпанзе навчилися імітувати людську мову, а деякі орангутанги навчилися видавати цілу низку вокалізацій, у тому числі свист і клацання.

Чхання — це спосіб горил просити їжу

Дослідники вважають, що горили почали чхати, аби привернути увагу своїх доглядачів. Вони могли збагнути, що звуки, пов’язані з хворобою, викликають у доглядачів певну реакцію, тож вони почали чхати, щоб попросити їжу.

Чхання — це складна поведінка

Чхання — це складна поведінка, яка включає як вокальні, так і фізичні компоненти. Горили широко відкривають рот, з силою видихають і іноді видають інші звуки, роблять певні рухи, як-от плескають у долоні, б’ють себе у груди і б’ють по вольєру.

Чхання — це соціальна поведінка

Чхання — це соціальна поведінка, спрямована на людей. Горили чхають тільки в присутності доглядачів і інших людей, але не один на одного. Це свідчить про те, що чхання — це спосіб, яким горили спілкуються з людьми.

Чхання — це набута поведінка

Чхання — це набута поведінка, яку не спостерігають у диких горил. Це свідчить про те, що горили здатні вивчати нові вокалізації та форми поведінки в умовах неволі.

Чхання може допомогти горилам адаптуватися до умов неволі

Чхання може допомогти горилам адаптуватися до непростих умов неволі. Навчившись спілкуватися зі своїми людськими опікунами, горили можуть задовольнити свої потреби й підвищити рівень свого добробуту.

Роза

Роза — видатна інженерка програмного забезпечення, чия пристрасть до науки та технологій зародилася ще в ранньому дитинстві. Виростаючи в родині, де академічна цікавість заохочувалася, Роза була глибоко впливовою завдяки своєму батькові, відданому професору фізики. Після довгих днів в університеті її батько повертався додому та вводив Розу в світ наукових досліджень, проводячи з нею різні експерименти та сприяючи її глибокій любові до складнощів фізичного світу. З юних років Роза була захоплена безмежними можливостями, які пропонувала наука. Вона проводила незліченну кількість годин, виконуючи експерименти та вивчаючи основні принципи фізики. Це раннє залучення до наукових досліджень не лише вдосконалило її аналітичні здібності, але й пробудило в ній невгамовну цікавість і пристрасть до розв'язання проблем. Академічний шлях Рози привів її до вивчення комп'ютерних наук, де вона досягла успіху у навчанні, рухаючись з таким самим ентузіазмом, що й у дитячих експериментах. Вона закінчила престижний університет з відзнакою, здобувши ступінь бакалавра. Її академічні досягнення були відзначені численними нагородами та стипендіями, що відображають її відданість та видатний талант у цій галузі. У своїй професійній кар'єрі Роза зробила значний внесок у технологічну індустрію. Вона працювала у кількох провідних технологічних компаніях, де відігравала ключову роль у розробці інноваційних програмних рішень, які мали значний вплив на різні сектори. Її спеціалізація включає проєктування та впровадження складних алгоритмів, оптимізацію продуктивності систем та забезпечення надійності та масштабованості програмних додатків. Крім своїх технічних навичок, Роза є активною захисницею прав жінок у STEM (наука, технології, інженерія та математика). Вона активно бере участь у програмах наставництва, допомагаючи молодим жінкам, які прагнуть зробити кар'єру в технологічній галузі. Роза вірить у силу освіти та важливість надання рівних можливостей для всіх, і вона присвячує свій час виступам на конференціях і семінарах, щоб надихати наступне покоління інженерок. У своєму особистому житті Роза продовжує плекати свої наукові корені. Вона любить проводити вільний час, експериментуючи з новими технологіями, читаючи наукові журнали та беручи участь в обговореннях майбутнього технологій. Шлях Рози від допитливої дитини, яка проводила експерименти, до успішної інженерки програмного забезпечення є свідченням сили раннього залучення до науки та довготривалого впливу підтримуючого та інтелектуально стимулюючого середовища.