Home Наука Тваринництво
Category:

Тваринництво

Тваринництво

Проєкт старіння собак: допомагаємо вашим улюбленцям жити довше та здоровіше

by Роза
written by Роза

Проект старіння собак: допомога вашому улюбленцю прожити довге та здорове життя

Розуміння старіння собак

Собаки – улюблені члени наших сімей, і спостерігати за їхнім старінням може бути болісно. Але що, якби був спосіб уповільнити процес старіння і допомогти нашим пухнастим друзям прожити довге і здорове життя?

Саме це є метою Проекту старіння собак в Університеті Вашингтона. Під керівництвом біолога Деніела Проміслова проект досліджує біологічні та екологічні фактори, що впливають на тривалість життя собак.

Чому собаки старіють по-різному?

У більшості видів тварин більші тварини живуть довше, ніж менші. Але в межах виду собак відбувається навпаки. Маленький чихуахуа може прожити до 18 років, тоді як великий ньюфаундленд має середню тривалість життя лише 10 років.

Цей парадокс роками спантеличував учених. Проміслов та його команда працюють над тим, щоб розкрити причини цього незвичайного шаблону старіння.

Проект старіння собак

Проект старіння собак – це довгострокове дослідження, яке передбачає тестування ліків, які потенційно можуть збільшити тривалість життя собак. Команда також проводить дослідження з наступних питань:

  • Розуміння генетичних, екологічних та поведінкових факторів, що впливають на старіння собак
  • Розробка нових методів вимірювання старіння собак
  • Виявлення екологічних факторів ризику, які можуть впливати на тривалість життя собак
  • Дослідження потенційних переваг рапаміцину, сполуки, яка, як було показано, покращує серцево-судинне здоров’я у собак

Як взяти участь

Проміслов та його команда набирають собак усіх порід для свого дослідження. Їх цікавлять собаки різного віку, порід та розмірів. Якщо ви зацікавлені у участі, ви можете відвідати веб-сайт Проекту старіння собак.

Переваги Проекту старіння собак

Проект старіння собак має потенціал революціонізувати спосіб, яким ми піклуємося про наших собак. Розуміючи процес старіння собак, ми можемо розробити нові стратегії, щоб допомогти їм жити довше і здорове життя.

Крім того, проект також може мати переваги для здоров’я людини. Собаки мають багато таких самих захворювань, як і люди, і вивчення старіння собак може допомогти нам краще зрозуміти та запобігти цим захворюванням у обох видів.

Висновок

Проект старіння собак – це новаторське дослідження, яке має потенціал покращити життя як собак, так і людей. Беручи участь у дослідженні, ви можете допомогти просунути це важливе дослідження та зробити різницю в житті наших улюблених компаньйонів.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Тваринництво

Півні розпізнають своє відображення: докази самоусвідомлення у тварин

by Пітер
written by Пітер

Півні можуть розпізнавати своє відображення, розширюючи наше розуміння самоідентифікації у тварин

Новий підхід для тестування самоусвідомлення

Традиційно самоідентифікацію у тварин оцінювали за допомогою дзеркального тесту, який передбачає нанесення мітки на тварину та спостереження, чи торкається вона цієї мітки перед дзеркалом. Однак цей тест має обмеження, оскільки деякі види тварин можуть бути не мотивованими торкатися міток на своєму тілі.

Для подолання цих обмежень дослідники розробили нові методи тестування самоідентифікації, які враховують поведінку, пов’язану з повсякденною активністю тварин. Один з таких методів передбачає вимірювання тривожних вигуків у півнів.

Півні та тривожні вигуки

Коли хижаки перебувають поблизу, півні, як правило, видають тривожні вигуки, щоб попередити інших. Однак вони залишаються тихими, якщо вони самі. Дослідники висунули гіпотезу, що якщо півні розпізнають своє відображення в дзеркалі, вони не відчуватимуть потреби видавати попереджувальний сигнал, оскільки розумітимуть, що відображення – це не інший птах.

