Естер Бублі: піонерка української фотожурналістики

by Жасмін 28 Серпня, 2020

written by Жасмін 28 Серпня, 2020

Естер Бублі: піонерка фотожурналістики

Раннє життя та кар’єра

Естер Бублі народилася в Вісконсині в 1921 році в родині єврейських іммігрантів. Її захоплення фотографією розпочалося в підлітковому віці, і вона здобула ступінь бакалавра в Міннесоті. Після закінчення навчання вона переїхала до Вашингтона, округ Колумбія, і Нью-Йорка на пошуки роботи як фотограф.

Незважаючи на те, що вона стикалася з труднощами як жінка в цій галузі, талант і рішучість Бублі врешті-решт привернули увагу Едварда Стайхена, відомого куратора фотографії в Музеї сучасного мистецтва. Стайхен підтримав її і пізніше виставив її роботи.

Служба у воєнний час і в уряді

Під час Другої світової війни Бублі працювала в Управлінні воєнної інформації, друкуючи фотографії та знімаючи мікрофільми рідкісних книг. У вільний час вона фотографувала самотніх працюючих жінок, документуючи їхній внесок у військові зусилля.

У 1943 році Бублі розпочала шеститижневу подорож країною на автобусі, організовану директором фотографічного бюро Роєм Страйкером. Її фотографії американців на війні, включаючи солдатів, моряків і цивільних, стали культовими символами стійкості та єдності нації.

Післявоєнний успіх

Після війни Бублі продовжувала успішно працювати як незалежний фотограф. У 1954 році вона стала першою жінкою, яка виграла головний приз у конкурсі журналу Photography за міжнародну роботу, за фотографію жінок у Марокко, зроблену для ЮНІСЕФ.

Бублі також створила серію фотоесе про “Як живе Америка” для Ladies’ Home Journal, у яких відобразила повсякденне життя і прагнення звичайних американців. Її роботи були високо оцінені за їхню інтимність і здатність налагоджувати зв’язок з глядачами на глибоко особистому рівні.

Вплив на фільм-нуар

Фотографії Бублі воєнного часу, на яких зображені жінки, що працюють на заводах і в офісах, вважаються такими, що вплинули на розвиток жанру фільм-нуар. Її знімки показували вольових, незалежних жінок, які виходили за межі традиційних ролей.

Пізніше життя і спадщина

Творчість Бублі продовжує набувати визнання і вдячності в останні роки. Бібліотека Конгресу США обрала її роботи для запуску веб-сайту, присвяченого жінкам-фотожурналістам. У великих музеях відбулися великі виставки її робіт, а її книга про журналістику готується до публікації.

Спадщина Естер Бублі як піонерки фотожурналістики безперечна. Її здатність передавати суть звичайного життя, чутливість до соціальних проблем і непохитна пристрасть до своєї справи залишили глибокий слід у світі фотографії. Її роботи продовжують надихати і надихати фотографів та глядачів.

Ключові факти

Народилася: 1921, Філліпс, Вісконсин
Померла: 1998, Нью-Йорк
Найвідоміші роботи: воєнні фотографії, фотоесе про “Як живе Америка”, фотографії жінок у Марокко
Нагороди: головний приз у конкурсі журналу Photography за міжнародну роботу (1954)
Вплив: жанр фільм-нуар, жіноча фотожурналістика

Жасмін

Подорож Жасмін почалася з камерою в руках і серцем, наповненим історіями. Для неї світ не був просто зібранням зорових і звукових образів; це було живе полотно, виткане зі складних деталей, кожна з яких чекала на те, щоб її зафіксували та дослідили. Ця вроджена цікавість природно привела її до писемного слова, де вона відкрила силу мови, здатну створювати історії, які резонують із душею. Статті Жасмін у розділі життя LifeScienceArt є доказом цієї синергії. Її слова танцюють на сторінці, малюючи яскраві картини, що переносять читачів у саму суть досвіду. Чи то тиха роздума, викликана вранішнім сходом сонця, чи електризуюча енергія жвавої міської вулиці, Жасмін має надзвичайну здатність перекладати суть моменту в слова, що глибоко зворушують. Але таланти Жасмін виходять далеко за межі писемного слова. З гострим оком до деталей і душею фотографа вона бачить світ крізь унікальний об'єктив. Її фотографії — це не просто знімки; це вікна у приховані емоції та невимовлені історії. Один кадр, зроблений у характерному стилі Жасмін, може викликати калейдоскоп почуттів, спонукати до роздумів і пробудити відчуття здивування у глядача. Те, як вона грається зі світлом і тінню, або знаходить красу у звичайному, багато говорить про її мистецьке бачення. Очевидно, що Жасмін не просто бачить світ; вона глибоко і пристрасно його відчуває. Ця глибина почуттів також проявляється у її писанні. Статті Жасмін наповнені щирою відвертістю, яка пов'язує читачів на особистому рівні. Вона не боїться досліджувати складнощі життя, радості й смутки, перемоги й поразки, які ми всі переживаємо. Але навіть коли вона торкається важких тем, у її словах присутній оптимізм, віра у вроджену стійкість людського духу. Писемність Жасмін закликає читачів приймати весь спектр життєвого досвіду, знаходити красу у несподіваному і з мужністю та грацією долати виклики. Відчувається, що саме життя Жасмін — це безперервне дослідження, постійний пошук нових вражень і перспектив. Незалежно від того, чи відхиляється вона від протоптаних шляхів, щоб зафіксувати прихований скарб через свій об'єктив, чи занурюється в глибини людських емоцій через писемність, Жасмін насолоджується самим процесом подорожі. Цей вроджений дух пригод є заразливим, надихаючи читачів на власні дослідження, як внутрішні, так і зовнішні. Робота Жасмін — це не лише про те, щоб зафіксувати моменти; це про те, щоб розпалити іскру цікавості і пробудити бажання жити на повну. Можливо, найзахопливішим аспектом роботи Жасмін є відчуття близькості, яке вона викликає. Читання її статей відчувається як розмова з близьким другом, людиною, яка розуміє тонкощі життя і не боїться ділитися своєю вразливістю. Ця здатність встановлювати особистий зв'язок з читачами робить писання Жасмін настільки потужним і тривалим. Це свідчення її справжності та щирого бажання встановити зв'язок з іншими через магію слів і образів.