Експериментальне налаштування та висновки

Дослідники випробували 68 півнів у різних експериментальних умовах:

  1. Півень один без дзеркала
  2. Півень з дзеркалом і силуетом яструба над ним
  3. Півень з іншим півнем та без дзеркала
  4. Півень з іншим півнем за дзеркалом

Вони виявили, що півні видавали значно менше тривожних вигуків, коли їх розміщували поруч із дзеркалом у порівнянні з тим, коли їх розміщували поруч із півнем, якого вони могли бачити. Це свідчить про те, що півні розпізнавали своє відображення і не сприймали його як загрозу.

Висновки щодо пізнання тварин

Висновки цього дослідження кидають виклик традиційному погляду на те, що самоідентифікація обмежується кількома дуже розумними видами. Вони припускають, що самоусвідомлення може бути більш поширеним у тваринному світі, ніж вважалося раніше.

Екологічна значимість у дослідженнях пізнання тварин

Використання екологічно значущої поведінки, такої як тривожні вигуки у півнів, у дослідженнях самоідентифікації забезпечує більш точну оцінку самоусвідомлення тварин. Це дозволяє дослідникам вивчати, як тварини використовують самоідентифікацію у своєму природному середовищі.

Обмеження та подальші напрямки досліджень

Хоча це дослідження надає вагомі докази самоідентифікації у півнів, важливо зазначити, що дослідники не можуть точно знати, що відбувалося в голові тварин. Необхідні подальші дослідження для вивчення когнітивних процесів, що лежать в основі самоідентифікації у півнів та інших видів.

Потенційні наслідки

Висновки цього дослідження мають наслідки для нашого розуміння інтелекту та свідомості тварин. Вони піднімають питання про природу самоусвідомлення та його роль у поведінці тварин. Майбутні дослідження можуть пролити світло на еволюцію самоідентифікації та її значення у тваринному світі.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Тваринництво

Експериментальне щеплення мавп від COVID-19 у зоопарку Сан-Дієго

by Роза
written by Роза

Зоопарк Сан-Дієго вакцинує мавп експериментальною вакциною від COVID-19

Новаторський крок у здоров’ї тварин

Зоопарк Сан-Дієго зробив революційний крок у галузі здоров’я тварин, вакцинуючи декількох мавп експериментальною вакциною від COVID-19, розробленою для домашніх тварин. Це важлива віха, яка зробила цих мавп першими нелюдськими приматами, які отримали таку вакцину.

Вакцина

Вакцину, розроблену Zoetis, ветеринарною фармацевтичною компанією, було надано зоопарку після того, як вони звернулися за допомогою у вакцинації своїх мавп після позитивних тестів на COVID-19 у кількох горил у січні. Вакцина діє аналогічно вакцині Novavax для людей, вводячи синтетичну форму шипоподібного білка COVID-19, щоб підготувати імунну систему до боротьби з інфекцією.

Рішення про вакцинацію

Незважаючи на те, що це експериментальна вакцина, Надін Ламберскі, головний спеціаліст з охорони природи та охорони здоров’я диких тварин San Diego Zoo Global, вважала за необхідне вакцинувати мавп у зоопарку та сафарі-парку. Захисники природи глибоко стурбовані вразливістю мавп до хвороб людини, які можуть призвести до смертельних спалахів. Крім того, вчені стурбовані потенціалом вірусу перебувати в латентному стані в популяціях тварин і знову з’являтися, заражаючи людей знову.

Процес відбору

Щоб запобігти поширенню COVID-19 серед мавп, ветеринари з Альянсу дикої природи зоопарку Сан-Дієго ретельно відібрали п’ять бонобо та чотирьох орангутанів для отримання експериментальної вакцини. Цих мавп було визначено як тих, які найбільше ризикують, через їхні умови проживання в приміщенні.

Процес вакцинації

Відібрані мавпи отримали дві дози вакцини, і жодних негативних реакцій не спостерігалося. У мавп буде взято кров для контролю наявності антитіл і оцінки ефективності вакцини. Горили, які раніше були інфіковані коронавірусом, також отримають вакцину після того, як повністю одужають.

Наявність у майбутньому

Багато інших зоопарків виявили зацікавленість в отриманні доз вакцини Zoetis. Компанія очікує, що до червня матиме збільшену кількість доз, а також планує розширити виробництво для використання на норках після отримання комерційного схвалення.

Значення вакцинації

Вакцинація мавп експериментальною вакциною від COVID-19 є значним кроком уперед у галузі здоров’я тварин. Це демонструє занепокоєння та відданість захисників природи захищати ці види, що перебувають під загрозою зникнення, від загрози хвороб людини. Ефективність вакцини буде ретельно контролюватися, що потенційно відкриє шлях для ширших програм вакцинації серед мавп та інших популяцій тварин.

Вразливість мавп до хвороб людини

Мавпи мають тісний генетичний зв’язок з людьми, що робить їх сприйнятливими до багатьох таких самих хвороб. Це стосується також респіраторних вірусів, таких як COVID-19, які можуть легко поширюватися серед популяцій мавп у неволі. Спалахи хвороб людини серед мавп можуть мати руйнівні наслідки, що призводять до високих показників смертності.

Профілактика поширення хвороб

Підтримання суворих гігієнічних норм і обмеження контактів між людьми та мавпами має важливе значення для запобігання поширенню хвороб. Зоопарки та природоохоронні організації впровадили комплексні протоколи для мінімізації ризику передачі. Вакцинація є додатковим рівнем захисту, який може допомогти захистити цих тварин від загрози вірусів людини.

Поточні дослідження

Тривають дослідження ефективності вакцини від COVID-19 для мавп. Вчені продовжуватимуть контролювати стан здоров’я вакцинованих тварин і оцінювати здатність вакцини захищати їх від інфекції. Результати цього дослідження допоможуть у розробці майбутніх стратегій вакцинації та сприятимуть загальному розумінню здоров’я тварин і профілактики хвороб.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Тваринництво

База даних ДНК собак у Неаполі: рішення проблеми безвідповідального володіння собаками

by Роза
written by Роза

База даних ДНК собак у Неаполі: відстеження безвідповідальних власників домашніх тварин

Проблема: собачі відходи заполонили Неаполь

Неаполь, Флорида, має серйозну проблему з відходами домашніх тварин. Собачі фекалії засмічують вулиці, створюючи неприємне та несанітарне середовище для мешканців. Щоб вирішити цю проблему, місто запровадило унікальне рішення: загальноміську базу даних ДНК собак.

Рішення: база даних ДНК собак

База даних ДНК собак – це реєстр, який містить профілі ДНК домашніх собак у Неаполі. Коли на вулицях виявляють купи собачих фекалій, зразки збирають та вносять у базу даних. Це дозволяє місту ідентифікувати безвідповідальних власників, які створюють бруд, та відповідно їх штрафувати.

Ефективність бази даних ДНК собак

База даних ДНК собак виявилася ефективною у зменшенні кількості собачих відходів у громадських місцях. У подібній програмі, реалізованій у Массачусетсі, кількість порушень собаками правил значно скоротилася після запровадження тестування ДНК. У Техасі та Нью-Джерсі багатоквартирні житлові комплекси, які використовують технологію ДНК, застосували високі штрафи для тих, хто неодноразово порушує правила, що призвело до появи чистішого та приємнішого житлового середовища.

Інші крайні заходи для боротьби з собачими відходами

Окрім тестування ДНК міста та громади запровадили різні крайні заходи для вирішення проблеми собачих відходів:

  • Поштова служба: іспанський мер відправляв собачі фекалії назад безвідповідальним власникам поштою.
  • Громадське позорення: деякі міста оприлюднюють імена порушників.
  • Хабарництво: парки в Мехіко пропонували безкоштовний Wi-Fi в обмін на пакети із собачими відходами.

Ухвалення тестування ДНК собак у США

У Сполучених Штатах райони, багатоквартирні житлові комплекси та огороджені громади швидше ухвалили тестування ДНК собак, ніж цілі міста. Будівництво квартир мало різке скорочення порушень з боку собак після впровадження програм тестування ДНК.

Штрафи для безвідповідальних власників домашніх тварин

Неаполь запроваджує суворий підхід до забезпечення дотримання своєї бази даних ДНК собак. Винні, які не прибирають за своїми домашніми тваринами, будуть оштрафовані на 685 доларів. Інші міста та громади також застосували великі штрафи за порушення правил, пов’язані з собачими відходами, від 150 до 1000 доларів для тих, хто неодноразово порушує правила.

Висновки

База даних ДНК собак у Неаполі – це сучасне рішення проблеми безвідповідального володіння домашніми тваринами. Виявляючи та штрафуючи власників собак, які залишають відходи своїх домашніх тварин на вулицях, місто створює чистіше та приємніше середовище для всіх мешканців. Оскільки все більше міст і громад ухвалюють подібні заходи, проблему собачих відходів у громадських місцях можна ефективно вирішити.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Тваринництво

Чому більшість собак мають карі очі: Еволюційний вплив людського сприйняття

by Роза
written by Роза

Чому більшість собак мають карі очі: Еволюційний вплив людського сприйняття

Домашнє приручення та колір очей

Протягом усього процесу одомашнення люди відігравали важливу роль у формуванні фізичних характеристик собак. Однією з таких рис, на яку вплинули людські уподобання, є колір очей.

Дослідники виявили, що домашні собаки, як правило, мають темніші та червоніші райдужки порівняно з їхніми дикими предками-вовками. Це свідчить про те, що люди, можливо, відбирали собак із темнішими очима, оскільки вважали їх більш доброзичливими та молодими.

Колір очей і людське сприйняття

Люди мають тенденцію асоціювати темніші очі з доброзичливістю та незрілістю. Це відбувається тому, що розмір наших власних зіниць зменшується з віком, що робить більші зіниці схожими на дитячі та такі, що потребують догляду.

Дослідження показали, що учасники оцінюють собак із темнішими очима як більш доброзичливих і менш зрілих, ніж собак із світлішими очима. Це сприйняття могло вплинути на наш вибір собак для товариства та захисту.

Еволюційне значення

Віддавання переваги собакам із темними очима могло забезпечити еволюційну перевагу. Собаки з темнішими очима, можливо, частіше вважалися не загрозливими і такими, що потребують захисту, що робило їх більш пристосованими до життя поряд із людьми.

Роль заводчиків

Хоча очевидно, що люди відіграли роль в еволюції кольору очей у собак, менш зрозуміло, коли відбувся цей відбір. Деякі експерти вважають, що це могло статися під час початкового процесу одомашнення, тоді як інші припускають, що це може бути новішим явищем, на яке вплинули стандарти породи, встановлені заводчиками.

Подальші дослідження

Необхідні додаткові дослідження, щоб визначити точний часовий проміжок зміни кольору очей у собак. Крім того, дослідження могли б вивчити генетичну основу кольору очей і те, як він взаємодіє з іншими фізичними та поведінковими ознаками.

Вплив на взаємодію собака-людина

Відкриття щодо кольору очей собаки та людського сприйняття мають наслідки для нашого розуміння взаємодії собака-людина. Це свідчить про те, що наші власні упередження та вподобання сформували фізичні характеристики наших собачих друзів.

Розуміючи ці впливи, ми можемо краще оцінити складні стосунки між людьми та собаками та способи, якими ми взаємно впливали на еволюцію один одного.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Тваринництво

Двоглава змія повертається до Техаського зоопарку

by Пітер
written by Пітер

Двоголова змія повертається до зоопарку Техасу

Одужання та повернення

Після дворічної перерви на лікування травми Панчо і Лефті, рідкісна двоголова змія, повернулися на експозицію в зоопарку Кемерон-Парк у Вейко, штат Техас. Новий вольєр змії ретельно спроєктований, щоб запобігти подальшим травмам.

Рідкісний стан

Унікальний стан Панчо і Лефті, біцефалія, виникає, коли один ембріон починає ділитися на ідентичних близнюків, але не повністю розділяється. Біцефалію також називають сіамськими близнюками у людей. Вчені відстежили це явище щонайменше 150 мільйонів років тому, виявивши викопну рептилію з двома головами в Китаї.

Пересування з двома мозками

Наявність двох голів, а отже, і двох мозків, створює труднощі для Панчо і Лефті. Їхнє тіло отримує суперечливі сигнали від двох командних центрів, що призводить до нескоординованих і незграбних рухів. Ця унікальна неврологія ускладнює виконання повсякденних завдань, таких як рух і харчування.

Травма та одужання

У лютому 2021 року Панчо і Лефті травмували ліву частину шиї, намагаючись рухатися одночасно в двох різних напрямках. Доглядачі зоопарку швидко забрали змію з поля зору відвідувачів, щоб забезпечити тривалий процес відновлення.

На те, щоб рана повністю загоїлася, пішов понад рік. Після цього ветеринари надали змії ще один рік поза експозицією, щоб відновити оптимальне здоров’я.

Спеціальний вольєр

Поточний вольєр Панчо і Лефті в будівлі прісноводного акваріуму зоопарку розроблений таким чином, щоб максимально забезпечити їхню безпеку та добробут. Відсутність каменів і гілок усуває потенційні небезпеки, які можуть зачепити їхню шию. Вольєр забезпечує достатнє укриття, щоб гарантувати безпеку змії, не ставлячи під загрозу її фізичну цілісність.

Фізичні характеристики

У свої вісім років Панчо і Лефті мають довжину від двох до трьох футів, що дещо менше, ніж типовий діапазон розмірів західних щурячих змій від трьох до п’яти футів.

Домінантна голова

Спочатку ліва голова Панчо і Лефті була домінантнішою, споживаючи більшу частину їжі змії. Однак наразі, схоже, контроль взяв на себе правий мозок. Цей зсув домінування вплинув на рухові моделі змії.

Проблеми виживання в дикій природі

Двоголові змії часто стикаються з труднощами виживання в дикій природі. Суперечливі неврологічні сигнали можуть призвести до нерішучої поведінки, особливо в критичні моменти, такі як ухилення від хижаків. Ця вразливість робить двоголових змій більш сприйнятливими до хижацтва.

Практичний приклад

У 2020 році сім’я у Флориді зіткнулася з двоголовою південною чорною змією-бігункою після того, як її в дім приніс кіт. Цей випадок підкреслює труднощі, з якими стикаються двоголові змії в природних умовах.

Еволюційні наслідки

Існування двоголових змій викликає цікаві еволюційні питання. Дослідники припускають, що біцефалія може бути еволюційною невигодою, яка перешкоджає виживанню в дикій природі. Проте довголіття Панчо і Лефті в неволі свідчить, що біцефалія не завжди є смертним вироком.

Висновок:

Повернення Панчо і Лефті на публічну експозицію є свідченням стійкості цих надзвичайних істот. Їхній унікальний стан дає цінні уявлення про складність неврології, анатомії та поведінки тварин. Хоча дві голови не завжди краще, ніж одна, в дикій природі, Панчо і Лефті продовжують захоплювати та навчати відвідувачів зоопарку Кемерон-Парк.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Тваринництво

Дикі коні Чинкотіґ змагаються з болотним раком за допомогою нової вакцини

by Роза
written by Роза

## Дикі коні Чинкотіґ змагаються з болотним раком за допомогою нової вакцини

Болотний рак: смертельна загроза для диких коней Чинкотіґ

Протягом понад трьох століть дикі коні Національного заповідника дикої природи Чинкотіґ бродили островом-бар’єром Ассатіґ. Однак останніми роками з’явилася нова загроза: болотний рак, смертельна хвороба, що викликається грибкоподібним мікроорганізмом Pythium insidiosum. Це захворювання забрало життя семи коней з 2017 року, що викликало занепокоєння серед любителів і доглядачів табуна.

Болотний рак в основному вражає коней, собак і людей. Зараження зазвичай відбувається через контакт з водою, що містить плаваючі зооспори P. insidiosum, які приваблюються до відкритих ран. Потрапивши в організм хазяїна, мікроб поширюється через звивисті нитки, які він використовує для живлення тканинами тварини.

Зміна клімату та поширення болотного раку

P. insidiosum в основному зустрічається в тропічних кліматичних умовах. Однак через те, що зміна клімату призводить до потепління земної кулі, випадки болотного раку почали поширюватися на північ. Національний заповідник дикої природи Чинкотіґ має ідеальні умови для паразита: водно-болотні угіддя зі стоячою водою та літніми температурами, що перевищують 100 градусів за Фаренгейтом. Попередні тести показали, що мікроб «досить поширений» по всьому заповіднику.

Вакцина: надія для коней

У відповідь на загрозу болотного раку Пожежна служба волонтерів Чинкотіґ, яка володіє і піклується про коней, у 2019 році почала випробовувати вакцину. Вакцина націлена на P. insidiosum і має на меті захистити коней від інфекції. Хоча лікування все ще перебуває на ранніх стадіях, схоже, що воно діє. Представниця служби Деніз Боуден сказала: «Нам потрібно продовжувати вакцинацію протягом наступних [двох-трьох] років, щоб краще визначити, чи була/є ця вакцина ефективним засобом для цього табуна разом із практиками управління навколишнім середовищем».

Потенційна роль солоної води у боротьбі з болотним раком

Цікаво, що лихо болотного раку оминуло табун коней на Мерілендській стороні острова Ассатіґ. Науковці досліджують, чи може солона вода у стоячих водоймах на Мерілендській стороні вбивати мікроби, що викликають хворобу.

Щорічний збір коней: моніторинг здоров’я табуна

Щовесни коні проходять медичний огляд. Станом на 18 квітня всі 160 вірджинських коней не хворіли на болотний рак. Збір також орієнтований на огляди десятків коней, які ще не отримали експериментальну вакцину.

Обережний оптимізм щодо майбутнього

Річард Хансен, творець вакцини, «обережно оптимістично» налаштований щодо її потенціалу підтримувати здоров’я коней. «На даний момент, схоже, вона дійсно добре справляється», – сказала Боуден. «У нас не було надзвичайно вологого і дощового кінця літа минулого року. Я думаю, що між цим і вакциною ми на правильному шляху».

Боротьба з болотним раком триває, але нова вакцина дає надію на виживання коней Чинкотіґ. Продовження вакцинації та методів управління навколишнім середовищем буде вирішальним у захисті цього знакового табуна.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Тваринництво

Горили навчилися видавати новий звук, щоб спілкуватися з людьми

by Роза
written by Роза

Горили видають новий звук “чих”, щоб привернути увагу своїх доглядачів

Горили, що містяться у неволі, навчаються спілкуватися з людьми

Кілька років тому доктор Роберта Салмі, біологічний антрополог із зоопарку Атланти, помітила незвичайний звук, що долинав від горил. Коли наглядачі наближалися з їжею, горили широко відкривали рота і видавали театрально-драматичний звук, десь між кашлем та чханням, — “чих”.

Спочатку Салмі та наглядачі вважали це забавним, але незабаром зрозуміли, що чхання мало на меті щось більше, аніж просто смішити. Це був спосіб горил спілкуватися зі своїми людськими опікунами.

Горили у зоопарку чихають, аби отримати їжу

Щоб вивчити таку поведінку, Салмі разом із колегами провели експеримент за участі восьми західних рівнинних горил у зоопарку Атланти. Вони поставили відро винограду за межами вольєра тварин, посадили наглядача за межами клітки та дали наглядачеві відро з виноградом.

Більшість горил поводилися досить спокійно, коли їм показували або тільки виноград, або тільки наглядача. Однак вони чхали — і видавали інші звуки й робили певні рухи, щоб привернути увагу, — коли наглядач тримав їжу.

Половина горил чхали під час експерименту і продовжували видавати звук, доки наглядач не реагував. Горили ніколи не чхали у бік один одного, що свідчить про те, що такий звук призначений саме для людей.

Чхання — це рідкісна здатність серед тварин

Учені жодного разу не спостерігали, щоб горили чхали в дикій природі, що дає підстави припускати: тварини, що мешкають в умовах неволі, можуть навчитися видавати нові звуки. Це рідкісна здатність серед тварин. Більшість тварин обмежені вокалізацією, з якою вони народилися, але деякі примати, включно з горилами, шимпанзе й орангутангами, продемонстрували здатність вивчати нові вокалізми у неволі.

Чхання може бути формою вокального навчання

Висновки дослідження Салмі доповнюють зростаючий масив доказів можливості того, що примати можуть мати обмежені або середні здібності до вокального навчання. Вокальне навчання — це здатність вивчати нові вокалізації за допомогою імітації. Люди — найуспішніші учні з вокалу, але деякі тварини, як-от птахи і кити, теж мають таку здатність.

Інші мавпи також навчилися видавати нові звуки

Науковці зафіксували випадки, коли інші мавпи, що перебували у неволі, вчилися видавати нові звуки; це, наприклад, стосується шимпанзе й орангутангів. Скажімо, деякі шимпанзе навчилися імітувати людську мову, а деякі орангутанги навчилися видавати цілу низку вокалізацій, у тому числі свист і клацання.

Чхання — це спосіб горил просити їжу

Дослідники вважають, що горили почали чхати, аби привернути увагу своїх доглядачів. Вони могли збагнути, що звуки, пов’язані з хворобою, викликають у доглядачів певну реакцію, тож вони почали чхати, щоб попросити їжу.

Чхання — це складна поведінка

Чхання — це складна поведінка, яка включає як вокальні, так і фізичні компоненти. Горили широко відкривають рот, з силою видихають і іноді видають інші звуки, роблять певні рухи, як-от плескають у долоні, б’ють себе у груди і б’ють по вольєру.

Чхання — це соціальна поведінка

Чхання — це соціальна поведінка, спрямована на людей. Горили чхають тільки в присутності доглядачів і інших людей, але не один на одного. Це свідчить про те, що чхання — це спосіб, яким горили спілкуються з людьми.

Чхання — це набута поведінка

Чхання — це набута поведінка, яку не спостерігають у диких горил. Це свідчить про те, що горили здатні вивчати нові вокалізації та форми поведінки в умовах неволі.

Чхання може допомогти горилам адаптуватися до умов неволі

Чхання може допомогти горилам адаптуватися до непростих умов неволі. Навчившись спілкуватися зі своїми людськими опікунами, горили можуть задовольнити свої потреби й підвищити рівень свого добробуту.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Тваринництво

Бульдоги: порода під загрозою зникнення

by Роза
written by Роза

Бульдоги: порода під загрозою зникнення

Проблеми зі здоров’ям

Бульдоги – це улюблена порода, але вони стикаються з серйозними проблемами зі здоров’ям через відсутність генетичного різноманіття. Методи розведення з роками надавали пріоритет певним фізичним рисам, які поставили під загрозу загальне здоров’я породи.

Інбридинг призвів до підвищеного ризику вроджених захворювань, таких як дисплазія кульшового суглоба, утруднене дихання, проблеми зі шкірою та аутоімунні порушення. Бульдоги також мають відносно коротку тривалість життя, більшість із них живуть у середньому лише 8 років.

Методи розведення

Сучасний бульдог є результатом багаторічного селективного розведення. Спочатку виведений для цькування биків, пізніше бульдогів перетворили на популярних домашніх улюбленців. Ця трансформація передбачала розведення для перебільшених рис, таких як коротка морда, в’яла шкіра та кремезне тіло.

Хоча ці риси можуть бути бажаними для деяких, вони мали згубні наслідки для здоров’я породи. Зараз бульдоги переважно не здатні розмножуватися природним шляхом і часто потребують штучного запліднення та кесаревого розтину.

Генетичне різноманіття

Генетичне різноманіття має вирішальне значення для здоров’я та сталості будь-якої породи. Воно дозволяє ширший спектр генетичних ознак, що зменшує ризик спадкових захворювань. Однак бульдоги втратили значну кількість генетичного різноманіття через інбридинг.

Одне з недавніх досліджень виявило, що всі чистокровні бульдоги сьогодні походять лише від 68 собак-засновників. Наступні вузькі місця ще більше скоротили генофонд, зробивши породу дуже сприйнятливою до проблем зі здоров’ям.

Розведення для здоров’я

Деякі заводчики вживають заходів для покращення здоров’я бульдогів. Кінологічний клуб змінив правила розведення, щоб запобігти перебільшенню рис, які шкодять здоров’ю. Заводчики також створюють неродоплемінні, змішані породи бульдогів, які мають більше генетичного різноманіття та краще здоров’я.

Майбутнє бульдогів

Майбутнє бульдогів залежить від заводчиків, які приймуть більш різноманітний підхід. Вводячи нові гени з-за меж чистопородної лінії, заводчики можуть покращити загальний стан здоров’я та довголіття породи.

Гібридні породи, такі як Olde English Bulldogge і Continental Bulldog, пропонують потенційне рішення. Ці породи зберігають деякі відмінні характеристики бульдогів, але мають більш атлетичну статуру та менше проблем зі здоров’ям.

Якщо заводчики готові прийняти різноманітність, майбутнє бульдогів може бути світлішим. Віддаючи пріоритет здоров’ю, а не зовнішності, вони можуть гарантувати, що ця улюблена порода продовжить процвітати впродовж багатьох поколінь.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail